Постанова

Іменем України

29 липня 2022 року

м. Київ

справа № 498/402/19

провадження № 61-19553св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Великомихайлівська районна державна адміністрація Одеської області,

третя особа - Приватне підприємство «Богуславське»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року у складі судді Ткачук О. Л. та постанови Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Комлевої О. С., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просила визнати за нею право на 1/2 частини у праві приватної власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 5121683200:01:001:0518, площею 10,8580 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новопетрівської сільської (тепер Великомихайлівської селищної) ради Великомихайлівського району Одеської області та зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , а також провести поділ цієї ділянки, припинити на неї право спільної часткової власності і надати у її особисту приватну власність.

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якому просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідним компетентним органам та підприємству здійснювати дії щодо погодження відповідачу ОСОБА_2 поділу спірної земельної ділянки зі скасуванням її реєстрації у Державному земельному кадастрі та реєстрації новоутворених земельних ділянок, реєстрації за ОСОБА_2 права приватної власності на них та їх відчуження.

Вимоги заяви представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що зазначені дії можуть призвести до зникнення спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12 листопада 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Заборонено вчинення певних дій зазначеним нижче підприємствам, органам та організаціям, а саме: Приватному підприємству «Богуславське» (далі - ПП «Богуславське») (комплекс будівель і споруд № 6, смт Велика Михайлівка, Великомихайлівський район, Одеська область, 67100, код ЄДРПОУ 30817070) - заборонено погоджувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5121683200:01:001:0518, площею 10,8580 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новопетрівської сільської (тепер Великомихайлівської селищної) ради Великомихайлівського району Одеської області; міжрайонному управлінню у Великомихайлівському та Захарівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та державним кадастровим реєстраторам (вул. Соборна, 34в, смт Велика Михайлівка, Великомихайлівський район, Одеська область, 67100) - заборонено погоджувати документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5121683200:01:001:0518, площею 10,8580 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопетрівської сільської (тепер Великомихайлівської селищної) ради Великомихайлівського району Одеської області; скасовувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію цієї ділянки та реєструвати земельні ділянки, утворені за результатом поділу зазначеної земельної ділянки; державним реєстраторам прав на нерухоме майно відділу надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області (вул. Центральна, 123, смт Велика Михайлівка, Великомихайлівський район, Одеська область, 67100) - заборонено здійснювати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Велика Михайлівка Великомихайлівського району Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на земельні ділянки, утворені за результатом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5121683200:01:001:0518, площею 10,8580 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новопетрівської сільської (тепер Великомихайлівської селищної) ради Великомихайлівського району Одеської області; Великомихайлівській районній державній нотаріальній конторі Одеської області (вул. Пушкіна, 2б, смт Велика Михайлівка, Великомихайлівський район, Одеська область, 67100) - заборонено посвідчувати від імені та в інтересах ОСОБА_2 згоду користувача ПП «Богуславське» на поділ та будь-які угоди щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5121683200:01:001:0518, площею 10,8580 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новопетрівської сільської (тепер Великомихайлівської селищної) ради Великомихайлівського району Одеської області, а також земельних ділянок, які утворені шляхом поділу вказаної земельної ділянки.

Постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що існують підстави вважати, що невжиття таких заходів в майбутньому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по суті спору.

На адресу Великомихайлівського районного суду Одеської області надійшов лист від 14 листопада 2019 року № 73 відділу надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області, в якому повідомляється про неможливість виконати ухвалу суду від 12 листопада 2019 року у зазначеній вище частині, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня державна реєстрація права власності на земельні ділянки, утворені за результатом поділу спірної земельної ділянки.

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся із заявою про часткову заміну способу забезпечення позову, в якій він просив змінити зазначений вище спосіб забезпечення позову та застосувати обтяження у вигляді заборони розпоряджатись спірною земельною ділянкою, яка на теперішній час зареєстрована за ОСОБА_2 шляхом накладення обтяження та заборони ОСОБА_2 , розпоряджатись земельною ділянкою з кадастровим номером 5121683200:01:001:0518, площею 10,8580 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року заяву представника позивача про часткову заміну способу забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_2 розпоряджатись земельною ділянкою з кадастровим номером 5121683200:01:001:0518, площею 10,8580 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новопетрівської сільської (тепер Великомихайлівської селищної) ради Великомихайлівського району Одеської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 листопада 2013 року за номером запису про право власності 3798527 та номером об`єкта нерухомого майна 239041951216. Зобов`язано державних реєстраторів прав на нерухоме майно відділу надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області (вул. Центральна, 123, смт Велика Михайлівка, Великомихайлівський район, Одеська область, 67100) внести відповідний запис про зазначене вище обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Змінюючи частково спосіб забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірну земельну ділянку з 22 листопада 2013 року зареєстровано за ОСОБА_2 , а право оренди цієї ділянки зареєстровано за ПП «Богуславське».

19 грудня 2019 року ОСОБА_2 не погоджуючись з ухвалами Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12 та 19 листопада 2019 року звернулась до апеляційного суду з апеляційними скаргами, в яких просила скасувати вказані ухвали суду першої інстанції та постановити нові судові рішення про відмову у задоволенні заяв представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та часткову заміну способу забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Постановами Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12 листопада 2019 року задоволено. Ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12 листопада 2019 року скасовано. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову від 11 листопада 2019 року відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року залишено без задоволення. Ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року залишено без змін.

Приймаючи указані постанови, апеляційний суд виходив із того, що предметом позову ОСОБА_1 у цій справі є визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, розпорядження райдержадміністрації та державного акта на землю, визнання права на частку у праві власності на земельну ділянку та її поділ за кадастровим номером: 5121683200:01:001:0518, площею 10,8580 га. Забороняючи вчиняти певні дії: ПП «Богуславське», Міжрайонному управлінню у Великомихайлівському та Захарівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та державним кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно відділу надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області, Великомихайлівській районній державній нотаріальній конторі Одеської області, суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини виникають з власником земельної ділянки, яка передана в оренду ПП «Богуславське», ОСОБА_5 . За таких обставин забезпечуючи позовні вимоги в такий спосіб суд першої інстанції помилково заборонив зазначеним підприємствам, органам та організаціям погоджувати технічну документацію із землеустрою та здійснювати щодо спірної земельної ділянки певні дії, оскільки цей вид забезпечення виходить за межі позовних вимог.

Водночас апеляційний погодився із висновком суду першої інстанції щодо забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 розпоряджатися спірною земельною ділянкою, з огляду на те, що невжиття цих заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду по суті спору в зв`язку зі спірними правовідносинами щодо цієї земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У грудні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвали Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12 і 19 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяв ОСОБА_1 про забезпечення позову та про часткову заміну способу забезпечення позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не надали належної оцінки тому, що в матеріалах справи відсутні докази існування реальної загрози ускладнення виконання рішення по суті спору;

- безпідставно розцінили припущення представника позивача про вчинення відповідачем певних дій щодо поділу спірної земельної ділянки, скасування її реєстрації в Держаному земельному кадастрі та присвоєння кадастрових номерів новосформованим земельним ділянкам та їх відчуження, як підставу для вжиття запитуваних заходів забезпечення позову;

- не звернули увагу на те, що визнання незаконним вжиття заходу забезпечення позову, що в подальшому був замінений судом, тягне за собою недійсність фактично застосованого заходу забезпечення позову;

- не обґрунтували доцільність заміни одного способу забезпечення позову на інший;

- не з`ясували співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати позивач, позовним вимогам та не оцінили рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.

- не врахували правові наслідки існування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, встановленого пунктами 14, 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України;

- не звернули увагу на те, що у заявах представника позивача про забезпечення позову та часткову заміну способу забезпечення позову у супереч пункту 5 частини першої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутні відомості про ціну позову,

- застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц, від 18 листопада 2019 року у справі № 200/6000/18.

Також у касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд здійснив розгляд його апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову та про часткову заміну способу забезпечення позову без належної перевірки доводів скарги.

Крім того у касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 виклав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвал Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12 і 19 листопада 2019 року, постанов Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року, а також клопотання про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від інших учасників справи не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 січня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвали Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12 і 19 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 29 липня 2022 року) відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12 листопада 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року в частині скасування ухвали Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12 листопада 2019 року про забезпечення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 29 липня 2022 року) поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року та постанов Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року в частині залишення без змін ухвали Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року на підставі частини другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Великомихайлівського районного суду Одеської області матеріали справи № 498/402/19; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2022 року матеріали справи № 498/402/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Постановляючи ухвалу про часткову заміну способу забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив, що з 22 листопада 2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 5121683200:01:001:0518, площею 10,8580 га, зареєстровано за ОСОБА_2 , та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову саме шляхом заборони ОСОБА_2 розпоряджатися спірною земельною ділянкою, так як невжиття цих заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в зв`язку зі спірними правовідносинами щодо цієї земельної ділянки.

Застосований судом захід забезпечення позову відповідає критерію співмірності вимогам позивача, із якими він звернувся до суду, принципу пропорційності та розумного балансу між інтересами сторін.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові наслідки існування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, встановленого пунктами 14, 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, є безпідставними, оскільки забезпечення позову є тимчасовим заходом на час розгляду справи, а тому існування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, який діяв на час розгляду справи, не є правовою підставою для відмови в забезпеченні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц, від 18 листопада 2019 року у справі № 200/6000/18, є необґрунтованими з огляду на те, що висновки наведені у вказаних постановах суду касаційної інстанції щодо питання доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову не суперечать висновкам наведеним в оскаржуваних судових рішеннях.

Посилання у касаційній скарзі на недоведеність позивачем необхідності вжиття заходів забезпечення позову зводиться до переоцінки доказів у справі, що за положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд здійснив розгляд його апеляційних скарг без належної перевірки доводів заявника, Верховний Суд відхиляє, оскільки як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що у заявах представника позивача про забезпечення позову та часткову заміну способу забезпечення позову у супереч пункту 5 частини першої статті 151 ЦПК України відсутні відомості про ціну позову, Верховний Суд також відхиляє, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 є необґрунтованою, тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року (в частині перегляду вказаної ухвали суду першої інстанції) - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Великомихайлівського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року (в частині перегляду вказаної ухвали суду першої інстанції) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак