ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 5009/4799/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,
за участю представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - Заворотного А.В.,
Шевченко В.М. та арбітражний керуючий Кравченко Р.М. прийняли участь у судовому засіданні особисто,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 за вх. № 3/2022
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021
у складі колегії суддів: Вечірка І.О.(головуючий), Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 за вх. № 3/2022, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі № 5009/4799/12 - залишити без змін. При цьому
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності підстав для затвердження звіту керуючого реалізацією Кравченка Р.М., завершення процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 та як наслідок звільнення банкрута - фізичної особи ОСОБА_1 від боргів у справі про банкрутство фізичної особи, порушеної за положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо фізичної особи-підприємця у 2012 році, та за наявності таких обставин:
- отримання боржником кредитних коштів не як фізичною особою-підприємцем;
- визнання його банкрутом у 2012 році;
- незакінчення процедури ліквідації банкрута - фізичної особи-підприємця - станом на момент введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
3. 28.12.2012 постановою Господарського суду Запорізької області ФОП Шевченко В.М. визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
4. 07.07.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Керуючим реалізацією призначено арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича.
Подання до суду клопотань та звіту від керуючого реалізацією.
5. 01.12.2020 до Господарського суду Запорізької області від керуючого реалізацією надійшло клопотання (вх. № 23477/08-08/20 від 01.12.2020) про розгляд звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат та звіту (вх. № 23479/08-08/20 від 01.12.2020) за наслідками процедури погашення боргів.
6. 11.12.2020 до Господарського суду Запорізької області від керуючого реалізацією надійшов звіт від 30.11.2020 № 01-23/337 (вх. № 24362/08-08/20 від 11.12.2020) з додатками до нього.
7. 14.12.2020 на електронну адресу Господарського суду Запорізької області від керуючого реалізацією надійшло клопотання від 14.12.2020 № 01-23/338/1 (вх. № 24485/08-08/20 від 11.12.2020), в якому керуючий реалізацією просив суд:
1. Затвердити:
1.1 Звіт керуючого реалізацією майна Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Миколайовича за наслідками процедури погашення боргів.
1.2. Звіт арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за виконання обов`язків керуючого реалізацією майна Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Миколайовича за період з 07.07.2020 по 30.11.2020.
2. Завершити процедуру погашення боргів Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Миколайовича (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
3. Закрити провадження у справі № 5009/4799/12 про неплатоспроможність Фізичної особи-підприємця Шевченка Володимира Миколайовича (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Розгляд справи судами.
8. 16.12.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області, серед іншого, клопотання керуючого реалізацією задоволено; затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури погашення боргів у справі № 5009/4799/12 за період з 07.07.2020 по 30.11.2020 на суму 30 388,70 грн - основної грошової винагороди керуючого реалізацією; суми 311 206,35 грн - понесених витрат керуючого реалізацією у справі № 5009/4799/12; затверджено звіт керуючого реалізацією; завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); вирішено звільнити банкрута - фізичну особу ОСОБА_1 від боргів. Закрито провадження у справі № 5009/4799/12.
9. Ухвала суду мотивована тим, що арбітражним керуючим Кравченком Р.М. проведені всі необхідні дії як у процедурі ліквідації банкрута, так і з виконання процедури погашення боргів (за нормами КУзПБ).
10. 29.11.2021 постановою Центрального апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.12.2020, а справу направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.
11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в ході здійснення процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 керуючим реалізації майна не було включено до ліквідаційної маси майнові активи, які перебували в заставі (іпотеці) АТ "Ощадбанк", а саме житловий будинок в АДРЕСА_2 та транспортний засіб марки СРС30 Liugong, 2007 р.в., тип - вилковий автонавантажувач.
Це свідчить, що керуючий реалізацією майна боржника Кравченко Р.М. всупереч положенням частини першої статті 65 КУзПБ не здійснив всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини четвертої статті 121 КУзПБ задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
Таким чином, АТ "Ощадбанк" в зв`язку із здійсненням процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 був обмежений у можливостях вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане у заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення своїх вимог - лише у порядку, передбаченому КУзПБ.
У зв`язку із наведеним, АТ "Ощадбанк" не може іншим шляхом, ніж процедура погашення боргів у справі про банкрутство, реалізувати своє право на стягнення заборгованості з фізичної особи ОСОБА_1 .
Цих обставин не врахував арбітражний керуючий Кравченко Р.М. при здійсненні процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 , а відтак, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для затвердження звіту керуючого реалізацією Кравченка Р.М., завершення процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 та як наслідок звільнення банкрута - фізичної особи ОСОБА_1 від боргів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
12. 29.12.2021 (згідно з відміткою на конверті "Укрпошта Експрес") фізичною особою ОСОБА_1 надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.12.2020 у справі № 5009/4799/12 залишити в силі.
13. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі № 5009/4799/12, скаржник вказує пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
14. Також скаржник зазначає, що кредитні кошти за кредитними договорами №№ 773/2 та 904/4, укладеними між боржником та АТ "Ощадбанк", отримувалися з метою здійснення господарської діяльності, а тому АТ "Ощадбанк" повинен був заявляти свої вимоги в межах справи про банкрутство саме ФОП Шевченка В.М.
15. Крім того, на переконання скаржника, АТ "Ощадбанк" самостійно відмовився від участі у справі про банкрутство саме ФОП Шевченка В.М. та не подавав заяви про визнання грошових вимог до боржника, маючи забезпечені заставою вимоги, а відтак, керуючий реалізацією майна не зобов`язаний самостійно визнавати ці вимоги.
16. Скаржник наполягає, що предмет іпотечного договору від 14.10.2008, укладений на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 14.10.2008 № 904/4, є житловий будинок загальною площею 125,3 кв.м, який є єдиним місцем проживання родини боржника, та відповідно не може бути включеним до складу ліквідаційної маси в силу положень КУзПБ.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
17. До Верховного Суду від АТ "Ощадбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 , в якому зазначено про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права та наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі № 5009/4799/12 - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
18. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку, що в ході здійснення процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 керуючим реалізації майна не було включено до ліквідаційної маси майнові активи, які перебували в заставі (іпотеці) АТ "Ощадбанк", а саме житловий будинок в АДРЕСА_2 та транспортний засіб марки СРС30 Liugong, 2007 р.в., тип - вилковий автонавантажувач. Це свідчить, що керуючий реалізацією майна боржника Кравченко Р.М. всупереч положенням частини першої статті 65 КУзПБ не здійснив всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, задоволення вимог кредиторів.
Оскільки відповідно до частини четвертої статті 121 КУзПБ задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, то таким чином АТ "Ощадбанк" в зв`язку із здійсненням процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 був обмежений у можливостях вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане у заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення своїх вимог - лише у порядку, передбаченому КУзПБ.
Тобто, АТ "Ощадбанк" не може іншим шляхом, ніж процедура погашення боргів у справі про банкрутство, реалізувати своє право на стягнення заборгованості з фізичної особи ОСОБА_1 .
21. Судова колегія погоджується з цими висновками суду з огляду на таке.
22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.12.2007 між АТ "Ощадбанк" та фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 773/2. Слід підкреслити, що договір укладався з ОСОБА_1 саме як з фізичною особою.
23. 24.12.2007 з метою забезпечення виконання умов цього кредитного договору № 773/2 між АТ "Ощадбанк" та фізичною особою ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір застави майна № 773/2а, предметом застави за яким виступав транспортний засіб марки СРС30 Liugong, 2007 р.в., шасі НОМЕР_2 , тип - вилковий автонавантажувач, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
24. 14.10.2008 між АТ "Ощадбанк" і фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 904/4. Судова колегія також зауважує, що і цей договір № 904/4 укладався з ОСОБА_1 саме як з фізичною особою.
25. 14.10.2008 з метою забезпечення виконання умов цього кредитного договору № 904/4 між АТ "Ощадбанк" та фізичною особою ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом іпотеки за яким виступав житловий будинок загальною площею 125,3 кв.м, житловою площею 69,6 кв.м, гараж-сарай, вбиральня, літня душова, огорожі, яма зливна, тротуар, що розташовані на земельній ділянці, площею 1 138 кв.м та знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (далі - предмет іпотеки).
26. 11.07.2012 рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська у справі № 404/4825/12 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 832 161,67 грн, зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 , шляхом його реалізації на прилюдних торгах в рамках виконавчого провадження. На виконання зазначеного вище рішення суду Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська 02.10.2012 був виданий відповідний виконавчий лист у справі № 404/4825/12.
27. У грудні 2012 року було порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 саме як фізичної особи-підприємця.
28. 28.12.2012 постановою Господарського суду Запорізької області ФОП Шевченко В.М. визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
29. Провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Шевченка В.М. до 21.10.2019 здійснювалось відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI з особливостями, що визначені статтями 90-92 цього Закону.
30. Зокрема, частина восьма статті 90 Закону про банкрутство містила заборону включення до складу ліквідаційної маси майна фізичної особи, яке перебуває у заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
31. Відтак, згідно положень Закону про банкрутство заставодержатель майна фізичної особи, яке перебувало у заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, не набував статусу учасника провадження у справі про банкрутство фізичної особи (фізичної особи-підприємця).
32. 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, положеннями якого уже передбачено застосування процедур неплатоспроможності до фізичної особи незалежно від здійснення нею підприємницької діяльності, та з цього моменту провадження у справі визначається саме ним.
33. Зокрема, Кодексом передбачено процедуру погашення боргів божника, під час якої, серед іншого, визначається склад ліквідаційної маси, тобто майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника; випадки невключення майна до ліквідаційної маси; порядок задоволення вимог кредиторів тощо.
34. Згідно з частиною першою статті 134 КУзПБ господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів, що і було зроблено передчасно судом першої інстанції у цій справі.
35. За встановлених обставин у справі і подібного підходу судом першої інстанції до статусу АТ "Ощадбанк" в боржника перед Банком виникають непогашені борги.
При цьому судова колегія вважає неправильним застосування судом першої інстанції норм, що регулюють спірні відносини, а також підтримує висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
36. Звертаючись до арбітражного керуючого Кравченка Р.М. із листом від 10.10.2018, АТ "Ощадбанк" повідомив про те, що Шевченко В.М. на час направлення листа не має зобов`язань перед банком як фізична особа-підприємець, але має невиконані зобов`язання як фізична особа. Так, договір застави та іпотечний договір, укладені між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 як фізичною особою, і предмети застави і іпотеки перебувають під обтяженням АТ "Ощадбанк" за зобов`язаннями фізичної особи, а отже з підстав не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності банкрута, тому в межах процедури банкрутства ФОП Шевченка В.М. майно фізичної особи до ліквідаційної маси банкрута не могло входити.
37. До забезпечених кредиторів статтею 1 КУзПБ віднесено кредиторів, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
38. Системний аналіз норм статті 572 ЦК України, статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що законодавець при конструюванні відповідних правових норм так чи інакше текстуально використовує поняття "переважність права заставодавця (іпотекодавця) перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок заставного (іпотечного) майна".
39. Отже, сутність застави (іпотеки) полягає не лише в тому, щоб забезпечити основне зобов`язання в повному обсязі, а в тому, що правом застави (іпотеки) є право на чужу річ, яке належить кредитору в забезпечення його права вимоги за зобов`язанням і яке виявляється в можливості переважного (порівняно з іншими кредиторами) задоволення із цінності цієї речі.
40. Таке переважне право також закріплено в частині шостій статті 64 КУзПБ, якою встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
41. Відтак, можливість переважного задоволення вимог кредитора за рахунок заставного майна забезпечується шляхом відчуження предмета застави (іпотеки) в ліквідаційній процедурі боржника - заставодавця (іпотекодавця) з подальшим спрямуванням виручених від продажу коштів на погашення вимог забезпеченого кредитора.
42. Відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов`язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми КУзПБ щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).
43. Тому визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема статей 572 575 589 ЦК України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку".
44. За змістом положень статті 589 ЦК України, статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку", статті 19 Закону України "Про заставу" заставодержатель, а у іпотечних правовідносинах - іпотекодержатель (якщо інше не передбачено договором або законом) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні), визначені на момент фактичного задоволення, за рахунок майнового поручителя у розмірі фактичної реалізації предмета застави, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.
45. Зазначені висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19.
46. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що питання особливого правового захисту прав забезпеченого кредитора знаходило своє відображення в законодавстві про банкрутство (Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та КУзПБ) на всіх стадіях процедури банкрутства.
47. Згідно з частиною першою статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
48. Частиною другою статті 45 КУзПБ унормовано, що обов`язок забезпеченого кредитора подати заяву з грошовими вимогами до боржника виникає за умови відмови від забезпечення, а також щодо вимог, що є незабезпеченими. А відповідно частина восьма статті 45 КУзПБ встановлює, що розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
49. Тобто КУзПБ зобов`язує розпорядника майна внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави, згідно з даними обліку боржника навіть за умови відсутності заяв кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.
50. Суди встановили, що з початку здійснення провадження у справі за нормами КУзПБ АТ "Ощадбанк" не звертався до господарського суду із заявою про відмову від забезпечення своїх вимог.
51. Відтак, враховуючи наведені вище положення законодавства, до реєстру вимог кредиторів керуючим реалізацією майна мали бути включені вимоги АТ "Ощадбанк", забезпечені заставою майна фізичної особи ОСОБА_1., що свідчить про безпідставність доводів касаційної скарги, наведених у пункті 15 цієї постанови.
52. Верховний Суд неодноразово викладав висновки про те, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу (як і про затвердження звіту керуючого реалізацією майна за нормами КУзПБ) є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника), в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора (звіт керуючого реалізацією майна), господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором (керуючим реалізацією майна) всієї ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів боржника), дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора (звіту керуючого реалізацією майна), зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора (керуючого реалізацією майна) щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором (керуючим реалізацією майна) активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором (керуючим реалізацією майна) заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора (звіт керуючого реалізацією майна), в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора (керуючого реалізацією майна), а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу. Такі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № б-24/39-09, від 04.02.2021 у справі № 05-10-14-01-08/103, від 22.06.2021 у справі 05-10-14-01-08/103.
53. Крім того, Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 921/609/15-г/10 було зазначено таке:
"За ч. 3 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" /у цій справі такі ж правовідносини врегульовані аналогічними за змістом положеннями частини третьої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства/ визначено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
Отже, після завершення усіх розрахунків із кредиторами, ліквідатору належить складати ліквідаційний баланс, в якому буде міститися інформація щодо наявності чи відсутності майна банкрута після проведення усіх розрахунків із кредиторами, за винятком розрахунків із учасниками-власниками підприємства-банкрута та подати його до господарського суду разом із звітом ліквідатора та іншими документами, у відповідності до ст. 46 Закону про банкрутство /у цій справі - у відповідності до статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства/".
54. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, арбітражним керуючим Кравченком Р.М. подано до місцевого господарського суду звіт керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 від 30.11.2020.
У цьому звіті зазначено, що станом на дату складання звіту, активи банкрута, які можна було б включити до складу ліквідаційної маси та здійснити їх реалізацію для погашення вимог кредиторів, відсутні. На переконання керуючого реалізацією майна ФОП Шевченка В.М. вичерпані всі заходи, що можуть призвести до розрахунків з кредиторами.
При цьому до складеного реєстру вимог кредиторів не було включено вимоги кредитора - АТ "Ощадбанк" до фізичної особи ОСОБА_1 , які забезпечені заставою майна боржника.
55. З цього приводу колегія суддів відзначає, що відповідно до частини другої статті 131 КУзПБ до складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статті 132 цього Кодексу.
56. Як зазначено вище, під час здійснення процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 керуючим реалізації майна не було включено до ліквідаційної маси майнові активи, які перебували в заставі (іпотеці) АТ "Ощадбанк", а саме житловий будинок в АДРЕСА_2 та транспортний засіб марки СРС30 Liugong, 2007 р.в., тип - вилковий автонавантажувач.
57. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що про наявність цих майнових активів фізичної особи ОСОБА_1 керуючому реалізацією майна було відомо, про що, зокрема, свідчать надані ним до суду відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно та державного реєстру іпотек (т. 9, а. с. 114-116).
58. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що керуючий реалізацією майна боржника Кравченко Р.М. всупереч положенням частини першої статті 65 КУзПБ не здійснив всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, задоволення вимог кредиторів.
59. Водночас, АТ "Ощадбанк" у зв`язку із здійсненням процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 був обмежений у можливостях вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане у заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення своїх вимог - лише у порядку, передбаченому КУзПБ, оскільки відповідно до частини четвертої статті 121 КУзПБ задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
60. Відтак, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для затвердження звіту керуючого реалізацією Кравченка Р.М., завершення процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 та як наслідок звільнення банкрута - фізичної особи ОСОБА_1 від боргів.
61. Судовою колегією відхиляються доводи касаційної скарги, що предмет іпотечного договору від 14.10.2008, укладений на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 14.10.2008 № 904/4, є житловий будинок загальною площею 125,3 кв.м, який є єдиним місцем проживання родини боржника, та відповідно не може бути включеним до складу ліквідаційної маси в силу положень КУзПБ, оскільки такі доводи не заявлялися боржником у судах першої та апеляційної інстанцій та відповідно не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, а згідно з частиною третьою статті 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
62. Крім того, такі твердження повинні бути розглянуті судом першої інстанції з урахуванням положень статті 131 КУзПБ та пункту 5 "Прикінцевих та перехідних положень" КУзПБ при продовженні провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
63. Судами було встановлено, що боржником отримувалися кредитні кошти за договорами №№ 773/2 та 904/4 саме як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.
64. Водночас скаржник у касаційній скарзі наполягав, що кредитні кошти за кредитними договорами №№ 773/2 та 904/4, укладеними між боржником та АТ "Ощадбанк", отримувалися з метою здійснення господарської діяльності, а тому АТ "Ощадбанк" повинен був заявляти свої вимоги в межах справи про банкрутство саме ФОП Шевченка В.М.
65. Судами попередніх інстанцій не було встановлено, на які цілі надано боржнику кредитні кошти, а суд касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України не вправі самостійно встановлювати обставини справи.
66. Тому суду першої інстанції при продовженні розгляду справи необхідно з`ясувати цілі надання кредитів за договорами №№ 773/2 та 904/4 задля правильного застосування положень КУзПБ у цій справі.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
67. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції. Тому касаційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат.
68. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 за вх. № 3/2022 залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі № 5009/4799/12 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Картере