Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 500/1238/17

провадження № 61-10262св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронков Володимир Олексійович, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2021 року у складі судді Баннікової Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідачу на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,0917 га, на

АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 21 жовтня 2010 року № 1536 ОСОБА_1 на належній йому земельній ділянці надано дозвіл на проектування та будівництво чотириповерхового житлового будинку з підвалом. Також рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 25 березня 2011 року № 474 ОСОБА_1 надано дозвіл на проектування та будівництво чотириповерхового житлового будинку з підвалом на АДРЕСА_2 . Зазначає, що

01 червня 2016 року розпорядженням голови Ізмаїльської міської ради створено робочу групу щодо обстеження об`єкту благоустрою - території загального користування на

АДРЕСА_3 , яка була огороджена відповідачем на період виконання будівельних робіт, для встановлення ступеню пошкодження (знищення) об`єкту благоустрою та його елементів і визначення відновної вартості робіт з його відновлення (відбудови). Відповідно до акту обстеження об`єкту благоустрою від 26 травня 2016 року виявлено порушення об`єкту благоустрою в результаті проведених будівельних робіт житлових будинків, а саме: порушено та не відновлено асфальтове покриття дороги на вул. Бесарабській та тротуару з боку

пр. Суворова та уздовж дороги на вул. Бесарабській, пошкоджені бордюри; порушена та не відновлена зелена зона з боку вул. Бесарабській та

пр. Суворова, утворені колії від проїзду вантажного автотранспорту; прилегла територія захаращена будівельними матеріалами та сміттям.

У результаті визначення меж земельних ділянок встановлено, що фактичні межі ділянки не співпадають з юридичними межами земельної ділянки,

а саме змінені в бік збільшення площі. Згідно з актом обстеження об`єкту благоустрою території загального користування на

АДРЕСА_3 , яка була огороджена забудовником на період виконання будівельних робіт, була розрахована середня вартість відновлення 1 кв. м об`єктів благоустрою у

м. Ізмаїлі на 2016 рік, яка складає на даному об`єкті 405 270,45 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 405 270,45 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду

від 07 вересня 2022 року, позов Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської радина відшкодування шкоди грошові кошти у сумі 405 270,45 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач довів належними та допустимими доказами факт заподіяння відповідачем збитків, завданих в результаті проведених будівельних робіт житлових будинків об`єкту благоустрою.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справа № 826/5154/17, від 28 жовтня 2020 року справа № 904/3667/19, від 09 вересня 2020 року справа № 761/15111/18, від 26 листопада 2019 року справа

№ 914/3224/16.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд безпідставно прийняв позов, оскільки у Ізмаїльського УЖКГ відсутні повноважень на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди. Також в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких правовстановлюючих документів чи положень чинного законодавства України були порушені права чи охоронювані законом інтереси саме Ізмаїльського УЖКГ. Позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між результатами будівництва та заподіяною благоустрою м. Ізмаїла шкодою, як одного з елементів складу цивільного правопорушення, а тому суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Зазначає, що з моменту введення в експлуатацію побудованих ним будинків і до звернення позивачем із цим позовом минуло більше чотирьох років, а тому позивач звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України. Вважає, що після сплину вказаного проміжку часу шкода, про яку зазначає позивач, могла бути заподіяна будь-якими обставинами чи подіями, у тому числі, і природнього характеру.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 21 жовтня

2010 року № 1536 ОСОБА_1 надано дозвіл на проектування та будівництво чотириповерхового житлового будинку з підвалом на

АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 25 березня 2011 року № 474 ОСОБА_1 надано дозвіл на проектування та будівництво чотириповерхового житлового будинку з підвалом на

АДРЕСА_2 .

11 жовтня 2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до акту обстеження об`єкту благоустрою від 26 травня 2016 року було виявлено порушення об`єкту благоустрою в результаті проведених будівельних робіт житлових будинків, а саме: порушено та не відновлено асфальтове покриття дороги по вул. Бесарабська та тротуару з боку пр. Суворова та уздовж дороги по вул. Бесарабська, пошкоджені бордюри; порушена та не відновлена зелена зона з боку вул. Бесарабська та

пр. Суворова, утворені колії від проїзду вантажного автотранспорту; прилегла територія захаращена будівельними матеріалами та сміттям.

01 червня 2016 року розпорядженням Ізмаїльського міського голови було створено робочу групу щодо обстеження об`єкту благоустрою - території загального користування на АДРЕСА_3 , яка була огороджена забудовником на період виконання будівельних робіт, для встановлення ступеню пошкодження (знищення) об`єкту благоустрою та його елементів і визначення відновної вартості робіт з його відновлення (відбудови).

Згідно з актом обстеження об`єкта благоустрою від 02 серпня 2016 року - території загального користування по

АДРЕСА_3 , яка була огороджена забудовником на період виконання будівельних робіт, було виявлено пошкодження елементів благоустрою (асфальтобетонного покриття проїжджої частини догори 404,38 кв. м., асфальтобетонного покриття тротуарів 213, 10 кв. м, бортових каменів 120 пог. м, поребреків 28 пог. м), які були заподіяні внаслідок проведення забудовником будівельних робіт при будівництві житлових будинків. Розрахована середня вартість відновлення об`єктів благоустрою у м. Ізмаїлі, яка складає на даному об`єкті

405 270,45 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах

2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для звернення з зазначеним позовом до суду стало пошкодження відповідачем елементів благоустрою під час здійснення ним будівництва.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території загального користування, а також прибудинкові території.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» збитки, завдані об`єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку. Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою. У випадках пошкодження чи знищення елементів благоустрою, винна юридична чи фізична особа усуває пошкодження (відновлює елементи благоустрою) власними силами або за домовленістю з балансоутримувачем перераховує на його рахунок суму відновної вартості.

Порядок визначення відновної вартості об`єктів благоустроюзатверджується Кабінетом Міністрів України.

Розмір відшкодування збитків, завданих об`єкту благоустрою, визначається балансоутримувачем за методикою визначення відновної вартості об`єктів благоустрою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною першою статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у:

1) порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів; 2) проектуванні об`єктів благоустрою населених пунктів з порушенням затвердженої в установленому законодавством порядку містобудівної документації та державних будівельних норм; 3) порушенні встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об`єктів благоустрою; 4) порушенні правил благоустрою територій населених пунктів; 5) порушенні режиму використання і охорони територій та об`єктів рекреаційного призначення; 6) самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою населеного пункту;

7) пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об`єктів благоустрою населених пунктів; 8) знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об`єктів озеленення населених пунктів, крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону; 9) забрудненні (засміченні) території населеного пункту; 10) неналежному утриманні об`єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо.

Відповідно до пункту 5 Порядку визначення відновної вартості об`єктів благоустрою, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 15 червня

2006 року № 826, за відсутності потреби у розробленні проектно-кошторисної документації на відновлення (відбудову) об`єкта благоустрою винна юридична чи фізична особа повинна забезпечити усунення власними силами пошкодження та/або відновлення (відбудови) об`єкта благоустрою чи перерахувати на рахунок балансоутримувача суму відновної вартості, зазначену в акті обстеження об`єкта. Відновною вартістю об`єктів благоустрою є вартість робіт з усунення пошкоджень (відновлення) елементів благоустрою до стану їх функціонального використання за призначенням, який відповідає вимогам державних стандартів, норм і правил.

За змістом пункту 1.5 Методики визначення відновної вартості об`єкта благоустрою, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 03 листопада 2008 року № 326, для визначення відновної вартості об`єкта благоустрою його балансоутримувач утворює комісію, до складу якої включаються представники балансоутримувача і власника зазначеного об`єкта, місцевої держадміністрації (виконавчого органу міської, селищної, сільської ради), спеціалісти з питань благоустрою населеного пункту. До складу комісії можуть входити представники громадських організацій (за їх згодою).

Комісія проводить обстеження об`єкта благоустрою, встановлює ступінь його пошкодження чи знищення, визначає відновну вартість робіт з його відновлення (відбудови) і складає відповідний акт обстеження об`єкта благоустрою при визначенні його відновної вартості встановленої форми, наведеної у додатку до цієї Методики (пункт 1.6 Методики).

Розмір відшкодування збитків, завданих об`єкту благоустрою, пов`язаний з усуненням пошкоджень об`єкта благоустрою, що виникли безпосередньо в результаті дій винної особи або як наслідок таких дій, і складається з вартості робіт на його відновлення до стану функціонального використання такого

об`єкта, який відповідає вимогам державних стандартів, норм і правил.

Установивши, що у результаті проведених будівельних робіт, замовником яких є ОСОБА_2 , об`єктам благоустрою, які знаходяться на території загального користування, яка була огороджена забудовником на період виконання будівельних робіт, завдано шкоди внаслідок пошкодження дорожнього покриття (проїжджої частини догори та тротуарів, бордюрів та поребриків), розмір якої складає 405 270,45 грн, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради. Зазначений розмір збитків був визначений відповідно до Порядку та Методики визначення відновної вартості об`єктів благоустрою, який відповідач не спростував.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між результатами будівництва та заподіяною благоустрою м. Ізмаїла шкодою зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Посилання у касаційній скарзі на те, що у позивача відсутні повноваження на звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди є помилковими, оскільки відповідно до пункту 1. 6 Положення про Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради, затвердженого рішенням Ізмаїльської міської ради від 31 серпня 2016 року, на балансі Управління житлово-комунального господарства знаходиться житловий фонд Ізмаїльської міської ради та об`єкти благоустрою комунальної власності (а. с. 152, т. 1). Отже, саме Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради є балансоутримувачем житлового фонду Ізмаїльської міської ради та об`єктів благоустрою комунальної власності, а тому має право на звернення до суду із наведеним позовом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності є помилковими, оскільки акт обстеження об`єкта благоустрою був складений 26 травня 2016 року, а позовна заява подана позивачем 16 березня 2017 року, тобто з дотриманням передбаченого статтею 257 ЦК України трирічного строку з моменту встановлення порушення прав позивача.

Аргументи касаційної скарги про те, що збитки мають відшкодовувати фактичні виконавці будівельних робіт ПП «Джерело» та ТОВ «Горлан», а не замовник будівництва, є помилковими, оскільки саме замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника (частина друга статті 1172 ЦК України).

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/5154/17, є помилковими, оскільки предметом спору у цій справі є визнання протиправними дії КП «Київблагоустрій» щодо складання приписів та скасування приписів, а у справі, яка переглядається предметом позову є відшкодування збитків, завданих об`єктам благоустрою. Отже, у зазначених справах є різними предмет позову та, відповідно, встановлені судами фактичні обставини, отже правовідносини не є подібними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронков Володимир Олексійович, залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта