ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 500/1664/19
адміністративне провадження № К/9901/29897/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 500/1664/19
за позовом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради (далі - Відділ ДАБК) до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2019, ухвалене у складі головуючого судді Дерех Н.В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гуляка В.В., Шинкар Т.І.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 15.07.2019 Відділ ДАБК звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення самовільно зведеного індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як суб`єкт владних повноважень наділений правом звернення до суду з позовами про знесення самочинно збудованого нерухомого майна. У спірному випадку виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку здійснено з грубими порушеннями державних будівельних норм. При цьому, відповідачка не вживала дій щодо приведення вищевказаного будівництва до вимог чинного містобудівного законодавства.
2. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 27.11.2019 відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.02.2020 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.
4. 06.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 29.12.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21.06.2017 по 05.07.2017 Відділом ДАБК на підставі наказу начальника Відділу ДАБК від 20.06.2018 №122 «Про проведення позапланової перевірки», звернення ОСОБА_2 від 02.06.2017, направлення Відділу ДАБК для проведення планового (позапланового) заходу від 20.06.2017 №107, проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт на об`єкті «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ».
За результатами проведення вказаної перевірки Відділом ДАБК складено акт № 001-107, у якому зафіксовано, що будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , проводиться без зареєстрованих в органі архбудконтролю дозвільних документів, що дають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 34 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VІ), абзацу 1 пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт» (далі - Порядок № 466).
В подальшому, 27.06.2017 Відділом ДАБК складено протокол про адміністративне правопорушення, а також винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалось до 28.08.2017 привести об`єкт «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 » у відповідність до вимог Закону № 3038-VІ.
27.06.2017 начальником Відділу ДАБК прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення №14, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.
Вказаний штраф був сплачений відповідачкою.
На підставі виданого припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 27.06.2017 на об`єкті «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 », у відповідності до наказу Відділу ДАБК від 27.11.2017 №198 «Про проведення позапланової перевірки», направлення Відділу ДАБК для проведення планового (позапланового) заходу від 27.11.2017 №183 проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкті «Будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ».
За результатами проведення вказаної перевірки Відділом ДАБК складено акт №044-183, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 не виконано вимоги виданого припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, чим порушено підпункти «а» пункту 3 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VІ, підпункт 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок № 553).
06.12.2017 Відділом ДАБК складено протокол про адміністративне правопорушення, а також начальником Відділу ДАБК прийнято постанову від 06.12.2017 №27 від 06.12.2017, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100, 00 грн, який був сплачений відповідачкою 04.01.2018.
Вважаючи наявними підстави для звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованої споруди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і є можливою лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, про що у спірному випадку позивачем не подано до суду достатніх, належних та допустимих доказів. Також, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не доведено, що зведена відповідачкою споруда порушує права інших осіб, а тому вважав, що оскільки судом не встановлено обставин, які передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для знесення самочинно збудованого об`єкта, то відсутні підстави для зобов`язання відповідачки за власний рахунок здійснити знесення самовільно зведеного індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що відповідачка здійснила будівництво об`єкта, щодо знесення якого виник спір у цій справі, без зареєстрованих в органі архбудконтролю дозвільних документів, що відповідно до частини першої статті 376 ЦК України дає підстави для визнання його об`єктом самочинного будівництва, а також не виконала у встановлений строк вимоги припису позивача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які не відповідають вимогам законодавства, що є підставою для знесення самочинного будівництва.
9. Касаційна скарга відповідачки обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №813/6426/14, від 15.01.2020 у справі №754/613/18-ц.
Також скаржниця зазначила, що судами першої та апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме: справу розглянуто судами першої та апеляційної інстанції за її відсутності, без її належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
11. Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом слугувало встановлення суб`єктом владних повноважень при здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт факту самочинного будівництва об`єкта, оскільки такий збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
12. Суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення по суті позовних вимог виходив із того, що для задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідачка здійснила самочинне будівництво об`єкта, перебудова якого є неможливою з підстав невиконання нею припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, протягом встановленого органом державного архітектурно-будівельного контролю строку.
13. Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
14. Частиною першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
15. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Згідно з частиною першою статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
17. Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
18. Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
19. КАС України встановлює для судів певну процедуру надсилання процесуальних документів учасникам справи, а також необхідність їх виклику та заслуховування в судовому засіданні.
20. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (частина перша статті 124 КАС України).
21. Частиною другою статті 124 КАС України передбачено, що повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
22. Відповідно до частини третьої статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
23. Згідно з положеннями частини четвертої цієї ж статті у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:
1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
24. Згідно з положеннями статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
25. Статтею 127 КАС України встановлено, що часом вручення повістки вважається:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
26. Окрім того, згідно з вимогами частини другої статті 307 КАС України учасники справи повинні бути повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
27. Згідно з вимогами частини першої статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
28. З аналізу наведених норм КАС України слідує, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, якщо така справа відповідно до вимог КАС України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством.
29. Право учасників справи, зокрема, бути належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання та на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосується окремих категорій справ), відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.
30. Докази щодо підтвердження обізнаності відповідачки про дату, час і місце судового засідання у строки, визначені КАС України та достатні для прибуття як до суду першої так і апеляційної інстанцій, в матеріалах справи відсутні.
31. Ураховуючи те, що документальне підтвердження щодо належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце розгляду справи в матеріалах справи відсутнє, у суду першої інстанцій та суду апеляційної інстанції не було законних підстав для розгляду справи без її участі.
32. Суд зауважує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
33. Отже, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
34. Відповідачка в своїй касаційній скарзі посилалась на зазначені порушення норм процесуального права, вказавши, що її процесуальні права були порушені у зв`язку з тим, що вона не мала можливості бути присутньою в судовому засіданні у судах першої та апеляційної інстанцій, висловлювати свої думки щодо позиції позивача та подавати відповідні докази у цій справі.
35. Окрім того, до касаційної скарги відповідачкою було додано договір дарування від 15.03.2002 частини (13/25) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким відповідачка отримала в дар 13/25 частин вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, договір купівлі - продажу земельної ділянки від 15.03.2002, що знаходиться за цією ж адресою та документи, які підтверджують реєстрацію місця проживання за вказаною адресою, що в що в сукупності, на думку позивачки, може свідчити про реконструкцію існуючого житлового будинку, а не про нове будівництво.
36. Також судами попередніх інстанцій не було з`ясовано хто є іншими власниками житлового будинку, подарованого позивачці в 13/25 частині та відповідно не вирішено питання щодо залучення інших осіб до участі у справі.
37. Вказані обставини не були досліджені судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні питання про можливість знесення індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 без ретельної перевірки можливості перебудови такого об`єкта із ухваленням відповідного судового рішення.
38. Зважаючи на норми частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно встановлювати фактичні обставини справи та/або додатково перевіряти наявні у матеріалах справи докази.
39. За приписами частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів
40. Частина третя статті 353 КАС України визначає, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, та якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 3 вказаної частини статті).
41. В силу вимог частини четвертої цієї статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
42. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення слід скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
43. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
44. Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2021 зупинено виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
45. Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
46. Однак, з огляду на результат касаційного перегляду відсутні підстави для поновлення виконання зазначеного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020, а справу №500/1664/19 за позовом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, - направити на новий розгляд до суду першої інстанції
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик