ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2025 року
м. Київ
справа № 500/1760/23
адміністративне провадження № К/990/45667/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №500/1760/23
за позовом державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області ОСОБА_1 (далі - державний реєстратор ОСОБА_1.) до Міністерства юстиції України (далі також - Мін`юст), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АГРОЛАН - ЗАХІД ПЛЮС МБ", Монастириська міська рада, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою державного реєстратора ОСОБА_1.
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2024, ухвалене судом у складі головуючої судді Мірінович У.А.
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2023 року державний реєстратор ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання йому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та покладення обов`язку виконання анулювання такого доступу на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
В обґрунтування заявлених вимог державний реєстратор ОСОБА_1. зазначив, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий відповідачем з грубим порушенням порядку розгляду скарги, зокрема в частині надання оцінки його поясненням як особи, щодо якої розглядалася скарга та строків розгляду такої скарги. Позивач акцентує увагу на тому, що договір купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 11.01.2021, укладений між ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» (скаржник) та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС», на підставі якого були вчинені відповідні реєстраційні дії є чинним, у зв`язку з чим він не мав правових підстав для відмови у державній реєстрації прав.
2. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 02.07.2024 частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправним та скасував пункти 3 та 5 наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5;
в задоволені решти позовних вимог відмовив.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН - ЗАХІД ПЛЮС МБ» та державного реєстратора ОСОБА_1. задоволено частково, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №500/1760/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
4. 27.11.2024 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга державного реєстратора ОСОБА_1. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі № 500/1760/23 за вищевказаним позовом, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 повністю та рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 в частині позовної вимоги в задоволенні якої було відмовлено та ухвалити в зазначеній частині нове судове рішення про задоволення позову.
5. Верховний Суд ухвалою від 07.01.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. 13.01.2025 та 16.01.2025 від ТОВ "АГРОЛАН - ЗАХІД ПЛЮС МБ" та Міністерства юстиції України до суду касаційної інстанції надійшли відзиви на зазначену вище касаційну скаргу, в яких вказані учасники справи просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» звернулось до Міністерства юстиції України із скаргою (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.10.2022 за №СК-2753-22) на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором ОСОБА_1, у якій було зазначено, що у вересні 2022 року ним було проведено 697 реєстраційних дій, які полягали в реєстрації змін до речового права оренди земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: зміні орендаря земельних ділянок з ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» (код за ЄДРПОУ 43522220) (скаржник) на ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 42065128). В зазначеній скарзі також було вказано на те, що усі 697 реєстраційних дій проведено одним і тим же реєстратором та, що за своєю суттю вони є однотипними (фактично аналогічними). На думку заявника скарги, державним реєстратором під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав не було досліджено всі умови договорів оренди земельних ділянок, укладених між орендодавцями та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» і не зауважено на необхідність долучення до договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 11.01.2021, укладеного між ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» (скаржник) та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» (далі - договір купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок від 11.01.2021), згоди орендодавців на укладення таких правочинів щодо цих земельних ділянок.
Позивач подав до Міністерства юстиції України пояснення від 31.10.2022 по суті зазначеної скарги.
Міністерство юстиції України листом від 02.11.2022 повідомило позивача про те, що його лист від 31.10.2022 було зареєстровано 01.11.2022 за № СК-3016-22 та розглянуто, а також, що його пояснення долучені до матеріалів зазначеної скарги.
03.11.2022 відбулось засідання Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) щодо розгляду скарги ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022, за результатом проведення якого складено висновок від 03.11.2022, яким рекомендовано скаргу задовольнити, реєстраційні дії скасувати та анулювати позивачеві доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Дорученням Міністерства юстиції України від 16.12.2022 №420/1/48-22 скаргу ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022, розглянуту на засіданні Колегії 03.11.2022, повернуто для організації повторного розгляду з підстав того, що Колегією не було досліджено всіх обставин скарги та не проаналізовано договори оренди, внаслідок чого не в повній мірі обґрунтовано рекомендоване рішення.
04.01.2023 відбулось повторне засідання Колегії щодо розгляду зазначеної скарги ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ», яка висновком від 04.01.2023 рекомендувала скаргу задовольнити, скасувати 697 рішень, прийнятих державним реєстратором ОСОБА_1. щодо земельних ділянок, з кадастровими номерами згідно з переліком, та анулювати йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У вказаному висновку Колегія зазначила, що рішення державного реєстратора ОСОБА_1. про реєстрацію змін до речового права оренди земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено з грубим порушенням вимог статей 10, 18, 22, 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), оскільки такі рішення прийнято на підставі документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом та не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, тобто за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав.
На підставі висновку Колегії від 04.01.2023 Міністерством юстиції України наказом від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги» скаргу ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022 задоволено (пункт 1 наказу);
скасовано рішення, прийняті державним реєстратором ОСОБА_1. про проведення державної реєстрації змін до іншого речового права, здійснених щодо 697 земельних ділянок (пункт 2 наказу);
анульовано доступ державному реєстратору Савці С.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 3 наказу);
виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству (пункт 4 наказу);
виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (пункт 5 наказу).
Вважаючи пункти 1, 3 та 5 наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги» протиправними, державний реєстратор ОСОБА_1. звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ані висновок Колегії від 04.01.2023, ані наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги», прийнятий на підставі зазначеного висновку, не містять належних мотивів та обґрунтувань стосовно наявності умислу в діях позивача, обставин їх вчинення і поведінки суб`єкта, який їх вчинив, ступеню його вини, негативних наслідків, які у зв`язку з цим настали, або могли бути спричинені, розміру шкоди, яка завдана або могла бути завдана внаслідок цього, кількості прийнятих державним реєстратором заяв та його завантаженості, чи притягувався він до відповідальності.
Крім того суд першої інстанції вказав на той факт, що спірний в цій справі наказ прийнято поза межами строку (45 днів), встановленого статтею 37 Закону №1952-IV, що в сукупності з іншими порушеннями, допущеними відповідачем під час прийняття наказу від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги», свідчить про його невідповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої, зазначив, що нормами Закону №1952-IV не передбачено вимоги щодо зазначення мотивів у рішенні уповноваженого органу про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні, а тільки його форму - наказ. При цьому, апеляційний суд зазначив, що вмотивованим має бути відповідний висновок колегії з розгляду скарг, на підставі якого приймається наказ, оскільки тільки такий висновок дає змогу уповноваженому органу прийняти належне та обґрунтоване рішення. За висновком апеляційного суду такі мотиви у висновку Колегії від 04.01.2023 були наведені, вони є обґрунтованими та свідчать про наявність у рішеннях державного реєстратора ОСОБА_1. порушень Закону №1952-IV (здійснення реєстраційних дій без належної правової підстави), у зв`язку з чим спірний наказ Міністерства юстиції України в частині анулювання позивачеві доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є законним та обґрунтованим.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ
10. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували положення Закону №1952-ІV та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок №1128), оскільки не врахували, що відповідачем фактично були проігноровані його письмові пояснення по суті скарги на вчинені ним реєстраційні дії, а також те, що відповідачем порушено максимальний 45 денний строк на прийняття відповідного рішення за результатом розгляду скарги на його дії, що у своїй сукупності є свідченням протиправності спірного наказу.
11. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» зазначає, що оскаржуваний наказ Мін`юсту прийнятий на підставі, у межах повноважень, у спосіб визначений Конституцією України, іншими законодавчими актами та є законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
12. Міністерство юстиції України у своєму відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що судом апеляційної інстанції належним чином досліджено всі матеріали справи та прийнято постанову, що відповідає вимогам процесуального закону та обґрунтовано зазначено, що формальне порушення процедури (недотримання строку розгляду скарги) не може бути підставою для скасування по суті правильного рішення суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 - без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
14. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Предметом оскарження в цій справі є пункти 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги», згідно з якими скаргу ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» від 11.10.2022 задоволено (пункт 1); анульовано доступ державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 3); виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (пункт 5).
16. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
17. Частиною першою статті 7 Закону № 1952-IV визначено, що Міністерство юстиції України, зокрема, розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
18. За змістом частин першої, другої та третьої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає, зокрема, скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
19. У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів(частина п`ята статті 37 Закону № 1952-IV).
20. Згідно з частиною шостою статті 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.
21. Частиною сьомою статті 37 Закону № 1952-IV визначено, що у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:
1) скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України;
2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;
3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання;
4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.
22. Отже, на Міністерство юстиції України та його територіальні органи покладено обов`язок здійснення контролю за законністю рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів та інших суб`єктів державної реєстрації прав шляхом розгляду відповідних скарг. При цьому, виключно Міністерство юстиції України уповноважене приймати, у визначений законом строк, вмотивовані рішення про: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб територіальних органів Міністерства юстиції України.
23. Процедура здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юст, визначена Порядком №1128.
24. Пунктом 2 Порядку №1128 встановлено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.
25. Відповідно до пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
26. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавством, яке регулює сферу орендних відносин земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема Земельним кодексом України та Законом № 161-XIV в редакціях, що діяли на момент укладення договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок від 11.01.2021, а також договорами оренди землі, укладеними ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС МБ» із власниками земельних ділянок не наділено орендаря земельних ділянок правом продажу належного йому речового права оренди таких ділянок, натомість як законодавством, чинним на момент укладення договору від 11.01.2021, так і договорами оренди земельних ділянок було передбачено виключний випадок передачі права оренди земельних ділянок на користь третіх осіб - шляхом укладення договору суборенди, за умови наявності письмової згоди орендодавця, про що також зазначено і у висновку Колегії від 04.01.2023.
27. З огляду на зазначені висновки суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
28. Правовідносини пов`язані з орендою землі регулюються, зокрема ЗК України Цивільним кодексом України, Законом № 161-XIV.
29. За визначенням статті 1 Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
30. За змістом статті 8 Закону № 161-XIV орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.
31. Подібне за змістом правило закріплене в частині шостій статті 93 ЗК України, відповідно до якої орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
32. У свою чергу, частиною п`ятою статті 93 ЗК України (в редакції чинній на момент укладення договору від 11.01.2021) встановлено, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.
33. Аналогічне право закріплене і в статті 411 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом.
34. Отже, законодавством, яке регулює правовідносини, пов`язані з орендою землі розмежовано поняття передачі земельної ділянки у володіння чи користування іншій особі (суборенда) та поняття відчуження права користування земельною ділянкою, яке полягає в передачі орендарем усіх своїх прав і обов`язків за договором оренди іншій особі, які за своєю правовою природою є різними механізмами розпорядження орендарем своїми правами щодо орендованої земельної ділянки.
35. Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що законодавством, яке регулює сферу орендних відносин, яке було чинне на момент укладення договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок від 11.01.2021, не було передбачено можливості продажу орендарем права оренди земельної ділянки, оскільки як положеннями ЗК України, так і Цивільного кодексу України, в редакції чинній як на момент укладення зазначеного договору, так і на момент вчинення позивачем реєстраційних дій, було прямо передбачено можливість відчуження права оренди земельної ділянки і застережень щодо необхідності визначення такого права в договорі оренди зазначені нормативно-правові акти не містять.
36. Разом з тим, частинами третьою та четвертою статті 411 Цивільного кодексу України встановлено, що землекористувач зобов`язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі.
У разі порушення права переважної купівлі настають наслідки, передбачені статтею 362 цього Кодексу.
37. Отже, положеннями Цивільного кодексу України, які були чинні як на момент укладення договору від 11.01.2021, так і на момент вчинення позивачем реєстраційних дій, було чітко передбачено обов`язок землекористувача поінформувати власника земельної ділянки про продаж права користування нею.
38. За змістом пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
39. Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
40. Пунктами 3, 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV встановлено підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
41. З огляду на викладене, позивач, здійснюючи реєстраційні дії на підставі договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок від 11.01.2021, був зобов`язаний перевірити дотримання сторонами цього правочину (зокрема, продавцем) вимог частин другої та третьої статті 411 Цивільного кодексу України щодо належного повідомлення землевласника (землевласників) про намір відчуження права користування земельною ділянкою. Однак документів в підтвердження належного інформування власників земельних ділянок не було подано, що свідчить про неналежне виконання державним реєстратором покладених на нього обов`язків із перевірки відповідності документів вимогам законодавства.
42. Наведене вище свідчить про те, що державний реєстратор ОСОБА_1. здійснив реєстраційні дії на підставі договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок від 11.01.2021 за відсутності документів, які підтверджують належне інформування землевласників про намір відчуження права користування земельною ділянкою, що суперечить вимогам частини другої та третьої статті 411 Цивільного кодексу України. За таких обставин подані реєстратору документи не відповідали вимогам, встановленим Законом № 1952-IV та Цивільним кодексом України. Це свідчить про істотне порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, допущене державним реєстратором, що є достатньою підставою для анулювання Міністерством юстиції України доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
43. Стосовно посилань позивача на процедурні порушення допущені Мін`юстом в процесі прийняття спірного в цій справі рішення, колегія суддів зазначає таке.
44. За усталеною практикою Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб`єкта владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення лише, якщо таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.
45. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
46. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущених суб`єктом владних повноважень під час прийняття певного рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому: "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
47. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що порушення відповідачем строку розгляду скарги, визначного частиною п`ятою статті 37 Закону № 1952-IV, було в першу чергу обумовлено тим, що попередній висновок Колегії було повернуто дорученням Мін`юсту від 16.12.2022 №420/1/48-22 для організації повторного розгляду з підстав того, що Колегією не було досліджено всіх обставин скарги та не проаналізовано договори оренди, у зв`язку з чим таке порушення, яке зумовлене об`єктивними обставинами не може мати наслідком скасування адміністративного акта.
48. Так само не свідчить про наявність підстав для скасування спірного в цій справі рішення посилання позивача на те, що Мін`юст не врахував його пояснення по суті скарги, оскільки, як було встановлено судом апеляційної інстанції, пояснення державного реєстратора ОСОБА_1. відповідачем було отримано та долучено до матеріалів скарги до розгляду її по суті, про що Мін`юст повідомив позивача листом від 02.11.2024 №101453/33.2.1/33-22.
Зазначене вище свідчить про те, що наведене у висновку Колегії від 04.01.2023 формулювання: «заяви, пояснення та клопотання по суті скарги від заінтересованих осіб до Мін`юсту не надходили» фактично є опискою, у зв`язку з чим таке порушення також має формальний характер і не впливає на правомірність прийнятого відповідачем рішення.
49. Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, однак неправильно визначив мотиви, якими обґрунтував своє судове рішення, у зв`язку з чим мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції має бути змінена і викладена в редакції цієї постанови.
50. Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
51. За вказаних обставин, касаційну скаргу державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області ОСОБА_1. слід задовольнити частково та змінити постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі № 500/1760/23, виклавши мотивувальну частину зазначеного судового рішення у редакції цієї постанови.
В решті постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі № 500/1760/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
судді А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко