ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2023 року
м. Київ
справа № 500/2159/22
адміністративне провадження № К/990/5937/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 (прийняте судом у складі судді Подлісної І.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Святецького В.В.. суддів: Довгополова О.М., Гудима Л.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 18 листопада 2021 року № 681 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Чайчинці»;
- зобов`язати Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 0,25 га та 0,25 га, які розташовані за адресою: с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ, Кременецького району Тернопільської області в межах населеного пункту, відповідно до картографічних даних, які були додані до заяви від 11.11.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою до Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,7 га та 0,25 га, що розташовані на території с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої безоплатної передачі у власність. Однак, 18.11.2021 відбулась 15 сесія (друге пленарне засідання) восьмого скликання Борсуківської сільської ради, на якій було прийнято рішення № 683 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 (позивачу) с. Чайчинці», яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, замість 0,25 та 0,25 га, які просив позивач у своїй заяві від 11.11.2021.
Позивач, вважаючи рішення від 18.11.2021 №683 Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області незаконним, звернувся до суду.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 позов задоволено частково.
Зобов`язано Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.10.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розташовані в с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ, для ведення особистого селянського господарства.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що наведені відповідачем підстави відмови відведення частини земельної ділянки 0,38 га (0,50 га - 0,12 га) зменшення площі земельної ділянки, викладені у протоколі постійної земельної комісії та у листі від 11.01.2022 вих. № 02-1-04/16 та закріплені в оскаржуваному рішенні № 683 від 18.11.2021, не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, оскільки перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Борсуківська сільська рада Кременецького району Тернопільської області, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, діяла не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України, а тому оскаржуване рішення № 683 від 18.11.2021, підлягає скасуванню.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.01.2023 рішення суду першої інстанції змінив, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції: «Зобов`язати Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 листопада 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розташовані в с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ, для ведення особистого селянського господарства». У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції помилково вказав в резолютивній частині рішення заяву ОСОБА_1 від 12.10.2021, а не повторну заяву позивача від 11.11.2021, яка була предметом розгляду на черговій п`ятнадцятій сесії восьмого скликання Борсуківської сільської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким зобов`язати Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 0,25 га та 0,25 га, які розташовані за адресою: с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ Кременецького району Тернопільської області в межах населеного пункту, відповідно до картографічних даних, які були додані до заяви від 11.11.2021.
У скарзі зазначає, що позивачем виконано всі умови, визначені законом, для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, надано відповідачу всі необхідні документи, передбачені норами Земельного кодексу України.
Суд зробив хибний висновок, щодо виконання позивачем усіх визначених законом умов, необхідних для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Щодо ефективності обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 зроблено висновок про те, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призведе до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Умови за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом, якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 819/570/18, від 27.05.2021 у справі № 442/3936/17, від 03.03.2021 у справі № 320/4182/20, проте суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у зазначених справах, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що, на думку скаржника, є підставою для подання касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС.
Посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях в частині відмови у задоволенні позовних вимог, судами вибрано неефективний спосіб захисту права позивача, виходячи із встановлених обставин у цій справі. Адже, відповідач, на виконання вимог рішення суду, вправі, розглянувши повторно заяву позивача, прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею меншою ніж позивач просить у своїй заяві від 11.11.2021, що відповідно буде потребувати судового захисту права позивача.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 07.03.2023 залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 27.03.2023 - відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12.10. 2021 ОСОБА_1 звернувся до голови Борсуківської ОТГ із заявою про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,7 га та 0,25 га, що розташовані на території с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої безоплатної передачі у власність.
21.10.2021 згідно з протоколом засідання постійної комісії Борсуківської сільської ради з питань земельних відносин була розглянута заява позивача (питання 19) та вирішено: рекомендувати сесії Борсуківської сільської ради даний проект рішення винести на чергове засідання сесії.
Цього самого дня відбулась 15 сесія восьмого скликання Борсуківської сільської, на якій не було прийняте рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 (позивачу) с. Чайчинці, оскільки із 13 депутатів голосували 4 «за», а 8 «утримались» від голосування, 1 депутат не брав участі в голосуванні.
На усне звернення позивача голова Борсуківської ОТГ пояснив, що бажаючих отримати землю багато, а її розміри обмежені, тож необхідно зменшити площу землі у заяві, яку бажає отримати позивач і можливо тоді депутати підтримають рішення виділити землю.
11.11.2021 позивач повторно звернувся із заявою до голови Борсуківської ОТГ про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,25 га та 0,25 га, що розташовані на території с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої безоплатної передачі у власність.
18.11.2021 згідно з протоколом засідання постійної комісії Борсуківської сільської ради з питань земельних відносин, була розглянута заява позивача (питання 18) та вирішено: надати громадянину с. Чайчинці ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,12 га, внести поправку у проект рішення в частині площі земель та винести на чергове засідання сесії.
18.11.2021 відбулась 15 сесія (друге пленарне засідання) восьмого скликання Борсуківської сільської ради, на якій було прийняте рішення № 683 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 (позивачу) с. Чайчинці», яким позивачу наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, замість 0,25 та 0,25 га, які просив позивач у своїй заяві від 11.11.2021.
15.12.2021 позивач звернувся до Борсуківської сільської ради щодо результатів розгляду його заяви від 11.11.2021 про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
21.12.2021 за вих. № 02-1-04/931 Борсуківська сільська рада направила позивачу запитувані документи, в тому числі і Спірне рішення № 683 від 18.11.2021.
11.01.2022 у листі (вих. № 02-1-04/16) Борсуківська сільська рада роз`яснила своє рішення № 683 від 18.11.2021 наступним чином: «..., діючим законодавством не встановлений конкретний розмір передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а визначений лише максимальний розмір (у межах двох гектарів). Тож органи, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками, вправі у межах до двох гектарів надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь - якого розміру.»
Не погодившись із рішенням відповідача за № 683 від 18.11.2021, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною другою статті 2 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини першої статті 3 ЗК земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до частини першої статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Пунктами «б» та «в» частини першої статті 121 ЗК встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Відтак ЗК визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Як встановили суди, Борсуківська сільська рада на черговому пленарному засіданні 18.11.2021 розглянула заяву ОСОБА_1 від 11.11.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,25 га та 0,25 га, що розташовані на території с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої безоплатної передачі у власність та прийняла рішення за № 683 «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,12 га, із земель сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення особистого селянського господарства в с. Чайчинці на території Борсуківської сільської ради».
Отже, спір стосується виключно розміру земельної ділянки, а саме: позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо двох земельних ділянок орієнтовною площею 0,25 га та 0,25 га, проте сільська рада надала дозвіл на одну земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га.
Скасовуючи Спірне рішення Борсуківської сільської ради за № 683 від 18.11.2021, суди зазначили, що підстави відмови відведення частини земельної ділянки 0,38 га (0,50 га - 0,12 га), а саме - зменшення площі земельної ділянки, викладені у протоколі постійної земельної комісії та закріплені в рішенні № 683 від 18.11.2021, не передбачені статтею 118 ЗК, оскільки перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, зменшення площі земельної ділянки, суперечить вимогам Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
При цьому, суди слушно врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, де Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Разом із тим, наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.
Враховуючи наведене, приписи частини четвертої статті 245 КАС та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ці норми наділяють суд правом, а не обов`язком зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення на користь позивача.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що за встановлених обставин вірним способом необхідним для ефективного захисту прав позивача є зобов`язання Борсуківської сільської ради повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 819/570/18 та від 27.05.2021 у справі № 442/3936/17, є безпідставним, оскільки у цих справах суб`єкт владних повноважень не вперше відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Тоді як у справі, що розглядається, відповідач надав дозвіл, проте на менший розмір земельної ділянки, отже і підстави зазначав щодо причин зменшення розміру земельної ділянки, а не підстави відмови у наданні такого дозволу.
Безпідставним також є і посилання на постанову Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 380/12510/21, оскільки у цій справі спір виник щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстави надання такого дозволу іншій особі.
Отже, правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на судові рішення в яких здійснено посилання скаржником, не є подібними.
Інші доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко