Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

місто Київ

справа № 500/3087/18

провадження № 61-1014св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Селянське (фермерське) господарство «Чебана Петра Григорійовича», Районне спеціалізоване комунальне підприємство Білгород-Дніпровської районної ради «Білгород-Дністровський райбудгосп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» (далі - ТОВ «Злагода») у травні 2018 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Селянське (фермерське) господарство «Чебана Петра Григорійовича», Районне спеціалізоване комунальне підприємство Білгород-Дністровської районної ради «Білгород-Дністровський райбудгосп», про визнання договору недійсним та стягнення збитків.

Ухвалою від 13 липня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області залишив позов ТОВ «Злагода» без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, за змістом якого за правилами процесуального закону суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належно повідомленого позивача та у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позов без розгляду; правове значення в такому разі мають лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Врахувавши, що позивач, який належно був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать відповідні докази, двічі поспіль не з`явився до суду, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, суд першої інстанції залишив позов ТОВ «Злагода» без розгляду.

Постановою від 21 грудня 2021 року Одеський апеляційний суд скасував ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2021 року, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції, що неявка позивача у судове засідання, призначене на 10 червня 2021 року, є неповажною, тому його неявка у судове засідання, призначене на 13 липня 2021 року, не може бути визнана повторною, відповідно немає підстав для залишення позову ТОВ «Злагода» без розгляду.

Також апеляційний суд врахував, що цивільна справа перебувала у провадженні суду першої інстанції тривалий час і протягом цього періоду ТОВ «Злагода» регулярно брало участь у судових засіданнях, призначених судом, що підтверджує те, що позивач не втратив правовий інтерес до розгляду його справи судом першої інстанції.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 13 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, залишити в силі ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2021 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення апеляційний суд ухвалив з порушенням норм процесуального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13

(провадження № 61-36375св18), від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц (провадження № 61-4801св20), від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19), від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20), від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19 (провадження № 61-9885св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21) та від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц

(провадження № 61-9020св21).

У зазначених постановах Верховний Суд наголосив на тому, що навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позов без розгляду у разі його повторної неявки; відповідно до вимог ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належно повідомленого позивача і у разі його повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позов без розгляду. Правове значення в такому випадку мають лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою від 07 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 12 жовтня 2022 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Ухвалою від 12 березня 2021 року Ізмаїльський міський суд Одеської області закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 20 квітня 2021 року сторона позивача не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 65).

Цього ж дня керуючий партнер Адвокатського об`єднання «Славицька та Партнери» (далі - АО «Славицька та Партнери», адвокатське об`єднання) Щербаков С. Ю. подав до суду повідомлення, відповідно до якого за договором про надання правничої допомоги від 21 квітня 2020 року

№ 19-03/20 представництво інтересів ТОВ «Злагода» здійснювало це адвокатське об`єднання (адвокат Щербаков С. Ю.), проте станом на 19 квітня 2021 року договір про надання правничої допомоги від 21 квітня 2020 року № 19-03/20 розірвано в односторонньому порядку, адвокатське об`єднання припинило надання будь-якої правничої допомоги ТОВ «Злагода».

У судове засідання, призначене на 10 червня 2021 року, представник позивача також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 82).

До суду надійшла заява від 08 червня 2021 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з розірванням в односторонньому порядку договору про надання правничої допомоги між АО «Славицька та Партнери» і ТОВ «Злагода» та хворобою й перебуванням на лікуванні адвоката Златєва П. Д., який здійснює представництво інтересів ТОВ «Злагода» (т. 2, а. с. 83, 84). До цієї заяви сторона позивача додала протокол обстеження пацієнта від 19 березня 2021 року.

Причину неявки у судове засідання представника позивача суд визнав неповажною, розгляд справи відклав на 13 липня 2021 року.

У судове засідання, призначене на 13 липня 2021 року, сторона позивача не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 91). Заяви чи клопотання до суду від позивача не надходили.

Відповідач ОСОБА_1 та третя особа Селянське (фермерське) господарство «Чебана Петра Григорійовича» просили залишити позов без розгляду у разі повторної неявки позивача.

Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути також й поважними. Тож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати такий позов без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain» (заява № 11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України поняття «може», «має право», «за власною ініціативою» та інші подібні за змістом законодавець не застосовує. Отже, процесуальним законом не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити позов без розгляду не є дискреційним, а відносяться до імперативних.

Отже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України в разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання своїми процесуальними правами.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається першорядно на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Вирішуючи спір по суті за відсутності позивача без наданої ним заяви про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції дотримався правил пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав неповажними причини неявки позивача (його представника) у судове засідання, призначене на 10 червня 2020 року, оскільки позивач не довів, що на момент подання заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника позивача, а також на момент проведення судового засідання 10 червня 2021 року представник позивача був хворий, до того ж сторона позивача не з`явилася у попереднє судове засідання, призначене на 20 квітня 2021 року, не повідомивши про причин неявки, і так само не повідомила про причин неявки у наступне судове засідання, 13 липня 2021 року, що за змістом процесуального закону презюмує втрату позивачем правового інтересу до розгляду справи за його участю судом.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і зазначаючи, що причина неявки представника позивача у судове засідання, призначене на 10 червня 2021 року, не може вважатися неповажною, не обґрунтував належно свого висновку, не надав оцінку доказам позивача, доданим до клопотання ТОВ «Злагода» про відкладення розгляду справи, не врахував, що вони не підтверджують хворобу представника позивача на момент подання заяви про відкладення розгляду справи, оскільки протокол обстеження пацієнта датований 19 березня 2021 року, коли судове засідання було призначене судом першої інстанції на 10 червня 2021 року. Так само апеляційний суд не врахував, що позивач не повідомив причин своєї неявки у судові засідання, призначені на 20 квітня 2021 року та 13 липня 2021 року.

Висновки апеляційного суду про те, що оскільки неявка представника позивача у судове засідання, призначене на 10 червня 2021 року, не може вважатися неповажною, а тому неявка позивача у судове засідання, призначене на 13 липня 2021 року, не може бути визнана повторною неявкою у розумінні пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, спричинені неправильним застосуванням цієї норми права та без урахування правових висновків Верховного Суду. Для оцінки такої правової ситуації Верховний Суд наголошує, що наслідком поважної неявки у перше судове засідання є відкладення розгляду справи, а у разі повторної неявки (навіть з поважних причин) суд залишає позов без розгляду.

Верховний Суд у постановах від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20), від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження

№ 61-36375св18), від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц (провадження № 61-4801св20), від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21) зазначив, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як потребою забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у якнайшвидшому розгляді справи, а отже, зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позов без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті. Тож зазначена правова норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами, щоб не допустити зволікання з розглядом справи.

Позивач, будучи обізнаним про можливість розгляду справи без його участі, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав, чим навмисно допустив зволікання з розглядом справи та позбавляв суд можливості ухвалити рішення по суті заявлених вимог. Водночас особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Верховний Суд не встановив.

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов переконання про помилкове скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Апеляційний суд не врахував, що позивач тричі поспіль не з`явився у судові засідання, призначені судом першої інстанції, що доводить втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду справи.

Щодо меж апеляційного розгляду справи

Додатково Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначав про упередженість суду першої інстанції під час розгляду справи та про неповідомлення представника позивача, а не самого позивача про розгляд справи у суді першої інстанції.

Таким доводам апеляційної скарги суд апеляційної інстанції оцінки не надав, водночас досліджував питання, чи була неявка позивача у суді першої інстанції повторною, що фактично не заперечував позивач, не навівши таких доводів у своїй апеляційній скарзі.

Наведене свідчить про порушення апеляційним судом норм процесуального права під час розгляду апеляційної скарги, вихід за межі апеляційного розгляду, що є істотним порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надавши оцінку доводам касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, Верховний Суд встановив, що, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, скасував правильне судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Апеляційний суд не врахував, що позивач тричі поспіль не з`явився у судові засідання у суді першої інстанції, не довів поважності причин неявки у такі судові засідання, а тому суд першої інстанції, враховуючи правила пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, зобов`язаний був залишити позов без розгляду.

Позивач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, не спростував доводів заявника про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розподіл судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги, понесені заявником, підлягають відшкодуванню йому позивачем.

Судові витрати, понесені позивачем у судах першої та апеляційної інстанцій, покладаються на нього.

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року скасувати, ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені ним у зв`язку з поданням касаційної скарги, у розмірі 496, 20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко