№ 500/787/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року

Київ

справа №500/787/19

адміністративне провадження №К/9901/27559/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фльорківа Олександра Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року (судді: Гуляк В.В., Гудим Л.Я., Судова- Хомюк Н.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі Тернопільський РВ ДВС ГТУЮ, відповідач), в якому просила:

- скасувати постанову відповідача від 11 грудня 2018 року № ВП 57897901 про відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову відповідача від 11 грудня 2018 року № ВП 57897901про арешт майна боржника;

- скасувати постанову відповідача від 11 грудня 2018 року № ВП 51684267 про стягнення виконавчого збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказувала, що рішення суб`єкта владних повноважень прийняті необґрунтовано та всупереч приписам частини другої статті 2 КАС України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року повернуто скаржнику.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з приписів пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України відповідно до яких апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга підписана представником позивача Фльорків О.В., на підтвердження повноважень якого додано ордер серії ТР № 063242, в якому зазначено, що підставою його видачі є договір про надання правової допомоги б/н від 07 квітня 2019 року.

Проте, договору про надання правової допомоги б/н від 07 квітня 2019 року (його завіреної копії), про який зазначено в ордері, або витягу з нього, засвідченого підписами сторін, до апеляційної скарги не додано.

Таким чином, з урахуванням відсутності документа який би підтверджував рішення позивача реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення через представника адвоката Фльорківа О.В., і який підтверджує обсяг повноважень та строк дії таких повноважень, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Фльорків О.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки стаття 59 КАС України не вимагає обов`язкового надання разом з ордером копії або витягу із договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень адвоката як представника, посилаючись на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № П/9901/736/18.

Також просив стягнути судові витрати за подачу касаційної скарги у розмірі 1921 грн.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

09 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М., відкрито касаційне провадження за скаргою Фльорківа Олександра Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року.

29 січня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 30 січня 2020 року.

Від учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Вказана ухвала від 09 вересня 2019 року є предметом оскарження у касаційному порядку.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

За приписами статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підписана його представником - адвокатом Фльорків О.В., що підтверджується доданим до апеляційної скарги ордером на надання правової допомоги від 02 серпня 2019 року серії ТР № 063242, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 07 квітня 2019 року.

Верховний Суд звертає увагу, що виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).

Аналіз наведених положень КАС України та Закону № 5076-VI дає підстави для висновку, що ордер, який видано, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), а також у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 352/882/18 (провадження № К/9901/65687/18), від 26 червня 2019 року у справі № 826/13030/18 (провадження № К/9901/67011/18), від 21 серпня 2019 року у справі № 826/11852/18 (провадження № К/9901/67801/18), від 27 листопада 2019 року № №819/313/18 (провадження № К /9901/156/19).

При цьому Верховний Суд зазначає, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що до апеляційної скарги не додано документів, які б підтверджували його волевиявлення на надання повноважень адвокату Фльорківу О.В. (завіреної копії або витягу із договору про надання правової допомоги від 07 квітня 2019 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтею 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Фльорківа Олександра Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов