Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 501/1451/17

провадження № 61-16533св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , філія публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Південний», філія публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», філія публічного акціонерного товариства «Марфін банк», філія публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», філія публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», філія публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», філія публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», філія публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», філія публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», філія публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», філія публічного акціонерного товариства «Сбербанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, в якій просила зобов`язати філії 11 банків надати інформацію про наявність рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , та щодо розміщення на них коштів.

Заява мотивована тим, що з ОСОБА_2 на її користь у примусовому порядку стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , 2001 року народження, ОСОБА_2 не надає інформацію про отримувані ним доходи для визначення розміру аліментів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2017 року в складі судді Максимович Г. В. заяву задоволено; зобов`язано філію публічного акціонерного товариства банк акціонерного банку «Південний», філію публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», філію публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», філію публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», філію публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», філію публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», філію публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», філію публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», філію публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», філію публічного акціонерного товариства «Укрексимбанк», відділення публічного акціонерного товариства «Ощадбанк», філію публічного акціонерного товариства «Сбербанк» розкрити банківську таємницю щодо наявності рахунків та грошових коштів на них, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , та надати таку інформацію ОСОБА_1 ; допущено негайне виконання судового рішення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявник не має можливості отримати інформацію, яка містить банківську таємницю, необхідну для визначення (зміну) розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання доньки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 рокурішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2017 року скасовано, у задоволенні заяви відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не входить до кола суб`єктів, які мають право вимагати від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року та залишити в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу зІллічівського міського суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 23 листопада 2017 року справа поверталася до суду першої інстанції для виконання вимог частини третьої статті 290 Цивільного процесуального кодексу України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України 2004 року), після цього суд апеляційної інстанції розглянув справу без виконання судом першої інстанції ухвали Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року. Суд апеляційної інстанції порушив статтю 33 ЦПК України щодо визначення складу суду, станом на 25 січня 2018 року було відсутнє розпорядження керівника апарату суду про заміну судді Заїкіна А. П. на суддю Черевка П. М. у складі суду, який здійснював розгляд справи. Суддя Апеляційного суду Одеської області Черевко П. М. брав участь у розгляді іншої цивільної справи № 501/3922/15-ц за її позовом, вирішував питання прийняття та відхилення доказів і при ухваленні рішення по суті спору, тому ОСОБА_1 вважає, що він прямо зацікавлений у розгляді цієї справи і вона мала підстави заявити відвід цьому судді. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду справи, оскільки з мотивувальної частини постанови Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року не вбачається будь-яких порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; не мав повноважень тлумачити закони на власний розсуд, неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 62 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон №2121-III).

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві, поданому у червні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ «УкрСиббанк» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року - без змін, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 має право заявити клопотання про витребування або забезпечення доказів у справі позовного провадження та не наділена повноваженнями на запитування такої інформації самостійно. Заявник визначив зацікавленою особою філію ПАТ «УкрСиббанк», що є неправильним, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» немає філій чи представництв у розумінні статті 95 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відділення банку не мають статусу філії, не виконує функції від власного імені, не має окремого балансу, не має МФО та код ЄДРПОУ.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про: розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (пункт 11 частини другої статті 293 ЦПК України; аналогічні положення містяться у пункті 11 частини другої статті 234 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року).

Порядок розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб регулюється Главою 12 Розділу IV ЦПК України (аналогічні положення містяться у Главі 12 Розділу IV ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 2121-III інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Оскільки розкриття банківської таємниці може здійснюватися безпосередньо банками або на підставі рішення суду (стаття 62 Закону № 2121-III) та виключно на підставах і у порядку, передбаченими законом, суд повинен розмежовувати ці підстави, кола суб`єктів, уповноважених на отримання відповідної інформації та її обсягу.

Коло суб`єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, визначається статтею 62 Закону №2121-III і може змінюватися тільки на підставі закону. При цьому вказані суб`єкти мають право на отримання лише обмеженої інформації з урахуванням виконуваних ними функцій та з питань, зазначених у відповідному законі стосовно визначених суб`єктів.

Пунктами 4 та 5 частини першої статті 348 ЦПК України (аналогічні положення містяться у пунктах 4 та 5 частини першої статті 288 ЦПК України) передбачено, що у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено: обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України (аналогічні положення містяться у частині другій статті 290 ЦПК України 2004 року), якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

Установивши, що заявник не належить до кола суб`єктів, які мають право вимагати від банку розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та не є особою, щодо якої така інформація на письмовий запит або з письмового дозволу може надаватися, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для розкриття ОСОБА_1 інформації, яка становить банківську таємницю, відсутні підстави та повноваження.

Слід зауважити, що такими повноваження, зокрема, наділені органи державної виконавчої служби та приватні виконавці при виконанні судових рішень (пункт 6 частини першої статті 62 Закону № 2121-III).

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно керувався статтею 62 Закону № 2121-III, яка регулює спірні правовідносини, тому доводи касаційної скарги щодо цих обставин є неприйнятними.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на відсутність розпорядження щодо проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, є безпідставним, оскільки у матеріалах справи наявне розпорядження виконуючого обов`язки керівника апарату Апеляційного суду Одеської області від 24 січня 2018 року № 267 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями (а. с. 124), на підставі якого суддю Заїкіна А. П. було замінено на суддю Черевка П. М.

Верховний Суд визнає необґрунтованими вказані у касаційній скарзі підстави для відводу судді Апеляційного суду Одеської області Черевка П. М., оскільки вони зводяться до припущень щодо упередженості цього судді і не можуть бути підставою для відводу.

Крім того, згідно зі статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частин першої та третьої статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, можуть подаватися до суду, крім місцезнаходження банку, також і за місцезнаходженням філії банку.

Проте, враховуючи, що філія не є юридичною особою, на підставі частини другої статті 48 ЦПК України (аналогічні положення містяться у частині другій статті 30 ЦПК України 2004 року),особою, яка бере участь у справі, може бути лише банк.

У заяві про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, ОСОБА_1 вказала заінтересованими особами філії банків, які не є юридичними особами та не можуть бути учасниками у цій справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

Доводи касаційної скарги щодо невиконання ухвали Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року є неприйнятними, оскільки зазначене не вплинуло на законність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик