ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26липня 2024 року

м. Київ

справа № 501/1671/22

провадження № 61-6876св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області у складі ОСОБА_2 від 25 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М., від 28 березня 2024 року

і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог і заперечень на них

1. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона працювала в

ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді начальника відділу програмного забезпечення служби інформаційних технологій. Наказом

ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 116/О-3 від 30 травня

2022 року її було звільнено з вказаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

3. Позивачка вважає своє звільнення незаконним, оскільки: не доведено законності змін в організації і праці шляхом скорочення чисельності працівників підприємства; не отримано згоду на звільнення від профспілкової організації; відповідачем не виконано вимоги частини другої статті 40, частини третьої

статті 49-2 КЗпП України щодо її працевлаштування, їй не запропоновано всі наявні вакантні посади, що відповідають її кваліфікаційному рівню протягом періоду звільнення; при звільненні було порушено її переважне право на залишенні на роботі.

4. 25 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка по суті відповідає вимогам, викладеним у первісному позові, та фактично є розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу, починаючи з 31 травня 2022 року по 25 квітня 2023 року включно, що, на думку позивачки, підлягає стягненню з відповідача у разі задоволення позовних вимог.

5. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила: визнати протиправним і скасувати наказ в. о. директора ДП «Морський торговельний порт«Чорноморськ» Волошина В. Е. № 116/О-3 про припинення трудового договору від 30 травня 2022 року, про її звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити її на роботі на відповідній посаді у ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»; стягнути з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31 травня 2022 року до дня винесення судового рішення у справі, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача; стягнути з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» витрати на правову допомогу.

6. У відзиві на позовну заяву ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» просив у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що звільнення позивачки відбулося на законних підставах.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня

2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

8. Визнано протиправним та скасовано наказ в. о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Волошина В. Е. від 30 травня 2022 року № 116/О-3 про припинення трудового договору, про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

9. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді начальника відділу програмного забезпечення служби інформаційних технологій (1936) СІТ_Відділ програмного забезпечення.

10. Стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з

31 травня 2022 року до 25 квітня 2023 року, у розмірі 248 949, 60 грн, з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

11. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконанняв межах суми платежу за один місяць.

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами законність змін в організації праці шляхом скорочення чисельності працівників підприємства, ліквідації з

28 лютого 2022 року структурних підрозділів з усіма робочими місцями та посадами, у тому числі посади, яку обіймала позивачка, що надавало б відповідачу право на застосування пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися протягом двох місяців і які існували на день звільнення. Позивачкою доведено, що її звільнення було проведено у порушення вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

14. Суд першої інстанції також зауважив, що інформація щодо звернення відповідача до профспілкової організації щодо зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення працівників в матеріалах справи відсутня.

15. Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивачки, то в порядку статті 235 КЗпП України позивачка має право на стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

16. Постановою Одеського апеляційного суду від 28 березня 2024 року апеляційну скаргу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року змінено в його мотивувальній частині. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі

17 600 грн скасовано, в цій частині вимог відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

17. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися протягом двох місяців і які існували на день звільнення. Одночасно з попередженням про звільнення ОСОБА_1 було надано пропозицію щодо зайняття вакантної посади охоронника 4-го розряду, інші вільні і наявні посади позивачці запропоновано не було. Окрім зазначеного, роботодавець порушив вимоги закону і проігнорував участь органу профспілки у питаннях зміни організації виробництва і праці на підприємстві.

18. Погодившись з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог по суті заявлених вимог, апеляційний суд зауважив, що при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення та дотримання відповідної процедури. Суд першої інстанції фактично увійшов в обговорення питання доцільності скорочення чисельності та штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду, а тому такі мотиви суду першої інстанції підлягають виключенню.

19. Окрім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі

17 600 грн не обґрунтовані належними доказами.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

20. 10 травня 2024 року ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

21. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування

норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановіВерховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 рокуу справі № 755/3495/16-ц,

від 07 серпня 2019 рокуу справі № 367/3870/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 08 червня 2022 року у справі № 465/5654/16-ц,

від 10 червня 2022 року у справі № 500/4430/19, від 14 червня 2022 року у справі № 465/7570/18, від 23 червня 2022 рокуу справі № 761/43507/19-ц,

від 27 червня 2022 року у справі № 227/2755/20, від 29 червня 2022 року у справі № 461/2102/20, від 30 червня 2022 рокуу справі № 755/15477/20, від 20 липня 2022 рокуу справі № 695/2568/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Заявник вказує, що власник не може пропонувати працівнику вакантні посади, які працівник не може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тому товариство виконало обов`язки, передбачені

статтею 49-2 КЗпП України, запропонувавши позивачці вакансію, що відповідала роботі, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду.

23. Згідно з доводами касаційної скарги, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» своєчасно та належним чином повідомило позивачку про наступне вивільнення. А саме 29 березня 2022 року позивачку повідомлено про майбутнє звільнення та запропоновано надати письмову згоду на переведення на одну з наявних вакантних посад за списком, що додається (перелік робочих місць (посад) для заміщення працівника порту станом на 29 березня 2022 року). Оскільки, позивачка не надала згоди на переведення на іншу посаду, то її було звільнено цілком законно. Роботодавцем було дотримано вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

24. На думку заявника, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували об`єктивні обставини, які є істотними для цієї справи - об`єктивну відсутність у відповідача вакантних посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню позивачки.

25. Заявник звертає увагу на те, що проведення заходів щодо змін в організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника (роботодавця), яке суд не вправі обмежувати та надавати оцінку доцільності або недоцільності скорочення штату працівників на підприємстві. Чинним законодавством України не передбачено обов`язок або право власника погоджувати із профспілками запровадження змін в організації виробництва і праці на підприємстві.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 501/1671/22.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27. ОСОБА_1 у 2000 році закінчила Одеський державний політехнічний університет та отримала кваліфікацію спеціаліста за спеціальністю «Програмне забезпечення автоматизованих систем».

28. ОСОБА_1 працювала у ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (колишнє найменування - ДП «Іллічівський морський торгівельний порт») з 30 червня 2000 року на різних посадах, в тому числі: техніком-програмістом (2000-2004 роки), адміністратором задач 2-ї категорії відділу комп`ютерних технологій (2005-2007 роки), адміністратором задач 2-ї категорії бюро інформаційного сервісу відділу комп`ютерних технологій (2007-2008 роки), адміністратором задач 1-ї категорії бюро інформаційного сервісу відділу комп`ютерних технологій (2008-2009 роки), провідним адміністратором задач бюро інформаційного сервісу відділу комп`ютерних технологій (2009 рік), провідним адміністратором задач служби інформаційних технологій відділу інформаційного сервісу (2009-2013 роки), провідним адміністратором задач відділу програмного забезпечення та інформаційного сервісу служби інформаційних технологій (2013 рік), провідним адміністратором задач відділу комп`ютерних технологій фінансово-економічної служби (2013 рік) та інших посадах. З 11 червня 2020 року переведена начальником відділу програмного забезпечення служби інформаційних технологій.

29. Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 162881 від 27 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи безстроково.

30. Згідно з штатним розписом станом на 12 січня 2022 року, відділ програмного забезпечення, який очолювала позивачка до її звільнення, входив до складу служби інформаційних технологій. Посада начальника відділу програмного забезпечення, яку обіймала ОСОБА_1 , передбачала місячний оклад 20 001 грн (120, 79 грн - годинна ставка) тривалістю робочого тижня - 5 днів (40 годин).

31. Наказом в. о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 06 жовтня 2021 року № 351 «Про зміни в організації виробництва і праці» в ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» створено нові структурні підрозділи та посади за списком, та з 10 січня 2022 року ліквідовано структурні підрозділи з усіма робочими місцями та посадами, що складають їхні штатні розписи, а також посади згідно з переліком.

32. Наказом в. о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 28 грудня 2021 року № 416 «Про внесення змін до наказу від 06 жовтня

2021 року за № 351» викладено пункт 3 цього наказу у новій редакції, відповідно до якої структурні підрозділи з усіма робочими місцями та посадами, що складають їхні штатні розписи, згідно з переліком вирішено ліквідувати з 01 лютого 2022 року.

33. Наказом в. о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 27 січня 2022 року № 16 «Про внесення змін до наказу від 06 жовтня

2021 року № 351» викладено пункт 3 цього наказу у новій редакції, відповідно до якої структурні підрозділи з усіма робочими місцями та посадами, що складають їхні штатні розписи, згідно з переліком вирішено ліквідувати з

15 лютого 2022 року.

34. Наказом № 26 від 08 лютого 2022 року «Про внесення змін до наказу

від 06 жовтня 2021 року № 351» викладено пункт 3 цього наказу у новій редакції, відповідно до якої структурні підрозділи з усіма робочими місцями та посадами, що складають їхні штатні розписи, згідно з переліком вирішено ліквідувати з 28 лютого 2022 року.

35. Про наступне вивільнення ОСОБА_1 була попереджена 29 березня 2022 року, позивачці було запропоновано переведення на одну з наявних вакантних штатних одиниць в порту, а саме: на посаду охоронника 4-го розряду з місячним посадовим окладом 5 794 грн.

36. Наказом в. о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 30 травня 2022 року № 116/О-3 «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

38. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

42. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

43. Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

45. Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

46. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

47. Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

48. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

49. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

50. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15 та Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 травня 2020 року у справі

№ 755/3972/17-ц.

51. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

52. Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

53. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

54. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

55. Судами встановлено, що у наказі в. о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 06 жовтня 2021 року за № 351 підставою змін в організації виробництва і праці зазначено погодження Міністерством інфраструктури України 29 вересня 2021 року організаційної структури та штатного розпису в частині керівного складу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з метою виключення дублюючих функцій та підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства.

56. Відповідно до змісту вказаного наказу до списку структурних підрозділів, що ліквідуються, увійшла також служба інформаційних технологій, у складі якої серед інших значився відділ програмного забезпечення, в якому працювала позивачка на посаді начальника.

57. Серед новостворених структурних підрозділів на підприємстві значиться служба комп`ютерних технологій.

58. Згідно з штатним розписом станом на 07 червня 2022 року у службу комп`ютерних технологій увійшли такі відділи, як відділ комп`ютерних технологій, відділ зв`язку та відділ впровадження програмного забезпечення, які включають посади як начальника відділу, так і посади провідного адміністратора системи, провідного адміністратора задач тощо, що відповідає спеціальності ОСОБА_1 .

59. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

60. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

61. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

62. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого в незмінній частині погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що роботодавцем не виконано його обов`язок і позивачці були запропоновані не всі вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду й існували на день звільнення, а тому звільнення відбулося із порушенням вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

63. Судами встановлено, що згідно з штатним заміщенням новоутвореної служби комп`ютерних технологій з п`яти передбачених штатним розписом штатних одиниць відділу впровадження програмного забезпечення заповнено лише дві - працевлаштовані дві особи. Матеріалами справи підтверджено, що три штатні одиниці вказаного відділу за посадами, яким позивачка відповідає за освітньо-кваліфікаційними ознаками, на час розгляду справи залишалися вакантними.

64. ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» вищезазначеного не спростувало, не мотивувало належними доказами своїх заперечень відносно того, що на підприємстві на момент звільнення позивачки існувала лише одна вакантна посада, яку вона могла обійняти, - охоронника 4-го розряду, з місячним посадовим окладом 5 794 грн. Разом з тим, до звільнення позивачка займала посаду начальника відділу програмного забезпечення з місячним посадовим окладом 20 001 грн. Слід також враховувати трудовий стаж позивачки на підприємстві, на якому вона пропрацювала з 2000 року.

65. Слід також звернути увагу на те, що у службі комп`ютерних технологій ОСОБА_3 займає одночасно дві посади: начальник служби комп`ютерних технологій з посадовим окладом - 27 000 грн та заступник начальника служби комп`ютерних технологій з посадовим окладом - 25 999 грн. Водночас роботодавець стверджує про дефіцит посад на підприємстві та оптимізацію робочих місць.

66. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці. Позивачку своєчасно та належним чином повідомлено про наступне вивільнення, проте роботодавцем не виконано обов`язок щодо надання пропозицій щодо всіх наявних на підприємстві вакансій (які реально існували), які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.

67. Таким чином, звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, а тому наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

№ 116/О-3 про припинення трудового договору від 30 травня 2022 рокузгідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконними та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на роботі.

68. Вказаних обставин відповідачем не спростовано, а його доводи зводяться значною мірою до необхідності переоцінки доказів у справі.

69. Слід звернути увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

70. Апеляційний суд, врахувавши усталену практику касаційного суду, обґрунтовано не погодився з висновками суду першої інстанції щодо незаконності змін в організації і праці ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», оскільки суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

71. Правильність визначення судам суми середнього заробітку заявник у касаційній скарзі на оспорює.

72. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого в незмінній частині погодився й суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

73. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, з урахуванням обставин, встановлених у цій справі.

74. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції, в незмінній за результатами апеляційного перегляду частині, та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.

75. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

76. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишити без задоволення.

2. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня

2023 року з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду, та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович