№ 501/4183/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 501/4183/19

провадження № 61-3428св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту «Чорноморськ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 березня 2020 року у складі судді Петрюченко М. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ»), третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ», про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона працювала в ДП «МТП «Чорноморськ» перекладачем Адміністративної служби відділу діловодства та контролю.

На підставі наказу в.о. директора порту за № 344 від 07 серпня 2019 року «Про зміну істотних умов праці» позивачці в односторонньому порядку в сторону погіршення було змінено умови оплати праці.

04 листопада 2019 року на підставі наказу № 568/О-1 від 31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена з підприємства за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Посилаючись на те, що згоди на зміну умов оплати праці ОСОБА_1 не надавала, нові умови праці введено без узгодження та згоди незалежної профспілки, позивачка просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора порту № 344 від 07 серпня 2019 року «Про зміну істотних умов праці» в частині зміни оплати праці ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ першого заступника директора порту № 568/О-1 від 31 жовтня 2019 року «Про припинення трудового договору» з ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді перекладача Адміністративної служби відділу діловодства та контролю;

- стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 листопада 2019 року по час постановлення рішення суду;

- рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення часу вимушеного прогулу за один місяць піддати до негайного виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 березня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наказ № 344 від 07 серпня 2019 року «Про зміну істотних умов праці» та наказ № 568/О-1 від 31 жовтня 2019 року «Про припинення трудового договору» є законними, оскільки в ДП «МТП «Чорноморськ» відбулися зміни в організації виробництва і праці, викликані укладанням договорів оренди шляхом ліквідації і створення нових структурних підрозділів та реорганізації робочих місць, тобто існували об`єктивні причини необхідності змін істотних умов праці (змін в організації виробництва і праці) з 01 листопада 2019 року.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки вона була завчасно попереджена про зміни в організації виробництва і праці та не надала згоду на продовження роботи в нових умовах.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 березня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

08 квітня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

01 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 03 вересня 1997 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, з 17 лютого 2014 року на підставі наказу № 56/О займала посаду перекладача адміністративної служби відділу діловодства та контролю.

31 липня 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» (далі - ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг») укладений договір оренди № 17/173-о/д нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким в оренду товариству передано частину майна ДП «МТП «Чорноморськ».

Пунктом 3.3 Угоди від 29 листопада 2017 року про співробітництво в галузі соціально-трудових та господарських відносин, що виникають відповідно до окремих положень договору оренди державного нерухомого майна від 31 липня 2017 року передбачено, що ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» зобов`язалося прийняти до себе на роботу по переведенню 100 працівників з ДП «МТП «Чорноморськ», які відповідають кваліфікаційним вимогам створених робочих місць, та гарантувало збереження суттєвих умов праці кожного переведеного працівника.

Відповідно до зазначеної Угоди Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту «Чорноморськ», попередньо досягнувши згоди по всім суттєвим умовам, уклала угоду в галузі соціально-трудових правовідносин працівників порту, при цьому, згідно пункту 4.5 Угоди, Порт та Профспілки самостійно забезпечують погодження положень цієї Угоди між собою, доведення її змісту працівникам та гарантують додержання її виконання в частинах, пов`язаних з правовідносинами Порту з Профспілками та працівниками Порту.

13 червня 2018 року укладено договір оренди № 18/208-о/д нерухомого майна, що належить на праві державної власності між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн», згідно якого в оренду ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн», передано частину майна ДП «МТП «Чорноморськ».

Згідно із пунктом 2 Угоди про співробітництво, що випливає з окремих положень договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП «МТП «Чорноморськ», від 14 червня 2018 року ТОВ «Європіан Агро Інвестмент Юкрейн» гарантує всім працівникам, що будуть переведені з Порту до Підприємства забезпечення рівня оплати праці на рівні не нижче, ніж передбачений чинними колективним договором із збереженням кожному працівникові класності, розряду, категорії, яку він мав на момент переведення; доплат та надбавок, виплат за вислугу років і та інше. Наведена Угода погоджена двома профспілками. Угода погоджена двома профспілками.

Відповідно до наказу № 144 від 07 березня 2018 року в ДП «МТП «Чорноморськ» запроваджені зміни в організації виробництва і праці, створено з 01 квітня 2018 року наступні структурні підрозділи: «Служба охорони праці», «Служба охорони навколишнього середовища», «Служба цивільного захисту та мобілізаційної роботи».

Згідно із наказом № 327 від 20 червня 2018 року в ДП «МТП «Чорноморськ» запроваджені зміни в організації виробництва і праці, яким ліквідовано з 01 вересня 2018 року структурний підрозділ «Другий термінал» з усіма робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис.

Згідно із наказом № 420 від 22 серпня 2018 року в ДП «МТП «Чорноморськ» запроваджені зміни в організації виробництва і праці, яким створено з 01 вересня 2018 року структурний підрозділ «Портова сервісна служба».

Відповідно до наказів № 426 від 22 серпня 2018 року та № 439 від 30 серпня 2019 року в ДП «МТП «Чорноморськ» запроваджені зміни в організації виробництва і праці та ліквідовано з 01 грудня 2018 року структурний підрозділ «Відділ забезпечення зовнішніх зв`язків» та «Відділ тарифів» з усіма посадами, що складають їх штатний розпис.

Наказом № 622 від 20 грудня 2018 року в ДП «МТП «Чорноморськ» запроваджені зміни в організації виробництва і праці, яким скорочено з 26 березня 2019 року штатні одиниці працівників, які входять до підрозділу «Складська діяльність» 4 терміналу. Наказом № 44 від 24 січня 2019 року внесено зміни до наказу від 20 грудня 2018 року № 622 та скорочено з 26 березня 2019 року штатні одинці працівників, які входять до підрозділу «Складська діяльність» 4 терміналу.

Відповідно до наказу № 133 від 28 березня 2019 року в ДП «МТП «Чорноморськ» запроваджені зміни в організації виробництва і праці, яким ліквідовано з 01 червня 2019 року структурний підрозділ «Спеціалізований комплекс з переробки руди» з усіма робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис.

Згідно із наказом № 344 від 07 серпня 2019 року в ДП «МТП «Чорноморськ» запроваджені зміни істотних умов праці працівникам підприємства та з 01 листопада 2019 року затверджено зміну штатного розпису підприємства, відповідно до якого виключено посаду перекладача з окладом 6 499,00 грн та введено таку ж посаду з окладом 5 067,00 грн.

08 серпня 2019 року ДП «МТП «Чорноморськ» було складно акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом від 07 серпня 2019 року № 344 «Про зміну істотних умов праці», копію даного наказу остання отримала, що підтверджено підписами трьох свідків.

04 вересня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміни істотних умов праці згідно із наказом від 07 серпня 2019 року № 344, а саме роз`яснено, що з 01 листопада 2019 року її середньорічна годинна тарифна ставка буде складати 30,51 грн та місячний посадовий оклад буде 5 067,00 грн. Також повідомлено, що у разі відмови від продовження роботи у нових умовах праці, трудовий договір з нею буде припинено за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, однак вона відмовилася підписувати це повідомлення, що також підтверджено підписами трьох свідків.

Відповідно до наказу № 568/О-1 від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з 04 листопада 2019 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки остання відмовилася від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 93 КЗпП України дано визначення заробітної плати: це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України та статті 22 Закону «Про оплату праці» роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, установлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Разом із тим, згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва й праці допускається зміна істотних умов праці (до яких належить системи й розміри оплати праці) у разі продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією або посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно зі статтею 29 Закону № 108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Крім того, статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх упровадження або зміни.

Однією з підстав припинення трудового договору згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу мiсцевiсть разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття «зміни в організації виробництва і праці» та «зміна істотних умов праці». Про це, наприклад, зазначив Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), вказавши, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Отже, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Із матеріалів справи вбачається, що зміні істотних умов праці в ДП «МТП «Чорноморськ» передували зміни в організації виробництва і праці. Такі зміни були належним чином обґрунтовані.

Отже, дії роботодавця були обґрунтованими та документально оформленими. Роботодавець дотримав установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

У такому випадку, встановлення розміру посадового окладу позивачу згідно з наказом № 344 від 07 серпня 2019 рокує законним в зв`язку з правомірністю наказу про зміни в організації виробництва і праці.

Виходячи з того, що при зменшені посадового окладу ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог трудового законодавства та її прав, оскільки на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мало своїм наслідком зміну істотних умов праці позивачки, а саме - зміна посадового окладу, відповідачем були дотримані норми частини третьої статті 32 КЗпП України в частині попередження позивача не пізніше, ніж за два місяці про зміну істотних умов праці, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому відсутність погодження з профсоюзним комітетом змін істотних умов праці не є порушенням норм трудового законодавства оскільки встановлений позивачеві посадовий оклад у розмірі 5 067,00 грн значно перевищує мінімально визначений Колективним договором рівень заробітної плати.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 501/1695/18 (провадження № 61-8791св19), від 27 січня 2021 року у справі № 501/1928/18 (провадження № 61-15334св19).

Крім того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 серед іншого просила також стягнути на її користь з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Проте, у зв?язку із тим, що звільнення ОСОБА_1 з посади відбулося згідно норм КЗпП України, а стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідною вимогою, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову і в цій частині.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки у наведених рішеннях та оскаржуваному рішенні апеляційного суду у цій справі встановлені різні фактичні обставини на підставі наданих доказів.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що, як зазначено вище, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов