ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 5023/090/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Господарського суду Харківської області

у складі судді Яризько В.О.,

від 26.02.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Хачатрян В.С., Россолов В.В., Склярук О.І.,

від 06.05.2024

у справі за позовом Прокурора Київського району м.Харкова в інтересах Акціонерного товариства "Укрексімбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Харківські будматеріали"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" м.Харків (юридична особа ліквідована, ухвала Господарського суду Харківської області від 25.08.2016 у справі №5023/3687/11)

про стягнення 39 217 595,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви судових рішень

03.01.2024 до Господарського суду Харківської області від Акціонерного товариства «Укрексімбанк» надійшла заява про поновлення строків пред`явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката виконавчого документа, відповідно до якої заявник просив суд прийняти дану заяву до розгляду; визнати поважними і поновити строки пред`явлення до виконання наказу по справі № 5023/090/12 для примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківські Будматеріали» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та видати дублікат наказу по справі № 5023/090/12 для примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2012 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківські Будматеріали» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024, у справі №5023/090/12 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Укрексімбанк» про поновлення строків пред`явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката виконавчого документа по справі № 5023/090/12 для примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2012 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківські Будматеріали» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 у справі № 5023/090/12, у якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким його заяву про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Харківської області від 14.03.2012 у справі № 5023/090/12 та видачу дублікату наказу від 14.03.2012 задовольнити.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого в абзаці 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник вказав на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки, на його думку, суди неправильно оцінили наведені скаржником доводи на підтвердження наявності підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Предметом касаційного перегляду є питання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у розгляді заявлених вимог виключно щодо видачі дубліката наказу Господарського суду Харківської області від 14.03.2012 у справі № 5023/090/12.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення, видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12, від 10.10.2023 у справі №12/106).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення (пункт 3.15 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11).

Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11).

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2012 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Харківські Будматеріали» (юридична адреса: 61002 м.Харків, вул. Артема, 2, фактична адреса: 61102 м.Харків, вул. Достоєвського, 1, код 33608945) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150 м.Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м.Харкові (61057 м.Харків, вул. Чернишевська, 11, код 19362160) заборгованість у сумі 39217595,89 грн.

14.03.2012 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, в якому було зазначено, що наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 15.03.2013, що на той час відповідало приписами пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 року, відповідно до якої виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

30.03.2012 наказ Господарського суду Харківської області від 14.03.2012 у справі №5023/090/12 направлено на примусове виконання вперше, про що свідчить заява про примусове виконання виконавчого документа від 30.03.2012 вих.№068-03/1675.

09.05.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

17.06.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення стягувачеві виконавчого документа НОМЕР_1, в п.2 якої зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання в строк до 17.06.2016.

05.08.2015 виконавчий документ повторно пред`явлено до виконання про що свідчить заява про примусове виконання виконавчого документа від 05.08.2015 вих.№068-33/3243.

07.09.2015 в межах строку пред`явлення до виконання виконавчого документа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48653607.

23.05.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в п.2 якої зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання в строк до 23.05.2017.

01.06.2016 виконавчий документ було пред`явлено стягувачем до виконання втретє, про що свідчить заява про примусове виконання виконавчого документа від 01.06.2016 вих.№068-03/1737.

14.07.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2.

05.12.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. В п.2 цієї постанови зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання у строки встановлені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, згідно з якою строки пред`явлення на примусове виконання виконавчих документів, у тому числі тих, що видані до набрання чинності закону, становлять три роки.

14.12.2016 виконавчий документ було пред`явлено до виконання вчетверте, про що свідчить заява про примусове виконання виконавчого документа від 14.12.2016 вих.№068-33/3986.

05.01.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.

11.05.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в п.3 якої зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання у строки встановлені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».

12.06.2019 виконавчий документ пред`явлено до виконання вп`яте, про що свідчить заява про примусове виконання виконавчого документа від 12.06.2019. Як зазначає заявник, виконавчий документ був направлений, як і всі попередні, до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МУЮ, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Городецького,13.

07.10.2019 на адресу АТ «Укрексімбанк» надійшло повідомлення від 05.09.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із тим, що змінилась підвідомчість відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

05.09.2022 АТ «Укрексімбанк» направило на виконання до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) за адресою: м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, заяву від 05.09.2022 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №5023/090/12 від 14.03.2012.

Проте, постанова про відкриття виконавчого провадження до стягувача не надходила та відсутня будь-яка інформація про відкриття або відмову у відкритті виконавчого провадження. Будь-яка кореспонденція на адресу Акціонерного товариства «Укрексімбанк» від виконавчої служби не надходила.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26.10.2022 у справі №201/13239/15-ц дійшла наступного висновку:

«Приписи законодавства для ефективності їхнього застосування слід тлумачити з урахуванням вимоги розумності (розсудливості). У випадку повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначеній вимозі не відповідає. Вочевидь, нерозумно застосовувати інститут переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, коли виконавчий документ був повернутий стягувачеві без прийняття до виконання, зокрема, через пропуск встановленого законом строку пред`явлення цього документа до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII), коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону №1404-VIII (пункт 6 частини четвертої цієї статті); коли його пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Отже, приписи частини четвертої статті 4 та пунктів 1 і 2 частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання не передбачають можливості застосування приписів статті 12 цього Закону стосовно переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання».

Таким чином, факт звернення Акціонерного товариства «Укрексімбанк» до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019, з урахуванням винесеної державним виконавцем 05.09.2019 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», не перериває строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, з огляду на попередню постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.05.2017 та п.3 цієї постанови, в якій зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання у строки встановлені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» (протягом трьох років з дати останнього повернення), суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що строк пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області по справі № 5023/090/12 від 14.03.2012 до виконання становить 11.05.2020.

З огляду на вищенаведені норми та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів про те, що строк для пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області від 14.03.2012 до виконання сплив 11.05.2020, а заявник із заявою про видачу дубліката цього наказу звернувся до суду 03.01.2024, тобто після спливу строку (майже через 4 роки) для пред`явлення його до примусового виконання.

Посилання скаржника на те, що АТ «Укрексімбанк» направило на виконання до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) за адресою: м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, заяву від 05.09.2022 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №5023/090/12 від 14.03.2012, правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки таке звернення відбулося після спливу строку для пред`явлення наказу до виконання, доказів прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача від 05.09.2022 суду не надано.

Згідно частини шостої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону, чинній на дату звернення із заявою) стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 329 Господарського процесуального кодексу України).

У цій справі суди визнали неповажними причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовили у поновленні відповідного строку.

Зважаючи на сплив строку пред`явлення наказу до виконання та відмову у поновленні такого строку судом, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для видачі дубліката втраченого виконавчого документа.

Наведене свідчить про вірне застосування судами положень підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України під час прийняття оскаржуваних рішень в частині розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа.

Таке застосування норм права при вирішені питання про видачу дубліката виконавчого документа є сталим та послідовно застосовується Верховним Судом, що знайшло своє відображення, зокрема, у постановах від 11.06.2024 у справі № 53/321-10(н.р.53/278-09), від 01.11.2023 у справі № 1/137.

Верховний Суд звертає увагу, що доводи касаційної скарги фактично повністю зводяться до незгоди скаржника саме з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо оцінки ними поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області від 14.03.2012 до виконання, а також наявності підстав для поновлення такого строку та спонукають суд касаційної інстанції на переоцінку вже встановлених судами обставин у судовому рішенні, яке у вказаній частині не підлягає оскарженню в касаційному порядку в силу вимог процесуального закону.

Оскаржувані ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій є предметом касаційного перегляду лише у частині видачі дубліката наказу, оскільки Верховний Суд в ухвалі від 14.06.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження в частині оскарження судових рішень щодо поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Тому, з огляду на відмову у відкритті касаційного провадження у частині оскарження судових рішень щодо відмови у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа (наказу) до виконання, доводи скаржника стосовно необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій у цій частині колегія суддів вважає неприйнятними.

Інші доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій наведених у скарзі висновків ЄСПЛ щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду в межах перевірки обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій щодо наявності/відсутності правових підстав для видачі дубліката наказу.

Таким чином, аргументи касаційної скарги не доводять порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права у зазначеній частині розгляду заявлених вимог, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законних судових рішень.

Висновки Верховного Суду

Ураховуючи те, що доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції не вбачає.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 у справі № 5023/090/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець