№ 5023/10655/11 (922/474/20) - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 5023/10655/11 (922/474/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоус В.В., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі: скаржника (Представник ТОВ "Вутмарк-Україна") - Смирнової Ю.В.( дов. б/н від 04.01.2021; позивача (Представник ДП "Завод імені В.О. Малишева") - Бабки С.А. (дов. № 569-13 від 30.12.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020

(Колегія суддів у складі: Тихий П.В. - головуючий, Хачатрян В.С., Шутенко І.А.)

у справі

за позовом Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна",

про стягнення коштів, -

в межах справи № 5023/10655/11

про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", -

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство ДП "Завод ім. В.О. Малишева". Справа розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Савченко А. А. та Яризько В.О.

Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" звернулося до суду з позовною заявою до ТОВ "Вутмарк-Україна" (вх № 474/20 від 18.02.2020) про стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення у розмірі 981491,62 грн; штраф у розмірі 7% за порушення строків виконання зобов`язання, що триває понад тридцять днів, що становить 291288,19грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до договору поставки № Д-27-648ДП від 25.10.2016 р., а саме, прострочення поставки товару визначеного у Специфікації №7.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №5023/10655/11(922/474/20), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк- Україна" на користь ДП "Завод ім. В.О. Малишева" за договором поставки №Д-27-648ДП від 25.10.2016 р. пеню у розмірі 914 330,70 грн, штраф у розмірі 291 288,19 грн та 18084,29 грн - судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

2.1. Судові рішення обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору щодо строків поставки та не доведено поважність такого пропуску. Відтак позивачем правильно нараховано штрафні санкції з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Доводи відповідача про неправильність нарахування позивачем штрафних санкцій, судами відхилено, з огляду на відсутність відповідної аргументації.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача стосовно застосування ч. 3 cт. 533 ЦК України та зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на те, що таке прохання зводиться не до зменшення розміру штрафних санкцій, а фактично зменшення суми таких штрафних санкцій та зменшення строку позовної давності, встановленого в Договорі.

Судами враховано, що позивач самостійно не встановлював розмір штрафних санкцій, а керувався встановленим у законі розміром (ч. 2 ст. 231 ГК України).

Посилання відповідача на нерівність умов договору на користь позивача відхилено з огляду на те, що відповідно до статей 6 627 ЦК України визначальним є принцип свободи договору, який полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" звернулось до касаційного господарського суду зі скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20), в якій скаржник просить скасувати наведене судове рішення частково та прийняти нове рішення в частині стягнення штрафних санкцій: стягнути з відповідача - ТОВ "Вутмарк-Україна" на користь позивача - Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" суму штрафних санкцій в розмірі 366 822,00 грн, в т.ч. пеня - 133 792,00 грн, штраф 7% - 233 030,00 грн. В іншій частині позову відмовити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, посилаючись на п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вважає постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 незаконною та необґрунтованою, що суперечить висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

5. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ст. ст. 231 232 233 ГК України 551 Цивільного кодексу України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. ДП "Завод ім. В.О. Малишева" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Провадження у Верховному Суді

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5023/10655/11 (922/474/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.11.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20).

Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" на 03 лютого 2021 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, з огляду на таке.

9. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

10. Стосовно доводу касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, колегія суддів зазначає таке.

11. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

12. У пунктах 8.40, 8.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено наступне:

- Щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом (20 липня 2018 року) складала 98 381 грн 92 коп., сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн, перевищуючи майже в два рази суму прострочення.

- З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

13. У оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції від 10.11.2020 встановлено наступні фактичні обставини

- 25.10.2016 між Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" (надалі-покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" (надалі-постачальник, відповідач) укладено Договір поставки №Д-27-648 дп (далі - Договір), у відповідності до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором зобов`язався прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - "Товар", асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами Договору (п.1.1. Договору).

- Відповідно до п.1.2. Договору, поставка товару відбувається партіями, для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару сторони складають та підписують окрему специфікацію або обмінюються листами, що мають в обов`язковому порядку містити посилання на цей Договір та бути підписані уповноваженими представниками сторін.

- Пунктом 2.2 Договору визначено, що вартість окремих одиниць та партії Товару в цілому визначена Сторонами в специфікації або листах щодо такої партії Товару.

- Відповідно до п.2.4. Договору зазначено, що Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику вартість партії Товару протягом 15 банківських днів з дати приймання Покупцем партії Товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.5 Договору, якщо інші умови та строк оплати та відповідну партію Товару не визначені Сторонами відповідно до п.1.2 Договору, але у будь-якому випадку не раніше отримання Покупцем оригіналу рахунку на такий Товар.

- У специфікації №7 від 21.06.2017 до Договору Сторони погодили найменування, кількість, вартість, умови поставки: DDP та умови оплати Товару. У цій специфікації зазначено, що Покупець має оплатити за Товар 50% передплати, решту 50% - протягом 3 календарних днів після поставки Товару Покупцем, а також передбачили толеранс - 20%.

- Умови поставки DDP (абревіатура від англійського Delivered Duty Paid, в перекладі - "поставка з оплатою мита") покладають на продавця максимальні обов`язки. Згідно міжнародних правил, продавець повинен надати в зазначений в договорі місце готовий до розвантаження товар, який вже пройшов митне очищення (як експортну, так і імпортну). Умови поставки DDP Інкотермс 2010 визначають, що продавець несе всі ризики і витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу, в тому числі він зобов`язаний сплатити всі збори, пов`язані з експортом товару з країни призначення і імпортом в країну призначення. При цьому визначення "збори" включає в даному випадку відповідальність і ризики за проходження митного очищення, а також витрати, пов`язані з оплатою митних зборів, митних зборів, податків та будь-яких інших зборів.

- Строк поставки Товару за специфікацією №7 від 21.06.2017 - 30 календарних днів від дати передоплати.

- 21.06.2017 відповідачем було сформовано рахунок на оплату №585 за постачання Товару загальною вартістю разом з ПДВ 4161259,80 грн.

- Позивач виконав свої зобов`язання за Договором, сплативши 07.07.2017 відповідачу передоплату в загальній сумі 2080628,90 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку ДП "Завод імені В.О. Малишева".

- Таким чином, з врахуванням строків зазначених в специфікації №7 від 21.06.2017 відповідач мав поставити товар у повному об`ємі ДП "Завод імені В.О. Малишева" до 07.08.2017 року.

Відповідачем поставка товару на загальну вартість разом з ПДВ 2644064,78 грн була здійснена тільки 28.12.2017, що підтверджується складеною та підписаною сторонами видатковою накладною №281201, згідно якої передано товар - коло 170 мм. сталь 18X2H4MA-Ш кількістю 25274 кг.

Інша частина товару на загальну вартість разом з ПДВ 25096,50 грн. була поставлена відповідачем 13.02.2018, що підтверджується складеною та підписаною сторонами видатковою накладною №130201, згідно якої передано товар - коло 16 мм. сталь 18X2H4MА, кількістю 325 кг.

- З огляду на порушення відповідачем умов договору в частині порушення строків поставки товару, позивачем нараховано пеню у розмірі 981 491,62 грн, за період з 08.08.2017 по 27.12.2017 р., та штраф у розмірі 291 288,19 грн.

- Місцевий господарський суд, з урахуванням погодженого у договорі толерансу - 20%, здійснивши розрахунок пені та штрафу, визнав такими, що підлягають задоволенню пеню у розмірі 914 330,70 грн та штраф у розмірі 291 288,19 грн та відмовив в решті вимог.

14. Беручи до уваги встановлені обставини, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що у справі № 902/417/18 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн та перевищуючи майже в два рази суму прострочення, у справі, що розглядається присуджена до стягнення пеня 914 330,70 грн та штраф у розмірі 291 288,19 грн, при тому, що сума у рахунку на оплату на оплату №585 за постачання Товару загальною вартістю разом з ПДВ становить 4161259,80 грн.

15. Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що у справах № 902/417/18 та № 5023/10655/11 (922/474/20) різні фактичні обставини, оскільки у справі № 902/417/18 позивач нарахував штрафні санкції на суму, що майже в два рази перевищує суму прострочення, а у справі № 5023/10655/11 (922/474/20) позивачем нараховано штрафні санкції на суму, що не перевищує половини загальної вартості постачання товару.

16. Вказані обставини свідчать про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

17. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ст. ст. 231 232 233 ГК України, ст. 551 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

18. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

19. У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

20. Відповідно до ч.6 ст.232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

21. У частині 2 ст. 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

22. У оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 6.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконаннями збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим Договором, діючим законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

23. Відповідно до п.2 ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

24. Суд апеляційної інстанції встановив, що розраховуючи пеню та штраф позивач керувався умовами укладеного Договору та приписами п.2 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

25. Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

26. У ч. 3 ст. 551 цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

27. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

28. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

29. Відповідно до вимог статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

30. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 15 Господарського процесуального кодексу України).

31. Суд апеляційної інстанції встановив наступні фактичні обставини справи:

- позивач виконав свої зобов`язання за Договором, сплативши 07.07.2017 відповідачу передоплату в загальній сумі 2080628,90 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку ДП "Завод імені В.О. Малишева".

- Судами встановлено, що відповідачем поставка товару на загальну вартість разом з ПДВ 2644064,78 грн була здійснена тільки 28.12.2017, що підтверджується складеною та підписаною сторонами видатковою накладною №281201, згідно якої передано товар - коло 170 мм. сталь 18X2H4MA-Ш кількістю 25274 кг.

- Інша частина товару на загальну вартість разом з ПДВ 25096,50 грн була поставлена відповідачем 13.02.2018, що підтверджується складеною та підписаною сторонами видатковою накладною №130201, згідно якої передано товар - коло 16 мм. сталь 18X2H4MА, кількістю 325 кг.

- В обґрунтування порушення строків поставки товару визначеного Специфікацією № 7 від 21.06.2017 р. відповідач зазначив, що таке порушення відбулося не з вини постачальника, а оскільки товар має військове призначення (подвійне призначення для використання у будівництві військової техніки), на який було введено обмеження на імортно-експортні операції як в Україні, так і з території держави виробника, та поставка яких була дуже ускладнена після прийняття Постанови КМУ від 30.12.2015 р. №1147 " Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації".

- Факт ускладнення поставки товару відповідачем доведено не було, оскільки відповідно до переліку товару визначеного Постановою КМУ від 30.12.2015 р. №1147 " Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" товар, визначений у Специфікацїї №7 від 21.06.2017 р. до переліку не входить.

32. З урахуванням фактичних обставин справи про те, що відповідач мав поставити товар до 07.08.2017 року, а фактична поставка товару була здійснена тільки 28.12.2017 та 13.02.2018, а також беручи до уваги те, що відповідачем не було доведено факт ускладнення поставки товару, а сума штрафних санкцій нарахованих позивачем не підлягає зменшенню у цьому випадку, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про правильне застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. ст. 231 232 233 ГК України, ст. 551 Цивільного кодексу України у постанові від 10.11.2020, якою було залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20).

33. Наведене спростовує довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ст. ст. 231 232 233 ГК України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

35. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20) ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

36. За таких обставин, на підставі ст. 309 ГПК України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20)- залишенню без змін.

37. Оскільки, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №5023/10655/11 (922/474/20) залишити без з мін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко