ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 5023/4363/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Катеринчук Л. Й.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу ліквідатора Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінова Р. Д.

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020

у справі № 5023/4363/12

за заявою боржника про банкрутство Обласного комунального підприємства теплових мереж

Учасники справи:

представник Обласного КП теплових мереж - не з`явився;

представник ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" - не з`явився;

представник ОСОБА_2 - не з`явився;

представник ТОВ "ФК "Сігма" - не з`явився;

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. Ліквідатор Обласного комунального підприємства теплових мереж (далі - ОКПТМ) Мухітдінов Р. Д. 01.10.2019 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати недійсними результати торгів від 03.12.2012 з продажу майна банкрута - дебіторської заборгованості на загальну суму 11.767.732,27 грн відповідно до протоколу №1 аукціонних торгів ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" від 03.12.2012 по справі №5023/4363/12.

1.2. Вимоги заяви обґрунтовані тим, що оспорюваний аукціон від 03.12.2012 організований і проведений порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції до 19.01.2013. Зокрема, ліквідатором не було проведено оцінку майна банкрута перед його продажем; вказана у висновку про вартість об`єкта оцінки від 16.10.2012 оплата за придбане майно на рахунок боржника не надходила; станом на 26.06.2019 у боржника наявні відкриті кілька рахунків у банківських установах.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 задоволено заяву ліквідатора та визнано недійсними результати проведення аукціону з реалізації дебіторської заборгованості ОКПТМ, оформлені протоколом проведення аукціону на Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" №1 від 03.12.2012.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що реалізація на аукціоні дебіторської заборгованості банкрута було проведено із порушенням порядку організації та проведення аукціону, не було дотримано конкурентного продажу майна за найвищою ціною, чим завдано збитки кредиторам.

Окрім того, суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Факторингова компанія "Сигма" про залучення до розгляду заяви ліквідатора як третьої особи, оскільки назване товариство не є особою чиї права можуть бути порушені судовим рішенням у цій справі.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини

3.1. Постановою господарського суду Харківської області від 05.10.2012 ОКПТМ в порядку статті 51 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

3.2. Колишнім ліквідатором Погорілою О. І. під час проведення ліквідаційної процедури ОКПТМ було реалізовано на аукціоні дебіторську заборгованість банкрута на загальну суму 11.767.732,27 грн відповідно до протоколу №1 від 03.12.2012 аукціонних торгів ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр".

У банкрута на дату відкриття ліквідаційної процедури існувала дебіторська заборгованості на загальну суму 11.767.732,27 грн (висновок про вартість об`єкта оцінки від 16.10.2012). Згідно з вказаним висновком, що був складений суб`єктом оціночної діяльності ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги"), вартість дебіторської заборгованості склала 23.540 грн.

В матеріалах справи перелік конкретних осіб - дебіторів банкрута відсутній, що свідчить про порушення колишнім ліквідатором Погорілою О. І. вимог частини 1 статті 30 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) щодо проведення повної інвентаризації майна банкрута.

3.3. Між ліквідатором Погорілою О. І. та ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" 30.10.2012 була укладена угода на організацію та проведення аукціону. За умовами пункту 2.1. цієї угоди передбачено проведення біржою аукціону з продажу нерухомого, рухомого майна та дебіторської заборгованості банкрута.

На виконання вимог укладеної між сторонами угоди, ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" було надруковано два оголошення про продаж майнових активів (у тому числі дебіторської заборгованості) банкрута 03.12.2012 на аукціоні, а саме в газеті "Товари та аукціони" № 25-0 (28) від 10.11.2012 та № 24(27)-0 (28) від 05.11.2012.

Торги з продажу дебіторської заборгованості банкрута на загальну суму 11.767.732,27 грн були проведені 03.12.2012 за нормами Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013).

Відповідно до протоколу проведення аукціону ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" №1 від 03.12.2012 у торгах приймали участь: фізична особа ОСОБА_1 та фізична особа ОСОБА_2 .

Переможцем аукціону з продажу дебіторської заборгованості банкрута за даними протоколу аукціону стала фізична особа ОСОБА_2 (учасник № 3), який купив з аукціону дебіторську заборгованість банкрута на загальну суму 11.767.732,27 грн за ціною її оцінки 23.540,00 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи та заяви ліквідатора відсутні докази того, що переможцем торгів ОСОБА_2 були перераховані грошові кошти у розмірі 21.186,00 грн банкруту, як передбачають вимоги протоколу №1 проведення аукціону від 03.12.2012.

3.4. До заяви ліквідатора про визнання недійсним результатів аукціону додано договір купівлі-продажу майнових прав від 03.12.2012, який був укладений між колишнім ліквідатором Погорілою О. І. та ТОВ "Лакі-Право" на підставі протоколу проведення аукціону ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" від 03.12.2012, відповідно до умов якого (п.1.1-1.6 цього договору) ліквідатор передав, а ТОВ "Лакі-Право" (покупець) приймав дебіторську заборгованість банкрута на загальну суму 11.767.732,27 грн, за яку останній сплатив 23.540,00 грн, з яких сума 2.354,00 грн вже внесена, як гарантійний внесок на р/р ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр", та перерахована в рахунок сплати вартості придбаного майна. Окрім того, в матеріалах заяви ліквідатора знаходиться копія письмової заяви ОСОБА_2 від 03.12.2012 за його підписом на ім`я президента ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр", відповідно до якої ОСОБА_2 просить біржу повернути гарантійний внесок у розмірі 3.487,50 грн, оскільки останній не брав участь в аукціоні 03.12.2012. Вказаний гарантійний внесок був повернутий ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" гр. ОСОБА_2 , що засвідчує біржа на самої заяві.

В матеріалах відсутні докази перерахування переможцем аукціону гр. ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 21.186,00 грн банкруту. Окрім того, ОСОБА_2 повернуто гарантійний внесок у розмірі 3.487,50 грн, оскільки останній не брав участь в аукціоні 03.12.2012 суд вважає, що у сукупності доказів, які надані ліквідатором, засвідчується те, що гр. ОСОБА_2 не брав участь в аукціоні 03.12.2012 з продажу дебіторської заборгованості та не купував дебіторську заборгованість банкрута з прилюдних торгів.

3.5. Документи, перелік яких наведено у частині 5 статті 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що визначає умови участі покупців в аукціоні, конкурсі, у матеріалах справи відсутні і Товарна біржа "Всеукраїнський торгівельний центр" не надала суду такі актуальні дані як: квитанцію про сплату реєстраційного внеску; документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової ціни об`єкта; довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), у разі придбання об`єкта приватизації за рахунок грошових коштів - для покупців - фізичних осіб.

Суду не надано Книгу реєстрації відповідно до приписів вищезгаданого Закону, що не надає правові підставі визначити участь в аукціоні 03.12.2013 ОСОБА_2 .

3.6. В частині 8 статті 16 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що інформація про ціну продажу та переможця конкурсу або аукціону публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу.

Проте, інформація про продаж дебіторської заборгованості її початкову ціну, було надруковано у всеукраїнському інформаційному виданні "Товари та аукціони" у м. Харкові, що не є друкованим виданням, визначеним органом приватизації, і є порушенням вимог частини 8 статті 16 названого Закону та свідчить, що на підставі такого оголошення не було охоплено всіх можливих та потенційних покупців щодо дебіторської заборгованості банкрута в інших областях України.

3.7. Продаж дебіторської заборгованості банкрута, як свідчить протокол № 1 проведення аукціону від 03.12.2012, було здійснено за початковою ціною 23.540 грн, що є не найвищою ціною, як визначено у частині 4 статті 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Таким чином, організатором аукціону не було забезпечено продаж дебіторської заборгованості банкрута на підставі конкурентного продажу між покупцями, що брали участь в цьому аукціоні.

Частина 1 статті 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає, що право володіння, користування і розпорядження об`єктом приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації.

Проте в матеріалах справи відсутні докази перерахування грошових коштів переможцем аукціону з продажу дебіторської заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 21.186,00 грн на р/р банкрута.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 в частині задоволення заяви ліквідатора ОКПТМ Мухітдінова Р. Д. та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаної заяви. В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 залишено без змін.

4.2. За висновком суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи та надано їм неналежну правову оцінку.

5. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини

5.1. В ході підготовки аукціону колишнім ліквідатором ОКПТМ Погорілою О. І. організатору торгів - Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" надано належний висновок вартості об`єкта оцінки, згідно з яким:

- об`єкт оцінки - дебіторська заборгованість ОКПТМ на загальну суму 11.767.732,27 грн;

- мета оцінки - визначення ринкової вартості для продажу в ліквідаційній процедурі;

- виконавець - Приватне підприємство "Центр оцінки та юридичної допомоги", що діє на підставі Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності №6109/07 від 25.09.2009 виданого Фондом Державного майна України;

- дата оцінки - 15.10.2012;

- дата завершення складення звіту - 16.10.2012;

- вартість об`єкта оцінки - 23.540,00 грн.

Вказана оцінка майна не оспорювалась у судовому порядку учасниками справи та не визнавалась неправомірною в порядку Закону України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні", а відтак підлягала використанню колишнім ліквідатором Обласного комунального підприємства теплових мереж Погорілою О.І.

Таким чином, початкова (стартова) вартість дебіторської заборгованості ОКПТМ на загальну суму 11.767.732,27 грн встановлена ліквідатором Погорілою О. І. на підставі чинного звіту про оцінку майна від 16.10.2012, що підтверджує правомірність визначення нею початкової (стартової) вартості майна банкрута на рівні 23 540,00 грн.

5.2. Укладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону та оплата ним вартості лоту є завершальним етапом процедури продажу майна та набуття переможцем права власності на останнє, а отже не стосується саме питання дотримання ліквідатором правил проведення аукціону, зокрема оформлення результатів аукціону, як окремої ланки такої процедури. У зв`язку з чим доводи ліквідатора ОКПТМ Мухітдінова Р. Д. щодо не внесення переможцем ОСОБА_2 після проведення аукціону коштів, як плати за придбане майно в розмірі 21.186,00 грн, та не укладення договору купівлі продажу майна, не відносяться до питання законності проведення колишнім ліквідатором Погорілою О. І. аукціону на Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" 03.12.2012 та не можуть бути підставою для визнання результатів аукціону недійсними. Відповідні доводи заявника підлягають розгляду в контексті набуття фізичною особою ОСОБА_2 права власності на дебіторську заборгованість ОКПТМ на загальну суму 11.767.732,27 грн на підставі протоколу № 1 проведення аукціону на Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" від 03.12.2012.

5.3. Вказуючи про відсутність доказів укладення між переможцем аукціону ОСОБА_2 та ліквідатором Погорілою О. І. договору купівлі продажу майна, та укладення такого договору з іншою особою -ТОВ "Лакі-Право", місцевий господарський суд не звернув увагу на наявну в матеріалах справи копію договору купівлі продажу майна від 03.12.2012, укладеного між ОСОБА_2 та ліквідатором Погорілою О. І., в пункті 1.1 якого визначено, що договір укладається підставі протоколу № 1 проведення аукціону на Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" від 03.12.2012 та містить усі необхідні реквізити. Також у справі міститься Акт приймання передачі документів на виконання договору купівлі продажу майна від 03.12.2012, укладеного між ОСОБА_2 та ліквідатором Погорілою О. І. 03.12.2012.

5.4. Не мають правового значення доводи заявника, щодо використання ліквідатором Погорілою О. І. при проведенні ліквідаційної процедури декількох банківських рахунків ОКПТМ замість одного, оскільки саме по собі недотримання ліквідатором частини 7 статті 30 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) не свідчить про порушення ним правил проведення аукціону, як підстави для визнання його результатів недійсними.

5.5. Стосовно висновків суду першої інстанції щодо недоведеності матеріалами справи особистої участі ОСОБА_2 в аукціоні 03.12.2012, відсутності доказів внесення ним авансового платежу, а також неналежного розміщення ліквідатором Погорілою О. І. інформації про продаж дебіторської заборгованості та її початкової ціни, колегія суддів наголосила на тому, що відповідні доводи не зазначені ліквідатором Мухітдіновим Р. Д. в підставах заяви про визнання результатів аукціону недійсними.

Суд першої інстанції на стадії розгляду заяви по суті самостійно встановив недоліки в діяльності колишнього ліквідатора ОКПТМ Погорілої О. І., які на його думку свідчать про порушення нею правил проведення аукціону 03.12.2012. Однак за умови не визначення ліквідатором Мухітдіновим Р. Д. у заяві вищезазначених доводів, інші учасники спору були позбавлені можливості надати заперечення та докази на спростування визначених судом недоліків в діяльності колишнього ліквідатора ОКПТМ Погорілої О.І., що свідчить про порушення судом конституційного принципу диспозитивності та змагальності учасників судового процесу.

Таким чином, суд першої інстанції помилково послався на недоведеність матеріалами справи особистої участі ОСОБА_2 в аукціоні 03.12.2012, відсутності доказів внесення ним авансового платежу, а також неналежного розміщення ліквідатором Погорілою О. І. інформації про продаж дебіторської заборгованості та її початкової ціни, як підстави для задоволення заяви ліквідатора Мухітдінова Р. Д.

6. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6.1. Ліквідатор Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінов Р. Д. 14.05.2020 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2019.

7. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7.1. Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду у цій справі, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги вимоги та доводи апеляційної скарги, не послався та не довів порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

7.2. Судом апеляційної інстанції проігноровано відсутність у матеріалах справи перелік конкретних осіб - дебіторів банкрута, що свідчить про порушення колишнім ліквідатором Погорілою О. І. вимог частини 1 статті 30 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 щодо проведення повної інвентаризації майна банкрута.

7.3. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишився довід апеляційної скарги про те, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права та Закону про банкрутство, оскільки до участі у справі в межах розгляду заяви про визнання недійсними результатів аукціону від 03.12.2012 не було залучено осіб, на чиї права та обов`язки може вплинути судове рішення, а саме: ТОВ "Факторингова компанія "Сігма" та ТОВ "Лакі-Право".

7.4. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що ліквідатором Погорілою О. І. підлягав використанню висновок про вартість об`єкта оцінки від 16.10.2012, який не оскаржувався учасниками справи у судовому порядку, зроблений без врахування пояснень скаржника щодо відсутності оригіналу названого висновку та наявності у матеріалах справи лише його незасвідченої копії. Наведене на думку скаржника свідчить про те, що оцінка дебіторської заборгованості банкрута у сумі 11.767.732,27 грн колишнім ліквідатором Погорілою О. І. не проводилася.

7.5. Зазначаючи про те, що не внесення ОСОБА_2, як переможцем аукціону, оплати за придбане майно та не укладення ним відповідного договору купівлі-продажу майна не стосується питання дотримання ліквідатором правил проведення аукціону, судом апеляційної інстанції не надано оцінки наявній у матеріалах справи заяві Дунаєва Є.П., в якій він зазначає про те, що брав участь в аукціоні 03.12.2012 і не придбав майно, на яке подавав заявку, та просив повернути сплачений ним гарантійний внесок. Тобто, ОСОБА_2 не набув права власності на дебіторську заборгованість банкрута у сумі 11.767.732,27 грн.

7.6. Посилання в оскарженій постанові суду на договір купівлі-продажу від 03.12.2012, укладений між ліквідатором Погорілою О. І. та ОСОБА_2 , а також Акт приймання-передачі документів на виконання вказаного договору, копії яких наявні у справі є безпідставним, оскільки названі документи були надані ТОВ "Факторингова компанія "Сігма", у задоволенні клопотання якого про залучення до участі у справі як третьої особи було відмовлено, з чим погодився і суд апеляційної інстанції. Тобто, документи були подані особою, яка не є учасником у справі. Окрім того, надані копії поганої якості, з огляду на що неможливо розібрати текст цих документів, а оригінали документів суду не надавалися.

7.7. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що учасники у справі були позбавлені можливості надати заперечення та докази на спростування самостійно встановлених судом першої інстанції недоліків у діяльності колишнього ліквідатора банкрута Погорілої О. І. є безпідставним, оскільки при встановленні факту недоведеності матеріалами справи особистої участі ОСОБА_2 в аукціоні 03.12.2012, відсутності доказів внесення ним авансового платежу, а також незалежного розміщення ліквідатором Погорілою О. І. інформації про продаж дебіторської заборгованості та її початкової ціни, суд першої інстанції керувався наявними у справі матеріалами і поданими доказами та перевірив доводи щодо предмету спору. Місцевий господарський суд не витребував самостійно доказів, які б могли підтвердити вказані вище обставини, оскільки всі докази були наявні як в додатках до заяви про визнання недійсними результатів аукціону, так і в матеріалах справи.

8. Касаційне провадження

8.1. Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 5023/4363/12 за касаційною ліквідатора ОКПТМ Мухітдінова Р. Д. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020. Розгляд касаційної скарги призначено на 21.07.2020 о 12:50. Окрім того, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

В судовому засіданні 21.07.2020 ліквідатор ОКПТМ Мухітдінов Р. Д. підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити.

Представники інших учасників у справі в судове засідання не з`явилися, відзивів на касаційну скаргу не надали, будь-яких заяв або клопотань на адресу Суду не направили.

Як вбачається з матеріалів справи, всі ухвали Верховного Суду у цій справі надсилалися на адресу учасників справи та були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Тобто учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема, права на участь у судовому засіданні та права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданої касаційної скарги.

В судовому засіданні 21.07.2020 було оголошено перерву до 18.08.2020 о 14:30.

8.2. На електронну пошту Верховного Суду 04.08.2020 від ліквідатора Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінова Р. Д. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, мотивоване тим, що у судовому засіданні 21.07.2020 ним були надані пояснення по суті спору, а також з метою економії коштів товариства на відрядження ліквідатора до міста Києва.

Згідно з частиною 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України участь у судовому засіданні належить до процесуальних прав учасника у справі.

Учасники судового процесу на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, і правом на участь у судовому засіданні. Оскільки явка представників учасників у цій справі в судове засідання не була визнана обов`язковою, вищезгадане клопотання ліквідатора ОКПТМ підлягає задоволенню.

11.08.2020 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання колишнього ліквідатора ОКПТМ арбітражного керуючого Погорілої О. І., в якому вона повідомляла Суд про те, що ухвалою суду від 22.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 5023/4363/12, але касаційна скарга на адресу Погорілої О. І. не надходила, що унеможливлює подання нею відзиву, у зв`язку з чим Погоріла О. І. просила залишити касаційну скаргу без руху.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки норми ГПК України не передбачають можливість залишення касаційної скарги без руху після відкриття касаційного провадження. Окрім того, з клопотання Погорілої О. І. слідує, що вона була обізнана з фактом відкриття касаційного провадження 22.04.2020, а тому мала можливість звернутися до Суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та підготувати відзиву на касаційну скаргу, тощо.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту статей 178 263 295 ГПК України подання відзиву є правом учасника судового процесу, яким він користується на власний розсуд.

Згідно з частиною 4 статті 13, частиною 1 статті 43 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Відповідно до частини 3 статті 292 ГПК України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).

8.3. Колегією суддів враховано, що з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу продовжено дію карантину та запроваджених у зв`язку з цим обмежувальних заходів на всій території України до 31.08.2020.

Разом з цим, за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд неодноразово наголошував на тому, що роль національних судів полягає в організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України не реалізували.

8.4. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники у справі були повідомлені належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від учасників у справі не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 18.08.2020.

При цьому Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників цієї справи, які не з`явились.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

9.1. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.2. Предметом розгляду у цій справі є заява ліквідатора ОКПТМ Мухітдінова Р. Д. про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна банкрута від 03.12.2012.

Правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином.

Таким чином, правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 14.12.2016 у справі № 3-1406гс16 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012).

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).

Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд має системно застосовувати норми Закону про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог частини третьої статті 98 Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, забезпечення балансу інтересів боржника та кредиторів (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12, від 28.11.2019 у справі № 5009/2987/12).

9.3. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Втім місцевим та апеляційним господарськими судами наведене не було враховано, оскільки висновки судів за результатами розгляду заяви ліквідатора Мухітдінова Р. Д. зроблено без належного з`ясування правильності визначення заявником суб`єктного складу сторін у даному спорі про визнання результатів аукціону недійсними.

9.4. В частині 5 статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство.

Закон України про банкрутство розмежовує коло осіб, які є учасниками та сторонами у справі про банкрутство. Окрім того, Законом про банкрутство передбачено розгляд в межах провадження у справі про банкрутство спорів за участю боржника, зокрема, спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна.

Таким чином, поняття сторони спору за участю боржника, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство не є тотожним поняттю учасника (сторони) у справі про банкрутство, оскільки обмежується колом учасників яких стосуються спірні правовідносини (аналогічна правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у цій справі є вимога ліквідатора боржника про визнання недійсними результатів аукціону, яка з урахуванням висновків, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 725/3212/16-ц щодо правової природи процедури реалізації майна на аукціонах (прилюдних торгах) є фактично вимогою про визнання недійсним правочину.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Колегія суддів звертається до висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17 та від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, про те, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Відтак, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього одержаного на виконання договору.

Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі № 911/845/17 та від 14.03.2018 у справі № 910/1454/17, в яких зазначено про те, що відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу, є багатостороннім правочином і під час подання позову про його оспорення такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі окрім організаторів електронних торгів, залучається також особа, визнана їх переможцем.

Звідси належним суб`єктним складом, а відтак сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").

9.5. За змістом рішень судів попередніх інстанції сторонами у даній справі є ОКПТМ в особі ліквідатора арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д. (продавець майна), ОСОБА_2 (покупець майна) та Товарна біржа "Всеукраїнський торгівельний центр" (організатор аукціону).

Задовольняючи заяву ліквідатора, місцевий господарський суд, зокрема, зазначив про те, що відповідно до протоколу проведення аукціону ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" №1 від 03.12.2012, у торгах приймали участь фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно з відомостями названого протоколу переможцем аукціону став ОСОБА_2, який придбав дебіторську заборгованість банкрута на загальну суму11.767.732,37 грн за ціною її оцінки - 23.540,00 грн.

Разом з цим, врахувавши відсутність в матеріалах справи Книги реєстрації учасників аукціону, доказів перерахування грошових коштів переможцем аукціону ОСОБА_2 банкруту, повернення ОСОБА_2 гарантійного внеску у розмірі 3.487,50 грн з тих підстав, що він не брав участь в аукціоні 03.12.2012, а також надану ліквідатором копію договору купівлі-продажу майна (дебіторської заборгованості) від 03.12.2012, укладеного за результатами аукціону від 03.12.2012 між колишнім ліквідатором банкрута Погорілою О. І. та ТОВ Лакі-Право", суд першої інстанції дійшов висновку про те, що громадянин ОСОБА_2 не брав участі в аукціоні 03.12.2012 та не купував дебіторську заборгованість банкрута.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком, вказавши про його помилковість, оскільки результатом проведення аукціону є визначення покупця-переможця, тоді як укладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону та оплата ним вартості лоту є завершальним етапом процедури продажу майна і набуття переможцем права власності та таке майно, а тому не стосується питання дотримання ліквідатором правил проведення аукціону. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що поза увагою місцевого господарського суду залишено наявну в матеріалах справи копію договору купівлі-продажу майна від 03.12.2012, укладеного між ОСОБА_2 та ліквідатором Погорілою О. І.

Отже, в матеріалах справи наявні копії наступних документів, наданих ліквідатором ОКПТМ Мухітдіновим Р. Д.:

- заявка ОСОБА_2 на участь в аукціоні 03.12.2012;

- протокол проведення аукціону № 1 від 03.12.2012, згідно з яким одним із учасників аукціону та переможцем торгів є ОСОБА_2 ;

- заява ОСОБА_2, адресована президенту ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" Макаренко П. Д., за змістом якої ОСОБА_2 брав участь в аукціоні 03.12.2012 з реалізації майна ОКПТМ і не придбав майно, на яке подав заявку, у зв`язку з чим просить повернути гарантійний внесок у розмірі 3.487,50 грн;

- договір купівлі-продажу майна (дебіторської заборгованості) від 03.12.2012, укладений між ОСОБА_2 (покупець) та ліквідатором Погорілою О. І. (продавець) на підставі протоколу проведення аукціону № 1 від 03.12.2012;

- договір купівлі-продажу майнових прав від 03.12.2012, укладений між ліквідатором ОКПТМ Погорілою О. І. (продавець) та ТОВ "Лакі-Право" (покупець) на підставі протоколу проведення аукціону ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" №1 від 03.12.2012. За умовами договору (розділ 1) покупець зобов`язується сплатити продавцю суму в розмірі 23.540,00 грн, з яких 2.354,00 грн вже були внесені, як гарантійний внесок, на розрахунковий рахунок ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" та перераховані в рахунок сплати вартості придбаного майна - дебіторської заборгованості у розмірі 11.767.732,27 грн.

Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки вищевказаним доказам, не з`ясовано питання про їх належність, допустимість та достовірність щодо обставин, які входять до предмету доказування у цій справі, зокрема в контексті визначення як складу учасників оспорюваного аукціону, так і переможця торгів (набувача майна банкрута).

9.6. Відносно посилання суду апеляційної інстанції на копію договору купівлі-продажу майна від 03.12.2012, укладеного між ОСОБА_2 та ліквідатором Погорілою О. І., колегія суддів зазначає, що судом не було перевірено наявність процесуальної правоздатності у особи, яка надала вказаний доказ.

З матеріалів справи вбачається, що названий документ є додатком до заяви ТОВ "Факторингова компанія "Сігма" №121/2019 від 12.12.2019 про залучення названого товариства третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог. Підставою для залучення до участі у справі вказано укладений між ТОВ "Факторингова компанія "Сігма" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 договір факторингу № 6 від 17.01.2013.

Однак місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відхилив вказане клопотання, зокрема, з тих підстав, що названий договір факторингу укладений між Факторингової компанією "Сігма" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який не купував дебіторську заборгованість банкрута з прилюдних торгів 03.12.2012 як фізична-особа підприємець, а відтак Факторингова компанія "Сігма" не є особою, чиї права можуть бути порушеними судовим рішенням при розгляді заяви ліквідатора Мухітдінова Р.Д. про визнання недійсним аукціону від 03.12.2012. Окрім того, Факторингова компанія "Сігма" не є стороною за згаданою заявою ліквідатора ОКПТМ про недійсність аукціону.

Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з якою лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи Кодексом України з процедур банкрутство (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 названого Кодексу) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).

Тобто, лише за сукупністю, встановлених Законом про банкрутство, Кодексом України з процедур банкрутство дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

В частині 1 статті 42 ГПК України передбачено, що право подавати докази мають учасники справи.

Оскільки ТОВ "Факторингова компанія "Сігма" не було залучено до участі у справі, не набуло процесуальної правоздатності, подані ним документи не враховувалися під час вирішення заяви ліквідатора.

Очевидним є те, що скасувавши ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції у своїй постанові повинен був навести більш аргументовані доводи, аніж ті, що їх наведено судом першої інстанції та спростувати висновки місцевого господарського суду з посиланням на наявні в матеріалах справи докази.

Однак аналіз мотивувальної частини оскарженої постанови свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не знайшов спростування висновкам місцевого господарського суду.

Зокрема, пославшись на докази, як були подані особою без процесуальної правоздатності, суд апеляційної інстанції не навів при цьому жодного обґрунтування наявності підстав для дослідження та оцінки таких доказів та не зазначив, які саме норми процесуального права у цій частині були порушені місцевим господарським судом, про що наголошував скаржник у касаційній скарзі.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази, які містять суперечливі відомості щодо осіб учасників та переможця оспорюваного аукціону, але суди попередніх інстанцій достеменно не перевірили ці докази та не надали їм належну оцінку, що підтверджує доводи касаційної скарги, наведені у пункті 7.3 цієї постанови.

В той же час, з огляду на обмеження, передбачені частиною 2 статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не може усунути вказані порушення та вирішити питання про достовірність того чи іншого доказу або перевагу одних доказів над іншими при розгляді цієї касаційної скарги.

9.7. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції звертається до висновків, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" (рішення ЄСПЛ від 11.01.2007), згідно з якими, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії").

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України"). Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

9.8. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Ухвалені у цій справі судові рішення вищезгаданим вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з`ясувавши всіх обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, зокрема, щодо встановлення суб`єктного складу учасників у спорі, а також осіб, на чиї права та інтереси може вплинути рішення у цій справі, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо повного, всебічного дослідження обставин та доводів сторін, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Допущені процесуальні порушення є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення судів, прийняті з порушенням норм процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд.

З огляду на обмеження, вказані в статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення та розглянути доводи касаційної скарги по суті заяви про недійсність результатів проведеного аукціону.

Недотримання судами першої та апеляційної інстанцій принципу повноти оцінки доказів та їх відображення у прийнятих судових рішеннях, якими вирішувався спір по суті, вимагає направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Встановивши зазначені у цій постанові порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 та ухвала Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі № 5023/4363/12 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

10.2. При новому розгляді справи в цій частині суду першої інстанції слід врахувати викладене, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу та здійснити розгляд заяви ліквідатора Мухітдінова Р. Д. про визнання недійсними результатів аукціону від 03.12.2012 відповідно до норм чинного законодавства.

У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінова Р.Д. задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі № 5023/4363/12 скасувати.

3. Направити справу № 5023/4363/12 в частині розгляду заяви ліквідатора Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінова Р.Д. про визнання недійсними результатів проведення аукціону з реалізації дебіторської заборгованості Обласного комунального підприємства теплових мереж, який оформлений протоколом проведення аукціону на Товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" № 1 від 03.12.2012 на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

Л. Й. Катеринчук