Постанова

Іменем України

30 травня 2023 року

м. Київ

справа № 503/1612/19

провадження № 51-899 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Кодимського районного суду Одеської області від 11 грудня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160320000207, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кодимського районного суду Одеської області від 11 грудня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона 30 липня 2019 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій, всупереч волі власника зайшла на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 , де проникла до приміщення погребу, звідки таємно викрала три літри непридатного для вживання вина домашнього виготовлення, яке для потерпілого не представляє матеріальної цінності.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області ОСОБА_9 задоволено частково. Вирок Кодимського районного суду Одеської області від 11 грудня 2019 року змінено в частині призначеного ОСОБА_7 покарання. Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 ставить питання про зміну вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, та звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі статей 49 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що за встановлених фактичних обставин ОСОБА_7 засуджено за вчинення 30 липня 2019 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України. Санкція ч. 1 ст. 162 КК України передбачає найбільш суворе покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років. В матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про ухилення ОСОБА_7 від досудового розслідування або суду. Таким чином вказує, що з огляду на положення ст. 49 КК України на час апеляційного розгляду 07 листопада 2022 року минули строки давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, однак апеляційний суд на це уваги не звернув, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на зазначену касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , просила вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.

Крім того, до суду касаційної інстанції надійшла письмова заява за підписом засудженої ОСОБА_7 , у якій вона ставила питання про її звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, а також просила касаційний розгляд проводити за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі прокурор вказує про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, зазначає, що на час апеляційного розгляду минули строки давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, передбачені положеннями ст. 49 КК України, однак апеляційний суд на це уваги не звернув.

На переконання колегії суддів такі доводи прокурора є обґрунтованими з огляду на наступне.

Як визначено ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 285 КК України особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Згідно з ч. 3 ст. 285 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, що передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

Як зазначено у ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку за встановлених місцевим судом фактичних обставин, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, ОСОБА_7 вчинила 30 липня 2019 року.

З 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII).

Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України у редакції Закону № 2617-VIII кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Санкція ч. 1 ст. 162 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років. Таким чином згідно з положеннями ст. 12 КК України у редакції Закону № 2617-VIII вказане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження перебіг строків давності у справі не переривався, факту ухилення засудженою ОСОБА_7 від досудового розслідування або суду, судами попередніх інстанцій встановлено не було (перебіг давності не зупинявся).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України у редакції Закону № 2617-VIII визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, зокрема, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.

Тобто, на час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку 07 листопада 2022 року з дня вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, минули строки давності, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Проте, на зазначені вище обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув, всупереч вимогам ч. 2 ст. 285 КПК України суд не вжив належних заходів щодо роз`яснення ОСОБА_7 права бути звільненою від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому процесуальним законом, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Така позиція колегії суддів узгоджується з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладеним у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18 (провадження № 51-413 кмо 21).

Водночас, згідно з ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Відповідно до вищевказаного правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК України за умов: 1) на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; 2) ця особа не подавала до апеляційного суду відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд апеляційної інстанції не роз`яснив відповідно до положень ст. 285 КПК України особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з`ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; 3) така особа за вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Отже, приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню.

Разом з тим, враховуючи специфіку касаційного перегляду, наявність передбачених ст. 440 КПК України повноважень у суду касаційної інстанції на закриття кримінального провадження при встановленні обставин, передбачених ст. 284 КПК України, висловлену ОСОБА_7 у заяві згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, суд касаційної інстанції має процесуальну можливість ухвалити остаточне рішення.

Як визначено ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Зі змісту касаційної скарги прокурора вбачається, що ним ставилося питання про зміну судових рішень та звільнення ОСОБА_7 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Водночас, враховуючи, що засуджена ОСОБА_7 у своїй письмовій заяві просила звільнити її від кримінальної відповідальності, суд касаційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі касаційних вимог прокурора, оскільки цим не погіршується становище засудженої.

Таким чином касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасуванню зі звільненням її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.

У порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Кодимського районного суду Одеської області від 11 грудня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, визначених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3