№ 504/2428/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 504/2428/16-ц

провадження № 61-12844 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Дараган Ірина Миколаївна, реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Костинчук Василь Васильович, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д.,Драгомерецького М. М., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Дараган І. М., реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області, про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення.

Позовна заява обґрунтована тим, що їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 13 червня 2005 року, належав житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 0, 15 га, яка належала їй на підставі державного акту на земельну ділянку серії ЯЛ № 013259, виданого відділом Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області 09 березня 2011 року.

У 2014 році у вона вирішила обміняти свій будинок з земельною ділянкою на рівноцінну квартиру у м. Южне Одеської області. Після публікації відповідного оголошення до неї звернулися відповідачі з пропозицією обміну її будинку на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Відповідачі запевнили її, що ринкова ціна її нерухомості еквівалентна ринковій вартості їх квартири та що це є рівноцінний обмін.

18 листопада 2014 року між нею та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та у той же день між нею та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій цей будинок розташований.

Вважала, що при укладенні вказаних правочинів відповідачі ввели її в оману, скориставшись її правовою необізнаністю, із застосуванням до неї засобів психологічного впливу, оскільки замість договору міни були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, що є підставою для визнання їх недійсними у порядку статті 230 ЦК України. Крім того, відповідачі навмисно приховали від неї реальну вартість житлового будинку і земельної ділянки, яка була значно вищою за ринкових цін ніж вартість квартири, запропонованої відповідачами для обміну, а надані ними експертні грошові оцінки майна не відповідали дійсній ринковій вартості об`єктів нерухомості, в результаті чого вона понесла збитки. Також зазначала, що після передачі їй квартири було виявлено, що квартира має суттєві недоліки, які продавці приховали від неї, а саме: вікна і балконні двері деформовані та не закриваються; плитка на фальш стелі частково відклеїлись та деформована по всій площі житлової кімнати; лінолеум на підлозі має розриви та порізи по всій площині квартири; часткова деформація шпаклювального шару стелі у ванній кімнаті.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений 18 листопада 2014 року між нею та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Дараган І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 576;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 15га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122785800:02:001:1107, укладений 18 листопада 2014 року між нею та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Дараган І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 577;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 18 листопада 2014 року між нею та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Дараган І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 573;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Южненського міського нотаріального округу Одеської області Дараган І. М.: про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та вказаний житловий будинок та земельну ділянку; про реєстрацію права власності за нею на вказану квартиру;

- зобов`язати приватного нотаріуса Южненського міського нотаріального округу Одеської області Дараган І. М. внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації права власності за: ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою; за нею на квартиру АДРЕСА_2 ; - визнати та зареєструвати за нею право власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути їй житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, без сплати їх вартості, вказаної в договорах купівлі-продажу;

- виселити ОСОБА_2 із будинку АДРЕСА_1 та вселити її у цей будинок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка належними та допустимими доказами не підтвердила, що під час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу вона була введена ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в оману щодо природи правочину та його умов, не довела, що сплачена їй ціна не відповідала дійсній вартості спірного майна, враховуючи, що відповідно до умов договорів сторони узгодили ціну продажу майна з урахуванням експертної грошової оцінки. Отримання позивачкою грошових коштів за продане майно підтверджується умовами пунктів 6 та 2.3 договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки відповідно, в яких зазначено, що підписанням договору сторонами свідчить про факт повного розрахунку між ними та відсутності з боку продавця будь-яких матеріальних претензій щодо проведення розрахунків. Розрахунок за оспорюваними договорами купівлі-продажу також підтверджується копіями платіжних доручень, що спростовує посилання позивачки на те, що вона не отримувала кошти за продаж будинку та земельної ділянки та не перераховувала кошти за купівлю квартири відповідачам.

Крім того, у пункті 4 договору купівлі-продажу квартири зазначено, що квартира оглянута покупцем особисто до підписання цього договору; істотних недоліків, які перешкоджали б її використанню за призначенням, на момент огляду квартири покупцем не виявлено. Виявлені недоліки у акті обстеження від 26 квітня 2016 року, на переконання суду, не є істотними та можуть бути усунені шляхом здійснення косметичного ремонту.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук В. В. подав до апеляційного суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, а саме: зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків адвоката, надання документів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 20 412, 97 грн, виходячи із заявлених 12 немайнових та 2 майнових позовних вимог.

Також апеляційний суд зауважив, що адвокат Костинчук В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , направив апеляційну скаргу на електронну пошту апеляційного суду, тобто не у спосіб, передбачений ЦПК України (паперова форма, через підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд»).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд виходив з того, що обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан позивачки, який перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 24 травня 2024 року, 10 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук В. В. подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору або відстрочення їй сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі. У клопотанні заявник посилався на матеріальний стан позивачки, яка з 1996 року не працює, отримує мінімальну пенсію, має на утриманні сина пенсійного віку, який отримує пенсію по інвалідності та проживає разом з нею. Крім того, у 2020 року у позивачки виявлено онкологічне захворювання, на лікування якого коштів не вистачає, позивачка фактично знаходиться у скрутному матеріальному становищі. Акцентував, що справа розглядалася судом першої інстанції 8 років і, враховуючи похилий вік позивачки - майже 88 років, її майновий стан на цей час не дозволяє сплатити значну суму судового збору. До клопотання додав копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 04 жовтня 2021 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Костинчука В. В. про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року повторно залишено без руху для усунення недоліків - надання доказів на підтвердження зазначених заявником обставин щодо майнового стану, серед яких можуть бути: дані про річний дохід скаржника за попередній календарний рік, довідка про склад сім`ї, довідка про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, докази, що підтверджують розмір пенсії за попередній календарний рік, тощо, або документи що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, 18 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук В. В. подав клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на її майновий стан та обставини, викладені у попередньому клопотання про звільнення від сплати судового збору. До клопотання додав копію довідки про доходи № 8236 7935 4022 7216, видану 17 червня 2024 року Суворовським об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі в Одеській області про отримання ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2024 року у розмірі 64 388, 70 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року визнано неподаною і повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявниця не виконала вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. Посилання заявника, як на підставу для звільнення позивачки від сплати судового збору, на довідку № 8236 7935 4022 7216, видану 17 червня 2024 року Суворовським об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі в Одеській області про отримання ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2024 року, суд відхилив, зауваживши, що ця довідка не підтверджує розміру її річного доходу за попередній календарний рік - з січня 2023 року по грудень 2023 року. Крім того, заявником не надано доказів знаходження на утриманні позивачки сина пенсійного віку, який отримує пенсію по інвалідності та який проживає з нею, а також доказів наявності у неї онкологічного захворювання, а довідка про склад сім`ї від 25 листопада 2020 року та висновок УЗД м`яких тканин від 19 січня 2020 року не підтверджують вказані обставини на момент подання апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2024 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заявник вважає, що апеляційним судом порушено норми процесуального права при поверненні апеляційної скарги, а саме застосовано норми права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 753/14399/16-ц, від 21 вересня 2022 року у справі № 303/7754/21.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 504/2428/16-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2024 року матеріали цивільної справи № 504/2428/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Костинчука В. В. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, повертаючи як неподану апеляційну скаргу, не дослідив належним чином надані докази на підтвердження майнового стану позивачки та наявність підстав, передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» для звільнення її від сплати судового збору.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та позбавив позивачку права на перегляд рішення суду першої інстанції, що свідчить про порушення права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук В. В. подав апеляційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року, у якій, зокрема, просив суд звільнити позивачку від сплати судового збору.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору мотивоване тим, що позивачка є особою похилого віку (88 років), з 1996 року не працює, отримує мінімальну пенсію; на її утриманні знаходиться син пенсійного віку, який отримує пенсію по інвалідності та проживає разом з нею; у 2020 році у позивачки виявлено онкологічне захворювання, на лікування якого коштів не вистачає, отже її скрутне матеріальне становище позбавляє можливості сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року залишено без руху для усунення недоліків - зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків адвоката та сплати судового збору у розмірі 20 412, 97 грн, виходячи із заявлених 12 немайнових та 2 майнових позовних вимог.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 24 травня 2024 року, 10 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук В. В. подав клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору або відстрочення їй сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі.

У клопотанні заявник посилався на ті ж обставини, що і попередньому клопотанні про звільнення від сплати судового збору. Акцентував, що справа розглядалася судом першої інстанції 8 років і, враховуючи похилий вік позивачки - майже 88 років, її майновий стан на цей час не дозволяє сплатити значну суму судового збору. До клопотання додано копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 04 жовтня 2021 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Костинчука В. В. про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року залишено без руху для усунення недоліків - надання доказів на підтвердження зазначених заявником обставин щодо майнового стану, серед яких можуть бути: дані про річний дохід скаржника за попередній календарний рік, довідка про склад сім`ї, довідка про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, докази, що підтверджують розмір пенсії за попередній календарний рік, тощо, або документи що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, 18 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костинчук В. В. подав клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на її майновий стан. До клопотання додав копію довідки про доходи № 8236 7935 4022 7216, видану 17 червня 2024 року Суворовським об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі в Одеській області про отримання ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2024 року у розмірі 64 388, 70 грн, що, на думку заявника, підтверджує обставини, що розмір судового збору 20 412, 97 грн перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року визнано неподаною і повернуто заявнику у зв`язку із невиконанням вимог ухвали суду про залишення скарги без руху.

Апеляційний суд виходив з того, що надані заявником відомості не підтверджують майновий стан позивачки, оскільки не надано доказів розміру її річного доходу за попередній календарний рік, а саме: з січня 2023 року по грудень 2023 року. Крім того, заявником не надано доказів знаходження на утриманні позивачки сина пенсійного віку, який отримує пенсію по інвалідності та який проживає з нею, а також доказів наявності у неї онкологічного захворювання, а довідка про склад сім`ї від 25 листопада 2020 року та висновок УЗД м`яких тканин від 19 січня 2020 року не підтверджують вказані обставини на момент подання апеляційної скарги.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Костинчука В. В. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, забезпечуючи гарантії, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У пунктах 59-61 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» (заява № 28249/95) ЄСПЛ зазначав, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Вимога сплати зборів у зв`язку з поданням позовів, які суди мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Однак сума зборів має бути визначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, які є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи був забезпечений розгляд судом справи.

Враховуючи ці чинники, суд має визначити, чи становила вимога сплати судового збору за обставин цієї конкретної справи, непропорційні обмеження, які завдали шкоди самій суті права заявника на доступ до суду.

Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував судовий розгляд.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 906/308/20.

Відповідно до частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, в тому числі, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка у свою чергу регулює питання залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року, адвокат Костинчук В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , заявив клопотання про звільнення її від сплати судового збору у зв`язку із скрутним майновим станом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Аналізуючи приписи пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», Велика Палата Верховного Суду зазначала, що умови, визначені у цих пунктах, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним (пункти 39, 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18).

З наведеного вбачається, що за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення заявник повинен сплатити судовий збір. Проте суд за клопотанням такого заявника може зменшити йому розмір належного до сплати судового збору або звільнити його від сплати такого збору в разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу цього скаржника.

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан (дохід) особи закон не містить, тому суд має встановити можливість сплатити судовий збір на підставі поданих заявником доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях (заявах) мають бути достатньо аргументовані.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить про те, що на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору представник ОСОБА_5 - адвокат Костинчук В. В. у встановлений судом строк звернувся до апеляційного суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просив звільнити позивачку від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на її скрутне матеріальне становище. Зокрема вказував на те, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги перевищує визначені 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік.

До цієї заяви заявник додав копію довідки про доходи № 8236 7935 4022 7216, видану 17 червня 2024 року Суворовським об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі в Одеській області, згідно якої річний дохід у вигляді отриманої ОСОБА_1 пенсії за віком складає 64 388, 70 грн.

Вказане свідчить, що розмір судового збору (20 412, 97 грн) дійсно перевищує 5 відсотків річного доходу заявника.

Постановляючи ухвалу від 12 серпня 2024 року про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги заявнику, апеляційний суд вказаного до уваги не прийняв, як і не дав належної оцінки тому, що, з огляду на розмір отриманих ОСОБА_1 доходів, необхідність сплати заявником судового збору у розмірі 20 412, 97 грн суттєво ускладнює її доступ до суду.

Враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 у зв`язку з неусуненням недоліків у вигляді сплати судового збору є передчасним.

Згідно з частинами першою, третьою-четвертою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до ухвалення передчасного судового рішення, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Костинчук Василь Васильович, задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

' Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович