Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 505/3408/14-ц

провадження № 61-42683св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2014 року у складі судді: Бондаренко Н. В., та постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: судді Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що між позивачем та ОСОБА_3 , укладено договір відновлювальної кредитної лінії від 04 березня 2008 року № 08-1 на суму 500 000 грн, під 16,5 %річних строком до 04 березня 2018 року.

11 березня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком та іпотекодавцем ОСОБА_1 укладено договір про іпотеку. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлова будівля у складі кам`яної будівлі площею 47,8 кв. м - літер «А» незакінченої будівництвом нежитлової мансарда (90% готовності) - літер «А-1» та незакінченої будівництвом прибудови (90% готовності) - літер «а», яка знаходиться в АДРЕСА_1, розташована на земельній ділянці площею 451 кв. м, яка належить Котовській міській раді та знаходиться у фактичному користуванні іпотекодавця (довідка № 30-30-03/13, видана міським відділом земельних ресурсів 31 серпня 2007 року).

12 березня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком з іпотекодавцем ОСОБА_2 , укладено договір про іпотеку, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно: нежитлова будівля у складі кам`яної будівлі площею 132,3 кв.м - літери «А,А-1», сарая «Г», огорожі, замощення 1, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Крисюк Л. В. 31 жовтня 2001 року по реєстру № 2997, зареєстрованим в КП «Котовське міськрайонне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі № 4, запис № 333, реєстраційний № 15312468.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання по кредитному договору, проте, в обумовлені кредитним договором строки ОСОБА_3 своїх зобов`язань по поверненню кредиту не виконує. Сума заборгованості станом на 15 травня 2014 року складає 1 207 684,67 грн.

ПАТ «Ощадбанк», з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення публічних торгів, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 , а саме:

за договором про іпотеку від 11 березня 2008 року - на нежитлову будівлю у складі кам`яної будівлі площею 47,8 кв.м літер «А», незакінченої будівництвом нежитлової мансарда (90% готовності) - літер «А-1» та незакінченої будівництвом прибудови (90% готовності) - літер «а», яка розташована в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 451 кв.м;

за договором про іпотеку від 12 березня 2008 року - на нежитлову будівлю у складі кам`яної будівлі площею 132,3 кв.м - літери «А, А-1», сараю «Г», огорожі, замощення 1, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 на праві власності.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2014 року позов ПАТ «Ощадбанк» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами від 11 березня 2008 року та від 12 березня 2008 року, а саме: нежитлову будівлю у складі кам`яної будівлі площею 47,8 кв.м літер «А», незакінченої будівництвом нежитлової мансарди (90% готовності) - літер «А-1» та незакінченої будівництвом прибудови (90% готовності) - літер «а», яка розташована в АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці площею 451 кв.м, яка належить Котовській міській раді та знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 ; нежитлову будівлю у складі кам`яної будівлі площею 132,3 кв.м - літери «А, А-1», сараю «Г», огорожі, замощення 1, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом проведення публічних торгів відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та тимчасового Положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та направлення коштів, отриманих від реалізації предметів іпотеки, на користь позивача в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 08-1 від 04 березня 2008 року на користь ПАТ «Ощадбанк» розмір якої становить - 1 207 684, 67 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення мотивоване тим, що відповідачу ОСОБА_1 неодноразово за місцем реєстрації надсилалися судові повістки про виклик до суду, за адресою АДРЕСА_3 . Згідно відмітки у поштовому повідомленні судова повістка не вручена відповідачу за закінченням терміну зберігання. Відповідачу ОСОБА_2 неодноразово надсилалися судові повістки про виклик до суду, за адресою АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 . Згідно відмітки у поштовому повідомленні судова повістка не вручена відповідачу за закінченням терміну зберігання. Відповідно до умов кредитного договору, банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках передбачених кредитним договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за кредитним договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до пункту 2.1.9 іпотечного договору від 11 березня 2008 року та пункту 2.1.9 іпотечного договору від 12 березня 2008 року у разі порушення основного зобов`язання та/або умов кредитного договору, іпотекодержатель отримує право звернути стягнення на предмет іпотеки, його реалізувати та одержати задоволення своїх вимог вартості предмету іпотеки на свій розсуд.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області в складі судді: Нікітішина В. П. від 13 квітня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно відповіді Котовського РВ ГУДМС України Одеської області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Вказану адресу ОСОБА_1 вказала і при подачі заяви про перегляд заочного рішення. Виклики до суду направлялися відповідачу за вказаною адресою, та поштові повідомлення повернулись із зазначенням «за закінченням терміну зберігання». Неявку ОСОБА_1 у судове засідання 18 листопада 2014 року суд вважав такою, що мала місце з поважної причини. Разом з цим ОСОБА_1 не надала до заяви будь-яких додаткових доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи, що є обов`язковою умовою для скасування заочного рішення суду.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області в складі судді: Мясківської І. М. від 03 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що відповідачу ОСОБА_2 судом неодноразово надсилалися судові повістки про виклик до суду на адресу: АДРЕСА_3 , (т. 1, а. с. 53, т. 1, а. с. 59) та на адресу АДРЕСА_4 (т. 1, а. с. 60, т. 1, а. с. 73), однак поверталися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». ОСОБА_2 ухилявся від отримання судової повістки. ОСОБА_2 не надав до заяви будь-яких додаткових доказів у розумінні, що мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи, що є обов`язковою умовою для скасування заочного рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено. Заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2014 року залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що ОСОБА_3 належним чином не виконав зобов`язання перед ПАТ «Ощадбанк». Для забезпечення виконання зобов`язання між банком та відповідачами були укладені договори про іпотеку. Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали вимоги іпотекодержателя щодо добровільного звільнення приміщення, а оскільки борг по кредитному договору так і не був сплачений, тому слід звернути стягнення на предмет іпотеки.Ані кредитний договір від 04 березня 2008 року, ані договори про іпотеку у встановленому законом порядку не визнавалися недійсними. Кредитний договір від 04 березня 2008 року не є нікчемним, а є оспорюваним, а тому для анулювання його правових наслідків слід було визнавати його недійсним у судовому порядку. Право на пред`явлення позову належить стороні, яка вважає свої права порушеними внаслідок укладення цих договорів, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2014 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в позові або скасувати оскаржені рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому, посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не приділив належної уваги, що судом без участі ОСОБА_1 проводився заочний розгляд справи. До участі в справі слід було залучити ОСОБА_3 . Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили фактичних обставин справи, зокрема, не врахували, що кредитний договір між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 є неукладеним. За фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов`язків. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є передчасними, суди першої та апеляційної інстанції не встановили належним чином фактичних обставин справи відносно заявлених вимог, не перевірили доводів сторін, та не надали їм належної правової оцінки.

У грудні 2018 року ПАТ «Ощадбанк» через представника Бабенко Н. С. подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.10.2011 року по кримінальній справі № 1-260/11 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених статтями 366 та 222 КК України, встановлено, що він підробив кредитний договір та отримав за ОСОБА_3 кошти у сумі 500 000 грн. Ні кредитний договір від 04 березня 2008 року, ні іпотечні договори у встановленому законом порядку не визнавалися недійсними.

У серпні 2018 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2014 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в позові або скасувати оскаржені рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили фактичних обставин справи, зокрема, не врахували, що кредитний договір між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 є неукладеним. За фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов`язків. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є передчасними, суди першої та апеляційної інстанції не встановили належним чином фактичних обставин справи відносно заявлених вимог, не перевірили доводів сторін, та не надали їм належної правової оцінки.

У травні 2019 року ПАТ «Ощадбанк» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписаний представником ОСОБА_5, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відзив мотивовано тим, що у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. У зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання банк звернувся до суду з позовними вимогами звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, а суд першої інстанції в свою чергу, установивши факт невиконання зобов`язань за кредитним договором, забезпечених іпотекою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2014 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Ощадбанк» у справі № 505/813-14-ц та визнано неукладеним договір відновлювальної кредитної лінії № 08-1 від 04 березня 2008 року, яке рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2014 року було скасовано в зв`язку з тим, що вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 квітня 2015 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2014 року було залишено без змін.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 рокувідкрито касаційне провадження у справі та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання заочного рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2014 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання заочного рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2014 року та постанови апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційних скаргах, з таких мотивів.

Суди встановили, що 04 березня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 08-1 на суму 500 000 грн, під 16,5 %річних строком до 04 березня 2018 року.

11 березня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань по договору відновлювальної кредитної лінії № 08-1 між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотеку.

12 березня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань по договору відновлювальної кредитної лінії № 08-1 між банком та ОСОБА_2 укладено договір про іпотеку.

Банк за укладеним договором відновлювальної кредитної лінії № 08-1 виконав належним чином та надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 500 000 грн. Однак позичальник у встановлені договором строки своїх зобов`язань не виконував внаслідок чого в нього утворилась заборгованість. Сума заборгованості станом на 15 травня 2014 року складає 1 207 684,67 грн.

Згідно частини першої статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

В частині першій статті 76 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що дані про належне повідомлення відповідачів про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції відсутні, оскільки рекомендовані повідомлення про судові засідання на 08 жовтня 2014 року, 29 жовтня 2014 року та 18 листопада 2014 року повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (Т. 1, а. с. 52 - 53, 59 - 60, 73 - 74).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду» (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

ОСОБА_1 при зверненні із заявою про перегляд заочного рішення (Т. 1, а. с. 135 - 137) та із апеляційною скаргою (Т. 1, а. с. 198 - 201) вказувала, що не отримувала ніяких повідомлень про судовий позов та заочне рішення було ухвалене за її відсутності в суді першої інстанції.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційних скарг дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року скасувати.

Справу № 505/3408/14-ц передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук