№ 507/1435/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 507/1435/22

провадження № 61-11160св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

третя особа - Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 07 березня 2023 року в складі судді Дармакуки Т. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 липня 2023 року в складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»(далі - ДП «АМПУ»), у якому просив: визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 222-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 »; поновити дію трудового договору, укладеного між ним та ДП «АМПУ»; стягнути з ДП «АМПУ» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року по день фактичного допуску; та стягнути з відповідача 160 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивував тим, щоз 12 жовтня 2016 року перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ». З 29 березня 2019 року працює на посаді провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи та роботи з виконавчими провадженнями управління забезпечення взаємодії з органами корпоративного управління, представницьких функцій та нормотворчої діяльності апарату управління ДП «АМПУ».

У зв`язку із введенням воєнного стану на території України наказом відповідача від 28 лютого 2022 року № 84-к в апараті управління ДП «АМПУ» встановлено простій з 01 березня 2022 року.

Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 222-к припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений йому наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к, та призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного з ним, до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні (пункт 2).

Вважав наказ в частині призупинення з ним дії трудового договору незаконним, таким, що суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки в обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки.

Внаслідок таких дій відповідача порушено його право на працю, тому він має право на отримання належної йому суми заробітної плати за період незаконного призупинення дії трудового договору.

Також внаслідок порушення його прав у сфері трудових відносин, йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він оцінив у 160 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 07 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 222-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та поновлено дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ».

Стягнуто з ДП «АМПУ» користь ОСОБА_1 невиплачений внаслідок призупинення дії трудового договору середній заробіток у розмірі 431 322,64 грн, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, та 10 000,00 грн моральної шкоди.

У задоволенні решти позову щодо стягнення моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що призупинення дії трудового договору з позивачем здійснено без належної правової підстави. Відповідач не довів неможливість надати позивачу роботу, а останньому її виконувати.

З метою відновлення порушеного права позивача суди вважали за можливе застосувати за аналогією закону норми статті 235 КЗпП та стягнути з відповідача середній заробіток за період із 30 серпня 2022 року (день призупинення дії трудового договору) по 07 березня 2023 року (день ухвалення рішення). Розрахунок середнього заробітку здійснений судами з урахуванням заробітної плати ОСОБА_1 за січень та лютий 2022 року, оскільки з 01 березня 2022 року позивач перебував у простої.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У липні 2023 року ДП «АМПУ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області від 07 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 липня 2023 рокув частині задоволених позовних вимог й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2018 року в справі № 911/205/18, від 27 лютого 2019 року в справі № 237/142/16-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 20 жовтня 2021 року в справі № 910/19179/17, від 28 грудня 2022 року в справі № 460/2675/18;відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи. Зокрема, не врахували, що до призупинення дії трудового договору позивач тривалий час перебував у простої та не виконував роботу. Призупинення дії трудового договору зумовлене закриттям морських портів, відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для забезпечення позивача роботою.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, у зв`язку з чим суди безпідставно застосували норми статті 235 КЗпП України.

Також у касаційній скарзі ДП «АМПУ» просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить змінити рішення Любашівського районного суду Одеської області від 07 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 липня 2023 року в частині стягнутої судами суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу й стягнути з відповідача на його користь 637 310,96 грн.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди неправильно визначили розмір середнього заробітку, оскільки помилково не включили в розрахунок середнього заробітку премії за підсумками роботи за 2021 рік та за ІІІ квартал 2021 року, а також виплачену йому в березні 2023 року доплату за відсутнього працівника за лютий 2022 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 23 серпня 2023 року та від 11 жовтня 2023 року відкриті касаційні провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 листопада 2023 року справа № 507/1435/22 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу ДП «АМПУ», у якому просить залишити її без задоволення.

ДП «АМПУ» надіслало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Клопотання учасника справи про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для передачі, визначені статтею 403 ЦПК України.

Клопотання ДП «АМПУ» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, викладене в прохальній частині касаційної скарги, задоволенню не підлягає, оскільки заявник не навів обґрунтування такого клопотання.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ДП «АМПУ» підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення, з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах з ДП «АМПУ», з 26 березня 2019 року працює на посаді провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи та роботи з виконавчими провадженнями управління забезпечення взаємодії з органами корпоративного управління, представницьких функцій та нормотворчої діяльності юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ».

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08:30 год 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

На підставі пункту 1 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 222-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні», провідному юрисконсульту ОСОБА_1 .

Одночасно пунктом 2 цього наказу призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вимог про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Як на підставу для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , відповідач в оспорюваному наказі посилався на призупинення діяльності портових операторів у більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання позивачем роботи.

Однак обставин неможливості забезпечити позивача роботою відповідач не довів.

За встановленими судами обставинами, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ДП «АМПУ» здійснювало свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками.

Принцип такої вибірковості ДП «АМПУ» не обґрунтувало.

Крім того суди встановили, що до призупинення дії трудового договору з позивачем, під час простою, відповідач залучав його до роботи, зокрема для представництва інтересів ДП «АМПУ» в суді.

Отже, ДП «АМПУ» не було позбавлене можливості надати позивачу роботу.

При цьому саме по собі погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори з працівниками на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останньому її виконувати не встановлено й доводи касаційної скарги ДП «АМПУ» цього не спростовують.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.

Водночас частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суди обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклалина відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі. Такий висновок суду узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 червня 2023 року в справі № 149/1089/22 та від 31 січня 2024 року в справі № 161/8196/22.

Проте, з визначеним судами розміром середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача, Верховний Суд не погоджується, з огляду на таке.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З наведеного можна зробити висновок про те, що якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня, у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата в такому випадку обчислюється виходячи з посадового окладу.

Водночас, якщо в розрахунковому періоді є хоча б один повний відпрацьований день, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за такий робочий день.

При цьому простій - це час протягом якого працівник не працює. Оплата простою не з вини працівника є платою за невідпрацьований час і входить до фонду додаткової заробітної плати.

Як зазначено в пункті 2 розділу ІІ Порядку № 100, час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Також при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (абзац другий пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100).

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці час простою не враховується, навіть у разі збереження під час простою за працівником середнього заробітку.

Установлено, що дію трудового договору з позивачем було призупинено з 30 серпня 2022 року.

Тобто, розрахунковим періодом є червень та липень 2022 року.

Разом з тим до призупинення дії трудового договору, у період з 01 березня 2022 року по 30 серпня 2022 року, позивач перебував у простої. Виключенням з цього періоду є 14 липня 2022 року. У цей день позивач був залучений до роботи й простій на цей день був припинений.

Згідно з розрахунковим листком за червень 2022 року, ОСОБА_1 нараховано: 26 969,18 грн - оплата відпустки (14 днів), 17 741,46 грн - оплата простою (12 днів), виходячи з окладу.

Згідно з розрахунковим листком за липень 2022 року, ОСОБА_1 нараховано: 1 548,86 грн - оклад (1 день), 309,77 грн - надбавка за роботу в умовах воєнного стану, 9 293,14 грн - оплата простою (6 днів), виходячи з окладу, 14 456,00 грн - оплата простою (14 днів), виходячи з 2/3 від окладу.

Отже, у розрахунковому періоді в позивача є відпрацьований день, виплати за який підлягають врахуванню при обчисленні середнього заробітку.

Виплати ж за час відпустки при обчисленні середнього заробітку не враховується (абзац перший пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100).

Час простою виключається з розрахункового періоду.

Будь-яких доказів нарахування позивачу річної чи квартальної премії в 2022 році матеріали справи не містять. Премія, яка нарахована йому за підсумками роботи за 2021 рік та за ІІІ квартал 2021 року, не відноситься до спірного розрахункового періоду й врахуванню не підлягає.

Відповідно до матеріалів справи, за відпрацьований позивачем 14 липня 2022 року робочий день йому нараховано заробітну плату в розмірі 1 858,63 грн, що в розрахунковому періоді є його середньою заробітною платою.

Вимушений прогул позивача тривав з 30 серпня 2022 року по 07 березня 2023 року, тобто 136 робочих днів.

Отже, середній заробіток за часпризупинення дії трудового договору, який підлягає стягненню з відповідача ДП «АМПУ» на користь позивача, становить 252 773,68 грн (136 робочих днів*1 858,63 грн).

Щодо відшкодування моральної шкоди

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Суди встановили, що внаслідок порушення права позивача на працю йому спричинено моральних страждань.

Визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн відповідає обставинам цієї справи й доводи касаційної скарги ДП «АМПУ» цього не спростовують, а ОСОБА_1 в цій частині судові рішення не оскаржує.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору шляхом зменшення його розміру з 431 322,64 грн до 252 773,68 грн, а іншій частині - залишення судових рішень без змін.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 07 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору змінити.

Зменшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору з 431 322,64 грн до 252 773,68 грн (зутриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів).

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 07 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 липня 2023 року в іншій частині залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов