Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 509/2731/19

провадження № 61-21886св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит-К»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року у складі судді Козирського Є. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-К» (далі - ТОВ «Гранит К») про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав, зобов`язання вчинити певні дії.

24 червня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зудова В. В., подала до суду заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що фактично будівельні роботи зі зведення будинку, майнові права на квартири в якому є предметом цього спору, майже завершено. У подальшому, у разі задоволення позовної заяви про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав, зобов`язання виконати зобов`язання в натурі, не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, зробити неефективним захист її прав в обраний нею спосіб у разі укладення відповідачем з іншими особами будь-яких договорів, предметом яких є майнові права на спірні квартири або у разі передання їх у власність іншим особам та реєстрації речових прав на зазначені квартири за іншими особами.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд забезпечити її позов шляхом заборони ТОВ «Гранит-К» вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майновими правами на квартири, які є предметом договорів, укладених з нею, заборони передачі іншим особам квартир після введення будинку в експлуатацію, а також заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир, майнові права на які є предметом укладених між сторонами по справі договорів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Зудової В. В., про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступних квартир в чотирьох секційному десятиповерховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 : квартири на п`ятому поверсі, будівельний № 156, проектною площею 41,15 кв. м; квартири на сьомому поверсі, будівельний № 238, проектною площею 61,22 кв. м; квартири на восьмому поверсі, будівельний № 245, проектною площею 61,22 кв. м; квартири на дев`ятому поверсі, будівельний № 187, проектною площею 36,48 кв. м; квартири на дев`ятому поверсі, будівельний № 248, проектною площею 56,89 кв. м; квартири на дев`ятому поверсі, будівельний № 249, проектною площею 34,75 кв. м; квартири на дев`ятому поверсі, будівельний № 250, проектною площею 36,38 кв. м; квартири на десятому поверсі, будівельний № 131, проектною площею 36,19 кв. м; квартири на десятому поверсі, будівельний № 132, проектною площею 37,79 кв. м; квартири на десятому поверсі, будівельний № 192, проектною площею 56,89 кв. м; квартири на десятому поверсі, будівельний № 194, проектною площею 36,48 кв. м; квартири на десятому поверсі, будівельний № 254, проектною площею 41,15 кв. м; квартири на десятому поверсі, будівельний № 255, проектною площею 56,89 кв. м; квартири на десятому поверсі, будівельний № 257, проектною площею 36,38 кв. м; квартири на десятому поверсі, будівельний № 258, проектною площею 38,18 кв. м; квартири на десятому поверсі, будівельний № 259, проектною площею 61,22 кв. м.

В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, а саме те, що предметом позову є визнання за позивачем майнових прав на квартири, вказані в договорах купівлі-продажу майнових прав, укладених між сторонами по справі, та співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважав за необхідне частково задовольнити заяву про забезпечення позову, а саме в частині заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир, майнові права на які є предметом укладених між сторонами по справі договорів, оскільки забезпечення позову у такий спосіб не порушить прав відповідача на час розгляду справи в суді, а також, що представником позивача було надано належне та переконливе обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, що полягають в можливій реєстрації речових прав на квартири, майнові права на які є предметом укладених між сторонами по справі договорів, за третіми особами, відчуження вказаних квартир третім особам до ухвалення рішення у даній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову.

В іншій частині заяви суд вважаі за необхідне відмовити, оскільки забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майновими правами на квартири, що є предметом договорів, укладених з позивачем, а також самих квартир після введення будинку в експлуатацію, є непропорційним втручанням в господарську діяльність відповідача, забезпечення позову у вказаний спосіб не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Гранит-К» залишено без задоволення, а ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що забороняючи будь яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир, майнові права на які є предметом укладених між сторонами по справі договорів, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що таке забезпечення позову не порушить прав відповідача на час розгляду справи в суді, а також, що представником позивачки були надані належні та переконливі докази на обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, у разі не вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ «Гранит-К» в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Ратушного А. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про можливість забезпечення позову в такий спосіб, оскільки відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» накладати арешт на майно боржника чи вчиняти інші обмеження дій щодо розпорядження його майном можливо тільки в межах процедури санації, тобто такі обмеження можуть бути накладено тільки господарським судом, який розглядає справу про банкрутство.

Крім того, вказує на необґрунтованість позовних вимог по суті спору, а також про необхідність здійснення розгляду цього спору по суті господарським судом.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подала.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Гранит-К» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповіднихзаходів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18 157 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір щодо майнових прав на квартири, вимоги про забезпечення позову у частині, яку було задоволено, є співмірними з заявленими позовними вимогами, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви в частині заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир, майнові права на які є предметом укладених між сторонами по справі договорів, оскільки забезпечення позову у такий спосіб не порушить прав відповідача на час розгляду справи в суді, а також, що представником позивача доведено наявність небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, що полягають в можливій реєстрації речових прав на квартири, майнові права на які є предметом укладених між сторонами по справі договорів, за третіми особами, відчуження вказаних квартир третім особам до ухвалення рішення у даній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі можливого задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з посилання на частину четверту статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про те, що накладати арешт на майно боржника чи вчиняти інші обмеження дій щодо розпорядження його майном можливо тільки в межах процедури санації, тобто такі обмеження можуть бути накладено тільки господарським судом, який розглядає справу про банкрутство.

Апеляційний суд, відхиляючи аналогічний довід апеляційної скарги заявника, правильно вказав, що суд першої інстанції не накладав арешту на майно боржника, у даному випадку - ТОВ «Гранит-К», і не вчиняв будь-яких інших обмежень дій щодо розпорядження майном боржника. Ухвала районного суду полягає в забороні суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир, майнові права на які є предметом судового спору.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу при перегляді оскаржуваних судових рішень, оскільки стосуються суті спору та містять посилання на необґрунтованість позовних вимог, проте при вирішенні питання про забезпечення позову суд тільки встановлює, що між сторонами дійсно існує спір, а надавати оцінку вимогам та запереченням сторін по суті спору, тобто, фактично, вирішувати справу наперед, не може.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову ОСОБА_1 , суди повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, встановили реальність спірних правовідносин сторін, співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви, оскільки невжиття вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення її позову.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К» в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк