Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 509/3161/15-ц

провадження № 61-38340св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 червня 2016 року у складі судді Курочки В. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А.,

Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 13 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрCиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11360217000, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 125 000,00 доларів США, зі сплатою 12,8 процентів річних, з кінцевим строком повернення кредиту 12 червня

2026 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 13 червня

2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрCиббанк», та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договори поруки

№ 211446 та № 211447, відповідно до яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, як солідарні боржники.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належно не виконує зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 01 липня 2015 року у неї виникла заборгованість у розмірі 120 594,07 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 108 727,28 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 11 866,79 доларів США, а також нарахована пеня - у розмірі 63 473,56 грн, з якої: пеня за прострочення сплати кредиту - 19 805,40 грн, пеня за прострочення сплати процентів за період з 01 липня 2014 року по 01 липня 2015 року - 43 668,16 грн, ПАТ «Укрсиббанк» просило стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача фінансових послуг.

Посилаючись на те, що банк порушив її права, як споживача банківських послуг, ввів її в оману, поклавши на неї витрати пов`язані у зв`язку із знеціненням національної валюти України, не визначив у кредитному договорі детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки та подорожчання кредиту, не довів до неї інформацію про витрати, пов`язані з купівлею доларів США, просила поновити її порушене право шляхом визнання з 13 червня 2008 року за ПАТ «УкрСиббанк» обов`язку несення валютних ризиків знецінювання гривні відносно долара США; зобов`язати ПАТ «УкрСиббанк» привести кредитний договір у відповідність до постанови Національного банку України (далі - НБУ») від 10 травня 2007 року № 168, а саме: доповнити положенням про витрати, які пов`язані з купівлею доларів США (курсову різницю - маржу банку) з метою погашення кредиту і процентів по ньому; визнати припиненим її зобов`язання перед банком за кредитним договором; зобов`язати банк повернути їй надлишково сплачені грошові кошти у розмірі 288 228,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 червня 2016 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2008 року

№ 11360217000 станом на 01 липня 2015 року, у розмірі 120 594,07 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 108 727,28 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 11 866,79 доларів США, а також нараховану пеню - у розмірі 63 473,56 грн, з якої: пеня за прострочення сплати кредиту - 19 805,40 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 43 668,16 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2008 року № 11360217000 станом на 01 липня 2015 року, у розмірі

120 594,07 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 108 727,28 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом -

11 866,79 доларів США, а також нараховану пеню - у розмірі 63 473,56 грн, з якої: пеня за прострочення сплати кредиту - 19 805,40 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 43 668,16 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 неналежно виконує умови кредитного договору, а тому вимоги банку про стягнення з неї та поручителів заборгованості за кредитним договором, є обгрунтованими. Суд вважав безпідставними посилання відповідачів на те, що сплачені ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору платежі банк зараховував на різні рахунки, а тому наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором не відповідає дійсності, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених доводів. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд виходив з того, що волевиявлення сторін в момент укладання кредитного договору від 13 червня 2008 року було вільним, відповідало її внутрішній волі, зміст кредитних договорів не суперечив закону та іншим актам цивільного законодавства, під час укладення кредитного договору банк надав ОСОБА_1 всю необхідну інформацію відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема про істотні умови кредитного договору, сукупну вартість кредиту, реальну процентну ставку, щомісячні платежі, а також попередив

ОСОБА_1 про абсолютне значення подорожчання кредиту на 208 098,11 доларів США, що підтверджується графіком платежів до кредитного договору. Доводи ОСОБА_1 про те, що банк ввів її в оману, не попередивши про валютні ризики, які виникли у зв`язку із знеціненням гривні по відношенню до долара США, що змушувало її купувати долари США на погашення кредиту, внаслідок чого сума кредиту у гривневому еквіваленті значно зросла, на що вона не розраховувала, виходячи з курсу гривні по відношенню до долара США станом на день отримання кредиту, внаслідок чого вона переплатила банку 288 228,00 грн, суд вважав необгрунтованими, оскільки умовами договору чітко визначено, що отримання і повернення кредитних коштів та сплата процентів за їх користуванні здійснюється у доларах США.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 червня 2016 року змінено в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 пені на користь ПАТ «УкрСиббанк», зменшивши її суму до 3 974,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що при укладенні кредитного договору сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, проте з урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 25 вересня 2017 року № 17-1145/1146, яким встановлено завищення банком розміру нарахованої пені на 59 498,67 грн, апеляційний суд дійшов до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру пені, що підлягає стягненню солідарно з позичальника та поручителів.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 червня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наданим ПАТ «УкрСиббанк» документам щодо отримання нею кредиту та розміру заборгованості, які не відповідають дійсності. Сумніваючись у достовірності наданих банком виписок за кредитним договором, а також ураховуючи необхідність правильного визначення розміру грошових коштів, фактично сплачених нею за кредитним договором, вона подала клопотання про витребування у ПАТ «УкрСиббанк» копії кредитної справи та про призначення у справі судової економічної експертизи, у задоволенні яких суд першої інстанції безпідставно відмовив. При ознайомленні у суді апеляційної інстанції з наданою банком кредитною справою, вона виявила, що не підписувала заяву про видачу готівки від 13 червня 2008 року, та не отримувала кредит у порядку, визначеному пунктом 1.1. кредитного договору від 13 червня 2008 року, у зв`язку з чим заявила клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, суд у призначенні такої експертизи відмовив, натомість у порушення вимог статті 367 ЦПК України прийняв, як доказ, надану банком копію кредитної справи, яку банк до суду першої інстанції не подавав. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що банк не надав оригіналів квитанцій про сплату чергових платежів на погашення кредиту, які б підтверджували їх сплату саме нею, а не іншою особою, а також на невідповідність відомостей у виписках за кредитним договором за період з 13 червня 2008 року по 21 жовтня 2015 року та за період з 13 червня 2008 року по

19 травня 2016 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторінза наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

13 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту

№ 11360217000, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі

125 000,00 доларів США, зі сплатою 12,8 процентів річних, з кінцевим строком повернення до 12 червня 2026 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 13 червня

2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договори поруки

№ 211446 та № 211447, відповідно до яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 13 червня 2008 року № 11360217000 у повному обсязі як солідарні боржники.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 01 липня

2015 року банк нарахував ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2008 року у розмірі 120 594,07 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 108 727,28 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 11 866,79 доларів США, а також нарахована пеня - у розмірі 63 473,56 грн, з якої: пеня за прострочення сплати кредиту - 19 805,40 грн, пеня за прострочення сплати процентів за період з 01 липня 2014 року по 01 липня 2015 року - 43 668,16 грн.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 25 вересня 2017 року

№ 17-1145/1146, складеного Одеським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту від 13 червня 2008 року № 11360217000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), згідно з умовами договору та приведених розрахунків, на підставі наявних в матеріалах справи первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку банку, станом

01 липня 2015 року становить: по тілу кредиту та процентам - 120 762,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 2 536 638,56 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 108 722,00 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3 953,36доларів США, прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 12 040,30 доларів США, а також нарахована пеня - 3 974,89 грн.

Встановлено, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 (по сплаті процентів за кредит, пені, штрафів та погашення основної суми боргу) перед банком станом 01 липня 2015року проведено з відхиленнями від вимог кредитного договору тарозрахункових документів щодо видачі та погашення кредиту, що привело до необгрунтованого завищення банком заборгованості за кредитним договором на вказану дату на загальну суму 55 964,96 грн, у тому числі: завищення заборгованості за кредитом у розмірі 5,28 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 110,91 грн, заниження заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 173,51 доларів США, шо за офіційним курсом НБУ становить 3 644,62 грн, завищення нарахованої пені у розмірі 59498,67 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, зараз і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, встановивши на їх підставі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі часткове виконання позичальником умов кредитного договору, що підтверджується наданими ОСОБА_1 квитанціями про погашення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про укладення між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_1 кредитного договору від 13 червня 2008 року № 11360217000, та виникнення у позичальника зобов`язань відповідно до умов зазначеного договору.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк», апеляційний суд покладався на висновок судово-економічної експертизи від 25 вересня 2017 року № 17-1145/1146, яким встановлено розмір заборгованості позичальника за кредитним договором.

Однак такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, оскільки суд його дійшов внаслідок неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи та неправильного застосування норм матеріального права, якими врегульовані зазначені правовідносини.

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявній у матеріалах справи вимозі ПАТ «УкрСиббанк» про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, що була направлена на адресу позичальника та поручителів 28 вересня 2009 року, а отже не з`ясували, коли настав строк повного виконання зобов`язання за кредитним договором та не перевірили правильність нарахованої банком заборгованості за кредитним договором з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі

№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), відповідно до яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Перевірка та з`ясування зазначених обставин справи може вплинути і на правовідносини, які виникли за договорами поруки, зокрема, щодо її чинності.

Апеляційний суд мав процесуальну можливість, але не усунув недоліки неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, однак на виконання вимог статті 2 ЦПК України щодо справедливого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб їх не усунув, а тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а отже таким, що відповідає завданням цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України постанова Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко