Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 511/126/17

провадження № 61-21653св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 вересня 2017 року у складі судді Бобровської І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів.

У червні 2017 року позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_2 аванс в сумі 50 000,00 грн, а з ОСОБА_4 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 242 500,00 грн, залучено в якості третьої особи ОСОБА_3 .

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області 27 липня 2017 року за заявою ОСОБА_1 залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 242 500,00 грн.

Позов мотивований тим, що 03 квітня 2015 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 аванс в сумі 50 000,00 грн в рахунок укладення в майбутньому договору купівлі-продажу частини нежитлових приміщень Малого приватного підприємства (далі - МПП) «Газовик», а саме - бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить відповідачу на праві власності. На підтвердження отримання грошей відповідач надав позивачу розписку. Після отримання авансу відповідач повідомив, що вказане майно перебуває під арештом у ВДВС Роздільнянського РУЮ і для зняття арешту з майна необхідно внести на рахунок виконавчої служби грошові кошти в сумі 242 500,00 грн. 03 червня 2015 року позивач сплатив за відповідача борг в сумі 242 500,00 грн. на рахунок виконавчої служби, що підтверджується платіжним дорученням. Однак відповідач відмовився від оформлення речових прав на вказане майно на користь позивача та аванс не повертає.

На підставі викладеного з урахуванням заяви про розгляд справи у попередній редакції просила:

Стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти у розмірі 292 500,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 вересня 2017 року, залишеним без змінпостановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 292 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 2 925,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 доведений належними та допустимими письмовими доказами факт передачі нею грошей у загальній сумі 292 500,00 грн відповідачу ОСОБА_2 в якості авансу в рахунок укладення між ними в майбутньому договору купівлі-продажу бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Оскільки договором купівлі-продажу нерухомого майна, який би за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені ОСОБА_1 грошові кошти є авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавались. Відхиляючи заперечення відповідача, суд першої інстанції зазначив, що в наданій ОСОБА_2 03 квітня 2015 року розписці про отримання авансу в розмірі 50 000 грн за продаж бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не вказано особу, якій надано цю розписку. Але про те, що гроші в сумі 50 000 грн належали ОСОБА_1 і саме вона надала їх ОСОБА_2 , стверджували позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 , який був присутній при передачі грошей в приміщенні бару «Орхідея» в м. Роздільна, а також сам відповідач ОСОБА_2 в своїх поясненнях слідчому СВ Роздільнянського РВ ГУНП в Одеській області від 16 лютого 2016 року в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 08 лютого 2016 року за заявою ОСОБА_1 по факту вчинених відносно неї шахрайських дій. Крім того, оригінал розписки зберігається саме у ОСОБА_1 , а не у будь-якої іншої особи, і перемови стосовно продажу бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_2 вів саме з родиною ОСОБА_1 . Доказів того, що він домовився з будь-якою іншою особою про продаж їй бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та отримав від такої особи гроші в сумі 50 000 грн. ОСОБА_2 суду не надав. Що стосується суми 242500 грн, яку ОСОБА_1 перерахувала зі свого банківського рахунку на рахунок ВДВС Роздільнянського МРУЮ в Одеській області, то вказана сума також фактично передавалась ОСОБА_2 в якості авансового платежу за продаж в майбутньому бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », але на прохання самого ОСОБА_2 була перерахована ОСОБА_1 на погашення його та солідарного боржника - поручителя ОСОБА_4 , який є родичем ОСОБА_2 , заборгованості за кредитним договором перед ПАТ «Банк Форум» і, як наслідок, зняття арешту з належного їм нерухомого майна. Вказаний факт не заперечував в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_2 . Такі ж самі пояснення він надавав і слідчому 16 лютого 2016 року, підтвердивши, що на той момент він отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 13 000 доларів США, з яких 50 000 грн готівкою і 242 500 грн. безготівковим перерахуванням. ОСОБА_1 або члени її родини сторонами кредитного договору не були і до вказаного виконавчого провадження ніякого відношення не мають. Таким чином, дійсною природою перерахованих ОСОБА_1 від імені боржника ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 242 500 грн є передача авансу ОСОБА_2 в рахунок укладення в майбутньому договору купівлі-продажу бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тому вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу саме відповідачем ОСОБА_2 , а не ОСОБА_4 , як наполягає ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу в розмірі 292 500,00 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на підтвердження наміру придбати бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 передав йому в якості авансу грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн про отримання яких він склав письмову розписку. У зв`язку з тим, що на момент домовленості щодо купівлі-продажу належного йому нерухомого майна в нього не були в повному обсязі оформлені правовстановлюючі документи на майно - на підтвердження наміру укласти договір купівлі-продажу в майбутньому 03 червня 2015 року укладено договір позички нежитлового приміщення відповідно до якого ОСОБА_2 передав у безоплатне користування ОСОБА_3 свою власність - бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований по АДРЕСА_1 (тобто передав майно у повне користування ОСОБА_3 ). І саме на ім`я ОСОБА_3 він писав письмову розписку щодо отримання він нього авансу.

В уточненій позовній заяві від 22 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 не заперечує факту та підтверджує ту обставину, що грошові кошти передавалися тому ОСОБА_3 в якості авансу за придбання бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і ОСОБА_3 є кредитором по відносинам, які склалися між ними.

Тому, ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки він грошові кошти винен ОСОБА_3 , з яким були досягнуті відповідні домовленості щодо купівлі-продажу бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Що стосується суми 242 500,00 грн, то відповідно до платіжного доручення платником є ФОП ОСОБА_1 , а отримувачем ВДВС Роздільнянського МРУЮ Одеської області. Тобто ФОП ОСОБА_1 не передавала грошові кошти ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_4 на виконання будь-яких умов або договорів, а особисто без будь-якої правової підстави (підстава в платіжному доручення не зазначена) або укладеного правочину перерахувала на рахунок ВДВС Роздільнянського МРУЮ Одеської області на погашення заборгованості 242 500,00 грн і зазначила, що платник ОСОБА_4 .

Позивач без будь-якої правової підстави вчинила дії від імені ОСОБА_4 і на даний час намагається стягнути грошові кошти з фізичної особи, яка ці грошові кошти фактично не отримала.

Якщо ОСОБА_1 на власний розсуд без наявності будь-якої угоди чи правочину вчинила якісь дії в тому числі від імені ОСОБА_4 , то вона повинна витребувати майно/гроші як безпідставно сплачені/перераховані з юридичної особи, якій ці гроші були сплачені/перераховані відповідно до статті 1212 ЦК України.

Будь яких розмов та угод з ОСОБА_1 заявник не проводив та не укладав.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

Відзив мотивований тим, що доводом отримання коштів у розмірі 292 500 грн саме у якості авансу відповідачем є те, що ОСОБА_2 сам визнає факт отримання даних коштів, визнає і те, що вони оплачувалися саме у рамках домовленості про купівлю-продаж його приміщень, однак він вважає, що винен кошти ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 (на противагу показанням самого ОСОБА_3 , який вказує, що кошти ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 та довідці ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04 червня 2017 року та виписки від 26 червня 2017 року).

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції вірно встановили, що дійсною природою перерахованих ОСОБА_1 від імені боржника ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 242 500,00 грн є передача авансу ОСОБА_2 в рахунок укладення в майбутньому договору купівлі-продажу бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тому вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу саме відповідачем ОСОБА_2 , а не ОСОБА_4 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 511/126/17 надійшли до Верховного Суду та 26 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що в квітні 2015 року позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 в усному порядку домовилися з відповідачем ОСОБА_2 про продаж їм частини належного відповідачу на праві власності нерухомого майна МПП «Газовик», а саме - бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за 60 000 доларів США, з внесенням авансу у розмірі 25 000 доларів США.

На виконання домовленості, 03 квітня 2015 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 частину авансу за продаж бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 зобов`язався підготувати необхідні документи для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

03 червня 2015 року на прохання ОСОБА_2 з метою виконання ним боргових зобов`язань за виконавчим листом № 2-683/2010, виданим Роздільнянським районним судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 636 561,17 грн на користь ПАТ «Банк Форум» та, відповідно, зняття арешту з нерухомого майна МПП «Газовик», ОСОБА_1 в якості частини обумовленого сторонами авансу зі свого банківського рахунку на рахунок ВДВС Роздільнянського МРУЮ Одеської області перерахувала 242 500,00 грн з призначенням платежу - оплата по виконавчому листу № 2-683/2010 від 12 жовтня 2010 року по стягненню солідарно з ОСОБА_4 грошових коштів на користь ПАТ «Банк Форум», платник ОСОБА_4 . Грошові кошти надійшли адресату 04 червня 2015 року.

В день перерахування коштів - 03 червня 2015 року між зятем ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позички нежитлового приміщення - частини нерухомого майна МПП «Газовик» - бару «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Постановою державного виконавця ВДВС Роздільнянського МРУЮ в Одеській області від 05 червня 2015 року закінчено виконавче провадження № 44082241 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-683/2010, виданого 12 жовтня 2010 року Роздільнянським районним судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 636 561,17 грн. на користь ПАТ «Банк Форум» та припинено чинність арешту майна боржника - ОСОБА_2 , скасовано інші заходи примусового виконання рішення

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 доведений належними та допустимими письмовими доказами факт передачі нею грошей у загальній сумі 292500 грн ОСОБА_2 в якості авансу в рахунок укладення між ними в майбутньому договору купівлі-продажу бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », договір купівлі-продажу нерухомого майна, який би за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами укладено не було, отже сплачені ОСОБА_1 грошові кошти є авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавались.

Однак, з такими висновками в повному обсязі погодитись неможливо.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що передала відповідачу 50 000,00 грн в якості завдатку за продаж бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та внесла кошти в сумі 242 500,00 грн в рахунок виконання зобов`язання відповідача. Також посилалась на те, що якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом. Крім того, посилалась на положення статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; та інше.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не з`ясував дійсний характер правовідносин, які виникли між сторонами.

За змістом статті 60 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Під час розгляду справисторони, треті особи, їхні представники не були допитані як свідки.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази щодо наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірних правовідносин.

Так, в розписці, на яку посилалась позивач в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 взяв завдаток в розмірі 50 000,00 грн на продаж бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Разом з цим, в наданій ОСОБА_2 03 квітня 2015 року розписці про отримання авансу в розмірі 50 000,00 грн за продаж бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не вказано особу, якій надано цю розписку.

В платіжному дорученні №1 від 03 червня 2015 року про перерахування 242 500,00 грн зазначено в якості платника ФОП ОСОБА_1 , отримувач - ВДВС Роздільнянського МРУЮ Одеської області, призначення платежу - по виконавчому листу №2-683/2010 від 12 жовтня 2010 року по стягненню солідарно з ОСОБА_4 грошових коштів на користь ПАТ Банк «Форум», платник ОСОБА_4 .

Договір позички нежитлового приміщення - бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » укладений 03 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Крім того, відхиляючи заперечення відповідача, суд першої інстанції зазначив, що оригінал розписки зберігається саме у позивача ОСОБА_1 , тому саме вона і передала гроші.

Але суд не звернув уваги на те, що оригінал розписки було надано до суду ОСОБА_6 (журнал судового засідання від 20 червня 2017 року - т. 1 арк. спр 116), яка є представником, як позивача ОСОБА_1 (т. 1 арк. спр. 17), так і третьої особи ОСОБА_3 (т.1 арк. спр.251).

Згідно частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статті 57, частини четвертої статті 60, статті 212 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції про те, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення, фактично не переглянув справу за наявними в ній доказами та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, відповідно до статті 400 ЦПК України, в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року, не має повноважень встановлювати обставини та надавати оцінку доказам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати і передати справу для новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року скасувати.

Передати справу № 511/126/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 вересня 2017 року та постанова Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук