№ 511/967/24 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 511/967/24

провадження № 61-14449св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Борисюка Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідачки помилково перераховані грошові кошти у розмірі 43 740,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що, поповнивши 12 серпня 2022 року платіжну картку Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), згодом зрозуміла, що перерахувала кошти на невірний банківський рахунок.

Перевіривши квитанцію про поповнення платіжної картки, звернула увагу на те, що ввела невірний рахунок отримувача та помилково здійснила зарахування коштів на платіжну картку ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що перераховані нею кошти їй не повернуто, просила позов задовольнити.

26 серпня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову, в якій остання просила прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі, зазначивши, що наслідки відмови від позову та наслідки закриття провадження у справі їй відомі та зрозумілі.

11 вересня 2024 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшла заява про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 61 500,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2024 року у складі судді Літвин О. О. заяву ОСОБА_5 про відмову від позову задоволено та закрито провадження у справі. Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Демченка Я. В. про відшкодування судових витрат задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 61 500 грн.

Враховуючи те, що заява позивача про відмову від позову не суперечить закону, не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд першої інстанції задовольнив її, прийняв відмову від позову та закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із відсутності предмета спору.

Суд також дійшов висновку про задоволення заявленої суми витрат відповідача на професійну правничу допомогу в справі в повному обсязі, виходячи із наявності підстав для компенсації, визначених частиною п`ятою статті 142 ЦПК України.

Закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору сторони в апеляційному порядку не оскаржували.

Короткий зміст оскарженої постанови апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою адвоката, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для покладення на позивача компенсації судових витрат, понесених відповідачем, на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України, оскільки не було встановлено необґрунтованих дій позивача.

Ухвала суду першої інстанції оскаржувалась у частині витрат на правничу допомогу, тому в іншій частині апеляційним судом не переглядалась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та залишити в цій частині в силі судове рішення місцевого суду.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Заявник зазначає, що апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, проігнорував частину третю статті 142 ЦПК України і пряму норму закону, згідно якої у випадку відмови позивача від позову, витрати на правову допомогу компенсуються відповідачу; проігнорував установлений судом першої інстанції факт недобросовісності позивача і порушив положення частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 - адвокат Гарбар О. М. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відмова від позову за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності цивільного судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідач не надав рахунків на оплату послуг адвоката. Між тим, наявний у справі договір про надання правничої допомоги не містить умов щодо строків оплати, а є лише посилання на окрему додаткову угоду, яка не була надана суду першої інстанції. За таких умов, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 65 000,00 грн є необґрунтованим та скасував ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат з позивача. Заявлений відповідачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є суттєво завищеним та не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою. Оскільки сторона позивача за власним бажанням відмовилась від позову, тому фактично робота адвоката сторони відповідача не вплинула на хід справи або її результат, оскільки суд не розглянув справу по суті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області справу № 511/967/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення коштів.

У грудні 2024 року матеріали справи № 511/967/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року справу № 511/967/24 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, встановлено, що у березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути із ОСОБА_2 помилково перераховані грошові кошти у розмірі 43 740,00 грн.

Ухвалою Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26 серпня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову, у якій остання просила прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі.

Заяву представника відповідача, адвоката Демченка Я.В. про відшкодування судових витрат задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 61 500,00 грн. Роз`яснено, що в разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Житомирський апеляційний суд постановою від 23 жовтня 2024 року скасував ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасовано та ухвалив в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою адвоката, апеляційний суд, зокрема зазначив, що відповідачем при заявлені вимоги про відшкодування понесених у справі судових витрат не було доведено необґрунтованості дій позивача, що виключає стягнення такої компенсації в розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України. Звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, а також її дії, спрямовані на захист свого, як вона вважає, порушеного права, не свідчать про зловживання нею своїми процесуальними правами й не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов`язок відшкодувати понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Разом із цим, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, яке само по собі не підтверджує наявність необґрунтованих дій позивача.

Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року в справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року в справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року в справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року в справі № 280/5628/18.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2024 року заяву ОСОБА_5 про відмову від позову задоволено та закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із відсутності предмета спору.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц (провадження № 61-21649св19), від 02 листопада 2022 року у справі № 145/193/21 (провадження № 61-18019св21).

Закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору сторони не оспорюють.

Таким чином, у березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом, який є необґрунтованим, оскільки предмет спору на час пред`явлення позову не існував, що в подальшому стало підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

При таких обставинах позивач, пред`явивши необґрунтований позов, діяв недобросовісно, у зв`язку із чим відповідачка вимушена була понести витрати, пов`язані з розглядом справи.

З огляду на викладене висновки апеляційного суду про відсутність необґрунтованих дій позивача є помилковими.

Разом із тим, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Разом із заявою про компенсацію здійснених нею витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, ОСОБА_2 надала суду договір про надання правової допомоги, укладений між нею та адвокатом Демченком Я. В. від 19 квітня 2024 року, за яким сторони погодили порядок, строки та обсяг надання правової допомоги, а також розмір та порядок оплати наданих послуг; ордер від 22 квітня 2024 року серії АІ №1595420 та акт прийому-передачі робіт від 09 вересня2024 на суму 61 500,00 грн. Згідно зазначеного акту кількість витрачених адвокатом годин становила 20 год 30 хв, а саме: аналіз позовної заяви у справі 511/967/24; аналіз наявної судової практики та підготовка правової позиції у справі; послуги надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення відзиву на позовну заяву, клопотання про залучення третьої особи та здійснення опитування позивача в порядку статті 93 ЦПК України; складення клопотання про витребування доказів, розгляд справи в режимі відеоконференції, складення заяви про розподіл судових витрат, підготовка та направлення адресатам усіх пакетів документів та підготовка інших клопотань, необхідних для розгляду справи.

Пунктом 4 акту прийому-передачі робіт сторонами визначено, що оплата наданих послуг здійснюється відповідно до умов договору та буде здійснено протягом 30 днів з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції.

З клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивачка до суду першої інстанції не зверталась.

При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з позивача підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України компенсації здійснених відповідачем витрат у розмірі 61 500,00 грн, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

На вказане суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Тому постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині скасувати та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та залишити в цій частині в силі ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов