Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 515/1060/19

провадження № 61-7297св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І.,Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний реєстратор Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області Крутова Ольга Анатоліївна, про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 липня 2020 року, додаткове рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 серпня 2020 року, ухвалені суддею Тимошенком С. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, який у подальшому уточнила, посилаючись на те, що вона з 2002 року по 01 липня 2007 року проживала із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а з 01 липня 2007 року по 07 вересня 2018 року перебувала із ним у зареєстрованому шлюбі. За цей час вони побудували нежитлову будівлю їдальні та будинок відпочинку, розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 разом із сином від першого шлюбі - ОСОБА_3 заснували товариство з обмеженою відповідальністю «Буджак 2018» (далі - ТОВ «Буджак 2018») до статутного капіталу якого ОСОБА_2 без згоди дружини передав зазначені вище нежитлову будівлю їдальні та будинок відпочинку. В подальшому це майно було виведено із статутного капіталу ТОВ «Буджак 2018» та зареєстровано за ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що відчуження спільного сумісного майна подружжя шляхом внесення його до статутного капіталу товариства відбулось без її згоди, а також на те, що їхня неповнолітня дочка залишилась проживати із нею, позивачка просила: визнати недійсним рішення про передачу будинку відпочинку та нежитлової будівлі їдальні до статутного капіталу ТОВ «Буджак 2018», викладене у протоколі № 1 загальних зборів власників ТОВ «Буджак 2018» від 19 квітня 2018 року; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на це майно за ТОВ «Буджак 2018»; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 це майно; у порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини зазначеного майна.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Татарбунарським районного суду Одеської області від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано рішення про передачу до статутного капіталу ТОВ «Буджак 2018» будинку відпочинку та нежитлової будівлі їдальні, розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , недійсним. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на це майно за ТОВ «Буджак 2018». Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 вказаний будинок відпочинку та нежитлову будівлю їдальні. У порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного будинку відпочинку та нежитлової будівлі їдальні. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 серпня 2020 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язанні з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 29 760 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року заочне рішення Татарбунарським районного суду Одеської області від 23 липня 2020 року та додаткове рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 серпня 2020 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте було відчужено ним без її згоди, що є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними та повернення цього майна.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 липня 2020 року, додаткове рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Заявник посилався на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того ОСОБА_2 посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки, на його думку, судом порушені вимоги, встановлені статтею 280 ЦПК України щодо можливості ухвалення заочного рішення. Також заявник зазначив, що ухвалюючи додаткове рішення про стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд першої інстанції не врахував, що такий розмір заявлених витрат на правову допомогу не є співмірним та розумним.

Доводи інших учасників справи

У червні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому послався на обґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_5 .

Крім того, у червні 2021 року надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому вона посилалася на законність та обґрунтованість судових рішень та просила залишити їх без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року справу призначено до розгляду у складі п`яти суддів.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у цій справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то у задоволенні клопотання ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Обставини справи, встановлені судами

З 01 липня 2007 року по 07 вересня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 28 квітня 2009 року за ОСОБА_6 визнано право власності на 5 %, а за ОСОБА_2 на 95 % (відповідно до договору на участь у сумісному будівництві від 14 квітня 2008 року) будинку відпочинку корисною площею 96,1 кв. м та їдальні корисною площею 99,1 кв. м, розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно, на території курортної зони «Расєйка» Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

19 травня 2009 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу відчужив належні йому 5/100 часток будинку відпочинку та їдальні ОСОБА_2 .

Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 120377408 підтверджується, що ФОП ОСОБА_2 є орендатором земельної ділянки, кадастровий номер 12508 3900:02:002:0424, розташованої по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, для будівництва експлуатації та обслуговування їдальні та будинку відпочинку.

20 квітня 2018 року протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Буджак 2018» було затверджено статут цього товариства, відповідно до якого статутний капітал складає 200 тис. грн, що формується наступним чином: ОСОБА_3 вносить до статутного капіталу 100 тис. грн. грошовими коштами (50% статутного капіталу), а ОСОБА_2 формує свою частину статутного капіталу (також 50%) шляхом внесення нерухомого майна, а саме вносить до статутного капіталу зазначені вище нежитлову будівлю їдальні та будинок відпочину.

Актом приймання-передачі майна від 24 квітня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_2 передав майно, а саме нежитлову будівлю їдальні загальною площею 99.1 кв. м та будинок відпочинку площею 96,1 кв. м, а ТОВ «Буджак 2018» прийняло вказане майно до статутного капіталу.

02 травня 2018 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_1 договір оренди будівлі відпочинку та нежитлового приміщення їдальні, розташованих по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 .

З протоколу № 2 загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Буджак 2018» від 18 червня 2018 року та акта приймання-передачі від тієї ж дати вбачається, що ОСОБА_3 виведено із складу засновників ТОВ «Буджак 2018» та передано йому пропорційно його частці в статутному капіталі нежитлову будівлю їдальні загальною площею 99.1 кв. м, та будинок відпочинку загальною площею 96.1 кв. м.

Відповідно до звіту про незалежну оціночну вартість, виготовленого ТОВ «Імперіал-777» від 08 серпня 2019 року на замовлення ОСОБА_1 , вартість спірних будинку відпочинку та нежитлової будівлі їдальні, розташованих по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 складає 2 794 859 грн.

16 жовтня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено записи про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Буджак 2018».

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадах: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) вказала, що справи у спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, які стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 СК України цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Згідно із частиною першою статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин перших статті 14 та 15 СК України сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ознакою сімейних прав і обов`язків є їх тісний зв`язок з відповідним носієм, що зумовлює неможливість їх передання (перекладення) іншій особі. Тобто носії таких прав та/або обов`язків можуть врегулювати свої відносини, пов`язані з їх реалізацією та/або виконанням, за домовленістю, зокрема, шляхом укладення договору, про який йдеться в статті 9 СК України, однак передати та/або перекласти зазначені права та/або обов`язки на іншу особу їх носії не можуть.

Отже, зазначені норми права визначають правочин у сімейних правовідносинах як домовленість, зокрема, між подружжям, батьками та дітьми про врегулювання належних їм сімейних прав та обов`язків, які тісно пов`язані з їх особами та не можуть бути передані та/або перекладені на інших осіб.

Оскарженим позивачем протоколом № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Буджак 2018» не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах.

Справа у спорі про визнання недійсним протоколу загальних зборів засновників товариства, яким, у тому числі, затверджено статутний капітал товариства, а також інші вимоги позивача, які випливають із дійсності цього протоколу, мають розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України.

До схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

Наведеного суди першої та апеляційної інстанції не врахували та розглянули справу із порушенням предметної юрисдикції, що є підставою для скасування судових рішень та постановлення ухвали про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що справа не підсудна цивільному судочинству.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів Касаційного цивільного суду роз`яснює ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 400 402 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 липня 2020 року, додаткове рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 26 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний реєстратор Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області Крутова Ольга Анатоліївна, про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О.С. Ткачук