№ 520/1020/2020 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 520/1020/2020

адміністративне провадження № К/9901/19032/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (головуючий суддя: Бадюкова Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року (головуючий суддя: Гуцал, судді: Бенедик А.П., Донець Л.О.) у справі № 520/1020/2020 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України до Головного управління Держпраці у Харківській області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

14 січня 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі також позивач або відділення) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Держпраці у Харківській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці у Харківській області), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати припис від 27 грудня 2019 року № 20-01-4201/1421, виданий заступником начальника відділу експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, позов залишено без задоволення.

03 серпня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

01 вересня 2020 року надійшов відзив від третьої особи, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

07 вересня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при призначенні та здійсненні страхових виплат ОСОБА_1 , який 03.12.2018 був переведений на обробну дільницю де і працював на момент настання страхового випадку - 18.07.2019 р., стаж його роботи на дільниці, в умовах впливу шкідливих факторів - 6 повних місяців (з січня по червень 2019 року), позивачем правомірно середню заробітну плату розраховано із зазначеного періоду.

На думку позивача, враховуючи, що відділенням дотримано вимоги підпункту 9 пункту 3.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі також Порядок № 11) та пунктів 11,13, 31, 33 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі також Порядок № 1266), виданий відповідачем припис є протиправним і підлягає скасуванню.

В свою чергу представник відповідача зазначив, що згідно із наданою інформацією ДП «Завод «Електроважмаш» характер та умови праці за професією «обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотком, зубилом пневмоінструментом) в цеху сталевого литва та термообробки робоче місце № 719, 571 (з 03.12.2018 - обробної дільниці) не змінювались.

В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), складеного комісією 18.07.2019 (далі - Акт ф.П-4) пунктами 12 та 13 зазначено, що за професією обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотком, зубилом, пневмоінструментом) термооброботки литва та обрубної дільниці у цеху сталевого литва і термообробки - в умовах впливу шкідливих факторів стаж роботи ОСОБА_1 - 11 років 3 місяця та за висновком про наявність шкідливих умов праці - умови праці «обрубувача» відносяться до III кл. 3 ст. та відповідно перебував у трудових відносинах більше 12 календарних місяців до моменту ушкодження здоров`я і встановлення стійкої втрати працездатності.

Вважає, що в порушення норм чинного законодавства позивачем на підставі довідки ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» № 1380 від 22.08.2019 про заробітну плату ОСОБА_1 за період з січня 2019 по червень 2019 та Акту звірки від 11.09.2019 № 24 нарахування заробітної плати для розрахунку страхових виплат між підприємством та відділенням, було взято інформацію для визначення виплат розрахунковий період з січня 2019 по червень 2019, чим не дотримано вимоги пункту 11 Порядку № 1266 обчислення середньої заробітної плати, а саме - розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за дорученням Державної служби України з питань праці від 27.11.2019 № 5477/4/4.6-ЗВ-19 Управлінням Держпраці проведено захід державного контролю роботи Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, за скаргою ОСОБА_1 щодо незгоди з визначенням розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання.

Так, Головним управлінням Держпраці у Харківській області за направленням від 12.12.2019 № 02.02.-03/3718 та відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Україні від 11 лютого 2015 № 96, з 16 по 27 грудня 2019 було проведено позапланову перевірку Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

Органу контроля була надана для перевірки особова справа ОСОБА_1 та виготовлено копії всіх документів, запитаних під час перевірки, щодо предмету заходів контролю.

Так, під час перевірки, на підставі наданих матеріалів справи про страхові виплати потерпілого ОСОБА_1 , відповідачем було встановлено наступне.

Потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 13.08.2019, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання отриманий 18.07.2019.

За висновком МСЕК від 14.08.2019 серія 12ААА № 009208 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 35%, з повторним оглядом 01 вересня 2020 року.

Згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 прийнято за основним місцем роботи на ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ», код ЄДРПОУ 00213121:

«з 24.03.2008 р. у цех сталевого литва та термообробки обрубувачем, зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотком, зубилом, пневмоінструментом) 3 (третього розряду) відповідно до наказу №248 від 24.03.2008.

27.01.2012 підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотком, зубилом, пневмоінструментом) 3 (третього розряду) у цех сталевого литва та термообробки (обліковий шифр 111);

01.02.2017 підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотком, зубилом, пневмоінструментом) 3 (третього розряду) у цех сталевого литва та термообробки;

з 03.12.2018 переведений у цех сталевого литва і термообробки (обл. шифр 111) на термообробку литва та обробної дільниці обрубувачем, зайнятим обробленням литва наждаком і ручним способом (молотком, зубилом, пневмоінструментом) 3 (третього розряду) відповідно до наказу № 3611 від 03.12.2018.

29.07.2019 звільнений за п.2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконувати роботи за станом здоров`я».

Загальними положеннями «Класифікатора професій» ДК 003:2010 затверджений наказом від 28.07.2017 № 327, визначено, що «Професія - здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації. На підприємствах, в установах та організаціях записи про роботу вносять в установленому порядку до трудових книжок працівників відповідно до професійних назв робіт, зазначених у покажчику професійних назв робіт за кодами професій та абетковому покажчику професійних назв робіт. Від назв, зазначених у цих показниках, можуть утворюватися похідні назви професій (професійних назв робіт, посад) доданням похідних слів (провідний, головний, молодший, змінний, гірничий, третій та ін.)».

Згідно наданої інформації ДП «Завод «Електроважмаш» за професією «обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотком, зубилом пневмоінструментом) в цеху сталевого литва та термообробки робоче місце № 719, 571 (з 03.12.2018 - обробної дільниці) характер та умови праці не змінювались.

В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), складеному комісією 18.07.2019 (далі - Акт ф.П-4) у пунктах 12 та 13 зазначено, що за професією обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотком, зубилом, пневмоінструментом) термооброботки литва та обрубної дільниці у цеху сталевого литва і термообробки - в умовах впливу шкідливих факторів стаж роботи ОСОБА_1 - 11 років 3 місяця та за висновком про наявність шкідливих умов праці - умови праці «обрубувача» відносяться до III кл. 3 ст.

Відтак, за позицією відповідача, ОСОБА_1 працював за професією - «обрубувач» код КП 7211, ДК 003:2010, за місцем роботи - в цеху сталевого литва та термообробки, робоче місце № 719, 571, на ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» в умовах впливу шкідливих факторів з 24.03.2008 (11 років 3 місяці) та відповідно перебував у трудових відносинах більше 12 календарних місяців до моменту ушкодження здоров`я і встановлення стійкої втрати працездатності.

Позивач листом від 16.08.2019 за № 15.02-14/5298 запросив від ДП «Завод «Електроважмаш» довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням ОСОБА_1 лише за період з 1 січня 2019 року по червень 2019 року.

В свою чергу позивачем при призначенні страхових виплат ОСОБА_1 було використано довідку № 1380 від 22 серпня 2019 року ДП «Завод «Електроважмаш» про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за період з 1 січня 2019 року по червень 2019 року та проведено Акт звірки з підприємством № 24 від 11.09.2019 з січня по червень 2019 року.

04.01.2020 позивачем отримано один примірник акту перевірки від 27.12.2019 № 20-01-4201/1421 (далі також Акт перевірки) та припис від 27.12.2019 № 20-01-4201/1421 (далі також припис), яким позивачу було приписано:

« 1) при призначенні страхових виплат дотримуватись:

вимог підпункту 9 пункту 3.1 «Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затвердженого постановою правління Фонду від 19.07.2018 № 11;

вимог пунктів 31, 33 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 № 439.

2) в подальшому нарахування щомісячних страхових виплат потерпілому ОСОБА_1 проводити з урахуванням вимог абзацу 1 пункту 11 та пункту 13 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 в редакції постанови КМУ від 26 червня 2015 №439».

Вважаючи такий припис протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що з акту звірки від 11.09.2019 № 24 нарахування заробітної плати для розрахунку страхових виплат між підприємством та відділенням, було взято інформацію для визначення виплат розрахунковий період з січня 2019 по червень 2019 року.

За позицією судів попередніх інстанцій, позивачем не дотримано вимоги пункту 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме - розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку, у зв`язку чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного припису.

За позицією судів попередніх інстанцій, саме Реєстр містить всю інформацію необхідну для обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Проте, за наявності даних Реєстру позивачем була взята до уваги довідка ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" № 1380 від 22.08.2019 про заробітну плату ОСОБА_1 за період лише з січня 2019 року по червень 2019 року.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

На думку позивача, позиція судів попередніх інстанцій, сформована в оскаржених рішеннях, змінює порядок застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266. Наполягає на тому, що робочі органи Фонду при призначенні страхових виплат по відшкодуванню шкоди на протязі всього часу керувались нормами розділу «Особливості обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності) у сукупності всіх пунктів та з урахуванням індивідуальних обставин у кожному конкретному випадку.

Скаржник не погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем при призначенні страхових виплат не використано дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр), оскільки Управлінням надано незаперечні докази - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 із Реєстру за формою ОК. Крім того, позивач підтвердив їх наявність в особовій справі на момент перевірки та факт надання їх при перевірці посадовій особі Держпраці.

Наполягає на наявності суттєвих розбіжностей у даних Реєстру та довідці роботодавця згідно первинного обліку заробітної плати, необхідних для правильного визначення розміру середньої заробітної плати для призначення страхових виплат (розбіжність складає 70 календарних днів та сума доходу 62 619,57 грн).

Одночасно позивач надав як доказ правомірності своїх дій довідку про заробітну плату, видану ДП «Завод «Електроважмаш», необхідність якої передбачена пунктом 33 Порядку № 1266.

За позицією позивача, враховуючи норми абзацу 1 пункту 11 та пункту 13 Порядку №1266, розрахунковий період необхідно визначати не за загальним змістом трудового стажу за професією, а за умовами того трудового договору, який встановив умови праці до моменту ушкодження здоров`я внаслідок страхового випадку, що і було зроблено позивачем.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що ОСОБА_1 працював за професією «обрубувач» код КП 7211, ДК 003:2010, робоче місце - в цеху сталевого литва та термообробки, робоче місце № 719,571 на ДП «ДП «Завод «Електроважмаш» в умовах впливу шкідливих факторів з 24.03.2008 (11 років 3 місяці) та відповідно перебував у трудових відносинах більше 12 календарних місяців до моменту ушкодження здоров`я і встановлення стійкої втрати працездатності. Тобто, ОСОБА_1 працював до та після 03.12.2018 за професією - «обрубувач» код КП 7211, ДК 003:2010, а отже трудова функція не змінювалась.

Стверджує, що позивач під час розрахунку щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 неправомірно виходив з розрахунку за шість місяців, у зв`язку з переведенням останнього на «дільницю», а не 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхових випадків.

Третя особа у відзиву просила відмовити у задоволенні касаційної скаргі.

VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі також Закон № 1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

За змістом статті 1 Закону № 1105-XIV

види соціального страхування:

у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності;

від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку);

професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою;

страхові випадки за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;

Згідно із статтею 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за дорученням Державної служби України з питань праці від 27.11.2019 № 5477/4/4.6-ЗВ-19 Управлінням Держпраці проведено захід державного контролю щодо дотримання Харківським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання при призначенні та здійсненні страхових виплат ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки 04.01.2020 позивачем отримано один примірник акту перевірки від 27.12.2019 № 20-01-4201/1421 (далі також Акт перевірки) та припис від 27.12.2019 № 20-01-4201/1421 (далі також припис), яким позивачу було приписано:

« 1) при призначенні страхових виплат дотримуватись:

Отже, ключовим питанням є дотримання позивачем вимог Порядку №11 та Порядку № 1266 при призначенні та здійсненні страхових виплат ОСОБА_1 .

Пунктом 11 Порядку № 1266 встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

За пунктом 13 Порядку № 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

Беручи до увагу, що за обставинами цієї справи між ДП «ДП «Завод «Електроважмаш» та третьою особою трудові відносини за професією (посадою, розрядом, роботою), за якою застрахована особа працювала до моменту до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності, не припинялися, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не дотримано вимоги пункту 11 Порядку № 1266, а саме - розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Також Верховний Суд акцентує увагу на тому, що за змістом акту розслідування причин виникнення хронічного професійного зазначено професія (посада) обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотком, зубилом, пневмоінструментом) термообробки литва та обрубної дільниці у цеху сталевого литва і термообробки. Стаж роботи у цеху в умовах випливу шкідливих факторів 11 років 3 місяці.

Отже, третя особа працювала в одному і тому ж цеху ДП «ДП «Завод «Електроважмаш» за однією і тією ж професію в умовах впливу шкідливих факторів не з 03.12.2018, а 11 років і 3 місяці. В свою чергу відсутнє переведення з однієї дільниці на іншу.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що при розрахунку страхової виплати ОСОБА_1 має братись до уваги середня заробітна плата за період з липня 2018 року по червень 2019 року, тобто, за останні дванадцять місяців, що передують моменту ушкодження здоров`я, а тому відсутні підстав для скасування винесеного припису відповідача про усунення виявлених під час перевірки порушень позивачем.

Згідно підпункту 9 пункту 3.1 Порядку 11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до управління (відділення) Фонду подається зокрема, довідка про середню заробітну плату (дохід) у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб.

Згідно пункту 31 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, законодавець встановив обов`язок під час обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням використовувати саме дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування і лише у разі відсутності інформації в Реєстрі здійснюється запит для отримання довідки про середню заробітну плату (доходу).

Пунктом 33 Порядку № 2266 передбачено, що у разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.

Позивач як в апеляційній так і в касаційній скарзі наполягав, що ним використовувалися дані Реєстру, проте вони не містили всіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати третьої особи, а також містили суперечливі дані, що зумовило необхідність отримання у роботодавця довідки про заробітну плату.

Разом з тим, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, предметом спору у справі є не обставини правомірності витребування позивачем у роботодавця довідки про заробітну плату третьої особи, а дотримання вимог пунктів 11 та 13 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 щодо обчислення заробітної плати за 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався нещасний випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку (а не за період лише з січня 2019 по червень 2019).

Відповідно до частини 1, п. 2 частини 3 статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частина картки, що відображає загальний страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування: ідентифікаційний номер платника (крім осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера); рік, за який внесено відомості; розмір єдиного внеску за відповідний місяць; сума сплаченого єдиного внеску за відповідний місяць; професійна назва роботи; посада; дані про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування; сума виплат (доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; сума призначеної пенсії; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; інша інформація, необхідна для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; інформація про страхові випадки: дата страхового випадку; вид страхового випадку.

Таким чином, саме Реєстр містить всю інформацію необхідну для обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Разом з тим, за наявності даних Реєстру позивачем була взята до уваги довідка ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" №1380 від 22.08.2019 про заробітну плату ОСОБА_1 за період лише з січня 2019 року по червень 2019 року.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів, та є аналогічними тим, які зазначені у позові та в апеляційній скарзі. Проте таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 520/1020/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа