ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 520/10268/19
адміністративне провадження № К/9901/14479/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №520/10268/19
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Зінченко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - П`янової Я.В., суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП НП України), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 30 серпня 2019 року №599 о/с;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 05 вересня 2019 року №686 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції
1.4. стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
2. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 30 серпня 2019 року №599 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення службової дисципліни.
2.1. На підставі вказаного наказу - наказом від 05 вересня 2019 року по особовому складу №686 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
2.2. Вказані рішення прийняті за матеріалами службового розслідування, результати якого викладені у висновку від 13 серпня 2019 року.
2.3. Відповідно до висновку службового розслідування, за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 212262 від 09 серпня 2019 року, відносно інспектора роти № 5 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції - лейтенанта поліції ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, комісією з проведення службових розслідувань встановлено таке.
2.4. 09 серпня 2019 року о 00 год. 05 хв. інспектор роти № 5 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1, перебуваючи поза службою, знаходячись за адресою: м. Харків, проспект Московський, 65, керував автомобілем "Ford Sсогріо", номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений інспекторами патрульної поліції - старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 та старшим сержантом поліції ОСОБА_2 Під час зупинки лейтенант поліції ОСОБА_1 , відповідно до наявного в матеріалах службового розслідування відео, вийшов з автомобілю з правої сторони та намагався приховати факт керування автомобілем.
2.5. Згідно з поясненнями зазначених працівників УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, але від проходження в установленому порядку огляду на визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння останній відмовився у присутності двох свідків, у зв`язку з чим інспектором роти № 5 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП старшим сержантом поліції ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 212262 від 09 серпня 2019 року за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
2.6. На підтвердження вищезазначених обставин, під час проведення службового розслідування були відібрані пояснення від командира роти № 5 батальйону № 33 УПП в Харківській області ДПП - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 та інспектора роти № 5 батальйону № 3 УПП в Харківській області - старшого сержанта поліції ОСОБА_2 .
2.7. Відповідно до наданих пояснень, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 09 серпня 2019 року перебували на черговій зміні у складі екіпажу "Купол - 5051" та приблизно об 00 год. 01 хв. останніми був зупинений автомобіль "Форд Скорпіо", номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору у зв`язку з непрацюючою підсвіткою заднього номеру. Автомобіль було зупинено за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 57/63.
2.8. Після зупинки автомобіля було видно двох пасажирів зазначеного автомобіля, які вийшли з правої сторони (один з них сидів позаду, а інший попереду, біля водія). Та після того, як вийшли пасажири, водій автомобіля "Форд Скорпіо", номерний знак НОМЕР_1 , переліз на праве сидіння і також вийшов з автомобіля з правої сторони. Підійшовши до водія, старший лейтенант поліції ОСОБА_4 відрекомендувався та пояснив причину зупинки, після чого попросив пред`явити посвідчення водія та свідоцтво на транспортний засіб. Зазначений водій одразу не хотів пред`являти документи та вказав, що він є діючим працівником УПП в Харківській області ДПП, інспектором роти № 5 батальйону № 1. Через деякий час водій надав документи, та ним виявися ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на запитання, чи дійсно він є діючим працівником поліції, останній повідомив, що звільнився ще у 2017 році.
2.9. Крім того, у водія ОСОБА_1 були очевидні ознаки алкогольного сп`яніння, хитка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, нечітке мовлення. ОСОБА_1 було повідомлено, що в нього є відповідні ознаки алкогольного сп`яніння, та запропоновано пройти огляд за допомогою пристрою Drager Alkotest або ж у закладі охорони здоров`я на наявність стану сп`яніння.
2.10. Поки старший сержант поліції ОСОБА_2 намагався знайти свідків, необхідних для оформлення протоколу, громадянин ОСОБА_1 намагався покинути місце зупинки автомобілю, різко побігши до двору будинків, які були розташовані поруч за адресою: АДРЕСА_1 , та старший лейтенант поліції ОСОБА_4 наздогнав останнього та привів його назад до місця зупинки. Знайшовши двох свідків, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд за допомогою пристрою Drager Alkotest або ж у закладі охорони здоров`я на наявність стану алкогольного сп`яніння. Проте, останній робив вигляд, що не чує звернень до нього, та потім повідомив, що не був за кермом зупиненого автомобіля.
2.11. Таку поведінку ОСОБА_4 та його напарник сприйняли, як відмову від проходження відповідного огляду на наявність стану сп`яніння, та двоє свідків цей факт задокументували. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підійшов до командира роти № 5 батальйону № 3 УПП в Харківській області - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 та повідомив, що є діючим працівником Національної поліції та попросив не складати зазначений матеріал. У зв`язку з цим, було відразу повідомлено оперативного чергового про факт складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 212262 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно лейтенанта поліції ОСОБА_1 Автомобіль "Форд Скорпіо", номерний знак НОМЕР_1 , було передано під розписку знайомому ОСОБА_1 .
2.12. Окрім того, в матеріалах службового розслідування та в матеріалах справи наявний відеозапис, яким також підтверджено, що 09 серпня 2019 року керування транспортним засобом "Форд Скорпіо", номерний знак НОМЕР_1 , здійснював саме позивач, а після зупинки його поліцейськими, переліз на пасажирське сидіння та вийшов з авто вже з нього.
2.13. Не погодившись з притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції, позивач звернувся з цим позовом до суду.
2.14. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, за частиною першою статті 130 КУпАП, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 цього кодексу за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
3.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обставини, які передували притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення в подальшому з лав національної поліції, знайшли своє повне обґрунтування та підтвердження в судовому засіданні. Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, в даному випадку, є прямо пропорціональним та виправданим по відношенню до вчиненого позивачем проступку.
IV. Касаційне оскарження
4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
4.1. Посилаючись на пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 26 березня 2019 року у справі № 808/2320/17. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив: «судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У відповідності до частин 4, 5 статті 78 КАС України (у редакції, яка діяла з 15.12.2017), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені».
4.2. Також скаржник зазначає, що судами не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи, а також судами невірно застосовано норми як матеріального, так і процесуального права.
4.3. У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
5. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
6. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
8. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
9. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
10. Частиною першою статті 18 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
11. Згідно статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
12. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
13. Пунктом 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
14. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
14.1. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
15. Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
15.1. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
15.2. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
15.3. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
16. Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
17. Згідно частинам першої та другої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
17.1. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
18. Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
19. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
20. Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил установлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
21. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
22. Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
22.1. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.
VI. Позиція Верховного Суду
23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
26. Аналіз наведених правових норм у цій справі дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 09 серпня 2019 року він вчинив проступок, який полягав у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за фактом якого складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.
28. Так, надаючи оцінку аргументам позивача, покладеним в основу адміністративного позову, про необґрунтованість оскаржуваних наказів відповідача, з огляду на відсутність судових рішень, яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину, Верховний Суд зазначає, хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей службового розслідування, що встановлені під час складення на позивача адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП, однак ґрунтується на самостійних правових підставах та висновках.
29. При цьому, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутность складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку. Окрім того, слід зазначити, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
30. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 816/1534/16, від 17 липня 2019 року у справі № 806/2555/17 і підстави для відступлення від неї відсутні.
31. Службовим розслідуванням встановлено факт вчинення позивачем діяння, що дискредитує звання працівника органів Національної поліції. Так, матеріалами службового розслідування зафіксовано, що позивач своїми діями грубо порушив вимоги Правил етичної поведінки поліцейського, вимог 2.5 ПДР, Присяги працівника поліції та статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». При здійсненні службового розслідування на предмет дотримання службової дисципліни оцінці підлягала в тому числі поведінка, обставини тих подій, що мали місце під час зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, що були зафіксовані на відео, з якого також встановлено, що 09 серпня 2019 року керування транспортним засобом "Форд Скорпіо", номерний знак НОМЕР_1 , здійснював саме позивач, а після зупинки його поліцейськими, переліз на пасажирське сидіння та вийшов з авто вже з нього. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, за допомогою пристрою Drager Alkotest або ж у закладі охорони здоров`я відмовився.
32. Дисциплінарний проступок не завжди передбачає безумовну наявність складу адміністративного правопорушення, але ж проступок може утримувати в собі також не дотримання службової дисципліни. Так, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
33. Тобто, Судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, як вже зазначалось вище, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
34. Окрім того, позивач, всупереч пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від виконання законних вимог поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння, що, безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав скаржник, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського. Суд уважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку.
35. Стосовно застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення з поліції, Суд вважає, що за встановлених обставин службового розслідування, правомірність висновків яких підтверджена судами попередніх інстанцій про грубе порушення службової дисципліни, що принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому, то застосовуючи такий захід, відповідач діяв правомірно.
36. З урахуванням викладеного Суд вважає, що на позивача було правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади у зв`язку із учиненням ним дисциплінарного проступку, тому відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.
37. Поряд з цим, Верховний Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
38. Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
39. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
40. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
41. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
42. Суд звертає увагу, що наведена скаржником постанова Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №808/2320/17 ухвалена за інших фактичних обставин, установлених судами. Суд апеляційної інстанції не відходив від правової позиції Верховного Суду, викладеній у вказаній постанові, а здійснив висновки за результатами оцінки фактичних обставин у цій конкретній справі та застосував практику Верховного Суду у подібних відносинах.
Посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.
43. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
44. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, отже, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
VIІ. Судові витрати
45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська