ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 520/11247/22

адміністративне провадження № К/990/40781/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/11247/22

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції,

третя особа Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції,

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бабича Юрія Вікторовича

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року (головуючий суддя: Григоров Д.В.)

і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року (головуючий суддя: Жигилія С.П., судді: Перцова Т.С., Русанова В.Б.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - «ДПП»), третя особа Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі «УПП в Харківській області ДПП»), в якому просила суд:

- визнати протиправним (незаконним) і скасувати наказ про застосування дисциплінарного стягнення від 7 вересня 2022 року №509, згідно з яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним (незаконним) і скасувати наказ по особовому складу від 29 вересня 2022 року №1256 о/с, що прийнятий у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення та згідно з яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №5 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині;

- стягнути з ДПП на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2022 року до дня поновлення на службі в поліції;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати по справі на оплату наданої правової (правничої) допомоги у розмірі: 40 000 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року позовну заяву було залишено без розгляду з підстав пропуску позивачкою строку для звернення до суду за відсутності підстав для його поновлення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 ухвалу суду першої інстанції від 18 січня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду. Скасовуючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що окружний суд мав застосувати положення частини четвертої статті 123 КАС України та надати позивачці можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності.

З урахуванням наведеного, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачці надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій викласти інші причини для поновлення цього строку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строків, передбачених для звернення до суду. Позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі представник позивачки просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду у першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Департамент патрульної поліції у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 9 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву у цій справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачці десятиденний строк на усунення недоліків з дня отримання ухвали суду.

Підставою для залишення позову без руху слугував, зокрема, пропуск позивачкою строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Окружний суд встановив, що позивачка про існування оскаржуваних наказів від 7 вересня 2022 року №509 та від 29 вересня 2022 року №1256 о/с дізналася 29 вересня 2022 року, що підтверджується рапортом ОСОБА_1 від 3 жовтня 2022 року. З урахуванням цього слід вважати, що строк для звернення до адміністративного суду щодо оскаржуваних наказів сплив 14 жовтня 2022 року, а до суду представник позивачки звернувся 12 грудня 2022 року, у зв`язку з чим строк для звернення до суду було пропущено.

До того ж, суд першої інстанції відхили довід представника позивачка щодо застосування у цьому випадку частини четвертої статті 122 КАС України, з огляду на застосування позивачкою досудового способу врегулювання цього спору.

22 грудня 2022 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивачки подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обгрунтована тим, що позивачка була ознайомлена з оскаржуваними наказами 29 вересня 2022 року.

У цій заяві представник ОСОБА_1 зазначив, що обираючи спосіб захисту своїх порушених прав, позивачка скористалася можливістю оскаржити застосоване до неї дисциплінарне стягнення шляхом подання рапорту Голові Національної поліції України стосовно перегляду та скасування дисциплінарного стягнення. З відповідним рапортом вона звернулася 3 жовтня 2022 року, але відповідь на нього не отримала.

Після цього позивачка звернулася до фахівця в галузі права з приводу надання їй правової допомоги, у зв`язку із чим до відповідача надсилалися адвокатські запити з приводу підстав застосування до позивачки дисциплінарного стягнення з одночасним проханням надати матеріали службового розслідування, за наслідками якого позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а також копії оскаржуваних в даній справі наказів. Такі документи, згідно доводів заяви про поновлення строку звернення до суду, було надано представнику позивачки лише 25 листопада 2022 року, після чого було складено позовну заяву, яку скеровано до суду 9 грудня 2022 року.

З урахуванням наведеного, представник ОСОБА_1 вказує, що позивачкою було дотримано строк, передбачений Дисциплінарним статутом Національної поліції для звернення до суду щодо оскарження наказів від 7 вересня 2022 року №509 та від 29 вересня 2022 року №1256 о/с а саме: до суду представник позивачки в її інтересах звернувся в межах п`ятнадцятиденного строку з моменту отримання копії наказів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року позовну заяву було залишено без розгляду з підстав пропущення позивачем строку для звернення до суду за відсутності підстав для його поновлення.

Залишаючи без розгляду позов, окружний суд виходив з того, що про наявність спірних наказів позивачка дізналась 29 вересня 2022 року, отже строк на оскарження сплинув 14 жовтня 2022 року. Натомість до суду позивачка звернулась 9 грудня 2022 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, поважних підстав такого пропуску та доказів в їх підтвердження не надала.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просила ухвалу суду скасувати та прийняти нову якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року по справі №520/11247/22 скасовано, а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та вказав, що виходячи з приписів частини другої статті 123 КАС України, суд першої інстанції мав надати оцінку зазначеним у клопотанні про поновлення строку причинам пропуску строку, зробити висновок щодо їх поважності, а також, у випадку визнання таких причин неповажними, надати можливість позивачці вказати інші підстави для поновлення строку.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вказала на те, що ухвала про відкриття провадження у справі взагалі не містить оцінки доводів клопотання, поданого позивачем, зокрема, причин пропуску строку для звернення до суду. У своїй ухвалі окружний суд зазначив, що за наслідками розгляду заяви питання про дотримання позивачем строку звернення до суду буде вирішено з урахуванням наданих сторонами доказів.

Тобто, фактично судом першої інстанції поновлено позивачці строк для звернення до адміністративного суду без зазначення про це в резолютивній частині ухвали та без визнання поважними причин пропуску такого строку, що свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог частини шостої статті 121 та пункту 3 частини першої статті 248 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачці надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій викласти інші причини для поновлення цього строку.

2 серпня 2023 року представником позивачки до суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

У вказаній заяві представник ОСОБА_1 вказав, що позивачка була ознайомлена з оскаржуваними в цій справі наказами 29 вересня 2022 року, проте скористалася можливістю оскаржити застосоване до неї дисциплінарне стягнення шляхом подання рапорту до керівника з приводу перегляду та скасування дисциплінарного стягнення, у зв`язку із чим 3 жовтня 2022 року звернулася до Голови Національної поліції України з відповідним рапортом, відповідь на який не отримала.

На переконання представника позивачки, в цьому випадку слід застосувати положення частини четвертої статті 122 КАС України та виходити з того, що оскільки відповідь на свій рапорт позивачка не отримала, строк звернення до суду слід обраховувати не відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а відповідно до положень абзацу другого частини четвертої статті 122 КАС України, тобто він становить шість місяців з дня звернення позивачки до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Отже, як стверджував адвокат, ОСОБА_1 строк звернення до суду не був пропущений.

Також представник ОСОБА_1 вказав, що причини та підстави свого звільнення позивачка фактично усвідомила 25 листопада 2022, коли на адвокатські запити представника отримала, зокрема, копію наказу від 7 вересня 2022 року №509 та копію висновку службового розслідування відносно позивачки від 12 серпня 2022 року. Копію наказу від 29 вересня 2022 року №1256 о/с отримано не було. Після цього було складено позовну заяву, яку скеровано до суду 9 грудня 2022 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці без розгляду з причин пропуску позивачкою строку звернення до суду.

Аналізуючи наведені представником позивачки доводи , окружний суд констатував, що їх фактично було зведено до оскарження позивачкою спірних наказів згідно приписів Дисциплінарного Статуту Національної Поліції України, нерозуміння підстав звільнення та перебування у складі Збройних Сил.

Оцінюючи доводи поданої представником позивачки заяви та, зокрема, ті, що стосуються закону, який слід застосовувати у цьому випадку, суд покликався на правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі №120/7567/22 від 8 лютого 2023 року, за якою Суд констатував, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.

Окружний суд обґрунтував, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Також, окружний суд зауважив, що у разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Підставою поновлення цього строку позивачка вказує, що згідно наказу від 7 вересня 2022 року № 509 до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. У порядку реалізації вказаного дисциплінарного стягнення згідно наказу від 29 вересня 2022 року №1256 о/с позивачку звільнено зі служби в поліції. З обома наказами позивачка ознайомлена 29 вересня 2022 року, про що свідчить вчинення особисто напису на примірнику кожного наказу. Вказані обставини позивачкою не заперечувалися.

Одночасно, окружний суд відхилив доводи представника позивачки про нерозуміння нею причин звільнення та тривале листування з приводу надання копій оскаржуваних наказів, оскільки за матеріалами справи ОСОБА_1 19 липня 2022 року надала пояснення в межах проведення службового розслідування, а тому очевидно розуміла у зв`язку із чим проводиться службове розслідування та яке порушення їй інкримінується.

З урахуванням наведеного, окружний суд констатував, що строк звернення позивачкою до судуіз цим позовом сплив 14 жовтня 2022 року, а до суду вона звернулася 9 грудня 2022 року.

На стадії апеляційного оскарження ухвали окружного суду, в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначила, що положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту встановлюють базовий первинний строк звернення до суду при оскарженні дисциплінарного стягнення (без використання досудового виду оскарження), в той час як положення абзацу другого частини четвертої статті 122 КАС України визначає строк звернення до суду за обставин, коли законом встановлено можливість/обов`язковість досудового виду оскарження і він реалізований, проте рішення за наслідками реалізації такого виду оскарження не було прийнято/вручено скаржнику.

Також, позивачка вказувала, що оскільки нею було реалізовано саме досудовий вид оскарження, то такий строк, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 122 КАС України, становить 6 місяців із дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень. Тому, зазначає, що відлік перебігу строку звернення до суду з позовом починається з 04 жовтня 2022 року (дата звернення з рапортом) і тривав до 4 березня 2023 року, що свідчить про дотримання нею строку звернення до суду з цим позовом.

Поряд із цим, зазначала, що лише 25 листопада 2022 року позивачка отримала необхідні запитувані документи, що відповідно дало змогу зрозуміти дійсні причини та підстави притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення, оскільки до цього часу в неї був лише наказ від 29 вересня 2022 року №1256, який містив формулювання щодо звільнення із зазначенням строку служби та суми виплати, при цьому нормативного чи фактичного обґрунтування підстав та причин звільнення наказ не містив. Зазначає, що фактично належне ознайомлення позивача з одним з оскаржуваних наказів (від 7 вересня 2022 року) відбулось 25 листопада 2022 року, тобто після його отримання, після чого остання звернулась до суду 9 грудня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції, зазначив що той факт, що на адвокатський запит позивачка отримала відповідь 25 листопада 2022 року не змінює часу, з якого вона повинна була або могла дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного судуд підтвердила правильність висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду без поважних причин й залишила без змін судове рішення окружного суду.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Пунктом 1 частини четвертої статі 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням позивача із публічної служби.

Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337- VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - «Дисциплінарний статут») передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 вересня 2023 року по справі №520/12477/22 та від 9 листопада 2023 року у справі №520/12478/22, на які слушно покликались суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Отже, з огляду на те, що факт ознайомлення ОСОБА_1 із оскаржуваним наказом 29 вересня 2022 року, підтверджений рапортом ОСОБА_1 від 3 жовтня 2022 року, строк звернення до суду із цим позовом почав свій відлік з 30 вересня 2022 року і закінчився 14 жовтня 2022 року.

Тобто, Дисциплінарний статут, який є застосовним до спірних правовідносин, пов`язує відлік строку звернення до суду задля оскарження наказу про своє звільнення не із днем отримання примірника такого наказу, а із днем ознайомлення із ним.

Із цим позовом ОСОБА_1 звернулася до окружного суду лише 9 грудня 2022 року, тобто із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що факт отримання позивачкою оскаржуваного наказу 25 листопада 2022 року (як стверджує позивачка) не є достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.

Одночасно, позивачка не надала жодних переконливих доказів наявності незалежних від її волі обставин, які унеможливили вчасне подання позовної заяви до суду щодо оскарження свого звільнення з посади.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій постановлено законні й обґрунтовані судові рішення, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабича Юрія Вікторовича залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №520/11247/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду