ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №520/11331/18
адміністративне провадження №К/9901/20203/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив зобов`язати Харківську митницю ДФС у триденний строк з дня набранням рішення законної сили передати йому легковий автомобіль Cadillac Seville STS, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є власником зазначеного автомобіля, та виключно він має право володіти та керувати цим транспортним засобом.
Харківська митниця ДФС вилучила транспортний засіб за протоколом від 27 червня 2017 року в забезпечення сплати штрафу за прострочення терміну тимчасового ввезення у розмірі 17000 грн, який ним сплачений у повному обсязі. На його неодноразові звернення посадові особи відповідача надали інформацію про те, що не мають підстав для повернення автомобіля.
За наведених обставин позивач вважає, що Харківська митниця ДФС протиправно утримує належний йому транспортний засіб.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано Харківську митницю ДФС передати ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) легковий автомобіль Cadillac Seville STS, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська митниця ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За приписами частин першої та другої статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої вказаної статті МК України, у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Згідно із частиною першою статті 380 МК України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Частиною другою вказаної статті МК України, встановлено, що транспортні засоби для особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.
Відповідно до частини п`ятої статті 380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Відповідно до статті 461 МК України, за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
Тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів здійснюється відповідно до статті 511 МК України.
Частиною першою статті 511 МК України встановлено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.
Відповідно до частини другої статті 511 МК України, у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471 - 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482 - 484 МК України, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.
Згідно із частиною третьою статті 511 МК України, у разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення товарів, транспортних засобів у кількості, необхідній для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів відповідно до частини другої статті 541 МК України.
Тимчасово вилучені товари, у тому числі транспортні засоби особистого користування, транспортні засоби комерційного призначення та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених МК України випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів (частина четверта статті 511 МК України).
Разом з тим, відповідно до статті 512 МК України, тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 МК України, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 МК України та іншими законами України.
Подання скарги на рішення про застосування тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 МК України, не зупиняє дію такого рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 червня 2017 року в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Гоптівка» митного посту «Щербаківка» (в зоні діяльності Харківської митниці ДФС) з України в напрямку Російської Федерації в`їхав ТЗ Cadillac під керуванням гр. Великобританії ОСОБА_1. Під час проведення митного контролю встановлено, що ТЗ Cadillac був ввезений цим громадянином на митну територію України 7 січня 2016 року в зоні діяльності Львівської митниці ДФС, з метою особистого користування в митному режимі тимчасового ввезення строком до 1 року з терміном вивезення до 7 січня 2017 року.
27 червня 2017 року, у зв`язку з не вивезенням станом на 27 червня 2017 року ТЗ Cadillac за межі митної території України посадовою особою Харківської митниці ДФС встановлено в діях позивача є наявність ознак порушення митних правил за частиною третьою статті 481 МК України, та складений відносно нього протокол про порушення митних правил №0606/80700/17.
Вищезазначений ТЗ Cadillac тимчасово вилучений у позивача, як у особи, що не має в Україні постійного місця проживання або адреси, згідно зі статті 511 МК України в рахунок забезпечення штрафу за протоколом про порушення митних правил від 27 червня 2017 року №0606/80700/17, та розміщений на складі митниці, розташованому на митному посту «Щербаківка».
7 грудня 2017 року Харківською митницею ДФС винесено постанову у справі про порушення митних правил №606/80700/17, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил за частиною третьою статті 481 МК України, у зв`язку з перевищенням строку тимчасового ввезення ТЗ Cadillac та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно квитанції від 12 січня 2018 року №21249772-1, позивачем сплачено штраф у розмірі 17000 грн.
14 березня 2018 року до Харківської митниці ДФС надійшла заява позивача, в якій позивач просив повернути вилучений ТЗ Cadillac.
За результатами опрацювання вказаної заяви, Харківською митницею ДФС позивачу надана відповідь від 28 березня 2018 року №2073/00-4/20-70-03-05 про те, що після видачі зі складу ТЗ Cadillac, він не може бути ввезений заявником на митну територію України в режимі тимчасового ввезення, тому, отриманий зі складу митниці ТЗ Cadillac необхідно вивезти за межі митного кордону України.
Крім того встановлено, що згідно з базами даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України станом на 26 березня 2018 року не вивезено за межі митної території України інший транспортний засіб особистого користування, а саме, «MERCEDES-BENZ S430» реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Великобританія), VIN - НОМЕР_4 , ввезений позивачем 31 липня 2015 року на митну територію України через пункт пропуску «Гоптівка» у митному режимі «тимчасове ввезення».
12 жовтня 2018 року позивач повторно звернувся до Харківської митниці ДФС із заявою про повернення вилученого ТЗ Cadillac з метою вивезення за межі митної території України. До заяви позивачем надано копію паспорту НОМЕР_5, копію квитанції від 12 січня 2018 року щодо сплати штрафу за постановою Харківської митниці ДФС від 7 грудня 2017 року у справі про порушення митних правил №606/80700/17, копія постанови Харківської митниці ДФС від 7 грудня 2017 року у справі про порушення митних правил №606/80700/1.
За результатами опрацювання цієї заяви, Харківською митницею ДФС позивачу надана відповідь від 19 жовтня 2018 року №7584/00- 4/20-70-03-05 про те, що для остаточного вирішення питання щодо можливості та умов транзитного переміщення територією України цього ТЗ необхідно надати для здійснення митного контролю свідоцтво про чинну реєстрацію транспортного засобу.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, виходив з того, що право власності позивача на вказаний автомобіль підтверджується договором купівлі-продажу та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 .
З цим висновком погодився суд апеляційної інстанції.
Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, погодившись із цим висновком суду першої інстанції, не звернув уваги на таке.
Так, відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, за правилами частин першої та другої статті 75 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а самим предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до пункту 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року за №1428/11708), власник ТЗ - громадянин, що відповідно до законів України має право власності на ТЗ, яке підтверджується документально;
документи, що підтверджують право власності на ТЗ:
а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;
б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ;
в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи контролю за доставкою ТЗ до митного органу призначення, оформлені в установленому порядку: попередня декларація для громадян; повідомлення про транзитне переміщення ТЗ.
Однак, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_6 (а.с. 41-43), яке на думку судів попередніх інстанцій, підтверджує право власності позивача на транспортний засіб, містить відмітку про закінчення терміну його реєстрації 31 січня 2016 року. Доказів реєстрації транспортного засобу після 31 січня 2016 року судами попередніх інстанцій не встановлено.
Щодо документа, який суди попередніх інстанцій визначили як договір купівлі-продажу, який підтверджує право власності позивача на зазначений автомобіль, то згідно з перекладом цього документа, наявним в матеріалах справи (а.с. 88-89), він є фактурою для продажу автомобіля, а не договором купівлі-продажу.
Так, відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В свою чергу, законодавство України не дає правового визначення терміну «рахунок-фактура», проте, відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови, інвойс (рахунок-фактура) - це документ, що його продавець виписує на ім`я покупця для оплати куплених товарів, виконаної роботи чи наданих послуг.
Отже, договір купівлі-продажу і рахунок-фактура не є тотожними за своєю природою.
Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи долучено лист від 23 травня 2019 року, виданого менеджером компанії АвтоСейл НВ (продавець автомобіля; а.с. 151 - 152).
Однак, судом апеляційної інстанції не надано оцінки вказаному листу.
Суд апеляційної інстанції відповідно до частин другої та третьої статті 308 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції) не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази у повній мірі та не надав їм належної оцінки, чим унеможливив встановлення фактичних обставин у справі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 3 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити частково.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх