ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 520/11344/23

провадження № К/990/34468/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (у складі головуючого судді - Рубан В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року (у складі колегії: головуючого судді - Жигилія С.П., суддів: Перцової Т.С., Русанової В.Б.) у справі №520/11344/23,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Харківській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт-наказ Головного управління Держпраці у Харківській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29.11.2022 № 08-03/322;

- зобов`язати ГУ Держпраці у Харківській області поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу з питань експертизи умов праці управління з питань праці ГУ Держпраці з дня звільнення 30.11.2022.

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 адміністративний позов залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали. Повідомлено позивача про можливість виправлення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати підстави для поновлення строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено;

- копії наказу Головного управління Держпраці у Харківській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29.11.2022 № 08-03/322 або надати клопотання про його витребування, в якому зазначити: 1) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 3) докази, які підтверджують, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідних доказів;

- докази направлення на адресу відповідачів листом з описом вкладення копій поданих до суду позову з додатками.

3. На виконання вимог вказаної ухвали до Харківського окружного адміністративного суду позивачем надано заяву про виконання ухвали суду, в якій зазначено, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки про наявність спірного наказу позивач дізнався лише 15.05.2023 та на час подання позову 17.05.2023 вже діяла норма Закону від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», якою було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема статтею 122 КАС України.

4. Щодо доказів направлення на адресу відповідача листом з описом вкладення копій поданих до суду документів, у тому числі, позов та додані до нього документи, позивач зауважував, що згідно з Положенням про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в обов`язковому порядку повинен був зареєструвати свою офіційну електронну адресу в ЄСІТС, а особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

5. Позивач також звертав увагу на те, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справи в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи тощо.

6. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 позовну заяву повернуто. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

7. Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу відповідно до пункту 1 частини четвертої 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд першої інстанції виходив з того, що у вказаний судом строк - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, тобто до 05.06.2023, та станом на момент прийняття зазначеної ухвали, позивач недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунув, клопотання про продовження строку на усунення недоліків до суду не подав.

8. Судом першої інстанції, зокрема, було зазначено, що сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв`язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

9. Щодо ненадання копії оспорюваного наказу Головного управління Держпраці у Харківській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29.11.2022 № 08-03/322 суд першої інстанції вказав, що на підтвердження звернення з заявою від 15.05.2023 до відповідача, позивач надав скріншот екрана, з якого неможливо встановити дату направлення.

10. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позовна заява та додані до неї документи подані позивачем в електронній формі з використанням сервісу «Електронний суд», при цьому до такої позовної зави не надано доказів надсилання іншим учасникам справи її копії та копій доданих до неї документів, що суперечить приписам частини 9 статті 44 КАС України та пункту 29 розділу 1 глави ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі - Положення).

11. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 520/11344/23 змінено, мотивувальну частину якої викладено з урахуванням мотивів, наведених у постанові.

12. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо строків звернення до суду із цим позовом, суд апеляційної інстанції зазначив, що КАС України та КЗпП України передбачають, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення; саме з дня ознайомлення з відповідним наказом особа є такою, що знала або повинна була знати про порушення своїх прав. Суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач до часу звернення до суду з даним позовом копію спірного наказу не отримував з вини відповідача, з заявою про його отримання звернувся 15.05.2023 на електронну адресу відповідача, проте відповіді не отримав; тобто, в матеріалах даної справи відсутні докази, які підтверджують факт того, що відповідач ознайомив (вручив) позивачу оскаржуваний наказ Головного управління Держпраці у Харківській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29.11.2022 № 08-03/322. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вжито усіх, визначених законом, заходів та не встановлено усіх фактичних обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі, а саме не було вчинено відповідних дій, направлених на встановлення факту того, чи було ознайомлено позивача із зазначеним наказом, або, які заходи вчинялися відповідачем для такого ознайомлення, чи вручено спірний наказ позивачу. Суд апеляційної інстанції вважав передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

13. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що на час подання позову вже діяла норма Закону від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», якою було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема статтею 122 КАС України, оскільки вказане жодним чином не доводить поважності причин пропуску строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції указав, зокрема, що враховуючи приписи пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 17.07.2020), з 17.07.2020 відновився відлік процесуальних строків (в т.ч. й строків звернення до суду із позовною заявою), встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

14. Суд апеляційної інстанції погодився із вимогами суду першої інстанції про необхідність надання позивачем доказів направлення на адресу відповідача листом з описом вкладення копій поданих до суду позову з додатками та додатково зазначив, що мета застосування частини дев`ятої статті 44 КАС України полягає у забезпеченні рівності процесуальних прав сторін, які відповідно до частини шостої статті 18 КАС України не мають обов`язку реєструвати офіційні електронні адреси в системі ЄСІТС та не зареєстровані в підсистемі «Електронний суд», бути повідомленими про подання іншими учасниками документів до суду в електронній формі. Суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідачем є ГУ Держпраці у Харківській області, який належить до суб`єктів, визначених частиною шостою статті 18 КАС України та повинен мати зареєстрований «Електронний кабінет», а отже документ, сформований в системі «Електронний суд» - примірник позовної заяви у цій справі, відповідач мав отримати в «Електронному кабінеті» через підсистему «Електронний суд» в автоматичному режимі. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали була відсутня інформація щодо реєстрації ГУ Держпраці у Харківській області в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Суд апеляційної інстанції вважав, що враховуючи низку процесуальних гарантій для всіх учасників справи, зокрема, знати та користуватися всіма процесуальними правами під час розгляду справи, мета повідомлення іншого учасника справи про подання до суду документів у справі, на що власне і спрямовані приписи частини дев`ятої статті 44 КАС України, у цьому випадку не досягнута і принцип рівності учасників процесу в частині права відповідача знати про їх подання та бути ознайомленим з їх змістом, не дотриманий.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

15. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 520/11344/23, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

16. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права в частині, що стосується «ненадання позивачем доказів направлення на адресу відповідача листом з описом вкладення копій поданих до суду позову з додатками», без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №580/5209/22 та від 17.05.2023 у справі №520/4187/21.

17. У додаткових поясненнях позивач додатково звертає увагу, на зміст постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №260/1322/21. Позивач також указує, що в суду апеляційної інстанції наявні були підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, виходячи із вимог пункту 3 частини першої статті 317 КАС України.

18. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

19. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 16.10.1023.

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

21. Ухвалою Верховного Суду від 01.11. 2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі №520/11344/23.

22. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2024 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

25. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

27. Статтями 160 161 КАС України визначено форму та зміст адміністративного позову, встановлено вимоги до позовної заяви, а також документи, які слід додавати до такої.

28. Так, відповідно до частини першої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

29. Відповідно до абзаців першого та другого частини другої статті 161 КАС України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

У разі подання до суду документів в електронній формі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

30. Однією з підстав для залишення позовної заяви без руху, а згодом повернення її позивачеві, були вимоги суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, щодо ненадання до позовної заяви доказів направлення на адресу відповідача листом з описом вкладення копій поданих до суду позову з додатками, яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, була подана в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд».

31. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

32. Згідно із частинами першою, п`ятою та восьмою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС).

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

33. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15/21 затверджено «Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (Положення), а 4 вересня 2021 року у газеті «Голос України» №168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС Електронний кабінет, Електронний суд, підсистеми відеоконференцзв`язку.

34. Абзацом 3 підпункту 15.17 пункту 15 частини першої розділу VII «Перехідних положень» КАС України передбачено, що окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України.

35. Таким чином, зазначені в оголошені Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 05 жовтня 2021 року.

36. Згідно з нормам частин сьомої і восьмої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

37. Вказані положення КАС України кореспондуються із нормами, що закріплені у пункті 16 Положення.

38. За змістом пунктів 24-27 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб адресою https://wiki.court.gov.ua.

Процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом справ у суді та розглядом у Вищій раді правосуддя справ про порушення суддею (прокурором) вимог щодо несумісності, дисциплінарного проступку судді, втручання в діяльність судді, можуть подаватися до суду та Вищої ради правосуддя в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд».

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

39. З вищенаведених положень вбачається, що звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми «Електронний суд» є лише альтернативою, яка не виключає можливості звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником.

40. З матеріалів справи слідує, що позовну заяву подано фізичною особою через підсистему «Електронний суд».

41. Відповідно до частини дев`ятої статті 44 КАС України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

42. Керуючись саме вказаною нормою, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, визначив одну з підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.

43. Колегія суддів погоджується із тим, що загальною нормою КАС України дійсно передбачено подання учасником справи, який звертається до суду із процесуальними документами в електронній формі, таких доказів.

44. Водночас необхідно зазначити, що положення спеціальних норм, які містять вимоги до форми і змісту позовної заяви, в тому числі і щодо переліку документів, які до неї мають бути додані (статті 160 161 КАС України), не містить обов`язку фізичної особи, яка подає позовну заяву, надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

45. Колегія суддів наголошує, що важливим в цьому аспекті є забезпечення можливості ознайомлення інших сторін у справі зі змістом документів, що направляються до суду в електронній формі.

46. Згідно із частиною шостою статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

47. Таким чином, цієї нормою визначено суб`єктний склад осіб, реєстрація офіційної електронної адреси в системі ЄСІТС для яких є обов`язковою.

48. Судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що мета застосування частини дев`ятої статті 44 КАС України полягає у забезпеченні рівності процесуальних прав сторін, які відповідно до частини шостої статті 18 КАС України не мають обов`язку реєструвати офіційні електронні адреси в системі ЄСІТС та не зареєстровані в підсистемі «Електронний суд», бути повідомленими про подання іншими учасниками документів до суду в електронній формі.

49. Однак у цій справі відповідачем є Головне управління Держпраці у Харківській області, яке належить до суб`єктів, визначених частиною шостою статті 18 КАС України та повинне мати зареєстрований «Електронний кабінет», а отже документ, сформований в системі «Електронний суд» - примірник позовної заяви у цій справі, відповідач мав отримати в «Електронному кабінеті» через підсистему «Електронний суд» в автоматичному режимі.

50. Тобто мета повідомлення іншого учасника справи про подання до суду документів у справі, на що власне і спрямовані приписи частини дев`ятої статті 44 КАС України, у цьому випадку мала бути досягнута і принцип рівності учасників процесу в частині права Головного управління Держпраці у Харківській області знати про їх подання та бути ознайомленим з їх змістом, мав бути дотриманий.

51. Підтверджений належними доказами намір суб`єкта приватного права дотриматися вимог процесуального закону разом зі встановленими фактами невиконання суб`єктом владних повноважень імперативних вимог статті 18 КАС України (зареєструвати офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі), а також низка процесуальних гарантій для всіх учасників справи, зокрема, знати та користуватися всіма процесуальними правами під час розгляду справи в суді, не можуть бути підставою для позбавлення такого суб`єкта приватного права гарантованого Конституцією України права на звернення до адміністративного суду із позовною заявою за захистом своїх прав.

52. Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 28.03.2023 у справі №260/1322/21.

53. Розвиваючи зазначену правову позицію слід також зауважити, що подаючи позовну заяву в електронній формі за допомогою ЄСІТС до суб`єкта владних повноважень, який зобов`язаний був зареєструвати свою офіційну електронну адресу та мати відповідний електронний кабінет, у позивача-фізичної особи були легітимні очікування, що відповідач сумлінно виконав наведений обов`язок та отримає примірник позовної заяви із доданими до неї матеріалами саме в автоматичному режимі в електронній формі.

54. Суд враховує встановлені судом апеляційної інстанції обставини, що на час прийняття судом першої інстанції відсутності відомостей про реєстрацію відповідача у ЄСІТС.

55. Однак на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції перевіряє позовну заяву вимогам, визначених статтями 160 161 КАС України, та саме невідповідність позовної заяви цим норма процесуального закону може бути підставою для залишення позовної заяви без руху, а не вимоги частини дев`ятої статті 44 КАС України, невиконання яких фактично стало підставою для залишення без руху, а в подальшому - повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

56. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині неусунення недоліків щодо ненадання до позовної заяви доказів направлення на адресу відповідача листом з описом вкладення копій поданих до суду позову з додатками.

57. Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 звертав увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

58. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неврахування висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №260/1322/21, знайшли своє підтвердження.

59. Аналізуючи зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів також звертає увагу, що змінюючи мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що враховуючи приписи пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 17.07.2020), з 17.07.2020 відновився відлік процесуальних строків (в т.ч. й строків звернення до суду із позовною заявою), встановлених КАС України.

60. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що КАС України та КЗпП України передбачають, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення, та саме з дня ознайомлення з відповідним наказом особа є такою, що знала або повинна була знати про порушення своїх прав.

61. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити також таке.

62. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

63. Частина перша статті 122 КАС України встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

64. За змістом абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

65. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

66. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

67. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення особи до суду з позовом про поновлення на публічній службі встановлено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

68. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно з приписами частин 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

69. З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

70. У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

71. Слід зауважити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

72. Поряд з цим, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

73. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

74. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

75. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

76. Водночас Верховний Суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

77. Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами

78. Окрім того Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок роботодавця повідомити (проінформувати) працівника про його звільнення та ознайомлення з відповідним наказом не може бути применшений обов`язком особи, коли вона «мала бути» обізнана про порушення своїх прав, у зв`язку із таким звільненням. Останнє без належних та допустимих доказів, за своєю суттю, є припущенням по відношенню до законодавчого імперативу щодо повідомлення особи про її звільнення.

79. Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 21.12.2023 у справі №520/10636/23.

80. Повертаючись до змісту оскаржуваної ухвали, слід також дійти висновку, що судом першої інстанції не вжито усіх, визначених законом, заходів та не встановлено усіх фактичних обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення в частині, що стосується надання оцінки поважності заявлених позивачем у клопотанні причин пропуску строку на звернення до суду.

81. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

82. Частини перша та друга статті 55 Конституції України регламентують, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

83. Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

84. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

85. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

86. Верховний Суд враховує, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненні особи до суду. Проте, згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

87. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

88. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

89. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

90. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 31.10.2023 у справі № 380/14623/22.

91. Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій щодо неусунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 та її повернення, не відповідають вимогам процесуального закону.

92. А тому, доводи касаційної скарги знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

93. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

94. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

95. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

96 Враховуючи викладене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

97. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись ст. 2 5 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі №520/11344/23 скасувати.

3. Справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду