ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа №520/11678/21

адміністративне провадження № К/990/6940/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «НОВААГРО» на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «НОВААГРО» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Агропромислова компанія «Новаагро» (далі - Товариство) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Харківській області, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00103380727 та №00103420727 від 08 червня 2021 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Харківській області №00103380727 та №00103420727 від 08 червня 2021 року винесені щодо Товариства та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь Товариства сплачений судовий збір в сумі 22700 грн.

Представник позивача звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь Товариства витрати на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 63560 грн.

Додатковою постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року заяву ТОВ «Агропромислова компанія «Новаагро» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Прийнято додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ «Агропромислова компанія «Новаагро» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Не погоджуючись із зазначеною додатковою постановою суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні заяви, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його у цій частині скасувати, а заяву задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Відповідно до ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Частинами 3, 4 ст.134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Згідно із п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Вказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 травня 2021 року між Товариством та АО «ЛОУ УОЛВС» (Адвокатське об`єднання за Договором) укладено Договір про надання правової допомоги №1/АПК відповідно до якого Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання, зокрема, по наданню послуг з представництва у встановленому порядку інтересів Клієнта в судових органах, зокрема господарських судах, судах загальною юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.

17 грудня 2021 року між Товариством та АО «ЛОУ УОЛВС» укладена Додаткова угода б/н до Договору № 1/АПК про надання правової допомоги від 01 травня 2021 року, відповідно до якої Адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання з написання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі №520/11678/21; складання інших заяв та процесуальних документів по суті справи; надання усних консультацій з вивченням документів; участь в судових засіданнях в Другому апеляційному адміністративному суді.

В підтвердження наданих за Договором послуг, позивачем надано підписаний акт прийому-передачі наданих послуг від 22 грудня 2021 року на суму 63560 грн, а саме за послуги з написання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду 54480 грн, участь в судовому засіданні 9080 грн.

Відповідно до Додаткової угоди встановлено строк оплати наданих послуг протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту-здачі наданих послуг.

28 грудня 2021 року позивачем в повному обсязі сплачено за надані Адвокатським об`єднанням послуги з правничої допомоги у справі №520/11678/21 за Додатковою угодою б/н від 17 грудня 2021 року до Договору 1/АПК про надання правової допомоги від 01 травня 2021 року, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями від 28 грудня 2021 року №111314 та №111190.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, є суттєво завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що правова позиція позивача в судах першої та апеляційної інстанцій не змінювалась. Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, написання відзиву, тобто, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З урахуванням принципу співмірності обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, складністю справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в додатковій постанові від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18, встановлено, що надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що сума в розмірі 20000 грн в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи у Другому апеляційному адміністративному суді, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судом апеляційної інстанції, на підставі яких суд встановив обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «НОВААГРО» залишити без задоволення, а додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає..

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді І.В.Дашутін

І.Л.Желтобрюх