№ 520/12138/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 520/12138/19

адміністративне провадження № К/9901/28435/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Данилевич Н. А., Білак М. В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (головуючий суддя Спаскін О. А., судді: Любчич Л. В., П`янова Я. В.),

І. Суть спору

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Харківській області від 01 листопада 2019 року № 1091 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» в частині пункту 3 наказу щодо звільнення з посади начальника Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області з 01 листопада 2019 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірний наказ прийнято безпідставно, необґрунтовано, без з`ясування всіх обставин справи та є таким, що не ґрунтується на фактах, прийнятий із спотворенням фактичних даних, із порушенням засад неупередженості та рівності всіх перед законом.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.

Наказом ГУ НП в Харківській області від 25 квітня 2019 року № 109 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області.

11 жовтня 2019 року наказом ГУНП в Харківській області № 998 полковнику поліції ОСОБА_1 оголошено зауваження. Строк дії дисциплінарного стягнення до 12 грудня 2019 року.

24 жовтня 2019 року до ГУ НП в Харківській області від громадянина ОСОБА_2 надійшла заява (зареєстрована в ЄО ГУ НП за № 1560) щодо дій слідчого СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , який, перебуваючи на посаді слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, без відома заявника користувався його автомобілем «Маzdа 6», який ОСОБА_3 не належав та був викрадений 30 червня 2019 року у м. Київ. У зазначеній заяві ОСОБА_2 також зазначив, що він звертався до начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 , який будь-яких заходів за даним фактом не вжив.

Наказом ГУНП в Харківській області від 25 жовтня 2019 року № 1798 «Про призначення та проведення службового розслідування» за вказаними у заяві обставинами було призначено службове розслідування.

26 жовтня 2019 року слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області відомості, викладені у заяві громадянина ОСОБА_2 , були внесені до ЄРДР за № 12019220000001547 за фактом можливої причетності поліцейських ГУ НП в Харківській області до приховування майна, здобутого злочинним шляхом, а саме викраденого автомобіля заявника, та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 Кримінального кодексу України.

28 жовтня 2019 року наказом ГУ НП в Харківській області № 370 о/с полковника поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування.

31 жовтня 2019 року наказом ГУ НП в Харківській області № 1837 «Про внесення змін до наказу ГУНП в Харківській області від 25 жовтня 2019 року № 1798» було змінено склад дисциплінарної комісії.

31 жовтня 2019 року наказом ГУ НП в Харківській області № 1088 до полковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Строк дії дисциплінарного стягнення до 01 лютого 2020 року.

Так, службовим розслідуванням встановлено, що 01 липня 2019 року Деснянським управлінням поліції ГУ НП в м. Києві розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 289 КК України за заявою громадянина ОСОБА_2 за фактом незаконного заволодіння невідомою особою його автомобілем «Mazdа 6», н. з. НОМЕР_1 . Відомості були внесені до ЄРДР за № 12019100030004857. Даний автомобіль був оголошений у розшук.

Як установлено судами та підтверджено матеріалами справи, службовим розслідуванням встановлено, що 30 серпня 2019 року начальник Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_1 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, від працівника СБУ ОСОБА_4 отримав інформацію відносно свого підлеглого - слідчого СВ цього ж підрозділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , що останній користується викраденим автомобілем марки «Mazdа 6». Полковник поліції ОСОБА_1 , будучи відповідно до вимог п. 1 розділу 7 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16 лютого 2018 року № 111, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за № 371/31823, відповідальним за організацію реагування на повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, будь-яких заходів щодо реагування на вказане повідомлення не вжив; у порушення вимог підп. 1 п. 1 та п. 6 розділу II цього Порядку, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, на усну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення не відреагував; заходів щодо його припинення не вжив, не забезпечив дотримання порядку приймання, обліку, розгляду та реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, чим порушив підпункт 2 пункту 7 своїх функціональних обов`язків, затверджених начальником ГУ НП в Харківській області від 13 серпня 2019 року

№ 4452/119/01/25-2019.

Крім того службовим розслідуванням установлено, що 31 серпня 2019 року полковник поліції ОСОБА_1 , перебуваючи біля входу до будівлі Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області, вдруге отримав від працівника СБУ інформацію про можливу причетність слідчого СВ Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 до приховування майна, здобутого злочинним шляхом, а саме: викраденого автомобіля ОСОБА_2 та зазначену інформацію також підтвердив особисто громадянин ОСОБА_2 , який був присутній на даній зустрічі.

Проте, ОСОБА_1 , як поліцейський, на усну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення не відреагував; заходів щодо його припинення не вчинив, не забезпечив дотримання порядку приймання, обліку, розгляду та реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, тим самим порушив вимоги підп. 1 п. 1 та п. 6 розділу II цього Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, та підпункт 2 пункту 7 своїх функціональних обов`язків, затверджених начальником ГУ НП в Харківській області від 13 серпня 2019 року № 4452/119/01/25- 19.

Також службовим розслідуванням установлено, що начальник Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_1 , як поліцейський, який є начальником для підлеглих йому поліцейських, нехтуючи зобов`язанням бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги поліцейського, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати старанність у службі, своєю поведінкою не сприяв дотриманню підпорядкованими працівниками вищезазначених норм. Указані дії ОСОБА_1 негативно впливають на дотримання підлеглим особовим складом дисципліни та законності та завдають суттєвої шкоди авторитету керівників ГУ НП в Харківській області, що, у свою чергу, підриває довіру громадян до Національної поліції України.

Висновком службового розслідування обставин, що пом`якшують відповідальність полковника поліції ОСОБА_1 не встановлено. Натомість, обставинами, що обтяжують його відповідальність, є настання тяжких наслідків, що виразилося у підриві авторитету до Національної поліції України та довіри населення України до поліцейських.

Начальником ГУ НП в Харківській області 01 листопада 2019 року затверджено висновок за результатами службового розслідування за фактами, викладеними у заяві ОСОБА_2 , яким відомості, викладені у заяві громадянина ОСОБА_2 , знайшли своє підтвердження (п. 2 Висновку).

За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні вимог підп. 1 п. 1 та п. 6 розділу II Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, та п. 1 розділу 7 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16 лютого 2018 року № 111, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18 березня 2018 року за № 371/31823; підпункту 2 пункту 7 своїх функціональних обов`язків; до начальника Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади (п. 5 Висновку).

Наказом ГУ НП в Харківській області від 01 листопада 2019 року № 1091 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» (пункт 3 наказу), звільнено з посади начальника Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з таким наказом та вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач був обізнаний, що його підлеглий ОСОБА_3 користується викраденим автомобілем, але передбачених у такому випадку заходів не вчинив. Суд зазначив, що подібні випадки негативно впливають на імідж як поліції, так і органів державної влади загалом, підривають віру громадян у спроможність поліції на високому професійному рівні здійснювати покладені на неї завдання з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року скасовано. Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01 листопада 2019 року № 1091 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» в частині пункту 3 наказу, щодо звільнення з посади начальника Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області з 01 листопада 2019 року.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про вчинення кримінального правопорушення матеріали справи не містять. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що ані матеріали службового розслідування, ані рішення суду першої інстанції, не містять жодного підтвердження того, що в Індустріальному ВП неналежним чином було організовано реагування на повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, достовірність, повноту і своєчасність подання інформації до чергової служби вищого рівня, інших органів державної влади (п.1 розділу 7 Інструкції), що стало, згідно із оскаржуваним наказом ще однією підставою для звільнення позивача з посади.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ГУ НП в Харківській області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на те, що дана справа набула суспільного резонансу, про що свідчать публікації у засобах масової інформації України. Таким чином, підставою подання касаційної скарги є те, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для ГУ НП в Харківській області з метою підтримання довіри громадян до діяльності поліції в цілому та до поліцейських ГУНП в Харківській області. Скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень підпункту 1 пункту 1 та пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, та пункту 1 розділу 7 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16 лютого 2018 року № 111.

Позивачем відзив на касаційну скаргу не подавався, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII установлено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За приписами ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону № 580-VIII установлено, що переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявленні порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно з ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

За приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з підп. 1 п. 1, п. 6 розд. ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 08 лютого 2019 року № 100, прийняття заяв (повідомлень) незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснює цілодобово, безперервно та невідкладно орган (підрозділ) поліції, до якого надійшла така інформація. Заяви (повідомлення) можуть бути усні або письмові. Поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Пунктом 1 розд. VII Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 16 лютого 2018 року № 111, визначено, що за організацію реагування на повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, достовірність, повноту і своєчасність подання інформації до чергової служби вищого рівня, інших органів державної влади відповідають начальники органів (підрозділів) поліції або особи, які виконують їх обов`язки.

VІІ. Висновки Верховного Суду

В силу положень ч. 1 ст. 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.

З аналізу вказаного вище законодавства вбачається, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника Національної поліції України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Крім того, колегія суддів зауважує, що кожний поліцейський незалежно від місця перебування, часу доби у разі отримання інформації про кримінальне правопорушення чи іншу подію (у будь-якій формі) повинен вжити всіх можливих заходів з метою належного реагування та припинення кримінального правопорушення чи іншої події, всебічно сприяти їх розслідуванню і розкриттю. Вступаючи на службу в поліції кожний поліцейський взяв на себе підвищені зобов`язання щодо дотримання службової дисципліни, як у службовий так і позаслужбовий час. Присяга поліцейського зобов`язує вірно служити, дотримуватися законодавства, поважати права людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського. Авторитет поліції багато в чому пов`язується з авторитетом поліцейського, оцінкою його поведінки як у професійній сфері, так і поза межами його професійної (службової) діяльності. Поліцейський повинен докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади слугувало нереагування останнього на усну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення та невжиття відповідних дій після такого повідомлення.

Так, як вже зазначалось за фактом незаконного заволодіння невідомою особою автомобілем «Mazdа 6», н. з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , 01 липня 2019 року Деснянським управлінням поліції ГУ НП в м. Києві були внесені відомості до ЄРДР за № 12019100030004857 та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 289 КК України.

30 серпня 2019 року у службовому кабінеті ОСОБА_1 отримав інформацію від працівника СБУ ОСОБА_4 про причетність його підлеглого ОСОБА_3 до викраденого автомобіля. Інформацію стосовно того, що ОСОБА_3 користується викраденим автомобілем «Mazdа 6», позивач також отримував від цих осіб і 31 серпня 2019 року, перебуваючи біля входу до будівлі Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області.

Проте, жодних заходів щодо реагування на таку інформацію позивач не вчинив, тобто не забезпечив дотримання порядку приймання, обліку, розгляду та реагування на повідомлення про кримінальне правопорушення.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про вчинення кримінального правопорушення його підлеглим матеріали справи не містять. Поряд з цим, суд зауважив, що позивач зазначив, що жодної заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення 30 серпня 2019 року він взагалі не отримував.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що з пояснень ОСОБА_2 убачається, що він не спілкувався з позивачем і не повідомляв останнього про викрадення автомобіля. Суд дійшов висновку, що ані працівник СБУ ОСОБА_4 , ані ОСОБА_2 з усною чи письмовою заявою про кримінальне правопорушення не звертались.

Пунктом 6 розд. ІІ Порядку № 100 передбачений обов`язок поліцейського вжити певних заходів у разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію або звернення до нього громадян із заявою (повідомленням).

Водночас, скаржник у своїй касаційній скарзі стверджує, що порушення службової дисципліни полковником поліції ОСОБА_1 підтверджується: копією матеріалів ЖЄО Немишлянського ВП від 27 серпня 2019 року № 18888 (з приводу знаходження викраденого автомобіля на парковці ТЦ «Екватор»); довідкою УКЗ ГУ НП в Харківській області від 01 листопада 2019 року № 7569/119/12-2019 про те, що згідно даних інтегрованого порталу НП України з 00:00 год. 31 серпня 2019 року по 00:00 год. 02 вересня 2019 року до ЄО Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області інформація (заяви, повідомлення, рапорти) стосовно виявлення або отримання інформації щодо виявлення можливо викраденого автомобіля не реєструвалася; поясненнями ОСОБА_1 , з яких убачається, що повідомлення які він отримав від працівника СБУ ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , не були зареєстровані у Єдиному обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події; поясненнями ОСОБА_3 , з яких убачається, що позивач сказав йому щоб він сам розібрався з даним питанням та вирішив його; поясненнями підполковника поліції ОСОБА_5 , з яких убачається, що 30 серпня 2019 року він був присутнім при розмові працівника СБУ ОСОБА_4 та начальником Індустріального ВП полковником поліції ОСОБА_1 , під час якої дізнався, що слідчий ОСОБА_3 керує автомобілем «Mazdа 6», який розшукується за фактом незаконного заволодіння у м. Києві; поясненнями ОСОБА_2 про те, що 31 серпня 2019 року він разом з працівником СБУ ОСОБА_4 приїхав до Індустріального ВП з метою повторного спілкування з ОСОБА_3 з приводу повернення викраденого автомобіля. Під час цієї бесіди був присутній ОСОБА_1 , який пояснив, що у даній ситуації він нічого зробити не може. Вказані докази містяться у матеріалах справи.

На вказані обставини ГУ НП в Харківській області зазначало у своїх запереченнях на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу, однак, суд апеляційної інстанції не надав оцінки вказаним доводам відповідача. Крім того, судом не було й вмотивовано відхилено такий доказ у цій справі.

Разом з тим, з пояснень ОСОБА_1 , які він надав в рамках службового розслідування 29 жовтня 2019 року та виклав власноруч, убачається, що 30 серпня 2019 року до нього звернувся працівник СБУ ОСОБА_4 з приводу можливої підозри у керуванні викраденим автомобілем «Mazdа 6», д. н. з. НОМЕР_2 , підлеглим позивача - ОСОБА_3 . Судом апеляційної інстанції не надано оцінки поясненням позивача під час службового розслідування, а також не відхилено їх, як такі, що не підтвердженні або не відповідають обставинам справи, іншим доказам у справі.

Також колегія суддів не може оминути увагою висновок суду апеляційної інстанції, що звільнення зі служби як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, відповідачем не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

Однак, як убачається з оскаржуваного наказу від 01 листопада 2019 року № 1091 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади. Зазначений вид стягнення відрізняється від крайньої міри дисциплінарної відповідальності (звільнення зі служби в поліції), а також передбачає переміщення поліцейського на посаду нижчу, ніж та, на якій перебував поліцейський (п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону № 580-VIII). При визначенні незаконності накладеного дисциплінарного стягнення судом апеляційної інстанції не враховано вищезазначене, а також застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади за наявності двох дисциплінарних стягнень (зауваження та догана), строк дії яких не закінчився.

Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову є передчасними, оскільки судом не встановлено усіх фактичних обставин справи й не досліджено відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1- 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти докази, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до цього суду.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341 345 349 355-356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

М. В. Білак