ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 520/12477/22
адміністративне провадження № К/990/20804/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року, постановлену у складі судді Спірідонова М.О. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мінаєвої О.М. (доповідач), Кононенко З.О., Калиновського В.А.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19 жовтня 2022 року № 570 "Про застосування до працівників УПП в Харківській області ДПП дисциплінарних стягнень" в частині застосування до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 28 жовтня 2022 року № 1363 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції;
1.3. поновити з 29 жовтня 2022 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції;
1.4. зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
1.5. звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції з 29 жовтня 2022 року;
1.6. звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції суми заробітної плати в межах одного місяця;
1.7. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати на професійну правову допомогу в розмірі 12000 грн.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 січня 2023 року у справі №520/12477/22 клопотання представника позивача - Тарасенка М.І. про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави для поновлення строку та докази поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
3. 11.01.2023 представником позивача було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначено, що відповідачем було ознайомлено позивача лише з оскаржуваним наказом Департаменту патрульної поліції від 28.10.2022 № 1363 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. Іншими матеріали службового розслідування було отримано представником позивача 05.12.2022 року, на другий адвокатський запит звернений до відповідача.
3.1. Також в обґрунтування клопотання зазначено, що в період часу від дати ознайомлення із наказом про звільнення і до часу спливу строку на подання позовної заяви, позивач та його представник не мали жодних доказів на підтвердження доводів позовної заяви, а відтак і не могли виконати процесуальний обов`язок, визначений ст. 161 КАС України. Таким чином, представник позивача зазначає, що позивач звернувся межах строку звернення до суду з дати отримання повного пакету документів стосовно службового розслідування, а саме з 05.12.2022 року.
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України та ч.2 ст.123 КАС України.
5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що про порушення своїх прав позивач знав ще з 28.10.2022 року, однак лише з 05.12.2022 року почав вчиняти дії, спрямовані на захист порушених прав та до суду звернувся лише 20.12.2022 року, тобто після спливу майже двох місяців після винесення відповідачем оскаржуваних наказів. Позивачем не доведено об`єктивної неможливості звернення до відповідача для отримання інформації щодо статусу трудових відносин між позивачем та відповідачем, з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, дій, або бездіяльності, що могли порушувати його права. При цьому, отримання позивачем 05.12.2022 року матеріалів службового розслідування у відповідь на звернення адвоката не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. За таких обставин позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних причин.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права та просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що як суд першої інстанції так і апеляційний суд не звернули уваги на доводи поважності пропуску строку звернення до суду, про які було зазначено в клопотанні на поновлення строку, що в свою чергу привело до позбавлення позивача можливості скористатися його конституційним правом на судовий захист своїх прав та правом на справедливий судовий розгляд.
7.1. Крім того, позивач зазначає, що позивач дізнався про своє звільнення від дати отримання наказу про звільнення по особовому складу, однак він не розумів підстав з яких його було звільнено, не зрозумів за що саме його звільнили, а тому не міг знати про те, чи дійсно порушено його право чи ні, оскільки виключно тоді коли позивач би розумів підстави свого звільнення, можливо було б говорити, що він з цими підставами згоден і це звільнення не порушує його права. Не знаючи про підстави свого звільнення, позивач не знає про те чи порушено його права, оскільки в такому випадку, якщо він розумів підстави, він міг би свою поведінку визнати самостійно недопустимою і не вважати при цьому, що його права були порушені. А не знаючи про те за що ж саме його було звільнено, не розуміючи мотивів з яких виходив відповідач при звільненні, не можливо і зрозуміти про те, чи порушили його права чи ні.
7.2. Скаржник вказує, що Наказ №1363 о/с від 28.10.2022 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 був лише одним єдиним документом, із яким його було ознайомлено із всієї кількості матеріалів службового розслідування, що становили собою 172 сторінки інформації. Зміст цього документу містив в собі лише інформацію про те, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції із певною кількістю вислуги років. Більше ніякої інформації даний наказ в собі не несе. В ньому не вказуються мотиви із яких виходив відповідач при звільненні позивача зі служби, не вказуються доводи що обґрунтовують законність такого звільнення, не міститься взагалі ніякої інформації про те які дії були вчиненні позивачем та були розцінені як дисциплінарний проступок, що був вчинений з боку позивача. Більше того, із наказом від 19.10.2022 № 570 щодо застосування самого дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, позивача ніхто не ознайомлював. Саме в цьому наказі відповідач частково обґрунтовував підстави і мотиви з яких він виходив при звільненні позивача зі служби. Всі інші підстави і мотиви звільнення були викладені і завжди викладаються у висновку за результатами проведення службового розслідування. Таким чином, позивач був ознайомлений лише із наказом про своє звільнення від 28.10.2022 № 1363 о/с з обмеженим змістом без розуміння мотивів і підстав з яких виходив відповідач, звільняючи його зі служби в поліції.
7.3. Позивач зазначає, що судами першої і апеляційної інстанції повністю проігноровані доводи поважності пропуску строку, що були пов`язані із необхідністю зібрання доказів адвокатом на виконання процесуального обов`язку, що встановлений ч.1 ст. 161 КАС України, і ставить в обов`язок для позивача, додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
7.4. Також, скаржник звертає увагу, що судами проігноровані доводи поважності пропуску строку, що були пов`язані із роботою в умовах воєнного стану із постійними повітряними тривогами, відсутністю світла в містах та постійними обстрілами міста Харкова. Разом з тим, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55 124 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
IV. Джерела права й акти їх застосування
9. Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
10. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
10.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10.3. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
11. Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
12. За пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
V. Оцінка Верховного Суду
13. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
14. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
15. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
16. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
17. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права.
18. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
19. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
20. Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
21. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
23. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
24. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову в даній справі є скасування наказів Департаменту патрульної поліції від 19.10.2022 № 570 «Про застосування до працівників УПП в Харківській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині застосування до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та від 28.10.2022 № 1363 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
26. Таким чином, предметом спору є правовідносини щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби для яких, частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено місячний строк звернення до суду.
27. Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, про факт свого звільнення зі служби в поліції позивач знав з 28.10.2022 року, з моменту ознайомлення з оскаржуваним наказом про звільнення, що також що не заперечується позивачем по справі.
29. Разом з тим, позивач стверджує, що про порушення своїх прав він дізнався лише 05.12.2022 шляхом отримання на адвокатський запит повного пакету документів стосовно службового розслідування, яке слугувало підставою для його звільнення.
30. Так, документи матеріалів службового розслідування відповідачем були надіслані представнику позивача 19.11.2022 року на адвокатський запит від 02.11.2022 року із вих. № 526аз/41/14/02-2022 та отримані представником позивача 05.12.2022 року.
31. З цим позовом позивач до суду звернувся 20.12.2022.
32. Суд зазначає, що той факт, що на адвокатський запит від 02.11.2022 із вих. № 526аз/41/14/02-2022 позивач отримав відповідь 05.12.2022 не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
33. Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.
34. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
35. Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
36. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
37. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
38. Натомість, заявляючи клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та їх поновлення, позивач не надає доказів поважності причин пропуску цього строку, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, починаючи з моменту порушення його прав, а саме з 28 жовтня 2022 року.
39. Таким чином, позивачем не надано до суду відповідних доказів та письмових пояснень із зазначенням об`єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду, а підстави пропуску, вказані позивачем визнані неповажними.
40. У своїй касаційній скарзі представник позивача наголошує на тому, що позивач дізнався про своє звільнення від дати отримання наказу про звільнення по особовому складу, однак він не розумів підстав з яких його було звільнено. Зміст цього документу містив в собі лише інформацію про те, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції із певною кількістю вислуги років. Більше ніякої інформації даний наказ в собі не несе. В ньому не вказуються мотиви із яких виходив відповідач при звільненні позивача зі служби, не вказуються доводи що обґрунтовують законність такого звільнення, не міститься взагалі ніякої інформації про те які дії були вчиненні позивачем та були розцінені як дисциплінарний проступок, що був вчинений з боку позивача, у зв`язку з чим, звернувся до відповідача з адвокатським запитом повного пакету документів стосовно службового розслідування, яке слугувало підставою для його звільнення.
41. Документи матеріалів службового розслідування отримані представником позивача 05.12.2022 року.
42. Таким чином, позивач зазначає, що у нього до 05.12.2022 року не було основного доказу, на підставі якого останній міг звернутись до суду.
43. Разом з тим, Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
44. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.
45. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
46. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
47. Слід зазначити, що учасники справи повинні дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
48. Позивач був обізнаний щодо його порушених прав ще починаючи з 28.10.2022 року, що не заперечується, а навіть підтверджується в касаційній скарзі.
49. Доводи скаржника щодо неможливості звернення до суду у строк, зважаючи на відсутність основного доказу, не спростовує факту обізнаності про порушення прав позивача, а також не позбавлено останнього, звернувшись за захистом своїх прав до суду, звернутись з клопотанням про витребування доказів відповідно до статті 80 КАС України.
50. Стосовно плосилання скаржника на введення воєнного стану у період порушення прав позивача та у період звернення до суду, Суд зазначає наступне.
51. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
52. Обставина введення на території України воєнного стану могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
53. Проте таких доказів позивачем надано не було.
54. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача про поновлення такого строку, є неповажними.
55. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
56. Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
57. Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачеві.
58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
59. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлені законні і обґрунтовані судові рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
VІ. Судові витрати
60. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №520/12477/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
Н.М. Мартинюк