ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 грудня 2023 року

справа №520/1287/22

адміністративне провадження № К/990/37809/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Концерн Авек та Ко»

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (суддя - Рубан В. В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року (судді: Присяжнюк О. В., Спаскін О. А., Любчич Л. В.),

у справі №520/1287/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «Концерн Авек та Ко»

до Державної податкової служби України

про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації в частині, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Приватне акціонерне товариство «Концерн Авек та Ко» (далі - Товариство, платник податків, позивачу справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, податковий орган, відповідач у справі), в якому просило: визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 26 листопада 2021 року № 4529/ІПК/99-00-21-03-02-06 в частині висновку: «...та одночасно з цим Товариство зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму, що була включена до податкового кредиту на підставі такої податкової накладної, з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну (оскільки оплата Продавцю за товари, що постачаються Товариству, здійснюється не безпосередньо Товариством, а Третьою особою); зобов`язати Державну податкову службу України надати ПРАТ «Концерн Авек та Ко» на звернення на отримання індивідуальної податкової консультації від 07 вересня 2021 року № 598 (вхідний номер в Державній податковій службі України - 4281/ІПК/6 від 07 вересня 2021 року) нову індивідуальну податкову консультацію, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі №520/1287/22, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що незалежно від того, що оплата за товари, що постачаються продавцем товариству, здійснюється третьою особою, податкова накладна складається продавцем на дату виникнення податкових зобов`язань на покупця таких товарів (тобто на товариство). Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, є підставою для включення товариством сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту, та одночасно з цим товариство зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму, що була включена до податкового кредиту на підставі такої податкової накладної, з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПК України, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну (оскільки оплата продавцю за товари, що постачаються товариству, здійснюється не безпосередньо товариством, а третьою особою).

10 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Концерн Авек та Ко» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі №520/1287/22.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу з суду першої інстанції.

04 грудня 2023 року справа №520/1287/22 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України у подібних правовідносинах.

Помилка судів першої та апеляційної інстанцій у застосуванні пункту 198.5 статті 198 ПК

України, на думку позивача, полягає у наступному.

Пункт 198.5 статті 198 ПК України зобов`язує платника податку на додану вартість нарахувати податкові зобов`язання та скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, вказаних в підпунктах «а» - «г» цього пункту.

Тобто, пункту 198.5 статті 198 ПК України має застосовуватись виключно у разі використання платником податку на додану вартість придбаних ним товарів (послуг, нематеріальних активів) в операціях, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, в операціях, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, в операціях, що здійснюються платником податку в межах його балансу, та в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Визначений підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України перелік підстав є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає. Цей перелік не містить такої підстави для нарахування платником податку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, як здійснення оплати продавцю товарів (послуг, нематеріальних активів) не безпосередньо платником податку, а іншою особою на прохання такого платника у рахунок погашення грошових зобов`язань такої особи перед платником податку.

Отже, пункт 198.5 статті 198 ПК України взагалі не підлягає застосуванню до обставин, що зазначені у наданій відповідачем на прохання позивача ІПК.

Позивач зазначає, як правильно зазначив відповідач в передостанньому абзаці на стор. 2 ІПК і суди у своїх рішеннях, пункт 198.5 статті 198 ПК України зобов`язує платника податку на додану вартість нарахувати податкові зобов`язання у разі, якщо товари (роботи, послуги) «призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПК України)».

При цьому, згідно з абзацами 7 - 9 пункту 198.5 статті 198 ПК України, з метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже безперечно, що передбачені пунктом 198.5 статті 198 ПК України підстави нарахування податкових зобов`язань («використання в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку») пов`язані з визначеною платником податку або такою, що фактично склалася, долею придбаних таким платником товарів (робіт, послуг) - напрямом їх використання.

Проте, ці підстави не пов`язані з тим, яким саме чином платником податків-покупцем здійснено оплату за такі товари (роботи, послуги) - безпосередньо постачальнику або ж через іншу особу.

Позивач наголошує, що суд першої інстанції не тільки не надав оцінки аргументу позивача, що пункт 198.5 статті 198 ПК України не підлягає застосуванню до даних відносин, оскільки не містить відповідної підстави для нарахування податкових зобов`язань, а й не навів у своєму рішенні жодного мотиву застосування цієї норми. Не усунув цей недолік і апеляційний суд.

Скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 520/1287/22, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 520/1287/22, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Податковий орган відзив на касаційну скаргу позивача не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Позивач 07 вересня 2021 року звернувся до Державної податкової служби України із зверненням № 598 на отримання індивідуальної податкової консультації, в якій зазначив, що, у зв`язку з неможливістю оплатити постачальнику за товар (роботи/послуги), ПРАТ «Концерн Авек та Ко» попросило третю особу зробити попередню оплату своєму постачальнику в рахунок зменшення її боргу перед ПРАТ «Концерн Авек та Ко», про що позивачем направлено відповідні листи до постачальника та третьої особи. Постачальником виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на ПРАТ «Концерн Авек та Ко» датою першої події оплатою за позивача третьою особою, та виписано видаткову накладну (акт наданих послуг) на ПРАТ «Концерн Авек та Ко». У зв`язку з вищевикладеними обставинами, позивач просить роз`яснити: який порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість при оплаті за ПРАТ «Концерн Авек та Ко» за товар (роботи/послуги) від третьої особи, якщо оплата перша подія; чи має право ПРАТ «Концерн Авек та Ко» включити зареєстровані на ПРАТ «Концерн Авек та Ко» податкові накладні до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ.

За результатами розгляду вищевказаного звернення позивача, контролюючим органом позивачу надана індивідуальна податкова консультація № 4529/ЩК/99-00-21-03-02-06 від 26 листопада 2021 року, якою, зокрема, роз`яснено, що Товариство зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму, що була включена до податкового кредиту на підставі такої податкової накладної, з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПК України, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну (оскільки оплата Продавцю за товари, що постачаються Товариству, здійснюється не безпосередньо Товариством, а Третьою особою).

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Згідно з підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пунктів 52.1 - 52.2 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:

найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;

код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);

підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис;

дату звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Наслідки застосування податкових консультацій визначені статтею 53 ПК України. За нормами цієї статті у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

У випадку якщо в судовому порядку було визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію (рішення набрало законної сили) Податковий кодекс покладає на контролюючий орган обов`язок надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду, виходячи з яких було скасовано попередню консультацію.

У своєму зверненні на отримання індивідуальної податкової консультації позивач просив роз`яснити порядок формування податкового кредиту з ПДВ при оплаті за ПРАТ «Концерн Авек та Ко» за товар (роботи/послуги) від третьої особи, якщо оплата - перша подія. Чи має право Товариство включити зареєстровані на нього податкові накладні до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ?

Податковий орган в індивідуальній податковій консультації зазначив, що правила формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних встановлено статтями 187, 198 і 201 ПК України.

Процитувавши норми наведених статей кодексу, податковий орган здійснив висновок, що незалежно від того, що оплата за товари, що постачаються продавцем товариству, здійснюється третьою особою, податкова накладна складається, продавцем на дату виникнення податкових зобов`язань на покупця таких товарів (тобто на товариство).

Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, є підставою для включення товариством сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту, та одночасно з цим товариство зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму, що була включена до податкового кредиту на підставі такої податкової накладної, з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПК України, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну (оскільки оплата продавцю за товари, що постачаються товариству, здійснюється не безпосередньо товариством, а третьою особою).

При цьому, в оскаржуваній консультації, контролюючий орган не визначає конкретний підпункт («а», «б», «в», «г») пункту 198.5 статті 198 ПК України, під який підпадає описана у зверненні ситуація.

Суд першої інстанції повністю продублював податкову консультацію та здійснив висновок про її правомірність, при цьому, не обґрунтував своє рішенні в контексті доводів, заявлених Товариством у позові.

Суд апеляційної інстанції не усунув недоліки рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками, однак послався на підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, без з`ясування обставин щодо використання придбаного товару у господарській діяльності Товариства, а також без правового обґрунтування чому саме підпункт «г» має бути застосований Товариством у ситуації, описаній у зверненні.

За змістом пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що передбачені пунктом 198.5 статті 198 ПК України підстави нарахування податкових зобов`язань пов`язані з визначеною платником податку або такою, що фактично склалася, долею придбаних таким платником товарів (робіт, послуг) - напрямом їх використання. Проте, ці підстави жодним чином не пов`язані з тим, яким саме чином платник податків - покупець здійснив оплату за такі товари (роботи, послуги) - безпосередньо постачальнику або ж через іншу особу.

Отже, безпідставними є висновки індивідуальної податкової консультації щодо необхідності застосування позивачем пункту 198.5 статті 198 ПК України в ситуації, що описана у зверненні платника податків, оскільки норми зазначеного пункту кодексу такої ситуації не визначають. Тим більше, податкова консультація в цій частині є необґрунтованою, контролюючий орган не виклав жодних висновків, які підкріплені нормами права і розкривають послідовність дій платника податків в описаній ситуації.

Щодо питання - чи має право Товариство включити зареєстровані на нього податкові накладні до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ (в ситуації, описаній в зверненні)

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Контролюючий орган в індивідуальній податковій консультації здійснив висновок, що незалежно від того, що оплата за товари, що постачаються продавцем товариству, здійснюється третьою особою, податкова накладна складається, продавцем на дату виникнення податкових зобов`язань на покупця таких товарів (тобто на Товариство). Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, є підставою для включення товариством сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

Позивач не оскаржує індивідуальну податкову консультацію в цій частині. Можливість формування податкового кредиту за податковими накладними, які виписані продавцем по факту попередньої оплати третьою особою були предметом запиту, на що отримано відповідь.

Питання щодо подальшого нарахування податкових зобов`язань з використанням механізму визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПК України не було предметом запиту для отримання індивідуальної податковій консультації, будь-які обставини щодо отримання товару та його використання в певних операціях платником податків при зверненні до податкового органу не зазначено, що зумовлює безпідставність надання консультації у цій частині та унеможливлює зобов`язання податкового органу в наданні нової індивідуальної податкової консультації на звернення на отримання індивідуальної податкової консультації від 07 вересня 2021 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги Товариства, скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позову.

Результати касаційного розгляду

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а тому касаційна скарга Товариства на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі №520/1287/22 підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру та сплатив судовий збір в розмірі 2481,00 грн, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції Товариство сплатило 3721,50 грн, за подання касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій - 4962,00 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь Товариства підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на сплату судового збору в розмірі 5582,25 грн.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Концерн Авек та Ко» задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі №520/1287/22 скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов Приватного акціонерного товариства «Концерн Авек та Ко» задовольнити часткового.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 26 листопада 2021 року № 4529/ІПК/99-00-21-03-02-06 в частині висновку: «...та одночасно з цим Товариство зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму, що була включена до податкового кредиту на підставі такої податкової накладної, з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПКУ, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну (оскільки оплата Продавцю за товари, що постачаються Товариству, здійснюється не безпосередньо Товариством, а Третьою особою)».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Концерн Авек та Ко» (код ЄДРПОУ 22649344) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) судові витрати на сплату судового збору в розмірі 5582,25 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні, 25 копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

І. Я. Олендер