Постанова

Іменем України

22 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 520/13677/19

провадження № 61-685св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису.

Заява мотивована тим, що 06 грудня 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, від якого сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник вказує, що з 01 листопада 2018 року ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно неї насильницькі дії, що підтверджується зверненням до поліції та лікарні. До жовтня 2018 року вона до поліції не зверталась, оскільки бажала налагодити відносини із чоловіком, враховуючи те, що у них росте син і дитині потрібна сім`я.

Разом з тим, 01 листопада 2018 року ОСОБА_2 її сильно побив, у зв`язку з чим вона два тижні проходила лікування. Також 01 листопада 2018 року відкрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за частиною першою статті 125 КК України.

Після цього ОСОБА_2 став постійно допускати фізичне насильство, вона неодноразово зверталась із заявами до Таїровського ВП Київського ВП ГУ НП в Одеській області, зокрема 15 січня 2019 року, 12 лютого 2019 року, 19 лютого 2019 року, 21 березня 2019 року, 01 квітня 2019 року, 14 квітня 2019 року, 08 травня 2019 року, 09 червня 2019 року. Внаслідок її побиття ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї діагностували закриту черпно-мозкову травму та струс головного мозку, з нею стався гіпертонічний криз.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 відносно неї та сина вчиняє фізичне та психологічне насильство, що виражається у постійному тероризуванні, психологічному тиску, побиттях і наклепах відносно неї, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис на строк 6 місяців із заборонами щодо: перебування ОСОБА_2 в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та сина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближення на 50 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зокрема, спеціалізованої школи № 86 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 79; місця реєстрації ОСОБА_1 та сина ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати, якщо вона за власним бажання перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 та сином ОСОБА_5 або контактування з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Видано обмежувальний припис терміном на 6 місяців щодо ОСОБА_2 із встановленням таких обмежень прав та покладенням на нього таких обов`язків: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та сина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближення на 50 м до місця проживання (перебування), навчання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а саме, спеціалізованої школи № 86 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 79; місця реєстрації ОСОБА_1 та сина ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати, якщо вона за власним бажання перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 та сином ОСОБА_5 або контактування з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вона є обґрунтованою та доведеною.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2019 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено частково.

Видано обмежувальний припис строком на 1 (один) місяць стосовно ОСОБА_2 зі встановленням обмеження йому права і покладенням на нього обов`язку заборони перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини справи та надані заявником докази свідчать про наявність підстав для видачі обмежувального припису, оскільки доводи заявника про вчинення щодо неї психологічного та фізичного насильства з боку заінтересованої особи є доведеними.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати в частині часткового задоволення заяви ОСОБА_1 та видачі обмежувального припису строком на 1 (один) місяць стосовно ОСОБА_2 зі встановленням обмеження йому права і покладенням на нього обов`язку заборони перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова в цій частині без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

25 лютого 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому заявник просить суд у задоволенні касаційної скарги заінтересованої особи відмовити, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

13 лютого 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 06 грудня 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, від якого сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Таїровського ВП Київського ВП ГУ НП в Одеській області із заявою про порушення кримінальної справи щодо побиття її 01 листопада 2018 року ОСОБА_2 .

Згідно акту судово-медичного дослідження від 29 листопада 2018 року № 2446 у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження, які утворилися від ударної дії тупих твердих предметів. Зазначені ушкодження підтверджені на підставі висновку експерта від 29 січня 2019 року № 2789.

06 листопада 2018 року, за заявою ОСОБА_1 , відкрито кримінальне провадження № 12018161480003021 стосовно спричинення тілесних ушкоджень 01 листопада 2018 року ОСОБА_6 за ознаками статті 125 КК України.

ОСОБА_1 неодноразово зверталась із заявами до Таїровського ВП Київського ВП ГУ НП в Одеській області, зокрема 15 січня 2019 року, 12 лютого 2019 року, 19 лютого 2019 року, 21 березня 2019 року, 01 квітня 2019 року, 14 квітня 2019 року, 08 травня 2019 року, 09 червня 2019 року, з приводу побиття її ОСОБА_2

11 червня 2019 року у ОСОБА_1 діагностували закриту черпно-мозкову травму та струс головного мозку, що також підтверджено актом судово-медичного обстеження від 27 червня 2019 року №1336.

09 червня 2019 року за заявою ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження № 12019161480001524 стосовно спричинення тілесних ушкоджень 09 червня 2019 року ОСОБА_6 за ознаками статті 125 КК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (частина друга статті 26 вказаного Закону).

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , оскільки наведені ОСОБА_1 обставини містять ознаки застосування відносно останньої заінтересованою особою у справі фізичного та психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до незгоди з висновком суду і переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев