ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року

м. Київ

справа №520/14519/19

адміністративне провадження № К/9901/31384/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Харківській області, в якому просила суд: визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Харківській області щодо невчинення дій зі звільнення з податкової застави, зареєстрованої 22 жовтня 2019 року за №27131651 в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, всього майна ОСОБА_1 згідно акту опису №340/20-40-52-07-16 від 22.10.2019 року; зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області звільнити з податкової застави, зареєстрованої 22 жовтня 2019 року за №27131651 в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, всього майна ОСОБА_1 згідно акту опису №340/20-40-52-07-16 від 22.10.2019 року; стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області 768,40 грн, як витрати по сплаті судового збору за подання позову.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, позов задоволено.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романченка О.М. про ухвалення додаткового рішення про судові витрати.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Гу ДПС у Харківській області.

28 вересня 2020 року до Другого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року заяву задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у загальному розмірі 5000 грн.

Не погодившись з додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтею 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частиною дев`ятою статті 139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частин першої - третьої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами п`ятою-сьомою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 серпня 2019 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 укладено Договір №09/08-2019. На виконання п. 6.2. даного договору 23 грудня 2019 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №13 до Договору №09/08-2019 від 27 серпня 2019 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №10 від 06 грудня 2019 року до Договору №09/08-2019 від 27 серпня 2019 року Адвокатське бюро «Олексія Романченко» прийняло на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в рамках адміністративної справи про визнання протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Харківській області щодо невчинення дій зі звільнення з податкової застави, зареєстрованої 22 жовтня 2019 року за №27131651 в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, всього майна ОСОБА_1 згідно акту опису №340/20-40-52-07-16 від 22 жовтня 2019 року, а також зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області звільнити з податкової застави, зареєстрованої 22 жовтня 2019 року за №27131651 в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, всього майна ОСОБА_1 згідно акту опису №340/20-40-52-07-16 від 22 жовтня 2019 року.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди №13 від 23 грудня 2019 року до Договору №09/08-2019 від 27 серпня 2019 року сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у п.1 даної додаткової угоди, у суді апеляційної інстанції становить 5000 грн у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.

Відповідно до п.9 Додаткової угоди №13 від 23 грудня 2019 року до Договору №09/08-2019 від 27 серпня 2019 року надання Адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді апеляційної інстанції включає: вивчення документів та матеріалів справи, вивчення рішення суду першої інстанції, підготовку та подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, за необхідності підготовку та подання до суду заяв і клопотань з процесуальних питань, заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених КАС України, які необхідні для розгляду справи.

Отже, сума гонорару Адвокатського бюро є фіксованою та не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь Клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.

Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка передбачає можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.

Усі зазначені критерії, як встановлено судом апеляційної інстанції, були дотримані при визначенні розміру гонорару Адвокатського бюро у розмірі 5000 грн.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди №13 від 23 грудня 2019 року до Договору №09/08-2019 від 27 серпня 2019 року Клієнт сплачує кошти, визначені у п.2 даної додаткової угоди протягом 30 календарних днів з моменту підписання даної додаткової угоди.

Відповідно до Акту виконаних робіт №20 від 28 вересня 2020 року до Договору №09/08-2019 від 27 серпня 2019 року, сторони погодили наступне: Відповідно до п.1,9 Додаткової угоди №13 від 23 грудня 2019 року до Договору №09/08-2019 від 27 серпня 2019 року Адвокатське бюро надало правову допомогу в рамках адміністративної справи №520/14519/19, а саме:

підготовлено відзив на апеляційну скаргу від 15 червня 2020 року;

підготовлено відзив на апеляційну скаргу від 27 липня 2020 року;

підготовлено заяву щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу від 27 липня 2020 року;

підготовлено клопотання про долучення доказів від 19 серпня 2020 року.

Загальний час, витрачений Адвокатським бюро на надання вищезазначеної правової допомоги, становить 5 годин.

На підтвердження здійснення позивачем оплати вартості наданих послуг до суду апеляційної інстанції надано копію меморіального ордеру від 17 серпня 2020 року №@2РL264340, відповідно до якого позивачем на користь адвокатського об`єднання здійснено оплату за судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вказане, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрат позивача на оплату правової допомоги у розмірі 5000 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказаний розмір витрат на правову допомогу є співмірним із наданими послугами адвокатом позивачу під час розгляду даної справи у суді, ціною даного позову, а також складністю даної справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що клопотань від ГУ ДПС у Харківській області із наведенням обґрунтувань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялося.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами статті 310 КАС України, у суді апеляційної інстанції, як стадія розгляду справи, передбачені судові дебати.

Судом касаційної інстанції враховано, що заяву про розподіл судових витрат та докази сплати витрат на правову допомогу представником позивача до суду апеляційної інстанції подано до закінчення судових дебатів у справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіривши та надавши оцінку наданим позивачем документам на підтвердження вартості послуг представництва інтересів позивача під час розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку, що ці документи є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, який є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи те, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції виходив з критеріїв їх співмірності із обсягом складених адвокатом в межах цієї адміністративної справи документів, часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг, складність справи, ціни позову та значення справи для сторони, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування ухваленої у справі додаткової постанови, оскільки Верховний Суд у цій справі вже надавав оцінку тим обставинам, які викладені у касаційній скарзі, у зв`язку з чим доводи скаржника про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження витрат на правову допомогу є безпідставними.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 341 КАС України, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає..

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді І.В.Дашутін

І.Л.Желтобрюх