ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 520/14878/23
адміністративне провадження № К/990/10553/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 (судді: Калиновський В.А., Мінаєва О.М., Кононенко З.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд подання про призначення їй пенсії за вислугу років від 19.04.2023, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати їй пенсію за вислугу років з 29.11.2022 відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог, позивач покликалась те, що спірне рішення відповідача є протиправним та порушує її права з огляду на те, що вислуга років останньої на день звільнення у пільговому обчисленні складає більше 25 календарних років.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходила службу на посадах рядового та начальницького складу кримінально-виконавчої служби.
Державна установа «Центр пробації» своїм наказом від 18.11.2022 № 619/К звільнила підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з 28.11.2022 із займаної посади за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) та пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до зазначеного наказу вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні складала 20 років 06 місяців 03 дні, у пільговому обчисленні 27 років 04 місяці 04 дні.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 24.03.2023 у справі №520/1190/23, зокрема, зобов`язав Державну установу «Центр пробації» оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
ОСОБА_1 подала 29.11.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заяву про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного від 24.03.2023 у справі №520/1190/23 Державна установа «Центр пробації» листом від 12.04.2023 №2332/10/Ян-23 підготовила та надіслала до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області матеріали для призначення пенсії позивачу відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 21.04.2023 за №2000-0309-8/51445 повідомило позивачу, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.04.2023 їй відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше, тоді як календарна вислуга позивачки на момент звільнення складає 20 років 06 місяців та 03 дні.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась з позовом до суду.
РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 07.08.2023 позов задовольнив.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення їм пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії та встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.
При цьому суд першої інстанції покликався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.11.2018 у справі №537/1980/16-а.
За результатом апеляційного перегляду справи Другий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 21.02.2024 скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції виснував, що оскільки станом на дату звільнення позивача (28.11.2022) та дату звернення позивача (29.11.2022) із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ діяла нова редакція пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою №393 від 17.07.1992 (далі - Постанова № 393), суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для зарахування позивачу на пільгових умовах часу проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.
Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції покликався на висновок, сформований Верховним Судом у постанові від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, у якій, серед іншого Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови № 393 в редакції, чинній до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
В якості підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначила пункти 1, 2, 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зокрема, позивачка покликається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №537/1980/16-а в контексті того, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення їм пенсій, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії та встановлюють наявність підстав для її призначення.
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №200/4951/22, №480/4827/22, №560/9487/22, №360/17/23 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, скаржник обґрунтував тим, що правовідносини у вищевказаних справах та у цій справі не є релевантними.
Також позивачка покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у правовідносинах щодо відмови пенсійного органу у призначенні пенсії через вислугу років з урахуванням її пільгового обчислення, виходячи з приписів Постанови №119, якою внесено зміни до Постанови №393, чинної на момент звільнення особи, у разі попереднього підтвердження в судовому порядку права на таку пенсію на стадії направлення подання уповноваженого органу про призначення такої пенсії.
Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу покликався на безпідставність викладених в ній доводів та просив відмовити у її задоволенні.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону № 2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону №2262-XII. При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 № 203/98-ВР.
Відповідно до частини 4 статті 23 Закону № 2713-IV особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби уже досліджувалось Верховним Судом.
Так, у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов також таких висновків:
«…право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.».
Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проходила службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення її календарна вислуга в пільговому обчисленні становила більше 25 календарних років.
За таких обставин, позивач набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Покликання суду апеляційної інстанції в цій частині на Порядок №393 є безпідставним і ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки передбачене цим Порядком право на пільгове зарахування вислуги років враховується для визначення розміру пенсії, а не її призначення.
Натомість, предметом спору у цій справі є не визначення розміру пенсії, а її призначення.
Право позивачки на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», яка підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи.
Застосування судом апеляційної інстанції під час вирішення цієї справи висновків Верховного Суду у постановах від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, від 11.09.2023 у справі № 480/4827/22, від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22, від 15.09.2023 у справі №380/10714/22 та від 18.10.2023 року у справі №360/17/23 є безпідставним, оскільки такі зроблені у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.
Так, у справі, яка розглядається, позивач проходила службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, для яких Законом № 2713-IV встановлено спеціальний порядок пільгового заліку вислуги років.
Натомість у справах № 200/4951/22, № 480/4827/22, № 560/9478/22, №380/10714/22 та №360/17/23 позивачами були особи, які проходили службу в національній поліції та прикордонній службі, на яких Закон № 2713-IV не поширюється.
З цих же мотивів відсутні підстави для відступу від висновків Верховного Суду у зазначених справах.
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За правилами частин 1, 3, 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, однак за неправильного застосування норм матеріального права, тому у цій справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення першої інстанції - зміні в частині мотивів задоволення позовних вимог, які слід враховувати в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 343 349 351 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 скасувати.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук