ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 520/16481/23

провадження № К/990/27491/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Отрох Алли Володимирівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, ухваленого у складі головуючого судді Полях Н. А., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого судді - Чалого І. С., суддів: Ральченка І. М., Катунова В. В.

І. Суть спору

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168) у розмірі до 100 000 грн за період із травня по жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн за період із травня по жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

2. На обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що він у період з травня по жовтень 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Таким чином, на переконання позивача, він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки фактично виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів).

Однак, позивачу не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у період травень - жовтень 2022 року збільшену до 100000 гривень.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у складі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

4. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 .

5. Відповідно до Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №66 від 07 березня 2023 року старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення та переміщено наказом командувача Національної гвардії України від 17 лютого 2023 року № 36 о/с для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 07 березня 2023 року.

6. Представником позивача 24 березня 2023 року здійснено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з метою отримання інформації про причини ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 військовослужбовцю ОСОБА_1 за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01 травня 2022 року по жовтень 2022 року включно.

7. Листом Військової частини НОМЕР_1 від 27 квітня 2023 року № 40/ОГ/12-2587/ надано відповідь адвокату Гайструк Анастасії Сергіївні та повідомлено, що для перевірки правильності нарахування старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн рекомендовано йому повідомити командування Військової частини коли, де і в забезпеченні здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації він приймав участь. Накази, витяги з яких запитані адвокатом, щодо проходження служби ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по теперішній час неможливо надати, оскільки такі не видавались. Витяги з бойових розпоряджень, витяги із журналів бойових дій неможливо оскільки ці документи є документами з обмеженим доступом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, позовні вимоги задоволено частково.

8.1. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно пунктом 1 Постанови № 168 у розмірі до 100000 грн за період із травня по жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

8.2. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн з 14 серпня 2022 року по 14 серпня 2022 року; з 20 серпня 2022 року по 20 серпня 2022 року; з 11 вересня 2022 року по 11 вересня 2022 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

8.3. У решті позову - відмовлено.

9. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заперечує: факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 30 травня 2019 року по 07 березня 2023 року; факт наявності у ОСОБА_1 військового звання старший солдат; факт проходження служби ОСОБА_1 на посаді помічника начальника військового наряду 2-го відділення 1-го взводу охорони роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав до 07 березня 2023 року; факт взяття ОСОБА_1 безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року включно; 14 серпня 2022 року; 20 серпня 2022 року; 11 вересня 2022 року; 15 листопада 2022 року; 16 грудня 2022 року; 29 грудня 2022 року; 14 січня 2023 року; факт несення служби ОСОБА_1 на одному з важливих об`єктів енергетики в Харківській області, де його обов`язками були несення служби з охорони цього об`єкту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження належними доказами безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року включно; 14 серпня 2022 року; 20 серпня 2022 року; 11 вересня 2022 року; 15 листопада 2022 року; 16 грудня 2022 року; 29 грудня 2022 року; 14 січня 2023 року, а тому є таким, що має право на додаткову винагороду відповідно до пункту 1 Постанови № 168 у розмірі до 100 000 грн за визначені дні.

10. Зазначена позиція підтримана Другим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Представник позивача - адвокат Отрох А. В. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої, підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12. Так, автор скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 Постанови № 168, в цілому Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

13. Верховний Суд ухвалою від 06 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника позивача - адвоката Отрох Алли Володимирівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

14. Водночас представник Військової частини НОМЕР_1 у своєму відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

18. Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

19. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

20. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

21. Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

22. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

23. Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ; тут - в редакції, викладеній згідно із Законом України від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ) бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

24. На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» і № 69 «Про загальну мобілізацію» та Постанови № 168 командувач Національної гвардії України Наказом № 89 затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України; Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій.

25. Частиною першою статті 7 Закону України від 13 березня 2014 року № 876-VII «Про Національну гвардію» (далі - Закон № 876-VII) передбачено, що безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України - це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.

26. Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.

VI. Позиція Верховного Суду

27. З аналізу положення пункту 2-1 Постанови № 168 у зіставленні з Наказом № 89 через призму того, чи правомірним є застосування положень Інструкції № 89 та Порядку № 89 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн) висновується, що це застосування має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення.

28. Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правну основу.

29. Приписи пункту 1 Постанови № 168 пов`язують виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

30. Текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 щодо умов для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

31. Для належного виконання пункту 1 Постанови № 168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям з урахуванням їхньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, командувач Національної гвардії України своїм наказом затвердив не тільки Інструкцію № 89, але також Порядок № 89, у якому, серед іншого, написано, що треба розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі також - бойові дії або заходи).

32. Отже, командувач Національної гвардії України, який здійснює безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України, організовує виконання покладених на неї завдань і функцій, затверджує кошториси, плани використання бюджетних коштів, штатні розписи територіальних управлінь Національної гвардії України, з`єднань, військових частин (підрозділів), своїм Наказом № 89 затвердив акти, якими мало б керуватися командування військових частин для належного підтвердження участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях і заходах, за що цим військовослужбовцям належить виплатити додаткову винагороду, що ніяким чином не звужує прав військовослужбовців на її отримання.

33. Враховуючи, що Національна гвардія України є військовим формуванням і виконує свої завдання в умовах дії воєнного стану, Верховний Суд не має підстав заперечити обов`язковість дотримання вимог Наказу № 89 і затверджених ним актів, які націлені, насамперед, на те, щоб розкрити/роз`яснити зміст положень пункту 1 Постанови № 168, з уваги на основні функції Національної гвардії України, і організувати порядок їх виконання/реалізації, оскільки йдеться про військовослужбовців та публічні кошти.

34. У цій справі відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, покликався на Інструкцію № 89, Порядок № 89 і наказ Міністерство внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (далі - Наказ/Порядок № 504), тобто вказуючи на наведені нормативні акти, у яких розкрито значення бойових дій, зміст якого полягає у безпосередній участі у виконанні бойових завдань за які має виплачуватися додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови № 168, та які визначають на підставі яких документів щодо військовослужбовця видається наказ про виплату цієї винагороди (пункт 4 Інструкції № 89).

35. Верховний Суд звертає увагу, що Наказ № 89 виданий до того, як була ухвалена Постанова № 793, а редакція пункту 1 (абзац другий) Постанови № 168 (на дату видання Наказу № 89) передбачала, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Після того, як набрала чинність Постанова № 793, якою Постанова № 168 була доповнена пунктом 2-1, умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, відтак, мали бути визначені відповідним міністерством і такі спроби - протягом спірного в цій справі періоду - були.

На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану Міністерство внутрішніх справ України видало наказ від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» [Наказ/Порядок № 504].

Відповідно до пункту 3 зазначеного наказу, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

На основі інформації щодо публікації Наказу № 504, яка є на вебсайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/), стало відомо, що цей Наказ, відповідно і затверджений ним Порядок, опубліковані 21 жовтня 2022 року в Офіційному віснику України від 21 жовтня 2022 року (№ 82, стор. 482, стаття 5087, код акта 113634/2022). Водночас за допомогою того самого ресурсу суд з`ясував, що 21 жовтня 2022 року набрав чинності також наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2022 року № 602 «Про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504» (також був опублікований в Офіційному віснику України від 21 жовтня 2022 року (№ 82, стор. 485, стаття 5088, код акта 114188/2022).

Підсумовуючи наведене, Порядок № 504 фактично не набрав чинності, тому не має підстав для того, щоб застосовувати цей нормативний акт до спірних правовідносин.

Зважаючи також на те, коли були затверджені наступні порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, варто зазначити, що протягом періоду, якого стосується спір у цій справі (травень-жовтень 2022 року) Міністерство внутрішніх справ України не затвердило порядку, який би визначав умови виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

Крім того, Наказ № 89, до якого згодом вносилися також зміни, зокрема згідно з наказом командувача від 19 грудня 2022 року № 481 щодо впорядкування виплати додаткової винагороди, залишається чинний і щонайменше протягом спірного періоду регулював ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23.

36. Наведене свідчить, що протягом спірного періоду командування Військової частини НОМЕР_1 діяло правомірно, коли у свій діяльності та в умовах дії воєнного стану дотримувалося затверджених Наказом № 89 вимог Інструкції і Порядку та діяло відповідним чином.

37. У контексті цього спору це означає, що Військова частина НОМЕР_1 мала б пов`язувати виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн з виконанням військовослужбовцем завдань, які перелічені у пункті 1 Порядку № 89. Водночас покликання відповідача у цьому самому контексті на Наказ № 504 та затверджений ним Порядок Верховний Суд вважає необґрунтованим з вищевикладених мотивів.

38. Повертаючись до обставин цієї справи, варто зазначити, що звернення з цим позовом до суду зумовило те, що відповідач не виплатив ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн за період з травня по жовтень 2022 року, оскільки вважає, що протягом цього періоду позивач не брав участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, отже і документи (бойові розпорядження, накази командира), які б це підтверджували, у відповідача відсутні. Тобто, Військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000,00 грн за ті періоди, за які є документальне підтвердження його участі у бойових діях або заходах; за ті періоди, - щодо яких тут виник спір - які не мають документального підтвердження участі позивача у бойових діях і заходах, додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000,00 грн позивачу не виплачували.

39. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що визначення конкретного розміру додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 у межах до 30000,00 грн або у межах до 100000,00 грн є виключною прерогативою суб`єкта владних повноважень.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Постанови № 168 позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі по 30000 грн за період з травня 2022 року по листопад 2022 року, що підтверджується відомістю зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення) позивача з 06 травня 2022 року по 09 листопада 2022 року.

Рапортом командира роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав Ігора Цибульника визначено, що старшому солдату ОСОБА_1 помічнику начальника військового наряду 2-го відділення 1-го взводу охорони роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав визнано 2 доби (14.08.2022 та 20.08.2022 ) для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн.

Рапортом командира роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав Ігора Цибульника визначено, що старшому солдату ОСОБА_1 помічнику начальника військового наряду 2-го відділення 1-го взводу охорони роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав визнано 1 доба (11.09.2022) для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн.

З Довідки № 156 про доходи виданої ОСОБА_1 висновується, що у вересні 2022 року йому було виплачено додаткову винагороду збільшену до 100000 грн в розмірі 4516,13 грн. (за 14.08.2022 та 20.08.2022), а у жовтні 2022 виплачено 2333,33 грн (за 11.09.2022).

Таким чином, судами попередніх інстанцій вказані докази враховані як належні та допустимі докази, що підтверджують факт того, що позивач в спірний період безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії брав лише 14.08.2022, 20.08.2022, 11.09.2022.

41. Так, у матеріалах справи міститься довідка Військової частини НОМЕР_1 від 08 грудня 2023 року № 169, в якій вказано про те, що ОСОБА_1 дійсно в період з 24.02.2022 по 30.04.2022; з 14.08.2022 по 14.08.2022; з 20.08.2022 по 20.08.2022; з 11.09.2022 по 11.09.2022; з 15.11.2022 по 15.11.2022; з 14.01.2023 по 14.01.2023 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Харків, Харківській області.

42. Водночас у матеріалах справи також міститься і довідка Військової частини НОМЕР_1 від 24 квітня 2023 року № 362, яку автор касаційної скарги просить врахувати під час розгляду цієї справи, та в якій визначено інші періоди безпосередньої участі позивача у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

43. Дійсно, у довідці Військової частини НОМЕР_1 від 24 квітня 2023 року № 362 зазначено про те, що ОСОБА_1 дійсно у період з 24.02.2022 по 30.04.2022; з 14.08.2022 по 20.08.2022; 11.09.2022; 15.11.2022; 14.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Харків, Харківській області, Луганській області.

44. Наведене свідчить, що дві довідки видано позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 , проте містять протиріччя як у періодах безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, так і місці проходження служби.

45. У цій справі суди першої та апеляційної інстанції звернули увагу на наявність протирічь у двох довідках, виданих відповідачем, проте достовірними даними суди визначили відомості, що містяться у довідці № 169 від 08 грудня 2023 року, з огляду на те, що такі відомості відповідають інформації, наявній в рапорті командира роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав Ігора Цибульника.

46. Вказавши на відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, який зазначений у іншій довідці Військової частини НОМЕР_1 від 24 квітня 2023 року № 362, на яку посилається автор касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, дійшли передчасного висновку, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, перебуваючи на військовій службі упродовж спірного періоду.

47. Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.

48. Суд цим не намагається сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно невиплати позивачеві додаткової винагороди протягом спірного періоду мають ознаки протиправності. Суд звертає увагу на ці обставини, оскільки вони мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.

49. Варто зауважити, що позивач перебував на території Харківської області, та як відомо з відкритих джерел інформації, частину території якої взяли під контроль російські окупаційні війська, та згодом Збройні Сили України відновлювали контроль над населеними пунктами цієї області. Варто нагадати, що вересневий контрнаступ на Харківщині у вересні 2022 року, який здійснили Збройні Сили України, є одним з найбільших військових досягнень України. Цей невеликий екскурс написаний для того, щоб нагадати події, які відбувалися на території Харківської області, де, з огляду на встановлені обставини справи, проходив військову службу позивач.

50. З огляду на наведене, у контексті обставин справи, з яких виник спір, а також зважаючи на аргументи представника позивача, як суд апеляційної, так і суд першої інстанцій, мали б з`ясувати, а які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач, перебуваючи на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 упродовж саме спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. Відтак, якщо будуть для цього підстави - зупинитися на питанні, а чи могло бути так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у завданнях/заходах у документах, які потім слугують підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн.

51. Такий підхід до вирішення спору або підтвердив би доводи позивача в цій частині або спростував би їх. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав сумніватися у правильності дій/рішень відповідача, а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.

52. Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

53. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

54. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

55. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

56. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

57. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

ІV. Судові витрати

58. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Отрох Алли Володимирівни задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2024 року скасувати, а справу № 520/16481/23 направити на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська