ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2025 року
м. Київ
справа №520/16482/23
адміністративне провадження № К/990/4135/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 520/16482/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Спаскіна О.А, суддів Присяжнюк О.В., Любчич Л.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Харківській області (далі - відповідач, ГУНП в Харківській області), у якому просив:
1.1. скасувати наказ ГУНП в Харківській області № 300 о/с від 07.07.2023 про переміщення з посади начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання № 3 ГУНП в Харківській області;
1.2. зобов`язати ГУНП в Харківській області відновити на посаді начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області;
1.3. зобов`язати ГУНП в Харківській області присвоїти позивачу чергове спеціальне звання підполковник поліції;
1.4. зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та сплатити різницю грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 06.07.2023;
1.5. стягнути з ГУНП у Харківської області на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн.
2. Позивач вважає оскаржуваний наказ ГУНП у Харківській області № 300 о/с вiд 07.07.2023 про його переміщення незаконним та необґрунтованим з таких підстав:
- ГУНП у Харківській області не наведено жодної обставини, зазначеної в частині першій статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII), настання якої мало б наслідком звільнення та призначення позивача на іншу посаду;
- переміщення на іншу посаду відбулося без його згодив в іншу місцевість, що, на думку позивача, є порушенням норм трудового законодавства (статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Наказом ГУНП в Харківській області 11.03.2022 № 186 до начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
4. Наказом ГУНП в Харківській області від 11.03.2022 № 140 о/с, яким на реалізацію наказу ГУНП в Харківській області від 11.03.2022 № 186 ОСОБА_1 звільнено з посади та на підставі пункту 3 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщено на посаду старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області.
5. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 520/6771/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023, визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУНП в Харківській області від 11.03.2022 № 186 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області» у вигляді звільнення з посади.
6. На виконання судових рішень у справі № 520/6771/22 наказом ГУНП в Харківській області від 06.07.2023 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, з 11.03.2022.
7. 06.07.2023 заступником начальника ГУНП в Харківській області сформовано подання про переміщення на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання (далі - ІТТ) № 3 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 , враховуючи його позитивну характеристику та значний досвід службової діяльності.
8. Наказом ГУНП в Харківській області від 07.07.2023 № 300 о/с ОСОБА_1 на підставі частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII та частини першої статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» переміщено на посаду начальника ІТТ № 3 ГУНП в Харківській області, звільнивши з посади начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 позов задоволено частково:
9.1. скасовано наказ ГУ НП в Харківській області вiд 07.07.2023 № 300 о/с про переміщення з посади начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області на посаду начальника ІТТ № 3 ГУНП в Харківській області;
9.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області.
9.3. зобов`язано ГУНП в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в розмірі, передбаченому згідно з штатним розписом для посади начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області за період з 11.03.2022 по 21.09.2023;
9.4. у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
10. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваним наказом про переміщення позивача з посади начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання № 3 ГУНП в Харківській області істотно змінені умови проходження служби. За таких обставин та відповідно до положень частини першої статті 32 КЗпП України, переміщення працівника на іншу посаду допускається лише за його згодою.
11. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 скасовано в частині задоволення позову та ухвалено у цій частині рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
11.1. Суд апеляційної інстанції виснував, що статтею 65 Закону № 580-VIII, у редакції, яка діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, передбачено право керівників на переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції відповідними керівниками з урахуванням інтересів служби. Спеціальна норма законодавства не вимагає погодження керівництвом переміщення із самим поліцейським, попереднього отримання від нього згоди з цих питань тощо. Натомість, Закон № 580-VIII уповноважує керівництво за власною ініціативою порушувати відповідне питання щодо переміщення поліцейського, реалізуючи дискреційні повноваження з питань переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в умах правового режиму воєнного стану.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
12. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просить скасувати постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2023.
12.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: застосування судами статей 32 33 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №400/2741/19, від 17.10.2019 у справі № 420/5192/18, від 30.09.2020 у справі №640/20160/18, 11.08.2020 у справі № 620/2624/19, від 25.05.2023 у справі №620/3663/19, а також постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15.
12.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за вказаним пунктом скаржник переконує, що призначення його (поліцейського) на іншу посаду, яке супроводжується фактичним переведенням в іншу місцевість без наявності його особистої згоди, оскільки таке призначення прямо суперечить положенням спеціального та загального законодавства - статті 32 КЗпП України.
12.3. Скаржник наполягає, що Законом № 580-VIII, як і статтею 32 КЗпП України, передбачено, що згода на переведення поліцейського на іншу посаду має бути обов`язково та що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану така вимога не змінилась.
12.4. Зазначає, що відповідач, на порушення вимог частини першої статті 65 Закону № 580-VIII, приймаючи рішення про переведення на іншу посаду, не навів жодної обставини, настання якої слугувало б підставою такого переведення.
12.5. ОСОБА_1 наголошує на тому, що його було переміщено не на рівнозначну посаду, однак відмовляючи у задоволенні його позовних вимог, суд апеляційної інстанції не врахував цю обставину.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.02.2024 касаційну скаргу залишено без руху, а ухвалою від 04.03.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою № К/990/4135/24.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 30.01.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
15. Із доводами касаційної скарги не погодилося ГУНП в Харківській області та подало письмовий відзив, за змістом якого просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
15.1. Відповідач наголошує, що переведення ОСОБА_1 на інше місце служби відбулося у зв`язку з інтересами служби в умовах правового режиму воєнного стану та що законодавство не вимагає погодження керівництвом із самим поліцейським його переміщення на рівнозначну посаду з метою оптимізації діяльності поліції для більш ефективної служби.
Оцінка Верховним Судом висновків суду, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
16. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
17. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенні у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
18. Спір у цьому провадженні виник через звільнення поліцейського з посади начальника відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області та переміщення його на посаду начальника ІТТ № 3 ГУНП в Харківській області в умовах правового режиму воєнного стану.
19. Позивач був прийнятий на службу в поліції та проходив її на підставі Закону №580-VIII). Цим законом визначаються правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
20. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII (тут і ділі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
21. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (частина перша статті 2 Закону № 580-VIII).
22. Відповідно до норм частини першої статті 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
23. Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки» (стаття 64 Закону № 580-VIII).
24. Поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (пункт 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII).
25. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут Нацполіції) службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
26. Частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту Нацполіції визначено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
27. У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (стаття 24 Закону № 580-VIII).
28. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).
29. Згідно із частиною третьою статті 59 Закону № 580-VIII, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
30. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону №580-VIII).
31. За приписами частини першої статті 60 Закону № 580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
32. Згідно із положеннями пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.
33. Частиною другою статті 65 Закону № 580-VIII, передбачено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліцій нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.
34. Відповідно до змісту частини сьомої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
35. Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
35.1. Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
36. Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев`ята статті 65 Закону № 580-VIII).
37. Як убачається із матеріалів справи, наказ про переміщення позивача на іншу посаду відповідач мотивував тим, що укомплектованість відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області вищий за відсоток укомплектованості ІТТ №3 та з урахуванням відсутності в ІТТ № 3 (м. Вовчанськ) досвідченого керівника, який має великий досвід та навички роботи на керівних посадах та термінової необхідності заповнення вакантної посади (керівника ІТТ № 3) досвідченим офіцером, який би міг бути призначеним на цю посаду. У зв`язку із тим, що майор поліції ОСОБА_1 має досвід та навички роботи на керівних посадах, наявність у нього високих фахових ділових, професійних, особистих якостей, він був обраний керівництвом ГУНП в Харківській області для заповнення вакантної посади начальника ІТТ № 3 ГУНП в Харківській області.
38. При цьому відповідач керувався положенням частини першої статті 3 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ) про те, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
39. Суд відхиляє твердження позивача про те, що його переведено на територію де ведуться активні бойові дії.
40. Місцем дислокації особового складу ІТТ № 3 ГУНП в Харківській області визначено м. Вовчанськ Харківської області.
41. Відповідно до підпункту 1.8 пункту 1 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Вовчанська міська територіальна громада з 13.09.2022 внесена до переліку територій можливих бойових дій, а не активних.
42. Як вже наголошувалось, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, зобов`язує його бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.
43. У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (частина 2 статті 24 «Додаткові повноваження поліції» Закону № 580-VIII).
44. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
45. Відповідно до покладених на неї завдань, поліція, зокрема бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24 частини першої статті 23 Закону №580-VIII).
46. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник наполягав на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, а саме: застосування судами статей 32 33 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 400/2741/19, від 17.10.2019 у справі № 420/5192/18, від 30.09.2020 у справі № 640/20160/18, 11.08.2020 у справі № 620/2624/19, від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19, а також постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі № 21-8а15.
47. Водночас необхідно врахувати, що у постановах від 17.10.2019 у справі №420/5192/18, від 30.09.2020 у справі № 640/20160/18, від 11.08.2020 у справі №620/2624/19, від 12.05.2022 у справі №400/2741/19 Верховним Судом викладено висновки щодо необхідності застосування до працівників поліції приписів статті 32 КЗпП України у випадку переміщення (переведення) на службу в іншу місцевість. Так, у вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що для цілей застосування статті 65 Закону № 580-VIII поняття «переміщення» та «переведення» є тотожними й під ними розуміється зміна таких умов служби в поліції як посада (посадових обов`язків) та/або місця несення служби. Закон № 580-VIII встановлює підстави переміщення поліцейського та осіб, які можуть ініціювати переміщення, проте ним не визначено, чи вимагається згода поліцейського на таке переміщення. Беручи до уваги, що Законом №580-VIII не врегульовано питання щодо порядку переміщення поліцейського на рівнозначну, вищу або нищу посаду в іншій місцевості, у цій частині до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення трудового законодавства. Статтею 32 КЗпП України встановлено можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком тимчасового переведення та в інших випадках, передбачених законодавством. Отож переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в іншу місцевість, можливо за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення. Для цілей застосування статті 32 КЗпП України, в контексті спірних правовідносин, іншою місцевістю є інший населений пункт, у тому числі в межах однієї області.
48. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову у цій справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення статті 65 Закону №580-VIII, в редакції, яка діє на період воєнного стану, не передбачають надання згоди поліцейського при переведенні його на службу в іншу місцевість. Таке переведення (переміщення) здійснюється виключно в інтересах служби і незалежно від волі поліцейського. З цих підстав суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, при цьому, також визнав безпідставним посилання позивача на положення статтю 32 КЗпП України, вказавши, зокрема, на те, що трудове законодавство підлягає застосуванню виключно у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це зазначено у спеціальному законі.
49. Отже нормативне регулювання у справ №420/5192/18, №620/2624/19, №400/2741/19, № 640/20160/18 є відмінними від тих, що маємо у цій справі. Обставини у справі № 620/3663/19 не є релевантними до цієї справи, оскільки Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 виснував, що висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного наказу про переміщення позивача з підстави ненадання останнім згоди на таке переміщення не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
50. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
51. Колегія суддів звертає увагу на те, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15.
52. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про обов?язковість наявності згоди поліцейського на переведення його на іншу посаду у тому числі й у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, колегія суддів виходить із такого.
53. З метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії режиму воєнного стану та з метою врегулювання питань діяльності поліції передусім в умовах воєнного стану Законом України від 15.03.2022 №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», який набрав чинності з 01.05.2022 та діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України, внесено зміни до Закону №580-VIII.
54. За приписами абзацу другого частини восьмої статті 65 Закону №580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123-IX) поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
55. Крім того, Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину першу статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
56. У контексті спірних правовідносин Верховний Суд погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції про те, що на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України, згода поліцейського на переміщення на іншу посаду, не є обов`язковою за умови, якщо це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
57. Таким чином, твердження позивача що відсутність попередньої згоди на переведення в іншу місцевість є підставою для скасування спірного наказу, не можна вважати обгрунтованим.
58. Доцільно зауважити, що переведення позивача слугувало не тільки цілям, поставленим керівництвом держави перед Національною поліцією України, та необхідністю виконання завдань поліції, передбачених Законом № 580-VIII, а й мало на меті забезпечення дотримання прав і свобод людей, гарантованих їм Конституцією України, отже не може бути визнаним неефективним, або таким, що не відповідає інтересам служби.
59. Щодо аргументів ОСОБА_1 про переміщення його не на рівнозначну посаду Суд звертає увагу на таке.
60. За приписами частини другої статті 65 Закону № 580-VIII посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.
61. Зі змісту статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, можливе за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується.
62. Відповідно до частини другої статті 80 Закону № 580-VIII граничні спеціальні звання молодшого, середнього складу поліції за штатними посадами встановлюються керівником поліції.
63. У справі встановлено, що на день прийняття оскаржуваного наказу від 07.07.2023 №300 о/с майор поліції ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області.
64. Спірним наказом позивача переведено на посаду начальника ІТТ №3 ГУНП в Харківській області.
65. Суд враховує, що відповідно до Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказу Національної поліції України від 04.12.2015 №142, посадам «начальник відділу» і «начальник ізолятора» відповідає граничне спеціальне звання «майор поліції». Отже вказані посади є рівнозначними.
66. Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовував підстави касаційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду.
67. Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою апеляційним судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
68. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
69. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
70. Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
71. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстав для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції немає. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
72. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
73. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
74. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №520/16482/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк