ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 520/1815/19

адміністративне провадження № К/9901/26025/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року (головуючий суддя: Шляхова О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року (головуючий суддя: Макаренко Я.М., судді: Лях О.П., Рєзнікова С.С.) у справі № 520/1815/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал» до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

25 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Квартал» (далі також позивач або ТОВ «Квартал») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпрапці у Харківській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці у Харківській області), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3878/289/АВ/П/ТД-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал" штрафу у розмірі 250 380,00 грн;

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3878/289/АВ/П/МГ-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 751140 грн;

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК3878/289/АВ/П/ІП-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 4173 грн;

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, позов задоволено.

09 вересня 2019 року відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року і відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

09 грудня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекторами праці Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу №01.01-07/2098 від 17 грудня 2018 року та направлення №01.01-94/02.03/3882 від 17 грудня 2018 року здійснено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ «Квартал» на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку, встановленому КМУ. За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування № ХК3878/289/АВ від 08 січня 2019 року (далі акт від 08 січня 2019 року).

За змістом зазначеного акту інспекційного відвідування встановлено такі порушення:

частина 3 статті 24 КЗпП України, яке полягало в тому, що 2 (два) працівника: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

стаття 96 КЗпП України, частини 4 статті 6 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у несформуванні тарифної сітки (схеми посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), тобто тарифна система оплати праці при розподілі робіт використовується без урахування складності роботи;

стаття 30, 33 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у незабезпеченні позивачем достовірного обліку виконуваної працівниками роботи - не надано табелів обліку робочого часу;

частина 6 статті 95 КЗпП України, частина 4 статті 6, стаття З0, 33 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у непроведенні індексації заробітної плати.

Не погодившись із висновками акту, позивач подав до Головного управління Держпраці у Харківській області зауваження на акт інспекційного відвідування, в якому з висновками, викладеними у ньому не погодився, оскільки вважає їх неправомірними та такими, що зроблені з порушенням вимог діючого законодавства.

У зв`язку із виявленими порушеннями законодавства про працю заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області 08 січня 2019 року прийняті постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:

№ ХК3878/289/АВ/П/ТД-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 250 380,00 грн;

№ ХК3878/289/АВ/П/МГ-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 751 140,00 грн;

№ ХК3878/289/АВ/П/ІП-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 4173,00 грн.

Не погодившись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду за їх оскарженням.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємство не використовувало найману працю двох осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За твердженням позивача, в ході проведення інспекційного відвідування ТОВ «Квартал» не надано жодних документів, що підтверджують факт трудових відносин із зазначеними громадянами, у зв`язку з чим позивач вважає незаконним притягнення до відповідальності та накладення штрафу постановою № ХК3878/289/АВ/П/ТД-ФС від 08 лютого 2019 року у розмірі 250 380,00 грн.

Позивач також заперечував проти позиції ГУ Держпраці в Харківській області, викладеній у постанові про накладення штрафу № ХК3878/289/АВ/П/МГ-ФС від 08 лютого 2019 року у розмірі 751 140,00 грн, вважав, що висновки перевірки про порушення позивачем норм КЗпП України та Закону України "Про оплату праці", на підставі яких складено спірна постанова, не відповідають дійсності та спростовуються відповідними документами.

Стосовно незгоди із постановою № ХК3878/289/АВ/П/ІП-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу на ТОВ «Квартал» у розмірі 4 173,00 грн, позивач в обґрунтування своїх доводів зазначив, що підприємство у даному випадку не порушувало вимог частини 4 статті 96 КЗпП України, частини 4 статті 6 та частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», оскільки система оплати праці на підприємстві ТОВ «Квартал» врегульована наданими через канцелярію ГУ Держпраці у Харківській області положенням про систему та умови оплати праці працівників, а також табелями обліку робочого часу.

В свою чергу відповідач у відзиві на позов зазначив, що в ході інспекційного відвідування виявлено працівників, яких фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Також в порушення вимог статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України «Про оплату праці», при наявності підстав адміністрація ТОВ «Квартал» не нарахувала та не виплатила індексацію заробітної плати 18 працівникам підприємства в листопаді 2018 року. Стосовно порушення підприємством частини 4 статті 96 КЗпП України, частини 4 статті 6 та частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» відповідач вказує, що тарифна система оплати праці при розподілі робіт використовується без урахування складності роботи, а працівників незалежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Зазначає також що адміністрацією ТОВ «Квартал» не надано жодних документів, що підтверджують ведення табелів обліку робочого часу працівників.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного допуску позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору до матеріалів справи не надав. За позицією судів попередніх інстанцій, відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи постанову він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суди з покликанням на приписи частини першої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" зазначили, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Судами встановлено, що поріг 103% перевищено у вересні 2018 року, а тому з січня 2018 року по вересень 2018 року у позивача відсутній був обов`язок щодо проведення індексації заробітної плати. Водночас у жовтні 2018 року на підприємстві відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), що підтверджується Положенням про систему та умови оплати праці працівників на 2018 року з додатками у вигляді розмірів посадових окладів, постійно-діючих доплат (надбавок) до посадового окладу співробітників з 01 жовтня 2018 року. Отже, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), тобто у жовтні 2018 року не нараховується, оскільки розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Поріг індексації за листопад 2018 року -101,4%; за грудень 2018 року - 1,014 х 1,008 х 100 = 102,2%. Враховуючи, що поріг 103% у листопаді 2018 року не перевищено, отже в листопаді 2018 року у позивача не виникло обов`язку на проведення індексації заробітної плати.

Водночас суди установили, що Положення про систему та умови оплати праці працівників містить в своїх додатках складові частини заробітної плати: основну заробітну плату - посадові оклади або тарифну ставку, та додаткову заробітну плату - доплати та надбавки, а також тарифні коефіцієнти з урахуванням складності роботи та кваліфікації працівників. У 2018 році на підприємстві позивача велися табеля обліку робочого часу, які були надані позивачем відповідачу в ході розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю позивачем разом з клопотанням про відкладення розгляду справи.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

В касаційній скарзі скаржник зазначив, що на момент інспекційного відвідування позивач не надав жодних доказів на підтвердження існування офіційних трудових відносин між ТОВ «Квартал» та гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 .

Стверджує, що Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок № 295) передбачено право осіб надати інспектору праці такі пояснення, зазначивши лише ті данні та обставини, які особа вважає за необхідне.

Щодо порушення об`єктом відвідування статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці» скаржник зазначає, що у листопаді 2018 року було наявне перевищення порогу індексації, коефіцієнт індексації склав 4.00, сума індексації склала 73,64 грн, проте у листопаді 2018 року індексація 18 працівникам не нарахована та не виплачена.

Скаржник акцентує увагу на тому, що Положення про систему та умови оплати праці працівників на 2018 рік з додатками у вигляді розмірів посадових окладів, постійно-діючих доплат (надбавок) до посадового окладу співробітників з 01 жовтня 2018 року під час проведення інспекційного відвідування не надавалось, а було надано лише в якості додатків до адміністративного позову.

Також скаржник наполягає на тому, що тарифна система оплати праці при розподілі робіт використовується підприємством без урахування складності роботи, а працівників не залежно від класифікації та за розрядами тарифної сітки.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувані рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги відповідача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди мали перевірити, чи прийняті оскаржувані рішення суб`єктом владних повноважень, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.

Спірні правовідносини у цій справі урегульовані в першу чергу, Законом від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( далі - Закон № 877-V), статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), а також Порядком № 295.

Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Преамбулою до Закону № 877-V, визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно зі статтею 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 295, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування, пункт 1).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою № ХК3878/289/АВ/П/ТД-ФС від 08 лютого 2019 року на підставі абзаців 2 частини 2 статті 265 КЗпП накладено на ТОВ "Квартал" штраф у розмірі 250 380,00 грн. за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме: допущення до роботи працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин.

Відповідно до статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із частиною 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Частиною 1 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зміст вищенаведених норм свідчить, що перед допуском працівника до роботи з ним повинен бути укладений трудовий договір, а також повідомлено ДФС про прийняття працівника на роботу за укладеним трудовим договором.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, відповідач покликається на те, що під час інспекційного відвідування позивача в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 були опитані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які пояснили, що виконують роботу на посаді менеджера по нерухомості в ТОВ «Квартал» на підставі договору з режимом роботи з 09.00 год. до 18 год. 00 хв., з виплатою заробітної плати 2 рази на місяць.

Проте, судами встановлено, що вказані письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 складені на ім`я інспектора ГУ Держпраці у Харківській області Гладченко К.В. власноручно інспектором ГУ Держпраці в Харківській області Гладченко К.В . Водночас вони не підписані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не містять відомостей про вищевказаних громадян, а саме: дати їх народження, місця проживання або реєстрації, та інших відомостей, які дозволяють ідентифікувати особу як таку, та відсутні відомості про документ який посвідчує їх особу.

Інших доказів на підтвердження фактичного допуску позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору відповідачем до матеріалів справи не надано.

За змістом пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Відповідачем не надано доказів фіксації проведення інспекційного відвідування.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо ненадання відповідачем жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного допуску позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору до матеріалів справи не надав.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що постанова про накладення штрафу № ХК3878/289/АВ/П/ТД-ФС від 08 лютого 2019 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Постановою № ХК3878/289/АВ/П/МГ-ФС від 08 лютого 2019 року на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено на ТОВ "Квартал" штраф у розмірі 751140 грн за порушення частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці» а саме: в відомості нарахування заробітної плати за січень-листопад 2018 року відсутнє нарахування індексації заробітної плати за січень-листопад 2018 року.

Постановою № ХК3878/289/АВ/П/ІП-ФС від 08 лютого 2019 року на підставі абзаців 8 частини 2 статті 265 КЗпП накладено на ТОВ "Квартал" штраф у розмірі 4173 грн за порушення частини 4 статті 96 КЗпП України, частини 4 статті 6, частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» а саме: тарифна сітка (схема посадових окладів) не сформована на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), а також роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи.

Скасовуючи вищенаведені постанови про накладення штрафу, судами попередніх інстанцій було взято до уваги Положення про систему та умови оплати праці працівників на 2018 рік, яке в своїх додатках містить складові частини заробітної плати: основну заробітну плату - посадові оклади або тарифну ставку та додаткову заробітну плату - доплати та надбавки, а також тарифні коефіцієнти з урахуванням складності роботи та кваліфікації працівників.

Скаржник наполягає на тому, що зазначене положення було надано лише до суду разом з позовом та не надавалось та не оцінювалось посадовими особами відповідача під час перевірки.

Згідно із пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2013 року № 509 (далі також Порядок № 509) штрафи накладаються начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку № 509)

Згідно із пунктом 8 Порядку № 509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

В матеріалах справи міститься клопотання про відкладення розгляду справи з зауваженням до акту перевірки та додатковими документами, проте судами попередніх інстанцій не було встановлено чи приймав участь позивач у розгляді справи про накладення штрафу, не з`ясовано чи вирішувалось подане клопотання та чи були взяті до уваги відповідачем додатково надані документи під час вирішення питання щодо накладення штрафу.

Водночас судами попередніх інстанцій надавалася оцінка документам, що долучені позивачем до позову, проте документам наданим під час самої перевірки, оцінка не надавалась.

За змістом статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За змістом статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості постановити рішення у справі.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування постанови № ХК3878/289/АВ/П/ТД-ФС від 08 лютого 2019 року залишити без змін, а в іншій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 520/1815/19 в частині задоволених позовних вимог щодо скасування постанов № ХК3878/289/АВ/П/МГ-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 751 140,00 грн та № ХК3878/289/АВ/П/ІП-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 4 173,00 грн., які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал" скасувати та направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

В решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 520/1815/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа