ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року

м. Київ

справа № 520/2000/19

адміністративне провадження № К/9901/7095/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Новий Стиль» до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 (головуючий суддя Бартош Н.С., судді: Подобайло З.Г., Ральченко І.М.),

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство «Новий стиль» (далі -ПрАТ «Новий стиль», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Харківської митниці ДФС, правонаступником якої є Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - Митниця, відповідач), у якому просило: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2019 №UA807000/2019/000468/2, від 11.02.2019 №UA807000/2019/000628/2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на протиправність зазначених рішень, оскільки задекларована ним в митних деклараціях митна вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) підтверджена наданими Митниці документами, які передбачені чинним законодавством, зокрема, частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК). Позивач доводить, що митний орган безпідставно визначив митну вартість товарів з використанням резервного методу із розрахунку 3.08 USD/кг (203,0266 RUB/кг) та 3.08 USD/кг (203,3422 RUB/кг) та відмовив у митному оформленні відповідно до митної вартості, зазначеної у електронних митних деклараціях (далі - ЕМД).

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13.09.2019, адміністративний позов задовольнив: скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2019 №UA807000/2019/000468/2, від 11.02.2019 №UA807000/2019/000628/2.

Суд першої інстанції виходив з того, що Товариство в цілях митного оформлення подало всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК, які містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за основним методом, а тому у Митниці не було підстав для проведення коригування митної вартості товару. Митниця не довела, що вартість армаміду марки ПА СВ 30-1 ЄТМ, митна вартість якого була взята за основу для коригування митної вартості згідно зі спірними рішеннями, відповідає вартості задекларованого Товариством товару (поліамід склонаповнений чорний (марка ПА СВ30-А-У) 10 000,00 кг., полімер чорного кольору у первинній формі (гранули по 2-5 мм.) ТУ 2243-24-59036393-2014; поліамід армованим скловолокном, з вмістом неорганічного наповнювача (мінеральних волокон) у кількості 30%) з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про їх схожість, подібність чи ідентичність. Використані Митницею для визначення за резервним методом митної вартості джерела (рішення про коригування митної вартості №UA807000/2019/000347/2 від 18.01.2019 та ЕМД №UA807170/2019/004791 від 29.01.2019) хибні, оскільки зазначене рішення скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 у справі №520/4501/19, а ЕМД №UA807170/2019/004791 подана позивачем саме у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості від 29.01.2019 №UA807000/2019/000468/2, яке є предметом оскарження у цій справі.

Апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, мотивуючи таке рішення тим, що у Митниці були підстави для проведення коригування митної вартості товару за резервним методом, оскільки Товариством у повній мірі не підтверджено документально заявлену митну вартість товару за основним методом: документи, подані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В обґрунтування цього висновку апеляційний суд вказав, що позивач не надав заявку на перевезення товару та довідку від перевізника, у якій встановлювалась вартість перевезення. Суд апеляційної інстанції відхилив довід позивача, що товар, вартість якого була взята за основу при коригуванні заявленої митної вартості (армамід марки ПА СВ 30-1 ЄТМ) має інші характеристики, зазначивши, що армамід марки ПА СВ 30-1 ЄТМ та товар, митного оформлення якого стосується спір, є ідентичними в розумінні норм МК, оскільки при заповненні відповідних граф митних декларацій щодо цих товарів вказано код УКТ ЗЕД 39089000.

Товариство подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020, у якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення першої інстанції.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм частин другої, третьої статті 53, частин другої, четвертої, шостої статті 54, статтей 57 58 МК без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у постанові від 05.02.2019 (справа №816/1199/15-a).

Верховний Суд ухвалою від 19.06.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем (покупець) та ТОВ «РАДОМ» (резидент Російської Федерації) (постачальник) був укладений контракт №27072017 від 27.07.2017 на поставку меблів, частин меблів, обладнання, запасних частин до обладнання, поліпропілену, шпону з комплектуючими, трубної продукції, рекламних матеріалів, тканини ( далі - товар).

Підпунктом 3.1.1 пункту 3 контракту передбачено, що товар постачається на умовах базису FСА Правил Інкотермс 2010 («франко-перевізник»: продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця) автомобільним транспортом, що підтверджується товаро-транспортною накладною міжнародного типу (СМR).

Товариство на підставі зазначеного контракту, ввезло на митну територію України товар - поліамід склонаповнений чорний (марка ПА СВ30-А-У)10 000,00 кг, полімер чорного кольору у первинній формі (гранули по 2-5 мм.) ТУ 2243-24-59036393-2014, поліамід армований скловолокном, з вмістом неорганічного наповнювача (мінеральних волокон) у кількості 30%, що використовується при виробництві пластикових частин меблів. Виробником товару є ТОВ "ПОЛІКОМПОЗИТ", країна виробництва - Російська Федерація.

ТОВ "РАДОМ" поставило позивачу поліамід склонаповнений чорний (марка ПА СВЗО-А-У) двома партіями (вартість якого перераховується) на загальну суму:

- 410 000,00 російських рублів, що за курсом валюти 0,422 грн складало 173 763,84 грн. Витрати на транспортування склали 2000,00 грн;

- 410 000,00 російських рублів, що за курсом валюти 0,408 грн складало 168 245, 36 грн. Витрати на транспортування склали 2000,00 грн.

Для митного оформлення товару, ввезеного на митну територію України за контрактом №27072017 від 27.07.2017, ПрАТ «Новий Стиль» 28.01.2019 подало до Харківської митниці ДФС ЕМД ІМ №UА807170/2019/004380 від 28.01.2019 на суму 175 763,84 грн, а також ЕМД ІМ № UА807170/2019/007213 від 08.02.2019 на суму 170 245,36 грн.

Разом з ЕМД для підтвердження задекларованої митної вартості товару були надані такі документи: контракт № 27072017 від 27.07.2017 (разом з додатками № 47 від 25.01,2019, № 48 від 06.02.2019), рахунки-фактури № СЕ699 від 25.01.2019, № СЕ1225 від 06.02.2019; документи щодо транспортування (перевезення) товару (договір на міжнародні перевезення автомобільним транспортом 271015П від 27.10.2015, довідка про транспортні витрати від 24.01.2019, автотранспортні накладні (Road consignment note) СМR А №014802 від 25.01.2019 та СМR А № 014804 від 06.02.2019); декларація про походження товару (Declaration of origin) СЕ 699 від 25.01.2019 та СЕ1225 від 06.02.2019; навантажувальний документ (Bordereau) S СЕ 699 від 25.01.2019 та S СЕ 1225 від 06.02.2019; сертифікати якості (Certificate of quality) 114-81308 від 02.12.2018, 115-64999 від 20.11.2018; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів 3693219 від 25.01.2019 та 3748156 від 08.02.2019, висновок органу Державної санітарно-епідемічної служби від 23.07.2015; листи щодо відсутності страхування від 28.01.2019 та 08.02.2019; паспорт якості від 01.01.2019, прайс-лист експортера від 08.02.2019; копію митної декларації країни відправлення №10013150/060219/0004477 від 06.02.2019.

За результатами перевірки цих документів митний орган дійшов висновку, що вони не підтверджують задекларовану митну вартість товару. Митний орган виходив з того, що за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) виявлено ризики, згенеровані АСАУР - «надання недостовірних документів щодо складової митної вартості придбаного підприємством товару», у зв`язку з чим на адресу позивача були направлені запити №19128 від 28.01.2019 та №19185 від 08.02.2019 та запропоновано надати достовірні пояснення та додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Позивач у відповідях на запити від 29.01.2019 № 29/01-1а та від 11.02.2019 №11/02-1а повідомив, що до ЕМД ІМ №UА807170/2019/004380 від 28.01.2019 та ІМ №UА807170/2019/007213 від 08.02.2019 надані всі можливі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2019/000468/2 від 29.01.2019 та №UА807000/2019/000628/2 від 11.02.2019 за другорядним (резервним) методом на підставі статті 64 МК з визначенням митної вартості на рівні 3.08 USD/кг (203,0266 RUB/кг) та 3.08 USD/кг (203,3422 RUB/кг) відповідно.

На підставі зазначених рішень про визначення митної вартості товарів відповідачем видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807000/2019/000468/2 від 29.01.2019 та №UА807000/2019/000628/2 від 11.02.2019.

З метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю позивач оформив товар за ціною, визначеною Митницею, за ЕМД №UА807170/2019/004791 від 29.01.2019 та №UА807170/2019/007882 від 11.02.2019.

Частинами першою та другою статті 51 МК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - так само) встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Статтею 53 МК визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості .

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК).

Згідно зі статтею 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53 54 МК Верховний Суд зробив у ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19).

Як встановив суд першої інстанції, для митного оформлення товару Товариство надало Митниці документи відповідно до частини другої статті 53 МК, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товару.

Суд першої інстанції, зважаючи на встановлені на підставі оцінки доказів, яка відповідає нормам статті 90 КАС, обставини у справі щодо переліку та змісту документів, які позивач надав для митного оформлення, зробив правильний висновок, що подані позивачем разом з митними деклараціями документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і в сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої позивачем інформації про ціну товару та інші складові митної вартості.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вимога Митниці надати додаткові документи щодо вартості перевезення не відповідала умовам договору на міжнародні перевезення автомобільним транспортом №271015П від 27.10.2015, оскільки акт виконаних робіт, акт приймання-передачі товару, рахунок на оплату, оформлення яких передбачено цим договором, складаються та підписуються перевізником після передачі товару замовнику (позивачу). Станом на дату митного оформлення товару об`єктивно цих документів у позивача не могло бути. Натомість, вартість перевезення як складову задекларованої митної вартості товару позивач підтвердив довідкою про транспортні витрати від 24.01.2019, яка містить інформацію щодо вартості перевезення на маршруті перевезення (п/п Шебекино -Харків), в тому числі, до кордону України, а також інформацію щодо включення до вартості перевезення вартості навантажувальних і розвантажувальних робіт.

Достовірність наданої позивачем Митниці довідки про транспортні витрати від 24.01.2019 підтверджена позивачем в судовому процесі наданими суду актами виконаних робіт з наданих послуг з міжнародних перевезень вантажів від 30.01.2019 та від 12.02.2019, платіжними дорученнями від 01.03.2019 №3493 та від 14.03.2019 №4223. Ці документи були складені відповідно до умов договору на міжнародні перевезення автомобільним транспортом №271015П від 27.10.2015.

В рішеннях про коригування митної вартості від 29.01.2019 №UA807000/2019/000468/2 та від 11.02.2019 №UA807000/2019/000628/2 вказано, що джерелом інформації про митну вартість, яка використана Митницею, є наявна у митного органу інформація про аналогічний товар, митне оформлення якого закінчено згідно з ЕМД від 02.11.2018 №UА807170/2018/53603, від 29.01.2019 №UА807170/2018/004791, а також рішення Харківської митниці про визначення митної вартості від 18.01.2019 № UА807000/2019/000347/2.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 02.02.2021 (справа №520/4501/19) скасовано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019, залишено в силі рішення першої інстанції, яким скасовано рішення Слобожанської митниці Держмитслужби від 18.01.2019 №UA807000/2019/000347/2 про коригування митної вартості товару за ЕМД №UA807170/2019/001932 від 16.01.2019. Отже, вказане рішення не може бути належним джерелом інформації для визначення митної вартості. Враховуючи, що це рішення було підставою для подання ЕМД від 29.01.2019 №UA807170/2019/004791, яка також вказана як джерело інформації у рішенні про коригування митної вартості від 11.02.2019 №UA807000/2019/000628/2, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав зазначену ЕМД належним джерелом інформації про митну вартість, яке може використовуватися для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Що ж до ЕМД №UA807170/2018/053603 від 02.11.2018, яка теж вказана в рішеннях про коригування митної вартості, які оскаржує позивач, як джерело, використане для визначення митної вартості, то вона стосується митного оформлення товару «армамід марки ПА СВ 30-1ЕТМ (натуральний)». Відхиляючи довід Митниці, що ця ЕМД є належним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена ЕМД не містить жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про ідентичність або схожість (подібність, аналогічність) армаміду (марка ПА СВ 30-1ЕТМ (натуральний)) з поліамідом (склонаповнений чорний (марка ПА СВ30-А-У). Порівняння властивостей цих товарів (із застосуванням відповідних документів) Митниця не зробила, доказів на підтвердження спільних характеризуючих ознак (властивостей) не надала.

Крім іншого опису товару, ніж у митних деклараціях, поданих Товариством для митного оформлення, в ЕМД №UA807170/2018/053603 від 02.11.2018 зазначені інші експортер (ТОВ «ОСМ»), вага, умови поставки (FCA м. Старий Оскол (РФ), тоді як Митниця не зробила відповідного коригування, а доказів подібності умов поставки, зокрема щодо відстані перевезення, як чинника, що впливає на вартість перевезення та митну вартість, не надала.

Суд апеляційної інстанції, визнавши ЕМД №UA807170/2018/053603 від 02.11.2018 джерелом інформації для визначення митної вартості за резервним методом, виходив тільки з однакового коду УКТ ЗЕД, не звернувши, однак, увагу на відмінності в умовах поставки та не здійснення Митницею відповідних коригувань, так само як і не наведення Митницею доводів щодо подібності умов поставки.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-a, на яку позивач посилається у касаційній скарзі, зробив висновок, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосовав вище наведені норми матеріального права, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм та помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи положення статті 139 КАС щодо відшкодування судових витрат сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, у випадку задоволення позову, а також щодо розподілу судових витрат судом касаційної інстанції у разі зміни ним судового рішення або ухвалення нового рішення, клопотання позивача про відшкодування йому витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 7 684 грн за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341 344 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 скасувати, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 залишити в силі.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Новий Стиль» (ЄДРПОУ 32565288) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 7 684 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко О.В. Білоус М.М. Гімон