ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2025 року
м. Київ
справа № 520/21901/23
касаційне провадження № К/990/48182/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХГРУП»
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Зоркіна Ю.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жигилій С.П.; судді: Русанова В.Б., Перцова Т.С.)
у справі № 520/21901/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХГРУП»
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХГРУП» (далі - ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХГРУП», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 квітня 2023 року № 0091050414.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 17 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, відмовив у задоволенні позову.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних товариством були зареєстровані податкові накладні, видані контрагентам-покупцям, на загальну суму податку на додану вартість 3 751 595,00 грн, проте такі показники не були відображені у рядку 1.1 декларацій з податку на додану вартість за травень, червень 2022 року. При цьому, доказів подання уточнюючих розрахунків у межах проведеної перевірки матеріали справи не містять, позивач дії щодо коригування даних податкового обліку не здійснював.
Платник не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та неправильне застосування судами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 2, 3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХГРУП».
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2022 року, червень 2022 року, за результатами якої склав акт від 29 березня 2023 року № 7257/20-40-04-14-03.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником вимог пункту 187.1 статті 187 ПК України внаслідок невіднесення до складу податкових зобов`язань за травень 2022 року (рядок 1.1 декларації) податку на додану вартість у розмірі 501 201,89 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань (рядок 9 декларації) за звітний період травень 2022 року, на суму податку на додану вартість 501 201,89 грн, за червень 2022 року (рядок 1.1 декларації) суми податку на додану вартість 2 500 074,00 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань (рядок 9 декларації) за звітний період червень 2022 року на суму податку на додану вартість 2 500 074,00 грн.
Обґрунтовуючи таку позицію, відповідач зазначив, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних, наявними на час перевірки, товариством були зареєстровані податкові накладні, видані контрагентам-покупцям на загальну суму податку на додану вартість 3 751 595,00 грн, проте такі показники не були відображені у розділі 1.1 декларацій з податку на додану вартість за травень, червень 2022 року.
На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 21 квітня 2023 року № 0091050414, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 3 751 595,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 3 001 276,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 750 319,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
За правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
Таким чином, податкові накладні складаються виключно в електронній формі та підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
Перевіркою встановлено, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, які були наявні на дату складання акта перевірки, товариством зареєстровано податкові накладні, видані контрагентам-покупцям, на загальну суму податку на додану вартість 3 751 595,00 грн, проте такі показники не були відображені у рядку 1.1 декларацій з податку на додану вартість, форма яких затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», за травень, червень 2022 року.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 50.2 статті 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Таким чином, пунктом 50.2 статті 50 ПК України встановлено обмеження щодо подання уточнюючого розрахунку показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.
Отже, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Доказів подання уточнюючого розрахунку у межах проведеної перевірки матеріали справи не містять.
Пунктом 192.1 статті 192 ПК України передбачено можливість складання розрахунку коригування до податкової накладної у разі допущення помилок при її складанні, у тому числі не пов`язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Отже, у разі складання податкової накладної без факту здійснення господарської операції та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, з метою виправлення помилки необхідно скласти розрахунок коригування до неї.
Суди встановили, що позивач розрахунків коригування до спірних податкових накладних не подавав, що не спростовано під час касаційного оскарження.
Суди обґрунтовано відхилили посилання позивача на досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 липня 2022 року № 42022000000001013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України, як на підставу для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Є безпідставним посилання позивача на нездійснення відповідачем при перевірці аналізу господарської діяльності товариства, яким підтверджується необґрунтованість оскаржуваного акта індивідуальної дії, оскільки змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової документальної перевірки платника, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України, тоді як предметом камеральної перевірки з урахуванням приписів статті 75 ПК України є виключно відомості, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги платника без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТЕХГРУП» залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова