ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 520/23355/21

адміністративне провадження № К/990/23034/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 (головуючий суддя - В.В. Єгупенко)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 (головуючий суддя - З.О. Кононенко, судді - В.А. Калиновський, О.М. Мінаєва)

у справі № 520/23355/21

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.10.2018 по 27.10.2021;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.10.2018 по 27.10.2021.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що наказом від 31.10.2018 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Судовим рішення у справі № 520/4314/21 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2009 по 28.02.2018. На виконання вказаного рішення відповідачем 27.10.2021 виплачено позивачу кошти у розмірі 18 058, 66 грн. Оскільки повний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 27.10.2021, а тому з посиланням на положення статті 117 Кодексу законів про працю України, позивач вказує про обов`язок відповідача виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 27.10.2021. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 27.10.2021 року. В іншій частині позову відмовлено.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 27.10.2021. Прийнято в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 26.10.2021 включно у розмірі 59 049, 63 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі № 520/23355/21 залишено без змін.

5. Ухвалюючи рішення суди обох інстанцій дійшли висновку, що у спірних правовідносинах для відповідача настає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

6. Водночас, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції зобов`язуючи Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 по 27.10.2021 помилково не здійснив розрахунок конкретної суми компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає виплаті на користь позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, від 24.06.2021 у справі № 480/2577/20, щодо визначення та зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат, що вказує про неповне з`ясування апеляційним судом обставин справи. На думку відповідача, розрахований та стягнутий апеляційним судом розмір середнього заробітку є надто великим, такий обсяг відповідальності є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Позиція інших учасників справи

9. Позивачем подано до суду відзив на касаційну скаргу, в якій позивач вказує, що частково не погоджується з доводами, викладеними відповідачем у касаційній скарзі. Позивач зазначає, що рішенням суду першої інстанції встановлено період, за який позивачу має бути нараховано середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідачем на виконання рішення суду першої інстанції позивачу надано розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з яким відповідач погоджувався. Натомість відповідач в апеляційній скарзі послався на непропорційність розміру середнього заробітку, а суд апеляційної інстанції, з невідомих підстав позивачу, скасував рішення суду першої інстанції. Позивач вказує, що на момент подання відповідачем апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції набуло законної сили, з яким погоджується позивач. Тому позивач не погоджується з постановою апеляційного суду, як і не погоджується з касаційною скаргою відповідача, просить відмовити в її задоволенні, залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 .

11. Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12. Позивач проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 .

13. Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних сил України від 21.09.2018 № 534 позивач звільнений з військової служби в запас.

14. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2018 № 225 позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів грошового забезпечення з 31.10.2018.

15. 17.03.2021 позивач звернувся до суду щодо отримання недоплачених при звільненні сум.

16. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі № 520/4314/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2009 по 28.02.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2009 по 28.02.2018. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

17. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі № 520/4314/21 залишено без змін.

18. На виконання рішення суду від 24.05.2021 у справі № 520/4314/21 відповідачем 27.10.2021 на користь позивача виплачено 18058, 66 грн., що підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Статтею 47 Кодексу законів про працю України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

21. За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

22. Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

23. Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

24. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

27. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, від 24.06.2021 у справі № 480/2577/20, щодо визначення критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

28. Так, питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду.

29. Зокрема, у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

30. За висновком Великої Палати Верховного Суду якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

31. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

32. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній у постанові підсумувала, що з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

33. За висновком Великої Палати Верховного Суду, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

34. Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

35. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.

36. Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

37. Ці висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду і у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

38. На підтримку наведеної вище позиції Великої Палати Верховного Суду, 30.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

39. Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

40. Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що при звільненні позивача відповідачем не виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2009 по 28.02.2018.

41. Сума середнього заробітку за час затримки виплати сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2009 по 28.02.2018 дорівнює сумі множення кількості днів затримки на суму середньоденного розміру грошового забезпечення.

42. В той же час для пропорційного обрахунку розміру середнього заробітку необхідно встановити розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

43. Суд апеляційної інстанції здійснюючи обрахунок розміру середнього заробітку, застосовуючи підходи щодо його обрахунку, викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, встановив, що загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 32 494, 06 грн., з яких 14 435, 40 грн. (44, 2%) - виплачена позивачу сума при звільненні з військової служби, а 18 058, 66 грн. (55, 58 %) - виплачена позивачу на виконання рішення суду у справі № 520/4314/21 сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2009 по 28.02.2018.

44. Водночас, з матеріалів справи неможливо встановити на підставі яких доказів апеляційний суд дійшов висновку, що при звільненні позивачу з військової служби йому виплачено суму у розмірі 14 435, 40 грн.

45. Так, в матеріалах справи міститься витяг з наказу від 31.10.2018 № 225 із зазначенням виплат, що підлягають на користь позивача. Виплати, про які йдеться у вказаному наказі значно перевищують суму, про яку вказує суд апеляційної інстанції. Крім того, відповідачем у додаткових поясненнях до апеляційної скарги вказувалось про суми, які виплачені позивачу при звільненні з військової служби.

46. Водночас, суд апеляційної інстанції на вказане увагу не звернув та прийшов до помилкового висновку, що загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 32 494, 06 грн., що призвело до неправильного обрахунку розміру середнього заробітку, що підлягає виплаті на користь позивача.

47. В той же час, в силу частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати такі обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. За приписами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

49. Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.

50. Отже, з огляду на приписи частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

51. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно встановити розмір усіх належних позивачу при звільненні сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

52. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139 327 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі № 520/23355/21 скасувати.

3. Справу № 520/23355/21 направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції - Другого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

В.М. Соколов