ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2025 року

Київ

справа №520/2563/25

адміністративне провадження №К/990/22849/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №520/2563/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року (суддя Панов М. М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (головуючий суддя - Бегунц А. О., судді: Русанова В.Б., Присяжнюк О. В.),-

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» (далі - позивач, ТОВ «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА», Товариство) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2024 року № 00474490713, № 00474750713.

За змістом позову ТОВ «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» повідомило суд, що використало процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень шляхом подання 05 вересня 2024 року скарги до Державної податкової служби України (далі - ДПС). Всупереч вимогам пункту 56.8 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, вмотивоване рішення контролюючого органу платник податків не отримав. Водночас, за наслідками моніторингу електронного кабінету платника було з`ясовано, що 03 грудня 2024 року відповідач зменшив позивачу від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. У відповідь на адвокатський запит листом від 19 грудня 2024 року № 37956/6/99-00-06-02-02-06 ДПС повідомила, що рішення за результатами розгляду скарги в електронний кабінет платника не надсилалося; вказане рішення було надіслане засобами поштового зв`язку 31 жовтня 2024 року рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення, але рішення було повернуто на адресу ДПС із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Позивач послався на приписи частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив, що тримісячний строк звернення до суду не сплинув (том 1 а.с.1-29).

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 лютого 2025 року відкрив провадження у справі № 520/2563/23 та вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження (том 1 а.с.39-40).

10 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про залишення позову без розгляду. Зазначило, що лист, яким було направлено рішення ДПС за результатами розгляду скарги, повернувся на адресу контролюючого органу 18 листопада 2024 року із відміткою: «за закінченням терміну зберігання». Відповідь на адвокатський запит разом із копією означеного рішення позивач отримав 19 грудня 2024 року. Водночас пункт 56.19 статті 56 ПК України встановлює місячний строк звернення до суду у разі використання платником податків процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. Про застосовність саме такого строку звернення до суду вказав і Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 580/12642/23 (том 1 а.с.44).

У відповіді на відзив, надісланій до суду через підсистему «Електронний суд» 25 лютого 2025 року (том 1 а.с.81-118), ТОВ «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» зазначило, що ні рішення уповноваженої посадової особи ДПС про продовження строку розгляду скарги позивача, ні рішення ДПС за результатами розгляду скарги не отримувало. Надана відповідачем до суду копія конверту не дає можливості ідентифікувати вміст конверта, а за штрикодовим ідентифікатором не видається за можливе відстежити шлях відправлення на сайті АТ «Укрпошта». Копія рішення ДПС була отримана лише 19 грудня 2024 року у відповідь на адвокатський запит, що свідчить про відсутність підстав, визначених пунктом 56.17 статті 56 ПК України, з якими закон пов`язує закінчення процедури адміністративного оскарження.

Позивач також звернув увагу суду на те, що 15 листопада 2024 року у нежитловому приміщенні, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Липова, 14, яке він орендує та в якому зберігаються документи Товариства, трапилося залиття гарячою водою. Ці обставини змусили позивача вжити заходів із відновлення означених документів шляхом звернення до контрагентів, банківської установи. На підтвердження цих обставин долучено акт комісії з обстеження аварійної ситуації залиття та встановлення пошкодження документів від 15 листопада 2024 року, відповідні листи, виписки по рахунку. Відтак, у період з 15 листопада 2024 року по 03 лютого 2025 року позивач з незалежних від нього об`єктивних причин не мав доказів на підтвердження правомірності формування ним показника рядка 21 у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2024 року, а тому не міг ефективно захистити права шляхом звернення до суду із позовом раніше за 03 лютого 2025 року.

Товариство також звертало увагу суду на обставини введення в Україні воєнного стану та наголосило, що Харківська міська територіальна громада з 15 вересня 2022 року віднесена до території можливих бойових дій. Повідомило, що підприємство позивача потерпає від ракетно-бомбових ударів, ударів безпілотними літальними апаратами; через руйнування енергетичної інфраструктури відбуваються відключення електричної енергії, припинення постачання тепла, гарячої та холодної води. Ці обставини у сукупності призвели до звільнення значної частини працівників, а ті працівники, що залишились, працюють віддалено або трудові відносини з ними призупинено. При цьому у період з 01 листопада 2024 року по 03 лютого 2025 року в Харківській області лунало 444 повітряні тривоги та зафіксовано 51 повідомлення про вибухи місті Харків.

Враховуючи викладене, позивач просив поновити йому строк звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин (у разі встановлення судом пропуску звернення до суду).

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року, задовольнив клопотання ГУ ДПС та залишив без розгляду позовну заяву ТОВ «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» (том 1 а.с.123-131, том 2 а.с.8-15).

Суд першої інстанції виснував, що за правилами пункту 56.19 статті 56 ПК України у спірному випадку строк звернення до суду становить один місяць з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Про застосування саме такого строку до правовідносин щодо оскарження податкових повідомлень-рішень у випадку використання процедури адміністративного оскарження вказував Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 30 січня 2024 року у справі № 752/17664/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 640/1355/21. Відповідно до приписів пункту 42.4 статті 42 ПК України, пунктів 2, 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270), рішення ДПС про результати розгляду скарги вважається врученим позивачу 18 листопада 2024 року - із проставленням на поштовому відправленні відмітки про причину його повернення.

Суд визнав неповажними наведені Товариством причини пропуску строку звернення до суду. Тривала пасивна поведінка позивача, що виявилась у не з`ясуванні протягом тривалого часу - з 03 вересня 2024 року по 19 грудня 2024 року - результатів розгляду поданої ним скарги, не свідчить про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду. Неналежна організація процесу щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, виникнення організаційних складнощів для подання позову є суто суб`єктивною причиною. Щодо обставин введення в Україні воєнного стану суд першої інстанції зазначив, що такі обставини можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку звернення до суду за умови, що пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Суд вказав, що наведені позивачем у заяві обставини дійсно можуть утруднювати ведення господарської діяльності, проте, доказів неможливості вчинення певних процесуальних дій, зокрема, подання у визначені строки позову, надано не було. Водночас неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу має бути реальною.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що до надіслання рекомендованих листів не висувається вимога із обов`язкового складення опису вкладення. Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 140/12235/21.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми пунктів 42.2. 42.5 статті 42, підпункту 56.17.3 пункту 56.17, пункту 56.19 статті 56 ПК України та не застосували до спірних правовідносин пункти 56.8, 56.9 статті 56 ПК України, розділу VII, пункту 5 розділу ІХ Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916 (далі - Порядок № 916), підпункту 9 пункту 2, пункту 49 Правил № 270, статті 2 44 90 195 КАС України. Крім того, скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 380/18997/21, від 20 жовтня 2020 року у справі № 140/30/20, від 25 грудня 2024 року у справі № 440/4592/23, від 27 листопада 2023 року у справі № 640/24273/19.

На переконання скаржника, суди не з`ясували обставин надсилання контролюючим органом рішення за результатами розгляду скарги Товариства як підстави для подальшого визначення дати початку перебігу строку звернення до суду із позовом в межах строків, визначених пунктом 56.19 статті 56 ПК України. У приведених скаржником постановах Верховний Суд вказував на необхідність дослідження відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Водночас останнє у матеріалах цієї справи відсутнє і судами відповідне дослідження не здійснювалося. При цьому отримання адвокатом копії рішення ДПС за результатами розгляду скарги не є тотожним отриманню такого рішення платником податків.

У світлі викладеного безпідставним, на думку скаржника, є посилання судів попередніх інстанцій на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 812/821/17, оскільки в межах означеної справи судами було встановлено, що контролюючим органом було надіслано поштове відправлення з рекомендованим повідомленням, в якому містився особистий підпис особи, яка отримала відправлення. За аналогічних підстав скаржник вважає нерелевантними посилання судів на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17, від 11 вересня 2024 року у справі № 580/12642/23, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19.

Скаржник наполягає, що протягом строку, встановленого пунктом 56.8 статті 56 ПК України, контролюючий орган повинен був надати або вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги, або рішення про продовження строку розгляду скарги. Проте судами обставини надсилання позивачу рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків не досліджувалися. В той же час, за змістом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.005662, враховуючи встановлені ПК України наслідки неприйняття рішення/не продовження строку розгляду скарги, а також відсутність доказів прийняття та направлення контролюючим органом рішення за результатом розгляду скарги, платник податків внаслідок неотримання такого рішення має законні очікування (сподівання), що його скарга задоволена в силу прямої норми Закону. При цьому Товариство наголошує, що ні норми ПК України, ні норми Порядку № 916 не зобов`язують платника податків вживати будь-які активні дії чи заходи з метою отримання рішення за результатами розгляду скарги.

Скаржник також звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів направлення позивачу рішення ДПС в інший спосіб, що передбачений пунктом 5 Порядку № 916, а саме засобами електронного зв`язку.

Товариство також вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки доказам, що були надані позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду. За змістом касаційної скарги скаржник наводить доводи, що стосуються обставин залиття орендованого ним нежитлового приміщення та введення в Україні воєнного стану, постійних обстрілів міста Харкова, відключення електроенергії, та вказує, що об`єктивно не мав можливості вчасно звернутися до суду із позовом про оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.

Порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 2 44 195 КАС України скаржник вбачає в тому, що ухвалою цього суду від 24 квітня 2025 року було задоволено клопотання представника Товариства про участь у судовому засіданні, призначеному о 13:20 30 квітня 2025 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. У призначений час представник позивача авторизувався на веб-сторінці https://vkz.court.gov.ua/ та очікував на запрошення апеляційного суду для участі у судовому засіданні у справі № 520/2563/25. Проте представника позивача так і не було запрошено для участі у вказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції. Листом № 2796/6/11-30-25 від 27 травня 2025 року Державне підприємство «Інформаційні судові системи» надало інформацію, що 30 квітня 2025 року представник позивача чотири рази у період з 13:00:01 до 16:31:54 здійснював авторизацію в підсистемі ВКЗ, проте, конференція № 4452189 не була розпочата організатором конференції. На підтвердження означених доводів скаржник долучив до касаційної скарги означений лист ДП «Інформаційні судові системи» та скріншот з веб-сторінки https://vkz.court.gov.ua/. Враховуючи викладене, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не було забезпечено участь позивача у судовому засіданні, призначеному в режимі відеоконференції, що є порушенням таких засад адміністративного судочинства як відкритість судового процесу та змагальність сторін. У постановах від 10 листопада 2023 року у справі № 607/7742/23, від 07 березня 2024 року у справі № 240/17246/23 Верховний Суд вказував, що подібне процесуальне порушення свідчить про наявність обов`язкових підстав для скасування прийнятого за таких умов судового рішення.

Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС просить в її задоволенні відмовити, а судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані. Відповідач наголошує, що у спірному випадку строк звернення до суду обчислюється саме від дати повернення на адресу ДПС листа, яким було надіслано рішення про результати розгляду скарги, а саме 18 листопада 2024 року. Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 820/1186/17, від 15 серпня 2024 року у справі № 380/18997/21) вказував про необов`язковість опису вкладення під час направлення кореспонденції суб`єктом владних повноважень, тому доводи позивача в цій частині є безпідставними. Решта доводів відзиву дублює аргументи, що наводилися відповідачем в ході судового розгляду справи.

Відповідно до довідки, складеної 06 лютого 2025 року секретарем Харківського окружного адміністративного суду, на підставі частини п`ятнадцятої пункту 3 розділу VI «Перехідні положення» КАС України та пункту 1 розділу VIІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20 серпня 2019 року, формування матеріалів справи № 520/2563/25 здійснюється у змішаній (паперовій та електронній) формі. Враховуючи викладене, Верховний Суд за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судом апеляційної інстанції у справі № 520/2563/25 (далі - Електронна справа). Відповідно, касаційний перегляд справи № 520/2563/25 здійснюється на підставі Електронної справи, сформованої судом апеляційної інстанції, та матеріалів справи, які 23 червня 2025 року надійшли до суду касаційної інстанції в паперовій формі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Колегія суддів зазначає, що скаржник, окрім питання дотримання ним строку звернення до суду у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень після застосування процедури адміністративного оскарження та поважності причин пропуску такого строку, також порушує перед судом касаційної інстанції питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині забезпечення стороні доступу до суду шляхом безпосередньої участі в судовому засіданні. Означене питання підлягає першочерговому вирішенню колегією суддів, оскільки від результатів його розв`язання залежить можливість переходу до надання правової оцінки іншим питанням, порушеним скаржником у касаційній скарзі.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

В рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 у справі № 1-10/2012 Конституційний Суд України виснував, що основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункти 1, 2, 4 частини третьої статті 129 Основного Закону України). Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Згідно із частиною третьою статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належать, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2); гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3); забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 6).

Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (частина перша статті 8 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи, серед іншого, мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини третьої статті 44 КАС України).

Європейський суд з прав людини вказував, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (справа № 43330/09 від 13 грудня 2011 року «Трудов проти росії»).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Поряд з цим Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 травня 1988 року в справі №10563/83 «Екбатані проти Швеції» зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.

За наслідками аналізу наведених вище норм права Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 607/7742/23 виснував, що суд зобов`язаний створити учасникам справи належні можливості для використання всіх процесуальних прав, визначених КАС України.

Отже, право особи взяти участь у судовому засіданні (у визначених законом випадках залежно від категорії справи, що розглядається) є складовою права на доступ до суду.

У справі, що розглядається, Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 квітня 2025 року (том 1 а.с.169) призначив розгляд апеляційної скарги Товариства на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року про залишення позову без розгляду в судовому засіданні на 30 квітня 2025 року о 13:20. В судове засідання викликав осіб, які беруть участь у справі, та їх представників.

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет Товариства 15 квітня 2025 року о 17:19, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.175).

16 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Гнідченка Г. Г. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Представник позивача зазначив електронну адресу, використану для реєстрації в системі відеоконференцзв`язку - ІНФОРМАЦІЯ_1 та зазначив номер телефону (том 1 а.с.176-179).

Ухвалою від 24 квітня 2025 року Другий апеляційний адміністративний суд задовольнив клопотання представника «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» та допустив його до участі в судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням Електронного кабінету та власних технічних засобів. Повідомив, що відеоконференція буде проведена за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку «ВКЗ» (https://vkz.court.gov.ua) (том 2 а.с.1-2).

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет Товариства 24 квітня 2025 року о 19:19, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.4).

За правилами частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 10 КАС України суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частина перша статті 18 КАС України встановлює, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина четверта статті 18 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 195 КАС України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Частина п`ята статті 195 КАС України містить застереження, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

За правилами частини дев`ятої статті 195 КАС України відеоконференція, в якій беруть участь учасники судового процесу, їх представники, фіксується судом, який розглядає справу, за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Відео- та звукозапис відеоконференції долучаються до матеріалів справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частина четверта статті 230 КАС України передбачає, що під час здійснення повного фіксування судового засідання технічними засобами, а також проведення судового засідання в режимі відеоконференції протокол судового засідання створюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя, зокрема, підсистеми відеоконференцзв`язку унормовано Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 49 Положення для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи повинен попередньо зареєструватися в Електронному кабінеті. Учасник справи також повинен перевірити наявні у нього власні технічні засоби на відповідність технічним вимогам, визначеним Інструкцією користувача підсистеми відеоконференцзв`язку, для роботи із системою відеоконференцзв`язку.

Пункт 51 Положення встановлює, що у разі проведення судового засідання в режимі відеоконференції секретар судового засідання засобами підсистеми ЄСІТС забезпечує ведення протоколу (журналу) судового засідання в електронній формі та технічний запис судового засідання.

Технічний запис судового засідання засобами підсистеми ЄСІТС автоматично зберігається у централізованому файловому сховищі (пункт 53 Положення).

Підписаний протокол (журнал) судового засідання, який містить вебпосилання на технічний запис судового засідання в централізованому файловому сховищі, переноситься (передається, імпортується) до АСДС. У випадку фіксування судового засідання засобами підсистеми відеоконференцзв`язку технічний запис судового засідання та технічний носій, на якому зберігається цей запис, приєднуються до матеріалів справи (зберігаються в матеріалах справи) у вигляді протоколу (журналу) судового засідання, в якому вказано посилання на цей запис у централізованому файловому сховищі. У цьому випадку технічним носієм інформації є частина централізованого файлового сховища, на якому зберігається запис судового засідання та на яке є посилання в протоколі (журналі) судового засідання. Зберігання резервних копій протоколу та відеозапису судового засідання забезпечується засобами ЄСІТС (пункт 54 Положення).

Для забезпечення належної організації роботи судів в ході фіксування судових засідань, встановлення рекомендацій та єдиних підходів до використання судами технічних засобів фіксування судового засідання, а також узагальнення правових норм щодо порядку фіксування судових засідань розроблена Інструкція щодо роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 06 червня 2022 року № 156 (далі - Інструкція).

Пункт 6 розділу І «Загальні положення» Інструкції встановлено, що фіксування судового засідання здійснюється за допомогою наявних в судах технічних засобів відео- та (або) звукозапису з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі, для цілей цієї Інструкції - підсистема відеоконференцзв`язку).

Відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 розділу ІІ «Створення технічного запису судового засідання засобами підсистеми відеоконференцзв`язку» Інструкції після автентифікації в підсистемі відеоконференцзв`язку секретарю судового засідання необхідно відповідно до вимог Інструкції користувача у випадку проведення судового засідання в режимі відеоконференції створити конференцію та запросити до неї учасників процесу, які прийматимуть участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. В такому разі можливо буде здійснювати запис як учасників судового процесу, що знаходяться в залі судового засідання, так і тих, що прийматимуть участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно із пунктом 1 розділу ІІІ «Ведення протоколу (журналу) судового засідання засобами підсистеми відеоконференцзв`язку» Інструкції під час здійснення фіксування судового засідання секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу (журналу) судового засідання у відповідності до вимог процесуального законодавства. Протокол (журнал) судового засідання ведеться в електронній формі засобами підсистеми відеоконференцзв`язку.

Підписаний протокол (журнал) судового засідання, який містить вебпосилання на технічний запис судового засідання у централізованому файловому сховищі, переноситься разом з кваліфікованим електронним підписом до автоматизованої системи діловодства суду та обліковується за відповідною судовою справою. До матеріалів справи в паперовій формі приєднується роздрукований паперовий примірник протоколу (журналу) судового засідання (пункт 4 розділу ІІІ Інструкції).

Пункт 1 розділу ІV «Фіксування судового засідання засобами іншого програмного забезпечення» Інструкції передбачає, що у разі відсутності інтернет-зв`язку, настання інших обставин, які об`єктивно унеможливлюють функціонування підсистеми відеоконференцзв`язку, допускається у складі технічних засобів фіксування судового засідання використання іншого наявного в суді спеціалізованого програмного забезпечення, яке дозволяє локально здійснювати запис судового засідання (без необхідності доступу до мережі Інтернет).

За правилами пункту 5 розділу ІV Інструкції у випадку знеструмлення суду чи настання інших обставин, які об`єктивно унеможливлюють функціонування локального програмного забезпечення, складається акт відповідно до пункту 5.10 розділу II цієї Інструкції.

На вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua розміщена Інструкція для організатора конференції (суду), за змістом якої деталізовано дії організатора конференції в процесі додавання учасників конференції (зокрема, їх пошуку та запрошення).

З аналізу наведеного правового регулювання слідує, що у разі проведення судового засідання в режимі відеоконференції обов`язково ведення протоколу (журналу) судового засідання в електронній формі та технічний запис судового засідання забезпечується засобами ЄСІТС. Порядок фіксування судового засідання, що проводиться в режимі відеоконференції, вимагає від секретаря судового засідання здійснити запрошення до створеної ним конференції відповідного учасника процесу, який братиме участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. При цьому функціонал підсистеми ВКЗ дозволяє належним чином відобразити в протоколі (журналі) судового засідання в електронній формі, зокрема, обставини неявки учасника процесу, який виявив бажання взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, або настання обставин, визначених частиною п`ятою статті 195 КАС України. Лише у випадку відсутності інтернет-зв`язку, настання інших обставин, які об`єктивно унеможливлюють функціонування підсистеми відеоконференцзв`язку, фіксування судового засідання здійснюється із використанням іншого наявного в суді спеціалізованого програмного забезпечення, яке дозволяє локально здійснювати запис судового засідання. Водночас існування таких обставин має бути засвідчено актом складеним відповідно до 5.10 розділу II Інструкції.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів встановила, що у матеріалах справи № 520/2563/25, які у паперовій формі надійшли до касаційного суду 23 червня 2025 року, міститься протокол судового засідання, складений із використанням іншого, відмінного від функціоналу підсистеми відеконференцзв`язку, спеціалізованого програмного забезпечення та підписаний секретарем судового засідання Ребровим А. О. (том 2 а.с. 6). За змістом вказаного протоколу судове засідання у справі № 520/2563/25 було розпочато о 14:40 та зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. О 14:46, після закінчення стадії з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, колегія суддів перейшла до стадії ухвалення судового рішення. О 14:49 суддя-доповідач повідомив про підписання скороченого тексту судового рішення та о 14:50 закрив судове засідання.

Разом з тим, ні Електронна справа, ні паперова форма справи № 520/2563/25 не містять протоколу (журналу) судового засідання та технічного запису, що формувалися засобами підсистеми відеоконференцзв`язку. Водночас у такому протоколі (журналі) мали б бути відображені відомості про створення секретарем судового засідання відповідної конференції, запрошення учасника процесу (у спірному випадку - представника позивача Глібченка Г. Г.) до такої конференції та відомості про відсутність такого учасника онлайн, що свідчить про його неявку в судове засідання, чи настання обставин, визначених частиною п`ятою статті 195 КАС України.

Відсутні у матеріалах справи № 520/2563/25 (у змішаній формі) і будь-які акти, складені відповідно до пункту 5.10 розділу II Інструкції, які б засвідчували неможливість фіксації судового засідання в режимі відеоконференції засобами підсистеми ВКЗ.

Поряд з цим представник позивача - адвокат Глібченко Г. Г. долучив до касаційної скарги лист Державного підприємства «Інформаційні судові системи» № 2796/6/11-30-25 від 27 травня 2025 року. Вказане підприємство повідомило адвоката, що відповідно до інформації, що міститься в підсистему відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка знаходиться за посиланням https://vkz.court.gov.ua: користувач «ГНІДЧЕНКО ГЛІБ ГЕННАДІЙОВИЧ» (g8262353@gmail.com) авторизувався в підсистемі ВКЗ: « 2025-04-30 13:00:01», « 2025-04-30 14:07:42», « 2025-04-30 14:41:47», « 2025-04-30 16:31:54». Конференцію № 4452189 не було розпочато організатором конференції.

Також до касаційної скарги скаржник долучив скриншот із сторінки облікового запису користувача g8262353@gmail.com за веб-адресою https://vkz.court.gov.ua. Із вказаного скриншоту вбачається, що за наслідками пошуку конференцій за фільтром «Дата з 30.04.2025» - «Дата по 30.04.2025» надано результат «Відеоконференція № 4452189 за 30.04.2025 13:37, організатор конференції: Другий апеляційний адміністративний суд зал № 4, номер справи - 520/2563/25».

Враховуючи викладене у сукупності, наявні обґрунтовані підстави вважати, що суд апеляційної інстанції 30 квітня 2025 року із запізненням (о 13:37 замість 13:20) створив конференцію для проведення судового засідання у справі № 520/2563/25, але з невідомих причин її не розпочав, відповідні обставини у встановленому процесуальним законом порядку не зафіксував. Натомість, скаржник чотири рази протягом трьох з половиною годин авторизувався в підсистемі ВКЗ з метою участі у призначеному на 30 квітня 2025 року о 13:20 судовому засіданні.

При цьому суд касаційної інстанції враховує, що можливою є ситуація затримки проведення судового засідання внаслідок значного навантаження, проте, такі обставини не можуть ставити під сумнів справедливість судового процесу в цілому та порушувати основні засади адміністративного судочинства. У такому випадку суд не позбавлений процесуальної можливості комунікувати з відповідним учасником процесу шляхом повідомлення його, до прикладу, засобами телефонного зв`язку про зміну часу судового засідання внаслідок затримки.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що судом апеляційної інстанції у цій справі у належний процесуальний спосіб не було зафіксовано обставини запрошення представника позивача для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції та неявки останнього у судове засідання, призначене на 13:20 30 квітня 2025 року. Враховуючи, що згідно із скриншотом, наданим скаржником, конференцію було створено о 13:37 30 квітня 2025 року, а згідно із протоколом судового засідання, що міститься у матеріалах справи № 520/2563/25 в паперовій формі, судове засідання розпочалося о 14:40 30 квітня 2025 року, наявні підстави вважати, що у спірному випадку позивач та його представник не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Поряд з цим право учасника справи, зокрема, на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосуються окремих категорій справ) відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування обставин справи.

Допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права є підставою для його скасування та направлення справи на продовження розгляду до цього суду. У зв`язку з цим інші доводи касаційної скарги не можуть бути перевірені колегією суддів.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частина четверта статті 353 КАС України встановлює, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНА ІНІЦІАТИВА» задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року скасувати.

Справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко