ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 520/28329/23
адміністративне провадження № К/990/777/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/28329/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання наказів протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою адвоката Атаманюка Петра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року (головуючий суддя: Волошин Д.А.)
і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року (головуючий суддя: Кононенко З.О., судді: Калиновський В.А. , Мінаєва О.М.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - «ГУ НП в Харківській області»), в якому просила суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Харківській області №296 від 3 червня 2022 року в частині застосування до старшого слідчого слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді її звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Харківській області №289 о/с від 14 червня 2022 року в частині звільнення старшого слідчого слідчого відділу Ізюмського РУПУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з 14 червня 2022 року;
- поновити на службі в Національній поліції України капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області;
- зобов`язати ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період 1 травня 2022 року до 13 червня 2022 року;
- зобов`язати ГУ НП в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14 червня 2022 року до дня фактичного поновлення на службі в Національній поліції України.
Ухвалою судді від 16 жовтня 2023 року клопотання позивачки про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Зокрема, позивачці надано десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з належним обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку залишено без задоволення, а позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ НП в Харківській області про визнання наказів протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачці.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року у справі №520/28329/23 залишено без змін.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 через свого представника звернулась із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі скаржниця просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направили на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом 7 жовтня 2023 року.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що вони стосуються оскарження наказу ГУНП в Харківській області №296 від 3 червня 2022 року про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у виді її звільнення зі служби в поліції та наказу ГУНП в Харківській області №289 о/с від 14 червня 2022 року про звільнення позивачки зі служби в поліції з 14 червня 2022 року, та щодо поновлення позивачки на службі в Національній поліції України.
Тобто, позивачка звернулася до суду з позовом про оскарження вищевказаних наказів відповідача більше ніж через рік після прийняття відповідачем оскаржуваних наказів.
До того ж, позивачка заявила клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
В обґрунтування поважності причин пропущеного строку позивачка вказувала, що вона отримала копії оскаржуваних наказів лише 18 вересня 2023 року після подання адвокатського запиту її представником.
Проте, Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 жовтня 2023 року клопотання позивачки про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду залишив без задоволення; позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, надавши позивачці строк на усунення вказаних недоліків.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена позивачці 16 жовтня 2023 року до електронного кабінету у системі "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року позивачці був наданий строк десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, тобто до 27 жовтня 2023 року.
Проте, заява на усунення недоліків позовної заяви була подана представником позивачки лише 30 жовтня 2023 року (сформовано в системі "Електронний суд" 29 жовтня 2023 року), а отже вказану вище заяву подано поза межами встановленого судом строку.
Тобто, позивачка у визначений судом строк строк, а саме до 27 жовтня 2023 року включно, не виконала вимоги ухвали суду від 16 жовтня 2023 року, клопотань про продовження зазначеного строку не подано.
Поряд із цим, попри несвоєчасність подання позивачкою заяви на усунення недоліків позовної заяви, Харківський окружний адміністративний суд надав свою оцінку доводам позивачки, зазначивши, що вона так і не надала суду докази того де вона перебувала з 24 липня 2022 року (з дня виїзду з міста Ізюм) та до моменту подання позову, з яких підстав після деокупації території рік не прибувала на службу, з яких причин їй протягом року не було вручено оскаржувані накази або було відмовлено у видачі таких наказів на її звернення, про що судом було зазначено в ухвалі про залишення позову без руху.
До того ж, суд першої інстанції зауважив, що відповідно до даних відкритих офіційних джерел місто Ізюм перебувало в окупації з 2 квітня 2022 року та було звільнено від російських окупаційних військ 10 вересня 2022 року. У заяві про поновлення процесуального строку представник позивачки зазначає, що 24 липня 2022 року ОСОБА_1 разом із сім`єю виїхала з міста Ізюм.
Отже, позивачка, не будучи (з її слів) обізнаною про своє звільнення, мала з`явитися на службу та вийти на зв`язок з керівництвом одразу після звільнення міста Ізюм.
За умови виконання вказаних обов`язків, позивачка мала бути обізнаною про своє звільнення після виїзду з окупації - 25 липня 2022 року.
Проте, жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою виходу на службу, або повідомлення керівництва про вихід з окупації позивачкою до позовної заяви та заяви про поновлення процесуального строку не надано.
До того ж, суд зауважив, що навіть обраховуючи 15-денний строк звернення до суду з 18 вересня 2023 року (день отримання копії оскаржуваних наказів на запит представника позивачки), вона все одно його пропустила, адже подала позовну заяву у цій справі лише 7 жовтня 2023 року.
Тому, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачці з підстав пропуску нею строку звернення до суду з цим позовом.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Пунктом 1 частини четвертої статі 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням позивачки із публічної служби.
Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337- VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - «Дисциплінарний статут») передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 8 лютого 2023 року у справі №120/7567/22, від 14 березня 2024 року у справі №420/12142/23.
Тобто, Дисциплінарний статут, який є застосовним до спірних правовідносин, пов`язує 15-денний відлік строку звернення до суду задля оскарження наказу про своє звільнення саме із днем ознайомлення з ним.
Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, позивачка, отримавши наказ 18 вересня 2023 року не дотрималась 15-денного строку на його оскарження, встановленого Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який закінчився 3 жовтня 2023 року, оскільки з відповідним позовом звернулась лише 7 жовтня 2023 року.
Із цим позовом ОСОБА_1 звернулась до окружного суду лише 7 жовтня 2023 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Тому, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про пропуск позивачкою строку звернення до суду із цим позовом і застосували вірний процесуальний наслідок до позовної заяви ОСОБА_1 - повернення позовної заяви особі, яка її подала.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій постановлено законні й обґрунтовані судові рішення, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №520/28329/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………………
……………………………………
……………………………………
Н.М. Мартинюк
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду