ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2023 року

Київ

справа №520/28470/21

адміністративне провадження №К/990/26867/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №520/28470/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року (головуючий суддя Калиновський В.А., судді: Кононенко З.О., Мінаєва О.М.),

ВСТАНОВИВ:

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 19 січня 2023 року, прийнятим у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував рішення про застосування фінансових санкцій від 01 грудня 2021 року №0275340901, №0275310901 (том 1 а.с.164-171).

Копія судового рішення була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), 19 січня 2023 року о 16:56 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.174).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 16 лютого 2023 року поштою подало апеляційну скаргу (том 1 а.с.175-184).

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 квітня 2023 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 22500 грн (том 1 а.с.192-193).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 14 квітня 2023 року об 11:33 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.195).

24 квітня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, в якому ГУ ДПС просило продовжити строк на усунення недоліків. В обґрунтування зазначених вимог апелянт вказував, що в умовах воєнного стану видатки на сплату судового збору з рахунку ГУ ДПС за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» спрямовуються до резервного фонду державного бюджету, що позбавляє скаржника можливості виконати процесуальний обов`язок із сплати судового збору. Апелянт зазначив, що неодноразово звертався до Державної податкової служби України із проханням виділити відповідні кошти, проте остання не забезпечила належне фінансування для сплати судового збору. До клопотання ГУ ДПС долучило довідки від 17 січня 2023 року, від 15 лютого 2023 року, від 09 березня 2023 року, від 28 березня 2023 року, від 11 квітня 2023 року, від 19 квітня 2023 року про залишки коштів на рахунку КЕКВ 2800, а також листи від 30 березня 2023 року, від 03 квітня 2023 року щодо збільшення кошторису, призначеного для сплати судового збору (том 1 а.с.196-206).

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 травня 2023 року задовольнив вказане клопотання та продовжив ГУ ДПС строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять календарних днів від дати отримання копії ухвали про продовження строку (том 1 а.с.207-208).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 01 травня 2023 року о 13:54 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.210).

11 травня 2023 року ГУ ДПС повторно направило поштою клопотання, в якому просило продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочити сплату судового збору. Апелянт зазначив, що вжив усіх необхідних заходів для забезпечення сплати судового збору, а саме направив до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку службовий лист від 26 січня 2023 року №409/20-40-05-05-11. Втім, як станом на дату подання апеляційної скарги, так і станом на дату звернення із цим клопотанням кошти виділено не було з огляду на їх недостатність на рахунку КЕКВ 2800. У підтвердження таких доводів апелянт долучив до клопотання копії раніше поданих довідок та листів, а також додатково копію довідки від 27 квітня 2023 року, від 04 травня 2023 року про залишки коштів на рахунку КЕКВ 2800. З посиланням на правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року (справа №0940/2276/18), та на підставі долучених до клопотання доказів, ГУ ДПС просило суд продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а у разі відмови у задоволенні клопотання в цій частині відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення за результатами апеляційного перегляду справи (том 1 а.с.211-228).

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 травня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернув її скаржнику (том 1 а.с.229-231).

Ухвала апеляційного суду вмотивована тим, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Умови, за яких суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке відстрочення застосовується обов`язково, обумовлено статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Проте наведені заявником підстави стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб`єкта владних повноважень та не відносяться до жодної з умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити йому сплату судового збору.

Розглядаючи клопотання ГУ ДПС в частині продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору, тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 19 травня 2023 року о 15:34 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.233).

25 травня 2023 року ГУ ДПС повторно подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року. До апеляційної скарги була долучена платіжна інструкція від 23 травня 2023 року №00002603 про сплату судового збору у розмірі 22500 грн. Разом із апеляційною скаргою також було подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апелянт зазначив, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору не врахував висновки Верховного Суду з цього питання та докази, долучені на підтвердження доводів про існування об`єктивних перешкод, які зумовили неможливість сплати судового збору у встановлені законом строки. Решта доводів зазначеного клопотання ідентична до наведених у раніше поданих клопотаннях (том 2 а.с.2-20).

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 червня 2023 року визнав неповажними наведені ГУ ДПС підстави пропуску строку звернення із апеляційною скаргою та відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Запропонував скаржнику потягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску, підтверджене належними доказами (том 2 а.с.25-29).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що довготривала процедура сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження і, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення у будь-який час після спливу відповідного процесуального строку. Апеляційний суд також зазначив, що ГУ ДПС не надало належних доказів поважності причин пропуску зазначеного строку, враховуючи, що йому надавався достатній строк для усунення недоліків первинно поданої апеляційної скарги.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 15 червня 2023 року о 23:03 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.31).

23 червня 2023 року ГУ ДПС подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому наголосило, що первинна апеляційна скарга була подана в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, а повторна - без суттєвих затримок та в межах розумного строку, а також із долученням документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі (том 2 а.с.32-52).

Ухвалою від 27 червня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (том 2 а.с.53-56).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що вчасна подача первинної апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законодавством, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, тому як не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі право у будь-який необмежений час після спливу такого строку реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційний суд виснував, що невжиття відповідачем заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку звернення до суду. Довід ГУ ДПС про подання повторної апеляційної скарги у найкоротші терміни суд відхилив з тієї підстави, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право на апеляційне оскарження в будь-який час після спливу відповідного процесуального строку. В обґрунтування своєї позиції апеляційний суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 28 квітня 2021 року (справа №640/393/19).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначило, що вперше апеляційна скарга була подана з дотриманням строку на апеляційне оскарження. Повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось у максимально короткий строк з моменту отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, а також із сплатою судового збору в повному розмірі. Ці обставини, на переконання скаржника, свідчать про те, що він вчиняв усіх залежних від нього процесуальних дій у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Скаржник також просив врахувати, що в умовах воєнного стану видатки для сплати судового збору спрямовувались до резервного фонду Державного бюджету відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 10 березня 2022 року №245, від 01 квітня 2022 року №401 про скорочення видатків загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік. За таких обставин скаржник вважає застосовним до спірних правовідносин висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 14 січня 2021 року (справа №0940/2276/18).

Скаржник зауважив, що норми статей 121 295 КАС України не встановлюють переліку обставин, за наявності яких причини пропуску процесуального строку можна вважати поважними. При вирішенні означеного питання у суду є «свобода розсуду» або дискреційні повноваження і лише суд вирішує, яка причина є поважною та які докази можна брати до уваги. Проте позиція суду обов`язково має бути обґрунтована відповідними доводами, про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. На переконання скаржника, у спірному випадку апеляційний суд належним чином не обґрунтував, чому визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та чому не врахував надані ГУ ДПС докази. Скаржник також вважає, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 лютого 2021 року (справа №640/526/19), від 06 квітня 2021 року (справа №580/2586/19), від 07 липня 2021 року (справа №640/1238/19).

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 серпня 2023 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача - адвокат Гнідченко Г.Г. просив залишити її без задоволення, а ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін як законну та обґрунтовану. Зазначив, що усунення певних недоліків скарги (у тому числі, й повторно поданої після повернення), не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою. Аналогічний підхід висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року (справа №640/3393/19). Відзив також містить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17 травня 2022 року (справа №420/4212/20), від 02 лютого 2023 року (справа №240/3085/22), які, на переконання представника позивача, свідчать про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження за повторно поданою ГУ ДПС апеляційною скаргою.

Представник позивача також вказав про безпідставність посилань скаржника у касаційній скарзі на постанови Кабінету Міністрів України від 10 березня 2022 року №245, від 01 квітня 2022 року №401 про скорочення видатків загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік, оскільки реалізація права на апеляційне оскарження відбувалась у 2023 році. Звернув увагу на те, що Розподіл видатків Державного бюджету України на 2023 рік (Додаток №3) Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачив фінансування Державної податкової служби України на 2023 рік в розрізі видатків споживання (загальний та спеціальний фонд) в розмірі 8675349,6 тис. грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів розглядуваної справи слідує, що вперше ГУ ДПС подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 16 лютого 2023 року, тобто, з дотриманням встановлених статтею 295 КАС України строків.

Повернення цієї апеляційної скарги було зумовлене невиконанням станом на 19 травня 2023 року вимог ухвали суду від 14 квітня 2023 року (з урахуванням додаткового строку, наданого ухвалою 01 травня 2023 року про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги) в частині сплати судового збору. Водночас з матеріалів адміністративної справи слідує, що після отримання ухвали від 01 травня 2023 року ГУ ДПС повторно подало клопотання, в якому просило або продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, або ж відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення апеляційним судом.

Другий апеляційний адміністративний суд не знайшов підстав для задоволення означеного клопотання, зокрема шляхом відстрочення сплати судового збору з тих підстав, що статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначаються умови та перелік суб`єктів, до яких обов`язково застосовується таке відстрочення. Проте наведені апелянтом обставини до зазначених умов не належать.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року (справа № 0940/2276/18), застосовуючи норми статей 132 133 КАС України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», дійшла висновку, що у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Отже, за змістом означеного висновку у судів відсутні підстави для застосування норми частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» при вирішенні питання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору за клопотанням, поданим юридичною особою. Таке питання вирішується судом на підставі статті 133 КАС України з урахуванням майнового становища заявника та доказів, наданих на його підтвердження.

Таким чином, вирішуючи подане ГУ ДПС клопотання про відстрочення сплати судового збору, судом апеляційної інстанції неправильно були застосовані норми процесуального права. Крім того, зміст ухвали від 19 травня 2023 року свідчить, що суд апеляційної інстанції не надав і жодної правової оцінки долученим до заявником до клопотання доказам (довідкам про залишок коштів на рахунках та листам щодо збільшення кошторису, призначеного для сплати судового збору).

Звертаючись повторно з апеляційною скаргою, ГУ ДПС долучило до неї, окрім клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, платіжну інструкцію від 23 травня 2023 року №274054362 про сплату судового збору у розмірі 22500 грн. При цьому апелянт вважав, що наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань та із сплатою судового збору.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що недопущення тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. За таких обставин наявні підстави для поновлення такому учаснику справи строку на апеляційне оскарження, оскільки в такому випадку перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

Отже, за наявності таких доводів першочерговому встановленню підлягають обставини того, коли апелянт отримав копію ухвали апеляційного суду про повернення первинно поданої апеляційної скарги, скільки часу минуло до моменту повторного звернення до суду, як апелянт діяв протягом зазначеного часу.

З матеріалів справи слідує, що копія ухвали від 19 травня 2023 року про повернення первинної апеляційної скарги була доставлена в Електронний кабінет скаржника цього ж дня о 15:34 год. Вже 25 травня 2023 року, тобто, через п`ять днів ГУ ДПС повторно подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, долучивши до неї документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини та докази на їх підтвердження, а саме недопущення тривалого зволікання з поданням другої апеляційної скарги та сплату судового збору (тобто, усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги), колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Натомість, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору допустив неправильне застосування норм процесуального права, залишив поза увагою доводи апелянта про усунення обставин, з огляду на які була повернута перша апеляційна скарга, а саме сплату судового збору, а також не надав правової оцінки обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду.

З приводу посилань представника позивача на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року (справа №640/3393/19), суд касаційної інстанції зазначає, що основним питанням, для вирішення якого означену справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, було вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики у зв`язку із суперечністю у правозастосуванні судами передбачених статтями 298 та 299 КАС України наслідків недоліків апеляційної скарги як у межах однієї юрисдикції, так і в межах різних юрисдикцій. За результатами вирішення означеного питання Суд дійшов висновку, що наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України підстави для повернення скарги, а саме неусунення її окремих недоліків щодо форми та змісту (не пов`язаних з недотриманням процесуального строку) після залишення скарги без руху, поряд з відсутністю передумов для поновлення строку, не виключає відмову у відкритті провадження за такою скаргою саме з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України. Розв`язуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення податковому органу строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що повторно апеляційна скарга була подана через п`ять місяців з дня отримання оскаржуваного рішення і майже через місяць після повернення первинної апеляційної скарги.

Поряд з цим у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду не зробила висновку про неможливість поновлення строку на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги після закінчення строків, встановлених статтею 295 КАС України.

Не містять таких висновків і наведені представником позивача постанови Верховного Суду від 17 травня 2022 року (справа №420/4212/20), від 02 лютого 2023 року (справа №240/3085/22). Водночас саме невиправдане зволікання із поданням апеляційної скарги повторно слугувало підставою для відхилення касаційної скарги суб`єкта владних повноважень у наведених вище справах.

У цій же справі ГУ ДПС як усунуло недоліки, які слугували підставою для повернення попередньо поданої скарги, так і звернулось до суду повторно у максимально стислий строк (протягом п`яти днів з дня отримання ухвали про повернення апеляційної скарги). Ці обставини у сукупності з процесуальними порушеннями, допущеними апеляційним судом при розгляді клопотання про відстрочення сплати судового збору, є підставами для висновку, що суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, не оцінивши усі наведені скаржником обставини, з якими він пов`язував пропуск строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає слушними викладені у відзиві доводи про безпідставність посилань ГУ ДПС на скорочення видатків загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік, оскільки оскаржуване судове рішення було прийняте у 2023 році і, відповідно, реалізація права на апеляційне оскарження відбувалась у цей же період.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №520/28470/21 скасувати.

Справу №520/28470/21 направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко