ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 520/31098/23

адміністративне провадження № К/990/15660/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Відповідача: Шевченко А. А.

розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 січня 2024 року (суддя Тітова О.М.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2024 року (судді: Спаскін О.А., Присяжнюк О.В., Любчич Л.В.)

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТНИЦЯ СВІТУ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТНИЦЯ СВІТУ» (далі - Позивач, ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі - ГУ ДПС, Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 09 січня 2023 року № 00003260705:

- податкове повідомлення - рішення від 09 січня 2023 року № 00003250705;

- податкове повідомлення - рішення від 09 січня 2023 року № 00003240705;

- податкове повідомлення - рішення від 19 липня 2023 року № 0217560415;

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що він не був повідомлений про проведення перевірки у визначений податковим законодавством спосіб, оскільки наказ від 20 вересня 2022 року № 1192-П, письмове повідомлення про дату і час проведення перевірки та запит про надання інформації були направлені в електронний кабінет ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ», водночас відповідний спосіб повідомлення не є належним та не відповідає нормам податкового законодавства.

Стверджує, що господарські операції із контрагентами підтверджені належними первинними документами, які доводять формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Зазначає, що висновки викладені в акті камеральної перевірки ґрунтуються виключно на невідображенні в податковій декларації за лютий 2023 року даних за податковим повідомленням - рішенням від 9 січня 2023 року № 00003250705, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2022 року (рядок 21) на загальну суму 652 014,00 грн, яке є предметом оскарження в даній справі та яке прийнято без врахування висновків викладених в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі 380/9286/22.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 9 січня 2024 року позовні вимоги задовольнив: визнав протиправними та скасував відповідні індивідуальні акти.

Роблячи висновок про невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, суд виходив з того, що:

- укладені між позивачем та контрагентами ТОВ «ІНТЕР-СІТІ КОМПАНІ» та ТОВ «МАКСІОПТ» договори містять всі істотні умови господарського договору відповідно до вимог статті 180 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, такі договори відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину. На підтвердження виконання умов вказаних договорів до матеріалів справи надано первинні документи, які повною мірою відображають повноту господарських операцій;

- підтвердженням належного проведення розрахунків між Позивачем та контрагентами ТОВ «ІНТЕР-СІТІ КОМПАНІ» та ТОВ «МАКСІОПТ» є платіжні доручення, з яких вбачається, які суми коштів за отриманий товар (зернові культури) відповідно до умов вище описаних Договорів поставки продукції були перераховані покупцем (Позивачем) на рахунки постачальників;

- податкові накладні, складені контрагентами ТОВ «ІНТЕР-СІТІ КОМПАНІ» та ТОВ «МАКСІОПТ», зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних вчасно, з дотриманням граничних строків реєстрації, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (даді також - ПК України), та мають статус - зареєстровано.

- факт транспортування товару - зернових культур по господарських операціях підтверджується товарно-транспортними та залізничними накладними, копії яких додано до позовної заяви. З аналізу товарно - транспортних накладних та інших первинних документів вбачається, що увесь товар поставлявся партіями на умовах, що і були визначені договорами укладеними з контрагентами ТОВ «ІНТЕР-СІТІ КОМПАНІ» та ТОВ «МАКСІОПТ»;

- податковий кредит по фінансово-господарським операціям з ТОВ «ІНТЕР-СІТІ КОМПАНІ» та ТОВ «МАКСІОПТ» перевірено податковим органом, про що складено акт перевірки від 17 лютого 2022 року №3557/20-40-07-07-03/43928979 та винесено податкові повідомлення - рішення, які Позивачем оскаржено в судовому порядку та рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справа №380/9286/22 від 09 березня 2023 року, залишеним без змін Постановою Восьмого адміністративного апеляційного суду від 28 червня 2023 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109683046);

- на підтвердження реальності господарських операцій Позивачем надано до позовної заяви первині документи щодо залучення до транспортування сторонніх організацій (транспортно-експедиційні, логістичні компанії тощо), щодо митного оформлення декларацій по поставці сільськогосподарської продукції на експорт, щодо забезпечення доставки вантажу у зону митного контролю для митного оформлення, щодо здійснення відвантаження та відправлення вантажу з оформленням вантажних та супровідних документів та щодо надання супутніх послуг зі зберігання, очищення, навантаження, проведення лабораторних аналізів товару на експорт;

- вивезення придбаного товару за межі митної території відповідно до укладених міжнародних контрактів підтверджується інвойсами, вантажно-митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними за вересень, жовтень 2021 року, які наявні в матеріалах справи. Зазначений факт також не заперечується Відповідачем;

- викладені в акті від 17 листопада 2022 року №4822/20-40-07-07-03/43928979 висновки податкового органу про порушення ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ» норм податкового законодавства базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам ПК України та інших норм законодавства. Вказаний акт не містить належних та допустимих доказів вчинення ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ» порушень, зазначених в ньому;

- Відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності Позивача, як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків, які набрали законної сили тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо;

- висновки, зазначені в акті камеральної перевірки, ґрунтуються виключно на невідображені Позивачем в податковій декларації за лютий 2023 року податкового повідомлення - рішення від 09 січня 2023 року №00003250705, яким зменшено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2022 року (рядок 21) на загальну суму 652 014,00 грн, що є предметом оскарження в цій справі, та яке прийнято без врахування висновків зроблених Львівським окружним адміністративним судом в рішення від 09 березня 2023 року, у справі №380/9286/22.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду.

Відмовляючи в залишенні позовної заяви без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що оспорюванні податкові повідомлення - рішення Позивачем отримано 28 жовтня 2023 року, що підтверджується листом ГУ ДПС у Харківський обл. від 27 жовтня 2023 року №54570/6/20- 40-07-05-09.

Водночас з доданих Відповідачем до клопотання копій довідки та рекомендованого повідомлення про відправку поштового відправлення з відміткою повертається: за закінченням терміну зберігання" датованої 11 лютого 2023 року, суд, за відсутності завіреного співробітниками служби поштового зв`язку опису вкладення, не може встановити, які саме документи направлялись позивачу.

Також суд визначив, що Відповідач у листі від 27 жовтня 2023 року №54570/6/20- 40-07-05-09 не зазначає про попереднє направлення оскаржуваних ППР позивачу 11.02.2023.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 квітня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишив без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 січня 2024 року - без змін.

У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права, з викладенням у них висновків, які не відповідають обставинам справи.

На думку відповідача, суди попередніх інстанцій невірно застосували приписи пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44, пункту 121.1 статті 121, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 200.7, 200.9 статті 200, пункту 201.14 статті 201 ПК України, пункту 6 розділу І, підпункту 2 пункту 10 розділу ІІІ, підпункту 3 пункту 10 розділу ІІІ, підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289.

Відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення в цій справі без врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 26 грудня 2023 у справі № 480/2423/21, від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а, від 08 серпня 2019 року у справі №802/1069/13-а, від 01 квітня 2020 року у справі № 640/637/19, від 20 жовтня 2020 року у справі № 140/30/20.

Крім того, покликався на те, що ним належним чином було направлено на податкову адресу Позивача засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення письмове повідомлення від 20 вересня 2022 року № 196, копію наказу від 20 вересня 2022 року № 1192-П про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 22 вересня 2022 № 12506/6/20-40-07-07-06, водночас зазначені листи було повернуто 24 листопада 2022 на адресу ГУ ДПС у Харківській області з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Також звернув увагу, що суди попередніх інстанцій проігнорували його доводи про те, що Позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.

При цьому наголосив, що податкові повідомлення-рішення від 9 січня 2023 року №00003260705, № 00003250705, № 00003240705 відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України вважаються врученими Позивачу 11 лютого 2023 року, а саме датою повернення на адресу ГУ ДПС у Харківській області поштового відправлення, яким їх було направлено на податкову адресу Позивача, з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

2.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції представник Відповідача наводить відповідне правове регулювання та судову практику.

Наголошує, що Відповідач у касаційній скарзі не наводить, яку саме норму права застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Натомість лише наводить практику Верховного Суду щодо ненадання платником податків документів, що підтверджують показники, відображенні таким платником податків у податковій звітності під час податкової перевірки.

Зазначає, що посилання Відповідача на постанови Верховного Суду від 26 грудня 2023 у cпpaвi № 480/2423/21, від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а від 01 квітня 2020 року у справі № 640/637/19 є безпідставними, адже судом апеляційної інстанції не застосувалися вказані рішення Верховного Суду, як підстава для прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому зазначає, що всім доводам Відповідача, що наведено було останнім в апеляційній скарзі та поясненнях, судом надавалася відповідна оцінка, що міститься в рішеннях судів, які є ґрунтовними, законними та обґрунтованими.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ» (код ЄДРПОУ 43928979) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16 листопада 2020 року реєстраційний номер 1003051020000017441. Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ» затвердженого рішенням учасників Товариства від 16 листопада 2020 року №1.

Наказом від 23 липня 2021 року №2 «Про зміни до штатного розпису ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ» затверджено штатний розклад Товариства в складі 5 працівників.

Юридична адреса ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ» - м. Харків, вул. Свободи, буд. 7/9. За вказаною адресою Товариство орендує офіс на підставі договору №11/01-01/2021 від 11 січня 2021 року суборенди комерційної нерухомості для здійснення господарської діяльності.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 17 листопада 2022 року №4822/20-40-07-07-03/43928979, яким встановлено порушення вимог:

- підпунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 56.18 статті 56, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1) за січень 2022 року на 36 416 218,00 грн;

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2022 року (рядок 21) на загальну суму 652 014,00 грн;

- пункту 44.5 статті 44, пункту 121.1 статті 121 ПК України в частині ненадання оригіналів документів чи їх копії при здійснені податкового контролю в повному обсязі.

Відповідач обґрунтовує свою позицію щодо вищезазначених порушень тим, що за даними податкового органу, Позивачем оформлено взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з податку на додану вартість. Та начебто, Позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення непідтверджених господарських операцій з одержання товару і неправомірно були складені первинні документи та внесені до облікових регістрів бухгалтерського обліку.

На підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення від 9 січня 2023 року:

- № 00003260705, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2022 року, у розмірі 36 416 218,00 грн та накладено штраф у розмірі 18 208 109,00 грн;

- № 00003250705, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2022 року (рядок 21) на загальну суму 652 014,00 грн;

- № 00003240705, яким накладено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за ненадання податковому органу первинних документів у сумі 1020,00 грн.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2023 року ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ».

За результатами перевірки складено акт від 2 червня 2023 року №17403/20-40-04-15-03/43928979, яким встановлено що Позивач в декларації за лютий 2023 по рядку 16 «від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду»: рядок 16.3 «збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу» не відображено зменшення від`ємного значення за результатом винесеного податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2023 року №00003250705, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2022 року (рядок 21) на загальну суму 652 014,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 652 014,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 19 липня 2023 року № 0217560415, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за лютий 2022 року (рядок 21) на загальну суму 652 014,00 грн.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

4.1.1 Щодо строку звернення до суду

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 сформулював правову позицію, відповідно до якої процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Вжите у частині другій статті 122 КАС твердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 червня 2021 року (справа № 805/4179/18-а), від 26 травня 2021 року (справа № 320/1778/20), від 28.05.2021 (справа №521/21455/16-а), від 31 березня 2021 року (справа № 240/12017/19), від 21.02.2020 (справа №340/1019/19).

Отже, при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 липня 2023 року (справа № 380/7418/22).

Предметом оскарження в даній справі є, зокрема, податкові повідомлення - рішення від 09 січня 2023 року № 00003260705, № 00003250705, № 00003240705. Водночас позовна заява була подана 31 жовтня 2023 року через електронний суд.

В позовній заяві Позивач зазначає про те, що ним строк на звернення до суду пропушено з поважних причин, оскільки зазначені податкові повідомлення - рішення були ним отримані разом з листом ГУ ДПС у Харківський обл. від 27 листопада 2023 №54570/6/20-40-07-05-09, яким було надано відповідь на адвокатський запит.

Відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке вмотивовано тим, що податкові повідомлення - рішення від 09 січня 2023 року №00003260705, № 00003250705, № 00003240705 було направлено на податкову адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією, водночас вони повернулись з відміткою "повертається: за закінченням терміну зберігання" датованою 11 лютим 2023 року.

Відмовляючи Відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції проаналізувавши наявні в матеріалах справи документам дійшов висновку, що оспорюванні податкові повідомлення - рішення Позивач отримав 28 жовтня 2023 року, що підтверджується листом ГУ ДПС у Харківський обл. від 27 жовтня 2023 №54570/6/20- 40-07-05-09.

Судом першої інстанції було враховано та надано оцінку довідці та рекомендованому повідомленню про відправку поштового відправлення з відміткою "повертається: за закінченням терміну зберігання" датованої 11 лютим 2023 року

Водночас, суд першої інстанції зазначив про недостатність поданих відповідачем документів для встановлення того, які саме документи направлялись Позивачу.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги, що в листі від 27 жовтня 2023 року №54570/6/20-40-07-05-09 Відповідачем не було зазначено про попереднє направлення податкових повідомлень - рішень від 09 січня 2023 року № 00003260705, № 00003250705, №00003240705 Позивачу 11 лютого 2023 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з відповідною позицією та оцінкою суду першої інстанції.

Відтак, судами попередніх інстанцій було належним чином надано оцінку, як доводам Позивача, так і Відповідача, щодо моменту з якого Позивачу стало відомо про наявність податкових повідомлень - рішень від 09 січня 2023 року № 00003260705, № 00003250705, № 00003240705, та за результатами оцінки встановлених обставин констатовано відсутність порушення Позивачем строку на звернення до суду.

За наведеного доводи касаційної скарги в частині щодо ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки посиланням Відповідача на пропуск Позивачем строку на звернення до суду не знайшли підтвердження під час касаційного розгляду справи.

4.1.3 Щодо оскарження податкових повідомлень - рішень

Положеннями частини четвертої статті 9 КАС України визначено, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 29 листопада 2019 року у справі №818/154/16, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до частини першої статті 73 74 76 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Стаття 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" також декларує обов`язковість судових рішень. Так, згідно з частиною другою цієї статті судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

Відтак, наявність на час вирішення справи таких, що набрали законної сили судових рішень в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь ті ж особи, щодо яких встановлені відповідні обставини, зобов`язує суд оцінити такі рішення у відповідності до приписів частини першої статті 90 КАС України на предмет наявності преюдиційних обставин.

Судами попередні інстанцій встановлено, що податковий кредит по операціям Позивача з контрагентами ТОВ «ІНТЕР-СІТІ КОМПАНІ» та ТОВ «МАКСІОПТ», які є предметом розгляду в даній справі, перевірено податковим органом, про що складено акт перевірки від 17 лютого 2022 року №3557/20-40-07-07-03/43928979 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЖИТНИЦЯ СВІТУ» (податковий номер 43928979) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування бюджету» та винесено податкові повідомлення - рішення, які Позивачем оскаржено в судовому порядку та рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справа №380/9286/22 від 09 березня 2023, залишеним без змін Постановою Восьмого адміністративного апеляційного суду від 28.06.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109683046).

З Єдиного державного реєстру судових рішень Верховним Судом встановлено, що зазначені судові рішення в частині скасування податкових повідомлень - рішень, залишені без змін постановою Верховного суду від 23 липня 2024 року у справі №380/9286/22.

Таким чином, судами попередніх інстанцій в основу висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог покладено факт наявності такого, що набрало законної сили рішення суду, яким підтверджено правильність формування показників податкової звітності та реальність господарських операцій Позивача з контрагентами ТОВ «ІНТЕР-СІТІ КОМПАНІ» та ТОВ «МАКСІОПТ», які є предметом розгляду в цій справі.

Відповідач в касаційній скарзі зазначає підставою звернення з касаційною скаргою пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на невірне застосування судами приписів пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44, пункту 121.1 статті 121, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 200.7, 200.9 статті 200, пункту 201.14 статті 201 ПК України, пункту 6 розділу І, підпункту 2 пункту 10 розділу ІІІ, підпункту 3 пункту 10 розділу ІІІ, підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289.

Водночас при цьому посилається на висновки Верховного Суду викладені в постановах від 26 грудня 2023 у справі № 480/2423/21, від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а, від 08 серпня 2019 року у справі № 802/1069/13-а, які стосуються питань пов`язаних з наданням до перевірки та після неї документів на підтвердження показників податкової звітності та наявності підстав для їх врахування. Також при цьому наголошує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, пункт 44.6 статті 44 ПК України врегульовує питання щодо можливості врахування документів що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, за відсутності факту їх подання до перевірки.

Однак, в цій справі судами попередніх інстанцій в основу оскаржуваних рішень було покладено преюдиційні обставини, необхідність врахування яких при вирішення справи прямо передбачена положеннями КАС України, та відносно яких положення пункту 44.6 статті 44 ПК України застосуванню не підлягають.

Враховуючи наведене, посилання Відповідача на незастосування судами попередніх інстанцій в цій справі положень пункту 44.6 статті 44 ПК України та на практику Верховного суду з питань пов`язаних з наданням до перевірки та після її документів, що підтверджують показники податкової звітності та необхідності їх врахування при вирішенні питання щодо обґрунтованості податкових повідомлень - рішень, не стосуються мотивів, з яких виходили суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги.

Доводів щодо необґрунтованості чи суперечності практиці Верховного Суду покладення судами попередніх інстанцій в основу оскаржуваних рішень преюдиційних обставин Відповідачем наведено не було.

Відтак, твердження Відповідача в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не містять належних аргументів щодо наявності підстав для їх скасування.

Доводи Відповідача зводяться до незгоди з мотивами суду апеляційної інстанції, якими він керувався при оцінці доказів і встановленні обставин справи, та не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції.

Однак, суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд апеляційної інстанції при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

Суд додатково звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскарженого рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданн, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у справі судове рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідає вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства,.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 3 195 344 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх