ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 520/3139/21
провадження № К/9901/34011/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Мельник-Томенко Ж. М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Горшкової О. О., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Катунова В. В., суддів: Бершова Г. Є., Ральченка І. М.
І. Обставини справи
1. У березні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "Довіра та гарантія") про визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Конюхової В. А. від 14 березня 2014 року ВП 42433076 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 86668,11 грн.
2. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року, позовну заяву залишив без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
3. Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами встановлених процесуальним законом строків, а наведені нею причини пропуску вказаного строку визнав неповажними.
4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що 07 березня 2014 року старшим державним виконавцем Київського органу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Конюховою В. А. винесені постанова про відкриття виконавчого провадження № 42433076 та постанова про арешт майна боржника з оголошенням заборони на його відчуження ВП № 42433076. Разом з цим 14 березня 2014 року ВП № 42433076 державним виконавцем Київського органу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 86668,11 грн. В подальшому 20 березня 2014 року до Господарського суду Харківської області від ФО-П ОСОБА_1 надійшла скарга на дії Київського ВДВС ХМУЮ, в якій скаржник просила скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 42433076 від 07 березня 2014 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 42436504 від 07 березня 2014 року; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 березня 2014 року в рамках виконавчого провадження № 42433076; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 березня 2014 року в рамках виконавчого провадження № 42436504. Під час розгляду даної справи № 922/754/13-Г Господарським судом Харківської області встановлено факт отримання ОСОБА_1 11 березня 2014 року постанов про відкриття виконавчого провадження та факт винесення 14 березня 2014 року державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору на виконання вимоги статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", в зв`язку з невиконанням боржником рішення суду в добровільний строк. Таким чином позивач була обізнана про винесення 14 березня 2014 року державним виконавцем оскаржуваної постанови та мала можливість своєчасно звернутися до суду з позовом.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Позивач, вважаючи судові рішення такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
6. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Така позиція ґрунтується на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували доводи позивача та не надали їм належної оцінки, неповно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що факт обізнаності позивача про винесення 14 березня 2014 року державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 86668,11 грн. під час розгляду справи № 922/754/13 Харківським апеляційним господарським судом жодним чином не може свідчити про пропуск строку звернення до суду, оскільки предметом спору у вказаній справі є скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень № 42433076 та № 42436504, а не стосовно прийняття постанови про стягнення судового збору від 14 березня 2014 року, про яку позивач дізналася лише 05 лютого 2021 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 42433076.
7. Верховний Суд ухвалою від 25 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
9. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10. За змістом частини першої, другої статті 287 цього Кодексу, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
11. Відповідно до статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
12. За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
ІV. Позиція Верховного Суду
13. Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Згідно з положенням частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема ухвала суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, після її перегляду в апеляційному порядку.
16. Таким чином, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугувало оскарження судового рішення, зазначеного у частині другій статті 328 КАС України та посилання заявника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
17. За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
18. Аналіз указаних положень свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку.
19. У справі, що розглядається, позивач у касаційній скарзі стверджує, що про винесення оскаржуваної постанови від 14 березня 2014 року ВП 42433076 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 86668,11 грн., їй стало відомо лише 05 лютого 2021 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 42433076. При цьому наголошує, що посилання на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 червня 2014 року по справі № 922/754/13-Г, в якій нібито встановлений факт обізнаності про винесення 14 березня 2014 року державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 86668,11 грн. є помилковим, оскільки судові рішення у справі № 922/754/13-Г стосуються іншого виконавчого провадження, а саме № 42436504.
20. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, з окремої ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 25 червня 2014 року у справі № 922/754/13-Г надано оцінку діям Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору 14 березня 2014 року.
21. В аспекті ж дотримання позивачем строку звернення до суду, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, зазначили, що про наявність оскаржуваної постанови позивач повинен був дізнатися під час розгляду справи № 922/754/13-Г у 2014 році.
22. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність факту суттєвого пропуску встановленого законом десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з позовом у цій категорії справ.
23. Судами надано належну оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважити їх такими, що свідчать про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, перешкод для реалізації права на звернення до суду в установлений процесуальним законом строк.
24. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення без розгляду адміністративного позову.
25. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.
26. Окремо слід звернути увагу на те, що наслідки спливу позовної давності, визначені Цивільним кодексом України, на публічно-правові відносини не поширюються.
27. При цьому у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду суд, виявивши відсутність підстав для поновлення цього строку, повинен самостійно, з власної ініціативи повернути позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України) або залишити позов без розгляду (частини третя, четверта статті 123, пункт 8 частини першої статті 240 КАС України), у тому числі на стадії апеляційного розгляду (частина перша статті 319 КАС України).
28. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
29. При цьому законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем) порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
30. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
31. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VI. Судові витрати
32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у справі № 520/3139/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Ж. М. Мельник-Томенко