ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 520/32691/23

адміністративне провадження № К/990/48248/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Мосіна Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року (суддя Супрун Ю. О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року (головуючий суддя Жигилія С. П., судді Перцова Т. С., Русанова В. Б.) у справі № 520/32691/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2018 року по 01 листопада 2023 року в межах шести місяців у сумі 77 481,04 грн;

- зобов`язати ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2018 року по 01 листопада 2023 року, в межах шести місяців у сумі 77 481,04 грн;

- визнати протиправними дії ГУ НП в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 01 листопада 2023 року, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ);

- зобов`язати ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 01 листопада 2023 року відповідно до Закону № 2050-ІІІ.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, на його думку, ГУ НП в Харківській області вчинено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 10 вересня 2018 року по 01 листопада 2023 року, а також ненарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення при звільненні, виплата яких проведена 01 листопада 2023 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 вересня 2018 року по 09 березня 2019 року в межах шести місяців (180 днів). Зобов`язано ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 вересня 2018 року по 09 березня 2019 року в межах шести місяців (180 днів) у сумі 3 325,38 грн. Визнано протиправними дії ГУ НП в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 01 листопада 2023 року відповідно до Закону № 2050-ІІІ. Зобов`язано ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 01 листопада 2023 року відповідно до Закону № 2050-ІІІ. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Ухвалюючи вказані рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що при звільненні зі служби в ГУ НП в Харківській області (10 вересня 2018 року) позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року. Зазначене було предметом судового розгляду в адміністративній справі № 520/14160/23. Виплата за цим судовим рішенням відбулася 01 листопада 2023 року у розмірі 3324,54 грн (з утриманням 1,5% військового збору у сумі 50,63 грн).

5. Отже, оскільки ГУ НП в Харківській області не проведено остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби, то останній набув право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Період затримки становить проміжок часу з 11 вересня 2018 року (наступний день після звільнення) по 01 листопада 2023 року (день проведення розрахунку).

6. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу з урахуванням принципів справедливості та співмірності становить 3 325,38 грн.

7. Окрім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання дій відповідача щодо відмови у нарахування та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

8. Частково не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями (у частині позовних вимог щодо зобов`язання ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2018 року по 01 листопада 2023 року, в межах шести місяців у сумі 77 481,04 грн), позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

9. Позивач зазначає, що його звільнено зі служби в ГУ НП в Харківській області 10 вересня 2018 року, та враховуючи вимоги статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у відповідача виник обов`язок виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

10. Позивач указує на те, що у цій справі спірний період стягнення середнього заробітку необхідно розділити на два періоди: до набрання чинності положень 116 117 КЗпП (19 липня 2022 року) та після набрання чинності вказаних норм.

11. Судами попередніх інстанцій не було враховано, що в межах шести місяців у сумі 77 481 грн 04 коп. розрахунок суми середнього заробітку за час затримки цієї виплати повинен бути здійснений в межах шести місяців з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року.

12. Позивач наголосив на тому, що ним заявлено вимогу, яка обмежує розмір виплати шістьма місяцями, розмір якої повинен складати 77 481 грн 04 коп.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУ НП в Харківській області та звільнений 10 вересня 2018 року, що підтверджується копією витягу з наказу ГУ НП в Харківській області від 07 вересня 2018 року № 34 о/с.

14. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 520/14160/23, зокрема, зобов`язано ГУ НП в Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року.

15. 01 листопада 2023 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 520/14160/23 ОСОБА_1 нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року у сумі 3 375 грн 17 коп., що підтверджується випискою по картці/рахунку.

Позиція інших учасників справи

16. У відзиві на касаційну скаргу ГУ НП в Харківській області зазначила, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

17. ГУ НП в Харківській області вважає, що, враховуючи принцип співмірності між розміром недоплаченої суми та розміром суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також правові висновки Верховного суду у подібних правовідносинах, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що на користь позивача (за період з 11 вересня 2018 року по 09 березня 2019 року) необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 3 325, 28 грн.

Рух касаційної скарги

18. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 520/32691/23, а ухвалою від 06 лютого 2025 року призначено справу № 520/32691/23 до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи

19. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.

22. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що відповідач у день звільнення позивача - 10 вересня 2018 року не виплатив належні йому суми при звільненні (не проведено індексацію грошового забезпечення у період з 07 листопада 2015 року по 01 листопада 2017 року).

23. ГУ НП в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 520/14160/23 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року в розмірі 3375,17 грн.

24. Виплата за зазначеним вище судовим рішенням відбулася 01 листопада 2023 у розмірі 3324,54 грн (з утриманням 1,5% військового збору в сумі 50,63 грн).

25. Спірний період у цих правовідносинах охоплюється з 10 вересня 2018 року до 01 листопада 2023 року.

26. Отже, предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2018 року до 01 листопада 2023 року.

27. Переглядаючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій (в частині, якій позивач просить їх скасувати), вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, а також питання обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

28. Відповідно до статті 116 КЗпП (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»; далі - Закон № 2352-ІХ) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

29. Відповідно до статті 117 КЗпП (у редакції, викладеній відповідно до Закону № 2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

30. Наведена вище редакція статті 117 КЗпП набрала чинності з 19 липня 2022 року.

31. Стаття 117 КЗпП діяла в іншій редакції і до змін, внесених Законом № 2352-ІХ, Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні указаних норм при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

32. Верховний Суд неодноразово зауважував, що, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових правовідносинах, ураховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

33. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

34. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, із чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

35. Відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц убачається, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 КЗпП.

36. Верховний Суд зазначає, що питання про застосування приписів статті 117 КЗпП у вимірі правовідносин, подібних до тих, які розглядаються в цій справі, не завжди мало однакову правову оцінку суду касаційної інстанції.

37. Також після ухвалення постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц викладена в ній позиція (зокрема, щодо наявності передбачених статтею 117 КЗпП підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення) не піддавалася зміні (відступу).

38. Верховний Суд наголошує, що правова позиція суду касаційної інстанції першочергово повинна ґрунтуватись на нормативному регулюванні спірних правовідносин, зміна якого може вплинути на те, яким чином її застосовувати до правовідносин, які виникли після цієї зміни.

39. Як уже зазначалось вище з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, тому і підхід до правозастосування указаної норми змінився.

40. Відповідно до статті 117 КЗпП у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

41. Проте правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 КЗпП у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2352-ІХ.

42. Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

43. Проте з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП діє та підлягає застосуванню у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ.

44. Тому спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом №2352-ІХ 19 липня 2022 року і після цього.

45. Період з 10 вересня 2018 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

46. Проте, період з 19 липня 2022 року до 01 листопада 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

47. Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 29 лютого 2024 у справі № 460/42448/22, від 14 березня 2024 року у справі № 560/6960/23 (на які посилається позивач у своїй касаційній скарзі) і колегія суддів вважає його застосовним до спірних правовідносин.

48. Водночас, окреслене у цьому касаційному провадженні питання було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22) і сформований висновок є застосовним до спірних правовідносин.

49. У межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

50. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині вирішили справу без повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

51. За правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

52. Отже, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з`ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.

53. Тому колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів, не застосували норму матеріального права у чинній редакції, у зв`язку із чим не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині в цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирішення спору.

54. Водночас, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

55. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

56. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, тоді як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року належить скасувати в оскаржуваній частині щодо зобов`язання ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2018 року по 01 листопада 2023 року, в межах шести місяців у сумі 77 481,04 грн з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

57. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові й установити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

58. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статті 139 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Мосіна Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року скасувати в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2018 року по 01 листопада 2023 року, в межах шести місяців у сумі 77 481 грн 04 коп., а справу в цій частині направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Судді:І.В. Желєзний В.Е. Мацедонська Ж.М. Мельник-Томенко

Відповідно до частини третьої статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України постанову оформила суддя Мацедонська В. Е.