ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2025 року
м. Київ
справа №520/33137/24
адміністративне провадження № К/990/12908/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Блажівської Н. Є., Дашутіна І. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/33137/24
за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Бегунц А. О., Русанова В. Б., Мельнікова Л. В.) від 19 лютого 2025 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 03 грудня 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495) № 5827/20-40-24-03-06 від 29 жовтня 2024 року про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495), поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5 відсотків з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
2. Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій він просить суд зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495) № 5827/20-40-24-03-06 від 29 жовтня 2024 року про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання законної сили рішенням суду по цій справі.
3. Необхідність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову позивач обґрунтовував тим, що:
- оскільки оскарження Рішення № 5827/20-40-24-03-06 не зупиняє його дію, то його чинність призведе до наслідків, які можуть істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача;
- анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку призведе до надмірного податкового та іншого навантаження: відповідно до положень пункту 183.4 статті 183 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у позивача виникне обов`язок щодо реєстрації платником податку на додану вартість; податкове навантаження збільшиться на 20% в наслідок формування основних витрат за рахунок сплати послуг на адресу контрагентів, які не мають статусу платників податку на додану вартість; виникне необхідність здійснювати додатковий (значно складніший) податковий облік, електронне адміністрування податку на додану вартість, реєстрацію податкових накладних, «умовний продаж» відповідно до вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України та виконання інших вимог ПК України, пов`язаних з переходом на загальну систему оподаткування;
- анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку заднім числом, а саме, з 01 жовтня 2024 року, у то час, як Рішення № 5827/20-40-24-03-06, датоване 29 жовтня 2024 року, ставить позивача у стан правової невизначеності;
- виникнуть додаткові підстави для призначення та проведення як камеральних, так і позапланових документальних перевірок позивача;
- у разі задоволення позовної заяви позивачу доведеться анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість та в подальшому здійснювати заходи щодо анулювання (визнання нечинними/недійсними) всіх виписаних та зареєстрованих податкових накладних (податкового кредиту) по всім контрагентам за весь період з початку реєстрації платником ПДВ до набрання чинності рішенням суду у даній справі, подання численних уточнюючих («обнулюючих») податкових декларацій з ПДВ як самим позивачем, так і всіма його зазначеними контрагентами. Тобто виникне ситуація втягування у стан податкової та фінансової невизначеності багатьох контрагентів (абонентів) позивача, оскільки позивач, ставши платником ПДВ, почне генерувати податковий кредит для контрагентів (абонентів), який, у свою чергу, буде впливати на фінансові та податкові результати діяльності контрагентів, які у разі скасування оскарженого рішення втратять право на податковий кредит за весь період слухання справи та будуть змушені подавати численні уточнюючі декларації з податку на додану вартість;
- необхідність виконання Рішення № 5827/20-40-24-03-06 та подальше скасування реєстрації платником податку на додану вартість, у разі задоволення позовних вимог, призведе до нанесення значної шкоди іміджу позивача та може призвести до розірвання угод та втрати абонентської бази.
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та прийнято нову постанову, якою заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 5827/20-40-24-03-06 від 29 жовтня 2024 року про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання законної сили рішенням суду по справі № 520/33137/24. .
6. Не погодившись з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року, Головне управління ДПС у Харківській області 26 березня 2025 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просило скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року та залишити в силі ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року.
В касаційній скарзі скаржником також заявлено клопотання про зупинення дії виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року на період розгляду справи у Верховному Суді.
7. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи.
Цією ж ухвалою відмовлено Головному управлінню ДПС у Харківській області в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року.
8. 02 травня 2025 року до Верховного Суду від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу Головному управлінню ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - без змін.
9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд першої інстанції відмовляючи позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
11. Такий висновок суду першої інстанції мотивований тим, що зміст позовних вимог, тексту позову, долучені до позову матеріали, а також текст самої заяви про забезпечення позову не дозволяють дійти переконливого висновку про існування в даному випадку передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено жодних належних та достатніх доводів, не надано належних та допустимих доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
12. Суд апеляційної інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку та пред`явлення його до виконання, позивач буде зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування. Крім того, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуватимуться податки та збори, від сплати яких він звільнявся, як платник єдиного податку третьої групи, та штрафні (фінансові) санкції. При цьому, враховуючи тривалість судових процедур, виконання рішення суду, що набрало законної сили, буде суттєво ускладненим, оскільки відновлення господарської діяльності потребуватиме значних зусиль та фінансових витрат, а відшкодування понесених позивачем за цей період збитків можливе лише шляхом ініціювання нового судового процесу з відповідачем.
13. Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. Крім того, суди зазначили, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення не є вирішенням спору по суті.
14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
15. Підставою касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року скаржником зазначено частини другу, третю та четверту статті 328 КАС України.
16. Зокрема, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми статей 150 151 КАС України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2020 року по справі № 826/4679/18, від 06 грудня 2022 року по справі № 140/8745/21, від 12 червня 2018 року по справі № 826/14722/17, від 15 серпня 2019 року по справі № 513/943/16-а.
17. На переконання скаржника, обраний судами попередніх інстанцій вид забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 5827/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , є неправильним, оскільки фактично вирішує спір по суті до ухвалення рішення у справі, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
18. При цьому скаржник наголошує, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що в даному конкретному випадку, заявником не викладено належних доводів стосовно наявності перелічених законодавцем у статті 150 КАС України юридичних підстав для забезпечення позову та документально не підтверджено існування обставин, які б явно та очевидно поза розумним сумнівом вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди власним правам та інтересам приватної особи або які б унеможливили захист власних прав та інтересів приватної особи без вжиття відповідних забезпечувальних заходів до ухвалення рішення у справі.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
20. Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Рішенням № 5827/20-40-24-03-06 анульовано реєстрацію та виключено з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5 відсотків.
21. З посиланням на положення процесуального законодавства Позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити дію Рішення № 5827/20-40-24-03-06 до набрання законної сили рішенням суду у справі.
22. В аспекті наведених у касаційній скарзі доводів Суд звертає увагу на таке.
23. Частинами першою та другою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
24. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
25. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
26. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
27. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
28. Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
29. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
30. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
31. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
31. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів у конкретній справі з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
32. Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 705/4587/17, від 16 квітня 2024 року у справі № 120/15171/23 сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
33. За сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 140/8127/22, від 16 квітня 2024 року у справі № 120/15171/23, від 4 грудня 2024 року у справі № 500/3027/24, від 4 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, 15 січня 2025 року у справі № 520/20854/24, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
34. В постанові від 13 березня 2025 року у справі № 160/23707/24 Верховним Судом зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
35. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
36. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
37. В постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
38. При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного рішення відповідач виключив позивача з Реєстру платників єдиного податку.
39. Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне виключення з Реєстру платників єдиного податку та відповідно анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями ПК України.
40. Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
41. Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
42. Підпунктом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
43. Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
44. Згідно з пунктом 183.4 статті 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
45. Пунктом 181.1 статті 181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
46. Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
47. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
48. Позивач, як в заяві про забезпечення позову, так і у відзиві на касаційну скаргу покликається на те, що без зупинення оскаржуваного рішення він фактично буде б поставлений перед необхідністю застосовувати одночасно двох принципово відмінних систем оподаткування (одну за оскаржуваним рішенням і одну на випадок його скасування) щодо всіх операцій та фактично ставити контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні) та у період розгляду судом справи вимушено перебувати у дуже скрутному положенні особи, яка не тільки знаходиться у проблемному стані із податковим обліком, але й створює відчутні проблеми для контрагентів. А також вказує, що у разі задоволення його позову йому доведеться анулювати реєстрацію платника ПДВ та в подальшому анулювати всі податкові накладні по всім контрагентам за весь період з початку реєстрації і, відповідно виникне необхідність подання всіма такими контрагентами уточнюючих декларацій із ПДВ з корективами, що завдасть шкоди не тільки йому, а й іншим суб`єктам господарювання.
49. З огляду на викладене за наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову. Так, при анулюванні реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить покладення на нього додаткового податкового навантаження у вигляді збільшеної ставки податку на прибуток. Також у позивача може виникнути необхідність реєстрації платником податку на додану вартість та виконання визначених ПК України обов`язків для платників податку на додану вартість, зокрема, зі сплати відповідного податку (збільшення податкового навантаження на 20% від всієї суми прибутку), складання податкових накладних. При цьому апеляційним судом обґрунтовано прийнято до уваги покликання позивача на те, що не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в цьому випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та матиме наслідком заподіяння також шкоди правам, свободам та інтересам третіх осіб.
50. Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано вважав, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
51. Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
52. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 160/11784/23, від 14 січня 2025 року у справа № 280/9045/24, від 04 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, від 06 березня 2025 року у справі № 420/25688/24.
53. Відповідач, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, покликається на правові висновки Верховного Суду та вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд апеляційної інстанції їх безпідставно не врахував.
54. Втім, підстав вважати, що апеляційний суд при ухваленні оскарженого судового рішення не врахував позиції Верховного Суду щодо застосування положень КАС України, які визначають правила забезпечення позову, немає.
55. Висновки Верховного Суду щодо відсутності передбачених підстав для забезпечення позову, на які зробив Відповідач посилання в касаційній скарзі, фактично стосуються відмінних в порівнянні з цією справою обставин та ґрунтуються на іншому правовому регулюванні спірних правовідносин. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
56. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.
57. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 520/33137/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді Н. Є. Блажівська
О. О. Шишов