№ 520/3561/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 520/3561/18

провадження № 61-16012св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Рогатін Владислав Олексійович, Адамець Оксана Іванівна , Сегеченко Ірина Миколаївна ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., від 06 жовтня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 Пунтус Д. В. в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - УДАБК ОМР, управління), Одеської міської ради (далі - ОМР, міська рада) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. (далі - державний реєстратор), треті особи: приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального округу Рогатін В. О., Адамець О. І. , Сегеченко І. М. , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності, зобов`язання знесення самочинно будівництва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_9 , на підставі двох договорів купівлі-продажу від 23 червня 2017 року, продала ОСОБА_1 9/10 та 1/10 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з літ. «А» - житловий будинок, загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 27.6 кв. м, господарських споруд літ. «В» - сарай;

літ. «Д» - вбиральня, №№ 3, 5 - огорожа, ІІ - VIII- мостіння. Право власності (користування) на земельну ділянку за вказаною адресою за

ОСОБА_9 не було зареєстровано.

У подальшому ОСОБА_1 здійснив без будь-яких дозвільних документів реконструкцію житлового будинку під літ. «А», розташованого по

АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим утворилось три нових об`єкти загальною площею 345,9 кв. м ( АДРЕСА_1 - 117,2 кв. м,

АДРЕСА_2 - 118,5 кв. м, АДРЕСА_3 - 110,2 кв. м).

Державним реєстратором Іскровим О. В. прийнято рішення про поділ об`єкта нерухомого майна (житлового будинку по АДРЕСА_1 ) та реєстрацію будинків по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3

На підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2017 року, ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 117,2 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м.

Згідно договору купівлі-продажу від 18 серпня 2017 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею

117,2 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м.

У свою чергу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на підставі договорів купівлі-продажу від 21 вересня 2017 року, продали ОСОБА_3 по

1/2 частці у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 117,2 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м.

Згідно договору купівлі-продажу від 03 серпня 2017 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 1/2 частку в праві власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 118,5 кв. м, житловою площею 57,9 кв. м.

Прокурор вважав житлові будинки АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 об`єктами самочинного будівництва, оскільки вони збудовані без дозвільних документів та на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси. При цьому зазначав, що ОСОБА_1 не виконав приписи УДАБК ОМР щодо приведення у первісний стан об`єктів самочинного будівництва, а навпаки вжив заходи щодо незаконної реєстрації права власності на них.

Оскільки діями відповідачів порушено інтереси держави у сфері містобудування, зокрема публічний порядок введення об`єктів в експлуатацію та набуття права власності на них, зокрема УДАБК ОМР, як правомочної установи у сфері містобудівних відносин, а також інтереси ОМР, як єдиного органу, на який покладено повноваження щодо розпорядження земельними ділянками у межах населеного пункту, прокурор звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд:

1) скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В.:

- про поділ об`єкта нерухомого майна, розташованого в

АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 36395523 від 31 липня

2017 року);

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 (індексний номер рішення: 36395160 від 31 липня 2017 року);

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_3 (індексний номер рішення: 36395369 від 31 липня 2017 року).

2) визнати недійсним договори купівлі-продажу:

- від 03 серпня 2017 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. в реєстрі за № 1152, про продаж ОСОБА_1 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 118,5 кв. м, житловою площею 57,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 ;

- від 18 серпня 2017 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. в реєстрі за № 1282, про продаж ОСОБА_1 житлового будинку, загальною площею 117,2 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 ;

- від 18 серпня 2017 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. в реєстрі за № 1285, про продаж ОСОБА_4 житлового будинку, загальною площею

117,2 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ;

- від 21 вересня 2017 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О. І. в реєстрі за № 1689, про продаж ОСОБА_2 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 117,2 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 ;

- від 21 вересня 2017 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О. І. в реєстрі за № 1691, про продаж ОСОБА_2 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 117,2 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3

3) зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудовані будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 АДРЕСА_3

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси, у складі судді

Куриленко О. М., від 02 серпня 2019 року позовні вимоги прокурора задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про поділ об`єкта нерухомого майна, розташованого в

АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 36395523 від 31 липня

2017 року).

Скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 (індексний номер рішення: 36395160 від 31 липня 2017 року).

Скасовано рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_3 (індексний номер рішення: 36395369 від 31 липня 2017 року).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03 серпня 2017 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. в реєстрі за № 1152, про продаж ОСОБА_1

1/2 частки житлового будинку, загальною площею 118,5 кв. м, житловою площею 57,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 .

Визнано недійсним договір купівлі продажу від 18 серпня

2017 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. в реєстрі за № 1282, про продаж ОСОБА_1 житлового будинку, загальною площею 117,2 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 .

Визнано недійсним договір купівлі продажу від 18 серпня 2017 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. в реєстрі за № 1285, про продаж ОСОБА_1 житлового будинку, загальною площею 117,2 кв. м, житловою площею

47,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір купівлі продажу від 21 вересня 2017 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О. І. в реєстрі за № 1689, про продаж ОСОБА_4

1/2 частки житлового будинку, загальною площею 117,2 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 .

Визнано недійсним договір купівлі продажу від 21 вересня 2017 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О. І. в реєстрі за № 1691, про продаж ОСОБА_2

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовані будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 АДРЕСА_3

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 виконав будівельні роботи з нового будівництва житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 шляхом знесення існуючого будинку по АДРЕСА_1 , без будь-яких дозвільних на це документів та за рахунок самовільного зайняття земельної ділянки, яка є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі ОМР.

Крім того, судом враховано, що висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, складений фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) « ОСОБА_14 », не є документом, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, а відповідного розпорядження районної адміністрації ОМР або рішення виконавчого комітету ОМР про це не було.

Визнаючи недійсними договори купівлі-продажу, суд виходив із того, що скасування державної реєстрації права власності є підставою для визнання недійсними усіх подальших правочинів із таким майном.

Також суд дійшов висновку, що оскільки ОМР, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила самочинне будівництво, самочинно збудоване майно підлягає знесенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2019 року скасовано, у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Апеляційний суд, встановивши, що справу розглянуто без повідомлення ОСОБА_3 та її представника, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сам по собі факт неподання повідомлення про початок будівельних робіт щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не є підставою для визнання будинку самочинно побудованим і тим більше підставою для його знесення.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

При цьому судом враховано, що матеріали справи не містять доказів того, що під час будівництва були допущені істотні порушення будівельних норм і правил, або що здійснена забудова порушує права третіх осіб, а контролюючий орган не вимагав проведення перебудови об`єкта, оскільки не виявляв конкретних порушень державних будівельних норм (далі - ДБН) при будівництві об`єкта.

Особа, що здійснювала будівництво, придбавши будинок, який розміщений на земельній ділянці, яка була виділена первісному власнику

( ОСОБА_15 ) на підставі договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 13 вересня 1951 року за реєстровим № 44724, є законним користувачем цієї земельної ділянки.

Також судом вказано, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про поділ об`єкта нерухомого майна та державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпали свою дію, а тому, після внесення таких записів, скасування зазначених рішень не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. Якщо позивач вважав, що земельна ділянка була зайнята незаконно, то належним способом захисту порушеного права є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відмовляючи у задоволені вимог про визнання недійсними оспорюваних договір купівлі-продажу, судом враховано, що такі вимоги обґрунтовані тим, що вони укладені на підставі незаконних рішень державного реєстратора Іскрова О. В., однак судом у задоволенні цих вимог відмовлено.

Крім того, з врахуванням того, що ОСОБА_3 була другим та третім набувачем нерухомого майна, суд вважав, що вона не була зобов`язана знати про можливі порушення законодавчих положень в процесі набуття права власності попередніми набувачами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

29 жовтня 2020 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури Вербицький Д. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу в справі на постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, залишивши в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2019 року.

23 листопада 2020 року представник УДАБК ОМР - Авдєєв О. Р. подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, залишивши без змін рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2019 року.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора та витребувано матеріали справи з районного суду.

У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою УДАБК ОМР.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі

№ 183/1617/16, у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 910/22575/17, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17, у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15 (пункт 1

частини другої статті 389 ЦПК України).

Апеляційний суд, встановивши, що право користування земельною ділянкою площею 540 кв. м набуте на підставі договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 13 вересня 1951 року за реєстровим № 44724, не з`ясував на якій саме земельній ділянці здійснено самочинне будівництво трьох спірних будинків та якої площі.

Вказує, що судом залишено поза увагою, що відповідачами набуто право власності на нерухоме майно, яке не прийнято в експлуатацію у порядку встановленому законом.

Звертає увагу, що ОСОБА_3 є власником та співвласником будинків

АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в той час як апеляційним судом за її скаргою скасовано рішення суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 , зокрема щодо знесення будинку № АДРЕСА_3

При цьому сам ОСОБА_1 рішення суду не оскаржував.

Касаційна скарга УДАБК ОМР мотивована тим, щоапеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі

№ 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц,

від 23 травня 2018 року у справі № 910/73/17, у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, від 21 жовтня 2020 року у справі № 420/228/19, від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц, у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2006 року у справі

№ 6-26370кс04 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині знесення житлових будинків АДРЕСА_2 є фактично виконаним, тоді як апеляційним судом було безпідставно поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, відповідно до яких є неприпустимим отримання права власності на об`єкт зведений на чужій землі, без документів, що дають право на це і без належного затвердженого проекту.

Наголошує на тому, що спірне будівництво належить до об`єктів з незначним класом наслідків (СС1) та здійснене без проектної документації на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Одеси. Приписи управління щодо приведення будівництва у попередній стан не були виконані, а ОСОБА_3 була обізнана про здійснення будівництва без дозвільної документації.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

У лютому 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Петрова А. М. подала до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просила касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Вказала, що земельна ділянка була виділена первісному власнику на підставі договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою 13 вересня 1951 року за номером

№ 44724 та зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі № 86 на сторінці 19 за № 74, а ОСОБА_1 , придбавши житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці, набув право користування нею.

Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що під час будівництва спірних будинків особою, яка була законним користувачем земельної ділянки, були допущені істотні порушення будівельних норм і правил. Неподання повідомлення про початок будівельних робіт не є підставою для знесення житлового будинку.

Вважає, що ОСОБА_3 , як добросовісний набувач, не може бути позбавлена свого нерухомого майна.

Стверджує, що прокурор не може виступати позивачем у даному спорі, оскільки захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, натомість міська рада не оскаржує постанову апеляційного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_9 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та її право власності було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 2811813, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Одеською нотаріальною конторою від 01 жовтня

2009 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_16 .

ОСОБА_16 успадкував житловий будинок із надвірними спорудами по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 540 кв. м, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї матері ОСОБА_15 , якій він належав на підставі договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою, що посвідчений Першою Одеською державною нотаріальною конторою 13 вересня 1951 року за № 44724 та зареєстрованим в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі № 86 на сторінці 19 під № 74.

23 червня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М. посвідчено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_9 продала ОСОБА_1 1/10 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з літ: «А» - житловий будинок, загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 27,6 кв. м та господарчих споруд літ.: «В» - сарай; «Д» - вбиральня, №№ 3-5 - огорожа, ІІ--VIII мостіння.

23 червня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М. також посвідчено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_9 продала ОСОБА_1

9/10 часток вказаного житлового будинку.

31 липня 2017 року державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим О. В. на підставі технічного паспорту від 21 липня 2017 року, виготовленого ФОП « ОСОБА_14 », та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна від 21 липня 2017 року за № 267-1/17, виданого ФОП « ОСОБА_14 », в результаті поділу нерухомого майна (з одночасним відкриттям розділу) було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що в цілому складається з одного житлового будинку, загальною площею 117,2 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м (індексний номер рішення №36394914), на житловий будинок АДРЕСА_2 , що в цілому складається з одного житлового будинку, загальною площею 118,5 кв. м, житловою площею 57,9 кв. м (індексний номер рішення № 36395160) та на житловий будинок АДРЕСА_3 , що в цілому складається з одного житлового будинку, загальною площею 110,2 кв. м, житловою площею 44,8 кв. м (індексний номер рішення №36395369).

03 серпня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 1/2 частку в праві власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 .

18 серпня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_17 , продав ОСОБА_4 1/2 частку в праві власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 .

18 серпня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рогатіним В. О. посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_17 , продав ОСОБА_2 1/2 частку в праві власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 .

21 вересня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О. І. посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 1/2 частку в праві власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 .

21 вересня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О. І. було посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 1/2 частку в праві власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 117,2 кв. м - належить на праві власності ОСОБА_3 з частками (1/2 та 1/2 ); за адресою:

АДРЕСА_2 , загальною площею 118,5 кв. м - належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 110,2 кв. м - належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Також судами встановлено, що згідно актів №№ 00815, 00818, 00817, 001109, 001108, складених за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, перевірено дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 в ході перевірки виявлено, що ОСОБА_1 виконувались будівельні роботи з нового будівництва шляхом знесення існуючого будинку. Проектну та дозвільну документацію на виконання будівельних робіт ОСОБА_1 під час перевірки не надав.

11 серпня 2017 року головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 УДАБК ОМР були видані ОСОБА_1 приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, в яких головний спеціаліст вимагав зупинити виконання будівельних робіт на об`єкті з 11 серпня 2017 року, набути в установленому законом порядку право на виконання будівельних робіт або привести самочинно збудований об`єкт у відповідність до договорів купівлі-продажу від 23 червня 2017 року в термін до 11 жовтня 2017 року.

Державним інспектором було видано ОСОБА_3 припис

№ 680-ДК/0338Пр/03/01/-17 від 30 жовтня 2017 року, яким було приписано усунути порушення земельного законодавства, а саме: оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна - два котеджі за адресою:

АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

УДАБК ОМР з 08 серпня 2017 року по 16 серпня 2017 року проведено перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 за результатами яких видані приписи про зупинення будівельних робіт на об`єкті з 11 серпня 2017 року та необхідність набуття у встановленому законом порядку права на виконання будівельних робіт за цією адресою.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тобто при здійсненні будівництва власник зобов`язаний дотримуватися норм та правил, встановлених законодавством України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо:

1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Разом з тим положення статті 376 ЦК України передбачають різні підстави для знесення самочинного будівництва.

Так, відповідно до частини четвертій статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Тоді як в частині сьомій статті 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

За змістом статей 3 15 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам

(пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня

2020 року у справі № 910/3009/18).

У розглядуваній справі прокурор звернувся з вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності, зобов`язання знести самочинне будівництво.

Зазначені вимоги заявлені в інтересах держави в особі Одеської міської ради та в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Для визначення ефективного способу захисту порушеного права та належності спору до цивільної юрисдикції слід розмежовувати зміст порушеного права чи інтересу, за захистом якого звернувся прокурор.

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі міської ради

Прокурор підставою для звернення до суду з вимогами в інтересах ОМР зазначив, що ОСОБА_1 , ставши власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив його реконструкцію та збудував нові житлові будинки АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси , чим порушив права ОМР, як власника земельної ділянки та єдиного органу, на який покладено повноваження щодо розпорядження земельними ділянками у межах населеного пункту.

При цьому позивач вважав, що державна реєстрація права власності на житлові будинки є протиправною, оскільки здійснена без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а тому укладені в подальшому договори купівлі-продажу цих житлових будинків є недійсними.

У пункті 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня

2020 року у справі № 916/2791/13 зазначено, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема положень частини четвертої статті 376 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі

№ 523/6532/14-ц вказано, що у разі доведеності факту самовільного зайняття земельної ділянки та розміщення на ній самочинного будівництва, власник не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням статей 376 391 ЦК України і статей 152 212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан.

Відповідно до частини першої статті 90 ЗК Української РСР 1970 року на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Згідно до частини першої статті 30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України 2001 року якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , встановивши, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 була передана у встановленому законодавством порядку в користування першому власнику

( ОСОБА_15 )на підставі договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 13 вересня 1951 року за реєстровим № 44724, і таке право користування землею зберігалося у наступних власників нерухомого майна, розміщеного на цій ділянці, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про зобов`язання знесення житлових будинків, за адресою:

АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 власником та співвласником яких є ОСОБА_3 , яка подала апеляційну скаргу.

При цьому Верховний Суд враховує, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13

ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина п`ята статті 81 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували будівництво житлових будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 за межами земельної ділянки, переданої в користування першому власнику ( ОСОБА_15 ) на підставі договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 13 вересня 1951 року за реєстровим № 44724.

Прокурор та особи, в інтересах яких було подано позов, не скористались своїм правом на проведення земельно-технічної експертизи.

З урахування викладеного, доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд не встановив на якій саме земельній ділянці здійснено спірне будівництво та її площу, є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що за відповідачами зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке не прийнято в експлуатацію у порядку встановленому законом, не мають самостійного правового значення при вирішення даного конкретного спору з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 6.33 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, відповідно до яких реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Встановивши вказані обставини та врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 07 квітня 2020 року в справі

№ 916/2791/13, апеляційний суд, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених прокурором в інтересах держави в особі міської ради, як власника земельної ділянки, позовних вимог про знесення будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 скасування рішень державного реєстратора про поділ об`єкта нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 та про реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 а також про визнання недійсними договорів купівлі-продажу щодо житлових будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2

Твердження про те, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц,

від 13 березня від 2019 року у справі № 910/22575/17, від 24 липня

2019 року у справі № 910/10932/17, у постанові Верховного Суду України

від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, є безпідставними, оскільки, за встановлених обставин справи, висновки апеляційного суду у розглядуваній справі не суперечать висновкам у зазначених справах.

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю

Позовні вимоги прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності обґрунтовані тим, що проведена державна реєстрація права власності є протиправною, оскільки вчинена без наявного документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, а тому вчиненні у подальшому договори купівлі-продажу нерухомого майна є недійсними.

Разом з тим відповідно до частини першої, другої статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За змістом статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент подання цього позову) управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Отже УДАБК ОМР є суб`єктом владних повноважень, який здійснює владні повноваження, зокрема у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі

№ 641/2156/19 зазначено, що державна реєстрація речового права та укладення договору купівлі-продажу не змінює правової природи самочинного будівництва та не позбавляє органи державного архітектурно-будівельного контролю владних повноважень щодо усунення встановлених порушень у сфері містобудівної діяльності, а скасування зазначеної державної реєстрації саме по собі не забезпечить усунення цих порушень.

Ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об`єкту нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк, - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Подібні висновки викладено і в постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 642/5660/18.

Таким чином правильними по суті є висновки апеляційного суду, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах держави в особі УДАБК ОМР щодо скасування рішень державного реєстратора щодо будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 та визнання недійсними договорів купівлі-продажу щодо цих будинків.

Разом із тим колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора в частині того, що ОСОБА_3 не наділена правом представляти інтереси власника житлового будинку АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 , який рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував.

Апеляційний суд на вказане уваги не звернув і за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог прокурора, заявлених до ОСОБА_1 щодо будинку № АДРЕСА_3 а саме про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_3 , та про зобов`язання ОСОБА_1 знести вказаний будинок.

Доводи касаційної скарги УДАБК ОМР про те, що апеляційним судом було безпідставно поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, є безпідставними, оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року обґрунтовано поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження з наведенням відповідних мотивів щодо обізнаності заявника про наявність оскаржуваного судового рішення лише 29 листопада 2019 року.

Колегія суддів погоджується із цими висновками апеляційного суду з огляду на те, що згідно матеріалів справи, представник ОСОБА_3 отримала повний текст рішення суду першої інстанції 29 листопада 2019 року і того ж дня подала апеляційну скаргу, а відомості про отримання повного тексту рішення суду особисто ОСОБА_3 у справі відсутні.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі УДАБК ОМР про зобов`язання знесення самочинно будівництва обґрунтовані тим, що спірне будівництво здійснене ОСОБА_1 за відсутності проектно-правової документації та відповідного дозволу органів архітектурно-будівельного контролю, при цьому приписи УДАБК ОМР про приведення у первісний стан об`єктів самочинного будівництва не виконані, а навпаки вжито заходів щодо незаконної реєстрації права власності на них і такими діями порушено інтереси держави у сфері містобудування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18 дійшла висновку, що позов контролюючого органу у межах реалізації ним повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином спір в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі УДАБК ОМР про зобов`язання знесення самочинного будівництва (житлових будинків АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 ), який виник за участю суб`єкта владних повноважень (УДАБК) та з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постановах від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та Верховного Суду у постанові

від 21 січня 2021 року у справі № 520/9539/13.

Відповідно до частини першої-другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 414 ЦПК у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Отже спір в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі УДАБК ОМР, про зобов`язання знесення житлових будинків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 належить до юрисдикції адміністративних судів, а провадження у цивільній справі в цій частині необхідно закрити.

Керуючись статтями 255 256 400 402 409 410 413 414 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратурита Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування рішень державного реєстратора про поділ об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 та державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок по

АДРЕСА_2 ; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, а також в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зобов`язання знесення житлових будинків по

АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 - залишити без змін.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок по

АДРЕСА_3 та в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зобов`язання знесення житлового будинку по

АДРЕСА_3 - скасувати, залишивши в цій частині в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2019 року.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про зобов`язання знесення житлових будинків по

АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 скасувати, а провадження у цивільній справі в цій частині закрити.

Роз`яснити прокурору та Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, що розгляд справи за позовом прокурора в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в частині позовних вимог про зобов`язання знесення житлових будинків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 віднесено до юрисдикції адміністративних судів та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови вони мають право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи в цій частині за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович