ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 520/3871/19

адміністративне провадження № К/9901/9088/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (головуючий суддя Шевченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року (головуючий суддя Сіренко О.І., судді Калиновський В.А., Кононенко З.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Залізничавтоматика» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Залізничавтоматика» (далі - ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 7 лютого 2019 року: № 00001131410, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів» у розмірі 48000 грн; № 00002201307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» у розмірі 510 грн; №00000381403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 2 689 748,75 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2151799 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 537949,75 грн); № 00000371403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 3385842,50 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2708674 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 677168,50 грн), а також рішення від 7 лютого 2019 року № 00002211307 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок у розмірі 255 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 7 лютого 2019 року: №00000371403, №00001131410, №00000381403. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" судові витрати у розмірі 19207,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області.

19 вересня 2019 року до Харківського окружного адміністративного суду позивач подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (в порядку частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України), в якій вказав, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу по даній справі складає 34534 грн. Посилаючись на статтю 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначив, що відповідні докази (договір про надання правової допомоги, відповідні акти виконаних робіт, платіжні доручення про сплату відповідних сум з відміткою банку, детальний опис наданих послуг та виконаних робіт із погодинного розбивкою та визначенням дати надання відповідної послуги/виконання роботи тощо) будуть надані ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»» протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

7 жовтня 2019 року позивач надав до суду докази понесення ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року, заяву ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»» задоволено частково.

Доповнено резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року абзацом наступного змісту:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (код ЄДОПОУ 30655683) 15000 грн у відшкодування судових витрат".

В задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає 15000 грн. Крім того, за висновками судів, витрати відповідають співвідношенню реальності понесених витрат з розумністю визначення їх розміру, з врахуванням складності справи. Разом з тим, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування неспівмірності витрат у разі заперечення щодо розміру останніх, не надав доказів, які б вказували на завищення вартості наданих послуг або на неправомірне їх визначення.

Не погодившись з додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року, ГУ ДПС у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення заяви та у цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 134 КАС України підлягають розподілу лише витрати на правничу допомогу, які вже були понесені та які є деталізованими. З посиланням на постанову Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №814/1258/16 скаржник вважає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтею 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частин першої - третьої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами п`ятою-сьомою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу додано: копію Договору про надання правової допомоги від 21 січня 2019 року б/н; акти приймання послуг (робіт): від 1 лютого 2019 року №1, від 1 березня 2019 року №2, від 22 квітня 2019 року №3, від 3 липня 2019 року №4, від 27 серпня 2019 року №5, від 2 жовтня 2019 року №6, копію Додаткової угоди №1 до Договору від 21 січня 2019 року б/н, копію Додаткової угоди №2 до Договору від 21 січня 2019 року б/н від 23 січня 2019 року, копію Додаткової угоди №3 до Договору від 21 січня 2019 року б/н від 13 лютого 2019 року, копію Додаткової угоди №4 до Договору від 21 січня 2019 року б/н від 4 липня 2019 року; копію Ордера Серія ХВ № 926 від 21 січня 2019 року, копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копії платіжних доручень: №1898 від 11 лютого 2019 року на суму 11 034 грн, №1946 від 22 березня 2019 року на суму 5300 грн, №2000 від 22 квітня 2019 року на суму 2000 грн, №2151 від 19 липня 2019 року на суму 15400 грн, банківські виписки по рахунках Клієнта та Адвоката.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вказане, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрат позивача на оплату правової допомоги у розмірі 15000 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що вказаний розмір витрат на правову допомогу є співмірним із наданими послугами адвокатом позивачу під час розгляду даної справи у суді, ціною даного позову, а також складністю даної справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що клопотань від ГУ ДПС у Харківській області із наведенням обґрунтувань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялося.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, перевіривши та надавши оцінку наданим позивачем документам на підтвердження вартості послуг представництва інтересів позивача під час розгляду справи, дійшли обґрунтованого висновку, що ці документи є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, який є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи те, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій виходили з критеріїв їх співмірності із обсягом складених адвокатом в межах цієї адміністративної справи документів, часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг, а також на представництво інтересів у судових засіданнях, складність справи, ціни позову та значення справи для сторони, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі додаткового рішення та постанови, оскільки Верховний Суд у цій справі вже надавав оцінку тим обставинам, які викладені у касаційній скарзі, у зв`язку з чим доводи скаржника про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження витрат на правову допомогу є безпідставними.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 341 КАС України, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх